хочу сюда!
 

Serozelenka

42 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 38-50 лет

Заметки с меткой «хроніка»

Чот підзадовбалась я

морально. Ситуація така дивна - бути тим хто дивиться, як хтось інший себе гробить. Спостерігати і нічо не робити, бо хз, що тут можна зробити. Намагаюся знайти вихід, навіть не заради людини, а заради себе, щоб вийти з цієї безпомічної позиції і відчути результат від активних дій. 

Варила малинове варення. Обпекла пальці. Сьодні хочу занести їх на манікюр. А ви любите процедури в салонах краси? Мені там нестерпно нудно і хочеться поскоріше вийти. Це так довгоооо. Часто боляче))) Хтось весь час намагається з тобою говорити на нецікаві тобі теми. Тебе всі торкаються. их. Але виглядати краще теж хочеться, тож я збираюся з духом і таки виходжу часом на всілякі покращуючі процедури, як в ополонку шубовснути. 

Мурала вам Хмельницького у стрічку. А мені швабру і праску в руки. 
Там пише "Хмельницький - місто доброти"


Вчора зварила:

зелений борщ, квасолю заправлену (помню, шо обіцяла рецепт), макарони, підливу до тих макарон і відерце плову.
- Що будеш їсти? -  питаю Малюка вранці.
- А пельмені є? 
omg stena



Дарина. 16. Чи пiде вона за мною...

http://www.proza.ru/2017/05/28/149

"Дарина. 15. Забув, для чого..." (http://blog.i.ua/user/3492721/2019186/)

Коментарі:


ЛУКАВИЙ
127.05.17, 21:12
що дозу не отримав?

   
Libertus
227.05.17, 21:17
Угу...

   
ЛУКАВИЙ
327.05.17, 21:22
тоді ширнись. світ розвидниться
   

Libertus
427.05.17, 21:28
Всміхнув мене, Лукавий... Ну от, уже трошки і розвиднилося від твоїх слів.


ЛУКАВИЙ
527.05.17, 21:43
диржи хвост пістолетом


Libertus
627.05.17, 21:48
Є тримати хвост пістолетом!


Libertus
727.05.17, 21:51
П.С.: Якраз у цю мить читаю цікаву замітку: "Пам'ятка холостяку" http://blog.i.ua/community/1186/1723839/
Прозрів від того, що в ній написано якраз усе те, що я для самого себе вважаю правильним... І якось розвиднилося ще більше, і дійно хвіст піднявся дибки.


Libertus
1227.05.17, 22:05
Взагалі-то, в оригіналі замітка називається "12 правил выбора правильной жены". Я з кожним пунктом згодний. Не тому, що так мені колись сказали, чи навчили, а тому що сам до цього додумався ще раніше, аніж прочитав усе це, що там написано. Просто думки автора замітки і мої думки співпали. І звісно, що у цих думок є свої підгрунтя.


[кінець цитати]

* * *

   Так, в тій замітці дійсно написано усе те, що я інтуїтивно відчув і раніше. Саме тому мені Дарина так запала у серце, що вона надто підходить на кандидатку тої, яка здатна зайняти місце поруч зі мною на все життя... Якщо піде за мною.

   Хочу процитувати ту замітку, супроводжуючи її своїми коментарями:

* * *

[Усе не вмістилося, текст замітки повністю читати за посиланням на оригінал:

Дарина. 15. Забув, для чого...

http://www.proza.ru/2017/05/27/1719

   У мене таке відчуття, ніби я знову забув, для чого жити...

   Знову занурився у безкінечний перегляд фільмів... І зараз піймав себе на тому, що я навіть забув, які фільми сьогодні дивився, і про що вони були...

   А ні, назви згадав. Зранку дивився "Поющие в терновнике. Пропавшие годы". А зараз подивився одну серію фільму "То мужчина, то женщина". І зрозумів, що вони пройшли мимо мене, мимо моєї уваги. Бо я був десь у прострації...

   Можна вимкнути фільми, і я навіть не зверну на це уваги. Тому що усе одно сюжети фільмів проходять мимо мене. Я дівлюся на екран, там рухаються картинки, а я дивлюся так, ніби це зовсім не фільм, а просто горить вогонь, і я дивлюся на цей вогонь, як рухаються його язички полум'я... Думки усі вимкнені.

   Який сьогодні день? Субота... На годиннику 19:16.

