хочу сюди!
 

Элла

44 роки, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 40-54 років

Замітки з міткою «україна»

Методичка є - коли ГО почнуть масово діяти по ній?

  • Експерти презентували методичку з аналізу декларацій посадовців 
  • Київ, 13 вересня 2018.

Експерти Інституту розвитку регіональної преси (ІРРП) презентували методичні рекомендації з аналізу декларацій посадовців для активістів і журналістів. Це алгоритм виявлення порушень у декларації, алгоритм подання заяв про порушення до правоохоронних органів, а також механізм дій у випадку, якщо розпорядники декларацій відмовляються надати до них доступ. У методичці враховано не лише передбачений законодавством порядок, але й реальні випадки із судової практики – 77 прикладів порушень та відповідальності за них, розповіли юристи ІРРП на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі.

Алгоритм підготували на основі власного досвіду аналізу декларацій чиновників комунальних і державних підприємств та топ-посадовців. Серед них – 3340 паперових декларацій, які подавалися між 2011 роком і запровадженням електронного декларування. «Ми перевірили декларації чиновників та направили до антикорупційних органів 144 заяви. Зокрема, заяви направили до НАЗК, НАБУ, прокуратур місцевого і обласного рівня та Генеральної прокуратури. За результатами поданих нами заяв було порушено кримінальні справи. Проводиться дві повні перевірки, також були складені протоколи для притягнення посадовців до адміністративної відповідальності», – розповіла Оксана Максименюк, медіа-юристка, адвокатка ІРРП. «Цей механізм ефективно працює, але 1,5 роки – недостатній час для того, щоб продемонструвати результати. Ми продовжимо стежити за тим, які результати наших звернень», – зазначила Людмила Панкратова, медіа-юристка і адвокатка ІРРП.

Іноді декларації допомагали виявити порушення, напряму не пов’язані з декларуванням – наприклад, що підприємство депутата фінансувало політичну партію, або ж що чиновник вказав неправдиву інформацію у документах, переданих до іншого органу влади.

За підсумками аналізу, експерти підготували пропозиції змін, які допоможуть ліквідувати існуючі прогалини у законодавстві. Зокрема, це зміна строків складання протоколу порушення (стаття 354 Кодексу про адміністративні правопорушення) та строків накладення стягнення за порушення (ст. 38 КПаП) – з існуючими темпами розгляду справ, строки є недостатніми. Пропонують також надати працівникам Нацполіції право оформлювати протокол, та надати право прокурорам оскаржувати рішення судів 1-ї інстанції. «Також просимо внести зміни до Кримінального кодексу, оскільки у статтях 172 та 369-2 міститься посилання на стару редакцію закону про запобігання і протидію корупції, що робить статтю недійсною», – додала Оксана Максименюк.

Ще один недолік законодавства – що зараз на етапі конкурсу на певні посади, якщо це не спеціальний конкурс, кандидати не зобов’язані подавати декларацію – її має подавати тільки переможець. Немає відповідальності за несвоєчасне подання декларації кандидата, тому що ця особа ще не є держслужбовцем. Юристи звернули увагу, що зараз фактично немає часових обмежень для внесення виправлень у власну декларацію. «Формально – це 10 днів. На практиці, суди почали змушувати НАЗК дозволяти декларантам вносити зміни будь-коли. Була ситуація з головою обладміністрації, коли він подав виправлену декларацію через 2 роки», – зазначив Олександр Волошин, юрист ІРРП.

У законодавстві недостатньо чітко прописано, які саме посадові особи зобов’язані подавати декларації. Зокрема, це стосується керівників комунальних та державних підприємств. Є проблеми з доступом до декларацій певної категорії посадових осіб. В окремих випадках розпорядники декларацій – установи, де працюють посадовці – надають їх, іноді доступ доводиться відстоювати у суді, зокрема, щодо працівників СБУ. «У нас були виграші на місцевому рівні […] Але декларації працівників СБУ на вищому рівні нам поки що отримати не вдалося, ми зараз на стадії касаційного провадження – це питання вирішує Верховний суд», – розповіла Людмила Панкратова.

http://uacrisis.org/ua/68562-irrp

Реванш не пройде в Україні, бо ноги поламаємо нафік

Росія робить ставку на внутрішній конфлікт в Україні
12 Серпень 2018, 



Плакат із зображенням українських олігархів і президента Росії Володимира Путіна під час акції «Стоп Реванш» біля Верховної Ради України. Перший у шерензі – Віктор Медведчук. За ним Дмитро Фірташ, Сергій Льовочкін, Рінат Ахметов і Вадим Новинський. Київ, 16 січня 2018 року
Плакат із зображенням українських олігархів і президента Росії Володимира Путіна під час акції «Стоп Реванш» біля Верховної Ради України. Перший у шерензі – Віктор Медведчук. За ним Дмитро Фірташ, Сергій Льовочкін, Рінат Ахметов і Вадим Новинський. Київ, 16 січня 2018 року


