хочу сюда!
 

Евгения

32 года, скорпион, познакомится с парнем в возрасте 30-43 лет

Заметки с меткой «гумор»

Гумор

Більшість дівчат купуються на лестощі. Добре, що ти не така.

 

Гумор у небі

Ось вам добірочка кумедних і справжніх переговорів диспів із бортами. uhmylka Єдине, що я тут змінив - позивні бортів.

Дисп: - Щоби уникнути шуму, доверніть, будь ласка, праворуч на курс 245.
Борт: - Праворуч, курс 245... Але який шум ми можемо створити тут, на висоті 35 тисяч футів?
Дисп: - Жахливий, якщо ваш 737-й зіштовхнеться з 757-им на вашій висоті!

---

Дисп: - "Аерофлот" 721, ви аеробус А320 чи А340?
Борт: - Звісно, А340, "Аерофлот 721"!
Дисп: - У такому разі, "Аерофлот 721", перед зльотом запустіть, будь ласка, ще два двигуни.

---

Борт: - Братислава, доброго ранку, "Люфтганза" 511 з вами, полишаємо ешелон 270, знижуємося ешелон 210.
Дисп: - "Люфтганза" 511, доброго ранку, радарний контакт. Для вашої інформації, це не Братислава, а Відень.
Борт: - Як Відень? Я збираюся приземлятися у Братиславі.
Дисп: - Тут дійсно Відень, 511-й.
Борт: - Відень?
Дисп: - Підтверджую, Відень.
Борт: - Але чому? Нам потрібно в Братиславу!
Дисп: - Добре. В такому разі припиняйте зниження, набирайте ешелон 310 і повертайте праворуч на курс 050.

---

Борт: - Вежа, у нас мало пального! Прошу терміново вжити заходів!
Дисп: - Літак, який щойно виходив на зв'язок, назвіть свій позивний і скажіть, де ви! У мене немає вас на радарі!
Борт: - Позивний "ІзіДжет", 211. Ми перебуваємо на стоянці і вже цілу вічність чекаємо на довбаного заправника!!!

---

Дисп: - "ВіззЕйр" 615, вітер коло землі 211 градусів, 3 вузли, посадку на смугу 22 дозволяю. Після приземлення звільняйте смугу ліворуч по Альфа-4, прямуйте до ґейту Гольф-3 по Альфа-4, Альфа-5, Віскі-1, Дельта-2 та Оскар-2.
Борт: - Посадку на 22-гу смугу дозволили, після приземлення звільняємо ліворуч по Альфа-4, прямуємо до ґейту Гольф-3 по Альфа-4, Альфа-5, Віскі-1, Дельта-2 та Оскар-2... А де все це? Ми не орієнтуємося в аеропорті, "ВіззЕйр" 615.
Дисп: - Гадки не маю, сам тут другий день працюю.

---

Борт: - Бориспіль-земля, доброго ранку, "Юкрейн Інтернешнл" 876, підтвердіть, будь ласка, дозвіл на відкриття плану польоту.
Дисп: - "Юкрейн Інтернешнл" 876, доброго ранку... У нас немає вашого плану польоту! Куди ви збираєтеся летіти?
Борт: - До Зальцбурґу, як і кожного понеділка.
Дисп: - Але ж сьогодні вівторок!
Борт: - Вівторок? А-а-а, тоді у нас сьогодні вихідний.

---

Дисп: - У вас достатньо пального чи ні?
Борт: - Так.
Дисп: - Що "так"?
Борт: - Так, сер!

Знавець камасутри


Усі пози "Камасутри" 

Мій кум Петро знає. 

-Він помішаний на сексі?- 

Чую хтось питає. 

Ні, нормальний чоловік, 

Стеценко Петро, 

Але їздить на роботу... 

Щоденно в метро!!! 

Обіцяла ж вам віршик продекламувать))

Сиджу п'яна на дивані,
Щось колготки в мене рвані.
Під очима туш засохла
І розтягнута вся кофта.
Десь канфетів назбирала...
Боже!! Це ж я щедрувала!
Вітаю зі святом Маланки!