   Я навіть не можу назвати це втомою. А може це дійсно втома... Я просто як розряджена батарейка. Намагаюся пригадати, чи я їв щось сьогодні... Так, їв. Зранку чай з булочкою, і вдень тарілка супу.

   Нічим не хочеться займатися... Я забув, що мене цікавить у цьому світі. Забув, для чого живу...

   Забув... І мені це не подобається. Я хочу згадати... Штурхаю самого себе подумки, і кажу паролі: "Ну-бо, згадай! Карелія, ліввики, вепси, саами..." Так, саами та вепси. Але ці паролі чомусь не діють уже... Чомусь не діють. Вони втратили сенс, перестали звучати... Або щось у мені просто вимкнулося.

   І тільки десь там, у глибині цієї внутрішньої гробової тиші, тихо-тихо звучить ім'я "Дарина"... Я кажу йому: "Замовкни... Залиш мене у спокої."

   Хоча я і так спокійний... Аж занадто. І це мені не подобається. Бо я хочу дихати, жити, діяти... Писати, працювати, бути зануреним з головою, і забувати про все на світі, окрім того, що саме я роблю, і заради чого я усе це роблю.

   Але сьогодні, зараз, я раптом усвідомив, що забув, для чого жити... Я навіть не пам'ятаю, скільки часу минуло від початку моєї прострації. Може тиждень, може місяць, може день... Я не знаю. Яке сьогодні число? 27-е травня... Рік? 2017-й... А...

   Хочу закрити очі, і заснути... Спати довго-довго... Але мені не подобається це. Мені не подобається те, що зі мною діється. Я не хочу спати. Я хочу діяти. Хочу... але не можу згадати, як. І для чого то мені... Якщо сенс життя втратився.

19:30, 27.05.2017
Кар'яле Лібертус Свідок


© Copyright: Братислав Либертус Свидетель, 2017
Свидетельство о публикации №217052701719

Дарина. 14. Розум та серце... Про кисень

http://www.proza.ru/2017/05/26/360

   Останні дні мене особливо вимучив кашель. Вчора коли подзвонив Алекс, то я майже усю телефонну розмову прокашляв. Було жаль, що він мусив оце слухати, замість моєї звичної посмішки...

   Очевидно, що фітосед не дуже допомагає. Так, трохи він заспокоює, можливо, але він не здатний втамувати напади кашлю, чи попередити їх, звільнити мене від них. Серце стукає з тяжкістю...

   Намагаюся не думати про тебе. Якщо відпустив - то ж маю відпустити і в думках... Зайняти свою голову чимось іншим. Обманути свій розум... Але серце не обманеш: йому тяжко, і у мене від цього серцеві напади, та напади кашлю. За останні дні мене кашель просто вимучив...

   Мій розум може не думати про тебе, заповнювати думки тисячою речей, але серцеві тебе не вистачає, серце думає про тебе... Йому тебе не вистачає, не вистачає дихати тобою, йому не вистачає кисню...

   Пишу тобі листи, які читають інші люди... Пишу листи, які читаєш не ти. Гірко... Але ж я відпустив тебе. Ти вільна... Лети...

   Вчора кашель дощенту вимучив мене. Стало легше тільки коли я признався сам собі, що мені не вистачає тебе. Не вистачає дихати тобою...

   Тому, коли ліг спати, то притулився подумки до тебе... Подумки обійняв тебе, віддавшись своїм почуттям та бажанням. І мені стало легше, мені знову задихалося... Вранці я прокинувся з почуттям свободи у грудях, кашель минув, ніби й не було. Серце знову стало майже непомітним, і стукало значно легше.

   Як же мені не вистачає тебе, якби ти тільки могла уявити...

   Я владний наказати своєму розумові не думати про тебе. Але не владний наказувати не думати про тебе серцю, не владний наказувати йому не хотіти дихати тобою. Не хотіти дихати... І коли воно задихається, я можу ігнорувати деякий час причини, зосереджуючись усього лише на констатації факту: воно задихається... І намагатися заспокоювати його іншими способами: пити фітосед, наприклад... Але по-справжньому воно заспокоюється лише тобою... Бо ти мій Кисень. А кисень не замінити ні фітоседом, ні будь-якими іншими ліками, бо коли не вистачає кисню, то треба лікуватися саме киснем, а не вигадувати інші способи. Хоча звісно, надія не полишає знайти ліки, які не торкають твоєї свободи...

