хочу сюда!
 

Оленька

36 лет, козерог, познакомится с парнем в возрасте 26-50 лет

Заметки с меткой «євреї»

Вигнання євреїв з Іспанії 31 березня 1492 року

31 березня 1492 року іспанські монархи Фердинанд II та Ізабелла підписали Альгамбрський едикт, який наказував юдеям Арагону, Кастилії і Леона у тримісячний термін залишити межі країни, без права вивезення золота, срібла і коштовностей, щоб, як в казувалось у преамбулі указу, своїм співжиттям поруч із новонаверненими у християнство не спокушувати їх знаннями і практиками юдаїзму. За оцінками, до 31 липня в Африку, Італію та Османську імперію виїхало до 80 тисяч юдеїв.
На обкладинці: Еміліо Сала «Томас Торквемада пропонує католицьким монархам на підпис указ про вигнання євреїв з Іспанії», 1889 рік © Музей Прадо, Мадрид
27773
ЛЮДИНА І СУСПІЛЬСТВО
Володимир Лук'янюк
На Іберійському півострові євреї почали розселятись ще до нашої ери, але особливо інтенсивно — в I столітті, після римського завоювання Юдеї імператором Веспасіаном. Великі їх громади були в Сарагосі, Кордові, Гранаді, а також на Балеарських островах. Вони збереглись і після підкорення півострова вестготами-аріанами у V столітті, які, як і римляни, вважали євреїв не етнічною, а релігійною групою, й видане у 506 році зведення законів, відоме як «Бревіарій Аларіха», наклало на юдеїв ті ж обмеження, що існували й в часи пізньої Римської імперії, як-то заборона будівництва нових синагог, змішаних шлюбів і володіння рабами-християнами. Їх дотримання стало більш жорстким за короля Реккареда після прийняття вестготською знаттю католицизму й, особливо за його сина Сисебута, коли почались перші спроби примусової християнізації, що спонукало багатьох юдеїв на початку VII століття емігрувати до Північної Африки.
Ще більших утисків євреї зазнали після VI Толедського собору 638 року, на якому за ініціативою короля Хінтіли були прийняті рішення, направлені на вигнання з країни всіх некатоликів. З посиленням арабської експансії в Африці в юдеях побачили потенційних зрадників через їх можливі зв'язки з одновірцями з Близького Сходу і XVI Толедський собор 693 року заборонив їм вести з християнами торгівлю й поклав на них сплату спеціального податку, а скликаний через рік XVII Толедський собор постановив геть позбавити юдеїв майна і вигнати з країни разом із вихрестами, навернення яких у християнство вважалось нещирим.
Всі ці заходи привели до того, що на початку VIII століття сповідувати юдаїзм на Піренеях стало вкрай небезпечно, то ж арабське завоювання Вестготського королівства, яке почалось у 711 році, було прихильно сприйняте юдеями, котрі в Аль-Андалусі отримали захищені майнові права, свободу віросповідання і автономію своїх релігійних громад. При цьому на них, як і на християн, були накладені спеціальні податки та обмеження, як наприклад у праві займати певні військові й політичні посади чи вступати у змішані шлюби. Втім, рівень толерантності до юдеїв протягом перших трьох століть арабського володарювання на Піренеях був достатньо високий і чимало з них досягло не лише значного економічного, але й соціального положення, займаючи високі і відповідальні посади при дворах арабських вельмож.
Положення юдеїв радикально змінилось у XII столітті з приходом до влади на більшій частині мусульманської Іспанії марокканської династії Альмохадів, ревних ісламістів і авторитарних правителів, які досить швидко привели [ Читати повністю... ] у відповідність до власних уявлень про релігійний устрій держави і вдались до примусового навернення в іслам. Загроза розправ змусила багатьох юдеїв і християн рятуватись втечею і значна їх частина знайшла прихисток у християнських державах Піренеїв, які вели успішну Реконкісту. Завдяки знанню мови, звичаїв і культури мусульман, послуги досвідчених управлінців і дипломатів з числа юдеїв стали в нагоді при дворах християнських лідерів, які попри забобони і антисемітизм створили для євреїв сприятливі релігійні і соціально-економічні умови. Особливо прихильними до них були правителі королівства Леон, які надали юдеям рівні з католиками права.
У міру просування християнських завоювань на південь ставлення до юдеїв погіршувалосьсь. У 1215 році на вимогу папи Інокентія III юдеїв Арагона, Кастилії і Леона зобов'язали носити жовтого кольору відзнаку на одязі і заборонили вступати у сексуальні стосунки з християнами. У 1250 році їм заборонили будувати нові синагоги без спеціального на те дозволу і навертати у свою віру християн. Поворотним моментом став період правління короля Кастилії і Леона Педро Справедливого, особливо прихильного до юдеїв, які займали важливі державні, фіскальні і судові посади: невдоволена його правлінням місцева знать стала на бік зведеного брата короля Енріке де Трастамара і в ході громадянської війни країною прокотились єврейські погроми.