Я щедрую, вас тривожу, 
Бо прийти уже не можу,
Тож прошу вас по мобілкі
Переслать сто грам горілки!
З святом вас 
(с)тирено, бо сама віршувати неспроможна

Звернення Михайла Жванецького до народу


Читати повільно і вдумливо
Звернення сатирика Михайла Жванецького,

що цього разу не жартував ...
Боятися не треба!


- Що може бути?
- Все.
- Що робити?
- Давай так: страх відчувати МОЖНА, А БОЯТИСЯ НЕ ТРЕБА.

Досить чіплятися за це життя. Як ми переконалися - в ньому нічого доброго. Кілька разів смачно, кілька разів добре. І це все.
Будь-який уряд або нас садить в помиї, або ми його садимо туди. Тобто воно нами керує звідти. І навіть не керує, а посилає і забирає.
Що там було в цьому житті? Я вас запитую, що там було в цьому житті ... Багато різної горілки, тому нічого згадати неможливо ...
- Міша, як ви мене не згадуєте, ми ж в поїзді літра три випили ...
- Тому й не згадую, синку.
Бо, як радість, ми п'ємо ревно, до стану радості; як горе - п'ємо до стану заглушення ...
Так. Цього шкода. Горілки з друзями шкода. Горілки на кухні, бесіди рот в рот шкода. Любові на підвіконні шкода. Це тільки ми, це тільки у нас: лампочку в парадній хрясь і любиш, як ротний старшина, як бездомний кіт, що горить зсередини.
Любові шкода, випивки шкода. Повернень. Блудних слідів своїх плутаних з
другом, удвох мокрим ранком туманним, нельотним, міліцейським шкода ...
Снігу шкода тихого в лісі, шапочки хутряної і личка під ним рум'яного, окатого, що переходить в ніжки ніжні, приховані під джинсовим панциром ...
Шкода. Так ... За все життя, за всі роки, за всі життя мого діда, прадіда, батька, вітчима, другого вітчима і мене - жодного толкового уряду.
Воно що, присуджено? Воно що, там глибоко нагорі вирішено, що ми повинні мучитися?
Клянуся,
про взаємини з владою згадати нічого. Ну нічого!
Відняти і послати. Послати і відняти. І з нас же! З нас же!! На моєму житті, з того, що я пам'ятаю, ніколи не міг сказати, що ця компанія звідк
ілясь приїхала.
Ну пики минулі ми ж всі пам'ятаємо! Ну, ще раз напружимося: пики, ті, що біля кіоску з ранку, ті і там, нагорі. Як ці не можуть двох слів зв'язати, так і ті. Ці - очі маленькі, обличчя велик
і, ідей немає, і ті - очі маленькі, обличчя великі, ідей немає ... Ці думають, чого б з ранку, і ті ... Жодного разу ніхто не сказав правильно по-російськи. Все через мат. Я сам матом можу. Всі ми матом можемо.
І
що далі?


Зараз деякі наші з оскаженілих кричать:
- Кращий генофонд знищений! Ми знайшли винних! Давай за нами!
Куди ж за вами, якщо кращий генофонд знищений. А ви тоді хто? За вами підеш, знову морду наб'ють. Де ж знайти пристойний генофонд?
Куди подітися людині не зовсім здоровій, але тихій і порядній?
Чому у нас старий від молодого мізками не відрізняється - згадати нічого.
Щось є типу дрібниці в кишені: сирки в шоколаді за вісімнадцять копійок, півлітра за три шістдесят дві, фруктове ескімо за вісімнадцять копійок ...
І тільки стародавні люди похилого віку пам'ятають по-крупному: глибоке і постійна зміна нашого життя на гірше. Тобто безперервне поліпшення, що приводить до погіршення життя на основі будівництва комунізму, розвиненого соціалізму і недорозвиненою демократії з нашим обличчям.
Пишіть мемуари. Мат, стояння в чергах, очікування у приймальнях, довгі, безглузді розмови з вождями і стос власних жалюгідних заяв:
"Прошу не відмовити", "Прошу врахувати", "Прошу звернути увагу", "Прошу виділити", "Прошу поховати" ...
І така ж погана резолюція в лівому кутку: "Іван Васильович, при можливості прошу вишукати".
А я мати його в труну!
Давай згадувати далі, щоб виправдати несамовите прагнення до цьому житті.
У тридцять років починається поправлення раптом підірваного здоров'я на тлі безперервного зменшення виділень на медицину.
- Вам треба на операцію. Збирайте вату, бинти, шприци, крапельниці, гімалези, гідалези, банку крові. Лежите з цим всім. Ми вас розріжемо і пошукаємо всередині. Нам теж цікаво, чому ви так схудли.
Повна втрата інтересу до свого здоров'я з боку хворих та лікарів зробила нас однаково красивими. Про роти я розповідав, сирний колір шкіри згадував, запах з рота описував. Сутула спина і стирчить живіт доповнюють зовнішній вигляд будівника комунізму.
Що ж, я так думаю, чіплятися за це життя. Коли і як ми переживемо сьогоднішніх начальників, щоб побачити світлу смужку, я вже не кажу - відчути ...


І так ловко складається ситуація, що при громадянській війні ми знову будемо бити один одного: тобто беспайковий - беспайкового, низькооплачуваний - безквартирного, хворий - хворого.
Адже всі ми і ви розумієте, що до них справа не дійде і дачу їх не знайдеш.
І знову справа закінчиться масонами, завмагами, вірменами і світовою втомою, яка і дозволить усім вождям від районних до столичних знову зайняти своє місце. Що вони негайно зроблять з криком:
"Дорогу пролетаріату! Народ вимагає! Народ бажає, щоб ми негайно сіли йому на голову! "
А ми з вами порозчищаємо їм шлях своєю кров'ю. Такі ми козли, які не вміють жити ні при диктатурі, ні при демократії.
- Не готові наші люди, - кажуть вожді. - Не готові! Жити ще не готові. Помирати не хочуть, а жити не готові.
Ось я і пропоную: не боятися померти в цьому веселому й шаленому світі.
Ворогів не боятися. Хто б не прийшов - кримінальник або патріот, вождь або сексот.
Хто перший увірветься в квартиру - він і перевернеться.
Свобода варта того, а це життя того не варто. Мужність народжується від боягузтва. Перший постраждає, другий задумається.
І менше сидіти вдома. Легше йти на контакти. Настав час контактів і політичних знайомств. Шукати свого, порядного, якому теж шкодувати нема про що. Шукати легко - по очам, по обличчям. У порядних є обличчя, у непорядних і там, і там замість обличчя дупа ... І сходитися.
Все вже ясно. Коли з'явиться уряд, який задовольнить нас, - нас вже не буде. Коли з'являться закони, які дозволять нам, - нас вже не буде.
А коли вони увійдуть в дію - і дітей наших не буде.
Тому перше. Бійки не боятися - тоді її не буде.
Землю брати - тоді вона буде.
Свободу тримати зубами.
Вождів, що живуть з нами поруч, що угробили нашу юність, - тиснути.
І нічого не боятися. Досить кому б то не було і коли б то не було погрожувати нашому життю. Кожен сам знає, його вартість.

М. Жванецький, http://www.sphaerez.de/?p=12442

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%A4%D0%B0%D0%B9%D0%BB:Mikhail_Zhvanetsky_Odessa_International_Film_Festival_1.jpg






Кого що цікавить


Два сусіді у неділю 

Вихиливши чарку. 

Повсідалися на призьбі 

І смокчуть цигарку. 

Іван сидить, задумався 

Дим кільцями пускає. 

Потім тихо до Степана 

Таке промовляє: 

-Про царя ти Соломона 

Напевне чував, 

Він говоять, що сто жінок 

Одночасно мав! 

-Ну і що ти цим, Іване, 

Хотів би сказати??? 

-Та-а-а, цікаво, 

Як їх можна всіх прогодувати? 

-А для мене більш цікаво, 

Якби хто сказав, 

Чи він сам поїсти, друже, 

Хоча б устигав???