хочу сюда!
 

Галина

40 лет, рак, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Заметки с меткой «заметіль»

В Україні сніжить.

Новорічна карикатура-10. Далі буде!
Схоже снігавтомат цього грудня працює надпотужно!


Покарана?

   Фото автора

           Покарана - приречена

До снів і забуття,

Бо  блискавкою мічена

На все моє життя


Повінчана - обручена

Сама не знаю з ким.

Хоч і обручка вручена

Мені навіки ним.


То злилися - глумилися

Розток і заметіль,

Щоб ми з ним не зустрілися:

Розмежували біль;


Закидали - засипали

Снігами всі сліди;

І весь ставок закапали

Отрутою біди.


Сміялися - хвалилися:

 --"Вас  знищимо в бою!"

Та, мабуть, помилилися -

Я все іще стою!  Lzarichna


"Вода джерела - дзвінка, мов кришталь; п"янка, наче марево ночі!"

LZarichna:   "Записано  теж  зі слів Медіатора"

Львів зникає під снігом

Що тут довго говорити, якщо то треба бачити і ось ці світлини яскраво-символічна характеристика того, що зараз у Львові робиться.

 



Детальніше і якісніше є тут: http://vk.com/lviving

Зимонько - зима.

                                                          

Зимонько - зима, дрімотонько земна
прийшла твоя пора панувать сповна.
На  цих, тобі доступних, Землі широтах,
в моїй рідній стороні і в низені,і на висотах.

Тут всім відома білосніжна твоя хода,
що змерзлу землю,ніжно пухом покрива.
Воду ж, від сильного морозу під лід хова,
а зайчика - пострибайчика в білу шубку одіва.

Любота! Всі дерева і всі кущі
одягли яскраві, осяйні плащі.
Це ж інію кристалики блискучі
виграють на сонці і сліплять очі.

Вони тихої,морозяної ночі
зійшлись у гурт, до кучі.
Хоч крижинки ці не балакучі,
як морози всі тріскучі.

Але полюбляють бути у гурті
і неодмінно десь на висоті,
щоб усім була видна,їх краса,
яскрава, аж до сліз, зими яса.

Але не завжди зима така
привітна, чарівно-осяйна,
буває і сурова, і похмура,
така у неї вже натура.

Сьогодні погода неначе рай,
а завтра, хоч з хати не виглядай.
Літучими крижинками боляче січе,
тріскучими морозами леце все обпече.

Віхола азартно по землі гарцює
в піруетах бездоганно,сніжинками танцює.
От як розійшлася,як загула хуга - завірюха
снігом все лице задула,аж по самі вуха.

Справжнісінька,тобі,баба снігова,та й годі,
погляньте, ось там, стоїть сама собі у полі,
її з ніг до голови 
вкрили повністю сніги.

Люди ходять по землі, як срібно-білі кораблі,
це так зима по них ступає,своїм пухом все огортає.
Стелиться за нею шлях, весь чистий,променистий,
як неозорий, чумацький, зоряно-іскристий.

Зимонько-зима дрімотонько земна,
коли явились три твої,суровії сини
все спочило аж до весни,
занурившись у сни.

Під периною пухкою,
яку своєю легкою рукою
ти виткала із срібла
і нею землю ніжно вкрила.

Ти,як та квочка простягла,
над нею срібно-білі крила
її від морозу,від біди оберігла,
турботливо,по-материнські обігріла.

Зимонько-зима морозяна пора
сонно-біле твоє єство,
колюче і безплідне є воно,
студеного катарсису зерно.

Хоч ти така холодна,але краса твоя добротна
і визнати я мушу,вона милує око й душу,
і розквітає,навіть,у пекучу стужу,
схожою на білосніжну ружу.

На шибках візеруночки твої крислаті
піднімають настрій в кожній хаті
і ніби кажуть всім:–“Годі ледарі вам спати
зима вже на порозі – гайда її стрічати!”

А то дасть вона по носі, будете кричати
і на підступному морозі,підтупця вивчати.
Тому-то і дорослі,й дітлахи беруть сани,лижі,ковзани,
і весело прямують в обійми матінки зими.