Енріке, граф Трастамара, на картині «Богородиця Тобіда» Хайме Серра, бл. 1360 року © Музей Прадо, Мадрид
Енріке, граф Трастамара, на картині «Богородиця Тобіда» Хайме Серра, бл. 1360 року © Музей Прадо, Мадрид
З [ Читати повністю... ] у 1366 році юдеїв обмежили у правах, заборонивши жити поміж католиків, займати державні посади, носити зброю. Побутове насилля проти них стало буденним явищем, поширеність і безкарність якого у 1391 роцівилилась у погром у Севільї, де загинуло більше 4 тисяч юдеїв. Він став каталізатором погромів по всій Кастилії, які перекинулись на Арагон і Валенсію, і привели до загибелі кількох десятків тисяч чоловік й вимушеного навернення у християнство близько 100 тисяч людей, які таким чином намагались врятуватись від розправи.
Через перманентне насилля і переслідування з 1391 по 1415 рік у Кастилії і Арагоні у християнство перейшло близько 150 тисяч юдеїв
На вимогу кортесів багатьох міст у 1405 році юдеям заборонили займатись лихварством, у 1412-у — медициною, фармакологією, торгувати хлібом, вином, борошном, м'ясом, які вони самі не вживали, жити за межами своїх громад, наймати на роботу християн і володіти зброєю. Згодом їм відмовили у праві на самоврядування, наклали обмеження на судочинство у релігійних громадах, заборонили читати Талмуд, вимовляти вголос імена Ісуса і діви Марії, випікати мацу, й змусили тричі на рік слухати християнські проповіді.
Після шлюбу в 1469 році спадкоємця Арагонського престолу Фердинанда і спадкоємиці Кастильського королівства Ізабелли християнізація в Іспанії стала ще агресивнішою. Заснована в 1472 році інквізиція на чолі з духівником королеви Томасом Торквемадою переслідувала маранів, євреїв-вихрестів, звинувачуючи їх у віровідступництві, і за два десятиліття засудила близько 18 тисяч з них до ув'язнення і спалення на вогнищі.
Тим часом війна з Гранадським еміратом, фінансована, зокрема, за рахунок конфіскованого майна «[ Читати повністю... ]» і коштом обкладених спеціальним податком юдеїв, котрі залишались вельми заможним прошарком населення, особливо в Кастилії, йшла до свого переможного завершення.
2 січня 1492 року останнє державне утворення мусульман на Піренеях припинило своє існування. За умовами почесної капітуляції, укладеної з еміром Боабділою, мусульманам гарантувались недоторканість майна, культових споруд, свобода віросповідання, право залишатись в Гранаді чи вільно її залишити. Але на цьому «війна за святу католицьку віру» не завершилась: вже 31 березня король Фернандо і королева Ізабелла, що переможно увійшли в Гранаду і розмістились у розкішній резиденції емірів Альгамбра, видали едикт, яким юдеям Арагону і Кастилії наказувалось у тримісячний залишити межі країни, без права вивезення золота, срібла, коштовностей та інших дорогоцінних речей, щоб, як в казувалось у преамбулі указу, не спокушувати новонавернених знаннями і практиками юдаїзму. Захистом від примусової депортації могло стати лише прийняття християнства.
Остання сторінка Альгамбрського едикту з печаткою і підписами короля Фердинанда Католика і королеви Ізабелли Кастильської © Муніципальний архів міста Авіла, Іспанія
Остання сторінка Альгамбрського едикту з печаткою і підписами короля Фердинанда Католика і королеви Ізабелли Кастильської © Муніципальний архів міста Авіла, Іспанія
За оцінками, до 31 липняАрагон і Кастилію залишило від 50 до 80 тисяч юдеїв (десь до 5% населення), які виїхали до [ Читати повністю... ], Північної Африки, Італії та Османської імперії. Протягом наступних трьох століть іспанська (як і мексиканська у Новому Світі) інквізиція продовжувала переслідувати маранів і до 1700 року стратила понад три тисячі з них за звинуваченням у єресі, в тому числі — і таємному сповідуванні юдаїзму.
Для досягнення релігійної однорідності в 1501 році з Іспанії були вигнані мусульмани, в 1609 році — моріски (мусульмани, що прийняли християнство)
У 1968 році іспанський уряд генерала Франсиско Франкооголосив Альгамбрський едикт недійсним, а 1 квітня 1992 рокуіспанським королем Хуаном Карлосом I він був оголошений таким, що втратив чинність. Того ж дня король відвідав мадридську синагогу і попросив вибачення за рішення, прийняте його попередниками півтисячоліття перед тим.
Згідно генеалогічним дослідженням Лідського університету (Великобританія), проведеним в 2008 році, 20% сучасного населення Іспанії по чоловічій лінії має єврейське походження і 11% — арабське.
Станом на 2017 рік сефардів, нащадків іспанських євреїв, налічується 2,2 млн чоловік і вони становлять 16% єврейського населення у світі

Парфьонов презентує у Києві свій документальний проект.

Леонід Парфьонов презентує у Києві третю частину свого нового документального проекту

Легендарний журналіст Леонід Парфьонов презентує в Україні третю частину документальної трилогії «Русские евреи» - «Фильм третий. После 1948 года», створеної студією «Намедни» за підтримки фонду «Генезис».

Показ у Києві, у рамках якого можна подивитися всі три частини фільму, а також зустрітися з Леонідом Парфьоновим, організований Fedoriv Hub і пройде в кінотеатрі «Жовтень» з 13-го по 15-е листопада.

«У колишній Російській імперії асимільовані євреї особливо масово і яскраво пройшли шлях від активної співучасті в соціалізмі до дисидентського опору йому. У фільмах проекту ми намагалися розповісти про це на прикладах трьох поколінь євреїв - вождів, науковців, журналістів, чекістів, письменників, художників, режисерів, підприємців, композиторів, правозахисників - сучасною екранною мовою. Сподіваємося, вийшла історична панорама. Повірити, щоб зневіритися - найважливіший сюжет нашого спільного ХХ століття», - так пояснює сам Леонід Парфьонов ідею своєї картини.

Перші дві частини трилогії, які Fedoriv Hub представив в Україні восени минулого року і влітку нинішнього, викликали жвавий інтерес публіки. Вітчизняний глядач позитивно поставився до документального кіно та унікальної можливості поспілкуватися з автором, а у всіх містах, де проходили покази, відбулися аншлаги.

1948 й рік «для старту» нової частини картини обраний не випадково. Саме в цьому році держбезпекою був убитий глава Єврейського антифашистського комітету Соломон Міхоелс, зі смертю якого почалися нові часи у взаєминах радянської влади і євреїв. Кампанія боротьби з «безрідними космополитами» оформлює новий державний антисемітизм. При цьому всенародно відомих суперзірок не стало менше: Ботвинник - головний шахіст, Райкін - головний комік, Плісецька - головна балерина, Галич і Висоцький - головні барди. Без євреїв не можна уявити тіньову економіку - «незаконне підприємництво», 

за яке з початку 1960-х виносять смертні вироки. А з середини десятиліття починає розхитувати радянський устрій і дисидентський рух - в нього внуки євреїв-революціонерів вносять ті ж гарячність і безстрашність, що і їхні діди - в повалення царату. Нарешті, крах СРСР покінчить із «єврейським питанням» в тому вигляді, якому його застали останні радянські покоління.

