хочу сюда!
 

Оля

39 лет, стрелец, познакомится с парнем в возрасте 35-45 лет

Заметки с меткой «хроніка»

Дарина. 14. Розум та серце... Про кисень

http://www.proza.ru/2017/05/26/360

   Останні дні мене особливо вимучив кашель. Вчора коли подзвонив Алекс, то я майже усю телефонну розмову прокашляв. Було жаль, що він мусив оце слухати, замість моєї звичної посмішки...

   Очевидно, що фітосед не дуже допомагає. Так, трохи він заспокоює, можливо, але він не здатний втамувати напади кашлю, чи попередити їх, звільнити мене від них. Серце стукає з тяжкістю...

   Намагаюся не думати про тебе. Якщо відпустив - то ж маю відпустити і в думках... Зайняти свою голову чимось іншим. Обманути свій розум... Але серце не обманеш: йому тяжко, і у мене від цього серцеві напади, та напади кашлю. За останні дні мене кашель просто вимучив...

   Мій розум може не думати про тебе, заповнювати думки тисячою речей, але серцеві тебе не вистачає, серце думає про тебе... Йому тебе не вистачає, не вистачає дихати тобою, йому не вистачає кисню...

   Пишу тобі листи, які читають інші люди... Пишу листи, які читаєш не ти. Гірко... Але ж я відпустив тебе. Ти вільна... Лети...

   Вчора кашель дощенту вимучив мене. Стало легше тільки коли я признався сам собі, що мені не вистачає тебе. Не вистачає дихати тобою...

   Тому, коли ліг спати, то притулився подумки до тебе... Подумки обійняв тебе, віддавшись своїм почуттям та бажанням. І мені стало легше, мені знову задихалося... Вранці я прокинувся з почуттям свободи у грудях, кашель минув, ніби й не було. Серце знову стало майже непомітним, і стукало значно легше.

   Як же мені не вистачає тебе, якби ти тільки могла уявити...

   Я владний наказати своєму розумові не думати про тебе. Але не владний наказувати не думати про тебе серцю, не владний наказувати йому не хотіти дихати тобою. Не хотіти дихати... І коли воно задихається, я можу ігнорувати деякий час причини, зосереджуючись усього лише на констатації факту: воно задихається... І намагатися заспокоювати його іншими способами: пити фітосед, наприклад... Але по-справжньому воно заспокоюється лише тобою... Бо ти мій Кисень. А кисень не замінити ні фітоседом, ні будь-якими іншими ліками, бо коли не вистачає кисню, то треба лікуватися саме киснем, а не вигадувати інші способи. Хоча звісно, надія не полишає знайти ліки, які не торкають твоєї свободи...

   І я знову думаю про тебе. Знову тулюся до тебе подумки, знову без тебе чахну, знову чахну від власних думок про те, що можливо ми ніколи не будемо разом, можливо ти ніколи не повернешся, не напишеш...

   Вчора почав дивитися фільм "Поющие в терновнике". Хотів знайти україномовну версію, але не знайшов. Мабуть, ще не переклали...

   Робота вся валиться з рук.

07:26, 26.05.2017
Кар'яле Лібертус


© Copyright: Братислав Либертус Свидетель, 2017
Свидетельство о публикации №217052600360

Хроника. Ищу человека. Дарина. 04 - 05 2017

Буденний діалог

- Привіт, пушок.
- Здрастє, - не відриваючись від комп'ютера, - А ти хто?
- Ньотка я. 
- Даааа? А шо ти тут робиш?
- Живу я тут! Уже майже рік!!!
- Серйозно?..  Діти знають?

На холеру вам той вконтактє? Анекдотів і в житті вистачає. 
Не кашляйте. Цілую. Люблю. Ваша Ньотка. 

- Шо Ви пишете?

- еммм... харчовий щоденник і вправи, які роблю.
- Вам, па ходу, взагалі зайнятись нічим. 

Малюк мріє бачити мене біля плити і з ганчіркою, а зла мачуха тим часом дурью мається))) Худнути в мене поки що виходить набагато краще, ніж готувати. Замість пирога получились козинаки. Замість пепероні - скрипероні, бо твердюща. Зате мінус 6 см на талії, 8 - на животі і 4 на попі. Буду бесполєзна, но красіва. Ждітє. Цьомаю всіх, особєнно рожавших недавно. Ваша тимчасово цілеспрямована Ньотка.

І звіра вам у стрічку, в якості компенсації за беззмістовний текст.


Рік почався із втрати.

Нехай то буде перше і останнє горе в цьому році, будь ласочка. 

Виходжу із режиму збереження енергії. Моя рукавичка роз'їхалась, тепер є час і бажання на блоги + ніхто не ходить поза спину, коли сідаю за ноутбук. 

Підсумки року не підводила. Плани не писала. Нуль списків. Річну звітну фотопідбірку не робила. Плюс одна нова ідея і трохи натхнення. Відчуття казки немає цього разу щоправда. 

Аліса показує язик неприємностям. Беріть із неї приклад. 






Пам'ятаєте баянисту історію з інету,

де одна шалена жінка відкрила баночку ананасів, задумалась, куди діти сік і тут панєслааааась.?... Я так сьодні крем робила сирний. Тепер у мене бісквітний тортик із сирним кремом, корзиночки із сирним кремом, яблука запечені із сирним кремом і меренга, як побічний фефект від сирного крему. А знаєте, шо саме западлючне у цій ситуації? Я не можу цього всього їсти, бо шлунок вже тиждень як збісився.