   І я знову думаю про тебе. Знову тулюся до тебе подумки, знову без тебе чахну, знову чахну від власних думок про те, що можливо ми ніколи не будемо разом, можливо ти ніколи не повернешся, не напишеш...

   Вчора почав дивитися фільм "Поющие в терновнике". Хотів знайти україномовну версію, але не знайшов. Мабуть, ще не переклали...

   Робота вся валиться з рук.

07:26, 26.05.2017
Кар'яле Лібертус


© Copyright: Братислав Либертус Свидетель, 2017
Свидетельство о публикации №217052600360

Хроника. Ищу человека. Дарина. 04 - 05 2017

Буденний діалог

- Привіт, пушок.
- Здрастє, - не відриваючись від комп'ютера, - А ти хто?
- Ньотка я. 
- Даааа? А шо ти тут робиш?
- Живу я тут! Уже майже рік!!!
- Серйозно?..  Діти знають?

На холеру вам той вконтактє? Анекдотів і в житті вистачає. 
Не кашляйте. Цілую. Люблю. Ваша Ньотка. 

- Шо Ви пишете?

- еммм... харчовий щоденник і вправи, які роблю.
- Вам, па ходу, взагалі зайнятись нічим. 

Малюк мріє бачити мене біля плити і з ганчіркою, а зла мачуха тим часом дурью мається))) Худнути в мене поки що виходить набагато краще, ніж готувати. Замість пирога получились козинаки. Замість пепероні - скрипероні, бо твердюща. Зате мінус 6 см на талії, 8 - на животі і 4 на попі. Буду бесполєзна, но красіва. Ждітє. Цьомаю всіх, особєнно рожавших недавно. Ваша тимчасово цілеспрямована Ньотка.

І звіра вам у стрічку, в якості компенсації за беззмістовний текст.


Рік почався із втрати.

Нехай то буде перше і останнє горе в цьому році, будь ласочка. 

Виходжу із режиму збереження енергії. Моя рукавичка роз'їхалась, тепер є час і бажання на блоги + ніхто не ходить поза спину, коли сідаю за ноутбук. 

Підсумки року не підводила. Плани не писала. Нуль списків. Річну звітну фотопідбірку не робила. Плюс одна нова ідея і трохи натхнення. Відчуття казки немає цього разу щоправда. 

Аліса показує язик неприємностям. Беріть із неї приклад. 






Пам'ятаєте баянисту історію з інету,

де одна шалена жінка відкрила баночку ананасів, задумалась, куди діти сік і тут панєслааааась.?... Я так сьодні крем робила сирний. Тепер у мене бісквітний тортик із сирним кремом, корзиночки із сирним кремом, яблука запечені із сирним кремом і меренга, як побічний фефект від сирного крему. А знаєте, шо саме западлючне у цій ситуації? Я не можу цього всього їсти, бо шлунок вже тиждень як збісився.

Недосип переслідує

Хз чому, але висипаюсь я рідко. Енергії не вистачає. Першу половину дня валяюсь у кутку протухшою котлетою, аж тоді починаю щось робити. Добре, що це колись пройде. 

Малюк нині їде у Львів до друзів, так шо спортзал відміняється, духовка з куркою на дорогу вітається. Ах, да! Мене ж занесло у тренажерку, я не писала. Перший раз вилізла у таке місце, со старта багато в чому натупила і, як завжди у таких випадках, все пішло шкереберть спочатку. У вівторок теж не потраплю, бо буду в селі. А ще раз не була, бо брат приїхав у той час... Коротше, всього пішла двічі - минулої суботи і позавчора :(  Перші висновки: після тренування хочеться жерти і спати! Спати і жерти! Жерти і... ну, ви зрозуміли. 

На цьому прощаюсь, бо тре побігти в магазин, тоді зняти сухе, розвісити мокре, спекти курку, зварити відерце борщу, картоплю і підливу, потім прибрати і завтра можна буде зі спокійною душою їхати в село, щоб в понеділок на 9:00 бути в Деражні, у вівторок накрутити тьолкам хвости, в середу помогти на городі, а в четвер прискакати назад у місто. 

Коли я плять маю виспатись!?! 

-/-//-//-//-//-//-

Що вам написати цікавенького наступного разу?








Страницы:
1
2
4
предыдущая
следующая