Фільм побудовано на подієвих хроніках, з використанням портретів, які «ожили» та оригінальних спецефектів, яскравої графіки та ігрового кіно. Парфьонов у своєму стилі відкриває і дає можливість дізнатися нові сторінки, здавалося б, знайомих усім біографій видатних  євреїв.

Відео:

https://www.youtube.com/watch?v=Iq2ZpQucIP4&feature=youtu.be

 Квитки вже в продажу:

13 листопада. Фільм перший. «Русские евреи. До революции». Кінотеатр «Жовтень». 19:20

14 листопада. Фільм другий. «Русские евреи. 1918-1948». Кінотеатр «Жовтень».  19:00

15 листопада. Фільм третій.  «Русские евреи. После 1948 года». Зустріч з Леонідом Парфьоновим. Кінотеатр «Жовтень». 19:00

Multi Pass. Абонемент на всі фільми трилогії «Русские евреи»

Акредитація ЗМІ на показ фільмів та запити на інтерв’ю з Леонідом Парфьоновим:

pr@fedoriv.com, 050 342 92 23, 067 445 00 82, Максим  Розенко  

Організатор заходу FEDORIV Hub. Співпраця з Fedoriv Hub:  ht@fedoriv.com,  098 97 88 161, Ганна Терлецька

Мамочки...

Немного о еврейском воспитании..
Еврейская мама: Алло!?
Дочь: Здравствуй, мама! Могу ли я оставить у тебя детей на ночь?
М: Вейзмир! Ты с кем-то встречаешься?
Д: Да.
М: С кем?
Д: С другом.
М: Нет, я никогда не пойму, почему ты оставила своего мужа. Он такой хороший человек, чтоб он сдох!
Д: Я его не оставляла. Он меня бросил.
М: Ты сама позволила ему бросить себя, а сейчас ты гуляешь неизвестно с кем, позоря наши с папой седины.
Д: Я не гуляю неизвестно с кем. Смогу я оставить детей?
М: Я никогда не оставляла тебя, чтоб пойти с кем-то, кроме твоего отца.
Д: Есть много вещей, которые ты не делала, а я делаю.
М: Ты на что намекаешь?
Д: Ни на что. Я только хочу знать, смогу ли я оставить у тебя детей на ночь.
М: Ты хочешь остаться с ним на ночь? (кричит куда-то в сторону) Хаим, твоя дочь сошла с ума! Иди послушай, что она придумала! (в телефон) Что скажет твой муж, когда об этом узнает?
Д: Мой БЫВШИЙ муж! Не думаю, что его это беспокоит. С того дня, когда он меня бросил, он, вероятно, никогда не спал в одиночестве!!!!!!!!!!!!!!
М: Так ты собираешься спать у этого неудачника? Ты хочешь загнать нас с папой в гроб!
Д: Он не неудачник!
М: Человек, который встречается с разведенной женщиной с детьми – это неудачник и паразит!
Д: Я не хочу спорить. Смогу ли я оставить детей у тебя на ночь?
М: Боже, боже!.. Бедные дети у такой матери.
Д: У какой «такой»?
М: Неустойчивой. Неудивительно, что муж тебя бросил. Бедняжка! Чтоб у него руки отсохли, у этого шлемазла!
Д: ХВАТИТ!!!!!
М: Не кричи на меня! Наверняка ты кричишь и на своего неудачника тоже!
Д: Сейчас ты уже заботишься о неудачнике?
М: Ага! Ты видишь, он все-таки неудачник! Я сразу это поняла! Мамино сердце не обманешь! Сначала тебя бросил муж, потом ты нашла неудачника. А что будет потом? Ты бросишь детей на произвол судьбы! (в сторону) Хаим, ты идешь или так и будешь смотреть в телевизор, пока твоя дочь гибнет? Старый пердун! Ты жалкий человек! Моя мама была права…
Д: До свиданья, мама.
М. Подожди! Не вешай трубку, я ещё не закончила! Когда ты привезешь детей?
Д: Я их не привезу! Я останусь дома!
М: Если ты всегда будешь сидеть дома, как ты надеешься кого-нибудь встретить? (в сторону) Хаим, она хочет остаться дома, как твоя сестра Сара, которая видит мужчин только по телевизору. Что ты там говоришь? Боже мой! Ты погубил мою молодость! Права была мама..