Недосип переслідує

Хз чому, але висипаюсь я рідко. Енергії не вистачає. Першу половину дня валяюсь у кутку протухшою котлетою, аж тоді починаю щось робити. Добре, що це колись пройде. 

Малюк нині їде у Львів до друзів, так шо спортзал відміняється, духовка з куркою на дорогу вітається. Ах, да! Мене ж занесло у тренажерку, я не писала. Перший раз вилізла у таке місце, со старта багато в чому натупила і, як завжди у таких випадках, все пішло шкереберть спочатку. У вівторок теж не потраплю, бо буду в селі. А ще раз не була, бо брат приїхав у той час... Коротше, всього пішла двічі - минулої суботи і позавчора :(  Перші висновки: після тренування хочеться жерти і спати! Спати і жерти! Жерти і... ну, ви зрозуміли. 

На цьому прощаюсь, бо тре побігти в магазин, тоді зняти сухе, розвісити мокре, спекти курку, зварити відерце борщу, картоплю і підливу, потім прибрати і завтра можна буде зі спокійною душою їхати в село, щоб в понеділок на 9:00 бути в Деражні, у вівторок накрутити тьолкам хвости, в середу помогти на городі, а в четвер прискакати назад у місто. 

Коли я плять маю виспатись!?! 

-/-//-//-//-//-//-

Що вам написати цікавенького наступного разу?








Про хороше

А то знов будете казати, шо я лиш гадості пишу і думати, шо фсьо плохо, знаю я вас!)))

Я прокидаюсь пізно. Часом навіть пізніше за всіх. Якщо разом із Чарівником, то він робить мені каву отака я ху*ова дружина .У більшості ранків, він мене узагалі не будить, хоч я і прошу, бо сама не встану, а вранці купа роботи. Мотивує тим, що йому шкода. А мій цейтнот потім йому не шкода, головне, шо поспалаlol А сьодні діти здивували, взяли і вигуляли обидві собаки, а не лиш Джеську. 


Кількість чоловіків у квартирі зростає в порядку геометричної прогресії - щотижня по одному. Лякає тенденція, в мене закінчуються ліжка і подушки. Ковдри ще на двох будуть. На даний момент тут є я, два пси (пекінес і стафф) та 4 особи мужеської статі - всього семеро. А хто-то в рукавичці живе?(с). 

Піду приготую відро зеленого борщу, тазік салату і ще щось цікавеньке - розкрашу так сказать жізнь кулінарними фарбами. 

Про неказлів і пічальку

Я сьодні в платтячку і бусиках. Вдома три мужика і ні одна падла не сказала мені про прекрасний вигляд. День прожитий дарма! Життя проходить мимо! Шукаю широку і надійну спину стіну,  шоп срочним образом убитися! Жізьнь - боль! 

Коли відправляю усіх на роботу, першим ділом танцюю джигу на кухні, потім йду пити велетенську чашку кави у блаженній і жаданій тиші, тоді аж вигулюю Алісу. Будні домонасєдки, як вони є. 

Не помню, коли дивилася фільм від початку до кінця. На самому інтєрєсному місці хтось приходить, уходить, хоче пити, їсти, пісяти чи і того похуже піською в живу мене потикати. Врешті перестала дивитися щось зовсім. 

Чуйствую себе директором маленького філіалу дурдому. Гордо несу це почьотне званіє, подвійне підборіддя і сумки із магазинів. 

Я кончела. У мене всьо! Цілую. Люблю. Місцями ваша Ньотка. 





Грижун мля.

Позавчора під Джеськиними зубами безславно пав чохол мобільного. Неакуратно відгризений кутик, краєм якого на дрантя порвані вже кишені джинсів. 

Вчора вранці я зачавила будильник, привідкрила наполовину праве гоко і побачила ним, як Джесіка на полу доїдає мої труси. 

Сьогодні лише ручка і наполовину Алісина миска.

З жахом чекаю завтрашнього дня. Грьобаний тридцятикіловий любімий пацюк!!! 





Поїхали

Відправила мужиків на бАтьківщину Ч, ночувала у них, бо Джеську стрьомно саму лишати - може прогризти хід на перший поверх із дев'ятого і піти гуляти. Вони вийшли з дому о пів на першу. Я заснути раніше 2:30 не змогла. Встала, про всяк випадок, о п'ятій. Даремно, бо настрій, як у пісні Висоцького "... мне надо хоть кого-нибудь убить!.." Вигуляла собак, прокрутила прання, перестелила одне ліжко, збираюся в душ і оахіменгуваю з того, як сюди збиралася. Значить, запхала вчора якісь лахи в сумку і саме главне і драгоцетне - ноутбук! Сьодні ось розбираю сумку - труси, лівчики, лівчики, труси, лівчики, лівчики, класичні бріджі, класична блузка і, внєзапно (!) мокасіни і в'єтнамки!!! omg  Пілять!!! В чому йти додому, якшо джинси і футболку вчорашні я щойно попрала? Чим я думала? Як збиралась взагалі? Фсьо, як в тумані.


Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая