хочу сюда!
 

Валерия

32 года, водолей, познакомится с парнем в возрасте 33-45 лет

Заметки с меткой «листопад»

Зима за окном!

Атрибуты нынешней зимы. За неимением снега, вместо сугробов. Пока дошла до метро ( 15 минут прогулочным шагом) 6 таких сугробов увидела.

заговор

Эта осень и ты сговорились наверное сообща красотою меня доконать. Остаётся сдаваться,
аллейками парка малодушные жёлтые листья пинать.

Говорить парадоксами,
морщиться терпкости - октября, небосвода, глинтвейна с корицею.
Разжимая пустую ладонь, отпускать, и себя представляя той самой синицею.

В этом красок флэшмобе какой-то изъян, очевидный, не скрытый в секретном укрытии. Листопад - это шествие небытия, и не стоит о нем как о важном событии.

Мы идём не спеша - будет время спешить, и ногами пинаем хрустящие трупики. Протестует но факт принимает душа - этот мир иллюзорный немыслимо хрупенький.

Быть с тобою так близко
твой запах вдыхать
и улавливать даже ресниц колебания.
Красотой вы решили меня доконать - я на заговор этот
отвечу молчанием

стішкі піражкі 21

надіну я шкарпетки, майку і труси,
пошкрабю прища на сраці.
у листопаді тре на діманстрацию піти,
продіманстрравать фурункул клятий жителям вЯмайці!


Все, чим живу і дорожу

Фото учасників презентації альманаху "Все, чим живу і дорожу" 11 листопада 2017 року біля будинку райдержадміністрації.

Думки... – осінні



Ще серцю хочеться доріг
У листопад. Ще любі серцю 
Осінні сповіді вітрів
Під срібні дзвони й спів у церкві.
Та їх все менше – тих бажань…
Думки – осінні листолети:
І осінь жаль, і трішки жаль
Себе невдалого поета.
Уже ровесниці мені
Про душу радять більше думать.
Чи не тому такі пісні,
Як пізня осінь, повні суму.
Коли все встигло відцвісти?
Невже це я – у тім свічаді:
На клен осінній схожий так
В холодну пору листопада.
Гілки та стовбур… Постарів... 
Ото хіба що душу тішать
Церковні дзвони, шал вітрів.
І спогади про дні колишні.
Колись прогляне даль доріг 
У листопад, де дзвін і вітер:
Церковний дзвін і шал вітрів,
І осінь – осінь в цілім світі.
Вже літ та літ, але вона,
Як перше звідане кохання,
Милує око. Дзвін луна
Під тужне вітру завивання.
Чи не тому болить душа
У мудру пору листопаду,
Що все минає: осінь теж 
Життя залишилось позаду.
А вітер – вітер наздогін:
Як сам колись – палкий та дужий.
І тільки дзвін – церковний дзвін,
Як ті ровесниці, – про душу…

Ти впевнено ступаєш, Листопаде.

Ти впевнено вступаєш , Листопаде,
в свої права.
Здавалося, нема вже правди...
а ні - жива!
І хоч так боязно тебе стрічати з кожним роком.
Все впевненіше йду до тебе крок за кроком.
І сіре небо стало більше.
Такою чорною земля!
Людина кожная стає мудрішою,
Через той біль у серце, що немає вороття
в те славне літо, де було життя.
То похорон!
І кожний щось хоронить
Хто безтурботність,
Хто любов
А той, хто не любив...як я
Минулорічний залишок любові гонить ...
І так наївно хоче закохатись знов.

Цей листопад - Українська пісня


Цей листопад - Українська пісня


Листопад - Українська пісня
Слова: невідомий 
Музика: Станіслав Городинський

Текст пісні 
Осінь-красуня  в жовтім намисті
До себе кличе і нас п'янить.
На твої коси падає листя –
Нам не забути золота мить.

Приспів:
Цей листопад
По твоїх косах жовте листя розсипає.
Цей листопад
Нам першу зустріч ту, осінню, пригадає.
В цей листопад
Підемо ми удвох осінніми стежками,
Звідки назад
Одна дорога  нам залишиться, кохана.

Золотом сипле осінь багряна,
Душу чарує вона мені.
Крім поцілунків тобі, кохана,
Я подарую осені дні.

Приспів.

Осінь мрійлива, осінь журлива,
Згадку залишить вона для нас.
Колись згадаємо, що осінь мила,
Колись згадаємо ми про цей час.

Приспів.

Страницы:
1
2
предыдущая
следующая