Анек))

Одесса, кинотеатр. Женский голос с последнего ряда:
— Ой, Миша, я и не знала, что ты еврей!

Шустер клинит Украину

Какого чёрта поднимать тему еврейства в Украине и вбивать клин в ослабленную страну?..


Президент Израиля, говоря о Холокосте и расстрелах в Бабьем Яру, сделал заявление о том, что «многими пособниками преступлений были украинцы». Это сложную, больную тему подхватил Шустер и посвятил ей четыре часа эфира. Как говорится, ради красного словца не пожалею и отца. Ради высоких рейтингов редактора программы взяли взрывоопасную тему.


Украина — многонациональное, мультикультурное государство, но ещё не допускающее равенство разностей на юридическом уровне. Да, на бытовом уровне украинцы принимают другие национальности и меньшинства, но когда речь заходит о предоставлении им прав, большинство категорически против. Пока в общественном сознании доминирует страх, что разрешение на многообразие языков и культур приведёт к уничтожению всего украинского.


20 лет в Украине «раскачивалась лодка» с помощью языкового вопроса. Было искусственно создано противостояние по языковому признаку. Деление на «своих» и «чужих» привело к потере Крыма и Донбасса. Конечно, это далеко не главная причина. Но в этом кроется основа конфликта.


Исторически так сложилось, что в Крыму и на Донбассе большинство населения говорит на русском языке. Государственному аппарату нужно было это принять и дать соответствующие права части населения своей большой страны. Но истеблишмент подыгрывал националистическим настроениям, нарабатывая себе голоса на выборах и рейтинги поддержки. Печальный итог известен.


Я уверен, что крымчане и донбассцы стали бы сами учить украинский язык и любить национальные символы, если бы Украина сделала их богатыми. Так многие наши мигранты с удовольствием учат язык и историю той страны, в которой они, наконец, начали зарабатывать. Но при этом они не забывают культуру Родины и передают её своим детям.


Отказ принимать языковое разнообразие Украины привёл к отколу части территорий. И теперь поднимается национальный вопрос… Будем надеяться, что тема не будет иметь продолжения и умрёт в стенах студии Шустера. Потому что ксенофобская риторика сейчас попадёт на благодатную почву. При обнищании населения ксенофобия растёт.


У меня много друзей евреев, но между нами не бывает вражды. Я не признаю себя глупее евреев, и у меня нет повода их недолюбливать. У меня есть много друзей украинцев, русских, знакомых американцев. И у меня нет причин их ненавидеть. Но бедный человек, лишённый законами самой возможности зарабатывать, будет искать виноватого. Это может быть президент, другая страна или представители других национальностей. Смотря, что ему «скормят» из зомбо-ящика.


Он включает телевизор, а там студия Шустера с темой, раскалывающей общество по национальному признаку. Об этом гораздо проще рассуждать, чем о выходе Украины из экономического кризиса. Гораздо проще поднять мёртвых из могил и говорить о страшной исторической трагедии, чем формировать наше общее, объединяющее всех нас Будущее.


Оставьте прошлое с его тайнами и преступлениями сырой земле, в которой оно давно сгинуло. Помяните и подумайте вместе о том, как дальше жить живым.


Будущее человечества в мультинациональности. Представители разных наций, взаимодействуя в бизнес-сфере, культурной среде, развивают и обогащают друг друга. На территориях, куда стремятся разные национальности, куда стекаются человеческие и финансовые ресурсы, люди живут в согласии. В выгодной им среде они сотрудничают и взаимодействуют, и им не нужно искусственно прививать ни язык, ни культуру, потому что конфликтов попросту не возникает. Стремительное развитие и обогащение населения чудесным образом объединяет различные языки, культуры и религии. Украина должна разрешить себе зарабатывать!


Balashov.com.ua


Страницы:
1
2
3
5
предыдущая
следующая