(Рубрика «Точка зору»)

В Україні фактично почалися президентські перегони, що створює сприятливі умови для активізації впливу Росії. Кремль руками своїх «посіпак» легітимізує в українському медіа просторі «альтернативний» політичний дискурс і, що найнебезпечніше, активно готується до провокування внутрішнього конфлікту в Україні.

Дії української влади щодо отримання томосу про автокефалію та заяви щодо закріплення в Конституції прагнення до вступу в ЄС і НАТО змушують Росію прискорювати свою підготовку до фази активного втручання і роздмухування внутрішнього конфлікту в України.

Можна чітко прослідкувати декілька ключових ознак такої підготовки Кремля.

По перше, формування тотальної недовіри до української влади.

Інформаційні зусилля Кремля сьогодні полягають не в тому, щоб змусити українців повірити в щось – привабливість російського вектору чи цінностей «русского мира». Ніхто вже не кричить, не говорить і навіть не натякає, що «Путін – молодець». Основний акцент робиться на розхитуванні ситуації всередині України та викликанні потрібних емоцій – зневіри і депресії.

Зникли, наче їх і не було, грубі маркери «київська хунта», «каратєлі», «failed state» тощо – «зрада» культивується звичайною лексикою. Для цього використовуються проросійські політики і «експерти», яких запрошують на телеканали і яких цитують проросійські інтернет-видання, а також боти у соцмережах Facebook, Youtube, Twitter.

Акція біля будівлі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з вимогою позбавити телеканал «Інтер» ліцензії. Київ, 27 червня 2018 року
Акція біля будівлі Національної ради України з питань телебачення і радіомовлення з вимогою позбавити телеканал «Інтер» ліцензії. Київ, 27 червня 2018 року

Один із головних наративів, якого намагаються наполегливо просувати – «найбільша загроза для України – це Порошенко, а не Росія». Причому, доносять цю ідею взаємовиключними меседжами. Мовляв, це «президент війни», який наживається на ній, і «бандерівець», як нещодавно його назвав російський пропагандист Соловйов. І в той же час, паралельно, поширюють думку, що президент вже здав країну росіянам і фактично капітулював, я як аргументи наводять «вишки Бойко», співробітництво Банкової з одіозним мером Одеси Трухановим, а віднедавна ще й закриття «справи Кернеса».

Інші приклади – «підвищення тарифів на газ – це злочин проти народу», «реформа освіти перетворює нас на відсталу країну», «бардак і розбиті авто у поліції», «децентралізація – це гроші дали і забрали», «економіка в кроці від дефолту», «офіцери біжать з армії», «реформа охорони здоров’я вбиває українців».

Причому, Кремль залучається до формування недовіри не тільки до української влади, але й до західних партнерів. Як приклад, максимально «зрадницькі» тлумачення висловлювань Трампа про необхідність повернення Росії до G-7 і чуток щодо Криму, а також гіперболізовано «зрадницькі» коментарі щодо зустрічі Трампа з Путіним у Гельсінкі. Візит деяких європейських лідерів до Росії на Чемпіонат світу з футболу і початок будівництва «Північного потоку-2» подаються як нехтування Європою інтересів України та дружба ЄС з Росією.

По друге, російські ЗМІ приділяють велику увагу ситуації в південно-східних і суміжних з Росією регіонах України.

Аналіз російських ЗМІ за липень 2018 року виявив, що найбільш часто згадуються, окрім Донбасу та Криму, такі регіони: Одещина, Дніпропетровщина, Запоріжчина, Чернігівщина і Харківщина. Найменше згадуються новини з Хмельницької, Тернопільської і Чернівецької областей, які не становлять інтересу для Росії.

По-третє, репетиції масштабної дестабілізації.

Нещодавні вбивства «атошників» і одночасні напади на активістів у південних регіонах маскуються під внутрішні розборки через бізнес або опозиційну діяльність. Мовляв, «влада вбиває патріотів». Ефект втрати почуття безпеки був більш ніж відчутним – миттєво виросла напруга в суспільстві, яке вимагало від влади швидких розслідувань і термінових відповідей щодо замовників.

Окремої уваги заслуговують останні напади на електрички групи людей у балаклавах, які розфарбовують вагони, кидаються камінням і бризкають отруйним газом у вікна. А також напади на супермаркети підлітків у масках, які не просто крадуть, але й чомусь свідомо провокують охоронців. Незалежно від причетності чи непричетності Росії до згаданих інцидентів, можна не сумніватися, що Кремль буде мати в Україні цілі організовані групи для масових заворушень.

По-четверте, натяки проросійських політиків в Україні на можливе громадянське протистояння.

Придивіться уважно, що говорить нардеп Вадим Новинський: «Якщо розкол буде легітимізовано, велика ймовірність громадянської війни на релігійному ґрунті».

Настоятель Києво-Печерської лаври архієпископ УПЦ (МП) Павло (посередині) і народні депутати від «Опоблоку» Вадим Новинський (ліворуч) і Юрій Бойко (праворуч). Київ, 27 липня 2017 року
Настоятель Києво-Печерської лаври архієпископ УПЦ (МП) Павло (посередині) і народні депутати від «Опоблоку» Вадим Новинський (ліворуч) і Юрій Бойко (праворуч). Київ, 27 липня 2017 року

Реальних причин для громадянської війни немає, але такими заявами вимальовується підстава для обґрунтування штучно створених провокацій і сутичок. «Ми ж попереджали», – будуть пояснювати вони роботу Кремля над приготуванням соціального вибуху в Україні.

Враховуючи декілька ознак підготовки Кремля до створення ситуації глибокого внутрішнього конфлікту в Україні, є два основних сценарії розвитку подій.

«М’який» сценарій – провокування Кремлем внутрішнього конфлікту за допомогою інформаційно-психологічного впливу і диверсійно-терористичних акцій. Щоб дезорієнтувати українське суспільство і отримати перемогу для «свого» кандидата спочатку на президентських виборах, а потім привести в український парламент «свою» більшість.

Причому, цей сценарій виключає повномасштабний військовий наступ Росії на Україну, бо це непотрібно. І без цього буде досягнута ціль – достатній контроль над Україною.

«Жорсткий» сценарій – провокування справжньої громадянської війни та введення російських «миротворців» нібито «для запобігання кровопролиття».

Чи здатне українське суспільство зламати плани Кремля, який не полишає надії підкорити собі Україну? В 2014 році це частково вдалося – проукраїнська частина населення мобілізувалася і не дала Путіну реалізувати план «Новоросія» в повному обсязі. Але не факт, що Україна ще раз переживе глобальне потрясіння.

Правоохоронцям слід обов’язково працювати на випередження, а не боротися з наслідками дій Кремля. Громадяни мають об’єднатися довкола національної ідеї і європейського майбутнього України, а не вестися на отруйно-привабливі лозунги про мир. Лише тоді Україна зможе витримати іспит на дестабілізацію.

Олексій Мінаков – політичний експерт

https://www.radiosvoboda.org/a/29427867.html

Петро Порошенко - патріот України!

"Слава Україні" стане офіційним військовим вітанням: наказ Порошенка
12:16, сьогодні 4461
Військове вітання в ЗСУ замінять на "Слава Україні!"
Військове вітання в ЗСУ замінять на "Слава Україні!" / Ілюстративне фото
 

Президент України Петро Порошенко доручив розробити законопроект, який замінить військове вітання в ЗСУ радянського зразка "Здрастуйте, товариші!" та "Бажаємо (бажаю) здоров’я!" на "Слава Україні!" та "Героям слава!".

Про це в коментарі ресурсу "Укрінформ" розповів міністр оборони Степан Полторак.

"Президент України доручив підготувати зміни до закону України, якими затверджуються військові статути, тому що у військових статутах визначається, як треба вітатися. Такі пропозиції готуються, і сподіваюся, що після виходу з канікул народні депутати приймуть це в цілому", – розповів Полторак.

За його словами, новий законопроект уже практично готовий.

Міністр також зазначив, що під час військового параду в День незалежності у Києві 24 серпня як військове вітання використовуватиметься "Слава Україні!" та "Героям слава!"

"Слава Україні": звідки походить патріотичне гасло
14:31, 10 липня 7213
 "Слава Україні": звідки пішло гасло, історія гасла "Слава Україні!"
"Слава Україні": звідки пішло гасло, історія гасла "Слава Україні!" / 24 Канал

"Слава Україні" – це гасло звучить сьогодні повсюди: ним вітаються, його вигукують на мітингах, ним піднімають бойовий дух... Через це гасло нещодавно розгорівся скандал навколо екс-гравців Київського "Динамо". Ми вирішили розібратись – звідки пішло гасло "Слава Україні" та як цей вислів увійшов в життя українців.

Екс-гравці Київського "Динамо" Огнєн Вукоєвич та Домагой Віда, який зараз грає за збірну Хорватії, після матчу 1/4 фіналу Чемпіонату світу-2018 проти Росії виклали в Instagram відео, на якому лунає "Слава Україні!".

Читайте також: Слава Україні: як хорвати та українці спровокували скандал на ЧС-2018

Згодом, у кількох британських топ-ЗМІ це гасло назвали "націоналістичним". Посольство України у Великій Британії роз’яснило представникам медіа, що "Слава Україні" – це патріотичний вираз.

Скандал дійшов до того, що члена тренерського штабу збірної Хорватії Огнєна Вукоєвіча було звільнено з посади та відраховано з делегації. Також, Федерація футболу Хорватії (HNS) вирішила вибачитися перед росіянами за його вчинок.

Чому гасло "Слава Україні" вважають "націоналістичним"? Хто вперше його вигукнув та який сенс це гасло несло кілька десятиліть тому? 

"Слава Україні": історія гасла – від УНР до сучасності

УНР. Чорні запорожці. Загін Чорних запорожців існував у 1918-1920 роках, тобто за часів Української народної республіки (УНР) та Української держави Павла Скоропадського. Спочатку це була кінна сотня, потім кінний дивізіон, а з березня 1919 року – 1-й кінний полк, що носив ім'я Чорних запорожців вже офіційно. Командував ними спочатку сотник Микола Римський-Корсаков, а потім полковник Петро Дяченко.

Читайте також: День партизанської слави: як українські партизани протистоять загарбникам на Донбасі та в Криму

Саме у цьому загоні й використовували гасло "Слава Україні! – Козакам Слава!". Про це йдеться в спогадах Петра Дяченка (книга має однойменну назву "Чорні запорожці").

У сотнях багато коней розсідлані, а всі мають попущені попруги. Про кінну атаку нема що й думати. Треба витягнути ворожу піхоту з горбків, бо, як підтягнуть кулемети, впадуть наші коні. Залишився єдиний вихід — піша атака: "Москалі, геть! Слава!",
– із книги "Чорні запорожці. Спомини командира 1-го кінного полку Чорних запорожців Армії УНР".


Петро Дяченко 

У наказі генерала армії УНР Михайла Омеляновича-Павленка від 19 квітня 1920 року йдеться про наступне:

Всім частям армії на похвалу, а то подяку за службу Україні відповідати: "Слава Україні".

Гетьманат Скоропадського. Сердюки. Також можна знайти інформацію, що за часів ІІ Гетьманату Павла Скоропадського використовували аналогічну фразу "Слава Україні! – Гетьману слава!".

У спогадах військового та громадського діяча Всеволода Петріва йдеться про наступне:

Йшлося насамперед про сердюків, які добре марширували, голосно вигукували "Слава Україні! – Гетьманові Слава".

Легія українських націоналістів. Гасло "Слава Україні! – Героям Слава" з'явилося в організації "Легія українських націоналістів" – першій українській націоналістичній організації, що діяла у 1925—1929 роках і стала однією з організацій-засновниць Організації Українських Націоналістів (ОУН).

Читайте також: Військо України. Якби не було спротиву УПА — Україна була б тимчасовою державою

Коли виникло питання про організаційне вітання, схоже на те, що саме Юрій Артюшенко запропонував використати вітання чорношличників: "Слава Україні!" – "Козакам слава!". Пропозицію товариство прийняло, але з уточненням – відповідати треба було: "Героям слава!", – йдеться в спогадах Петра Дяченка.

Легія Українських Націоналістів була першою українською структурою, що почала офіційно вживати термін "націоналіст". До часу створення Легії Українських Націоналістів, в українському націоналістичному русі вживалися терміни державницький, національний та незалежницький.

Повстанці Холодного Яру. Коліївщина. Український військовий і громадський діяч, старшина Армії УНР та письменник Юрій Горліс-Горський в романі "Холодний Яр" вказує на поширення серед повстанців Холодного Яру (1918—1922 роки) вітання "Слава Україні! – Україні слава!".

Село має звичайний мирний вигляд, але група парубків, що йшла по вулиці, і співаючи "Серед степу на просторі" – озброєна. У всіх рушниці, у декого шаблі і револьвери, у одного шабля старовинна, оправлена в срібло.

Під'їжджаю до них:

– Добридень хлопці!

– Слава Україні! – відповідає декілька голосів. Це мене трохи змішало. Я не знав, що у холодноярців заведено замість "Здоров" вітатися "Слава Україні", а відповідається – "Україні слава",
– цитата із книги.


Юрій Горліс-Горський

24 вересня 1920 року у Медведівці на Черкащині, де колись спалахнула Коліївщина, відбулась нарада холодноярських отаманів, в якій взяли участь командири Степової дивізії та ватажки збройних формувань з інших регіонів.

На цій нараді криворізького отамана Степового-Блакитного (Кость Пестушко) було обрано Головним отаманом усіх повстанських загонів Холодного Яру і околиць. Степова дивізія, яка налічувала від 12 до 18 тисяч бійців використовувала вітання "Слава Україні!" – "Україні слава!". 

ОУН-УПА. Як бачимо, гасло "Слава Україні" з'явилось задовго до створення ОУН. Гасло затвердили, як офіційне на зборах у 1941 році.

Обов'язуючі слова повного привіту: "Слава Україні – відповідь – "Героям слава". Допускається скорочення привіту – "Слава" – "Слава".


Агітаційна листівка УПА. Художник – Ніл Хасевич

Скорочений варіант також активно використовували і згадані вище Чорні запорожці.

Також в ОУН використовували й інше, схоже гасло: "Слава Україні – Вождеві Слава". Вождем називали спочатку – Євгена Коновальця, а потім Андрія Мельника.

Читайте також: Військо України. Повстанці, які могли залишити СРСР без України

Незалежність. За часи СРСР гасло було суворо заборонене на довгі роки. Наступні яскраві згадки про нього датуються вже 90-ми роками. "Слава Україні" вигукували на мітингах і демонстраціях.

В цей же період з'являється продовження фрази "Слава нації! Смерть ворогам!" та "Україна понад усе!". Раніше такі фрази ніхто не використовував. Вперше ними заговорили представники Української націоналістичної самооборони (УНСО) – силовий підрозділ партії УНА.

Нове життя гасло отримало під час двох Революцій в Україні – його активно використовували під час Помаранчевої революції та Революції гідності. Зараз його асоціюють також із війною на Донбасі, а частина "Героям слава" – набула також іншого сенсу. Адже ми тепер говоримо про героїв сучасності, які поклали своє життя за цілісність нашої держави.

Читайте також: Військо України: від Київської Русі до АТО

Однак, багато хто ставиться до гасла з пересторогою. Адже як радянська, так і російська пропаганда активно пов'язують визвольний рух України з нацизмом або фашизмом. А гасла намагаються трактувати по-своєму.

Гасло "Слава Україні" пройшло непрості часи і за кілька десятиліть поширилося на всю країну – об'єднуючи нас усіх та вшановуючи героїв минулих та героїв сучасних.

Богдан Гордасевич: Сказав би: -Давно то треба було зробити! Але не варто ставити воза поперед коня: спершу треба було армію створити, а тоді вже їй гасло дати належне, а не навпаки: гасло є, а армії катма.

Україна перемагає!

Український велогонщик Роман Гладиш став чемпіоном Європи
Сьогодні, 22:41 Переглядiв: 11764
 

Наш спортсмен першим фінішував у скретч

<p style="text-align: justify;">Гладиш після фінішу. фото AFP</p>
Гладиш після фінішу. фото AFP

Український велосипедист Роман Гладиш виграв свою другу медаль чемпіонату Європи, фінішувавши першим в Глазго.

Після "бронзи" чемпіонату Європи-2017 Гладиш піднявся на найвищу сходинку п'єдесталу в Шотландії. У скретч на дистанції в 15 км першим фінішну лінію перетнув українець. Срібну медаль завоював француз Адрієн Гарель, "бронза" у швейцарця Трістана Марже.

Відзначимо, що в Глазго проходить перший в історії чемпіонат Європи з літніх видів спорту – це об'єднані континентальні змагання з синхронного плавання, плавання, плавання на відкритій воді, легкої атлетики, велоспорту, стрибків у воду, гольфу, веслування, спортивної гімнастики та триатлону.

Раніше чемпіоном Європи став українець Михайло Романчук, який першим фінішував на дистанції 400 метрів вільним стилем.

Крім того, українські синхроністки Єлизавета Яхно і Анастасія Савчук завоювали "срібло" континентальної першості.

Нагадаємо, що сьогодні срібний призер чемпіонату світу 2017 року і переможець чемпіонату світу 2018 року в приміщенні російський стрибун у висоту Данило Лисенко був не допущений до чемпіонату Європи через три пропуски допінг-тестів протягом року.


Сценарії дестабілізації України з боку Рефії

НЕ ТІЛЬКИ ВИБОРИ.

Все більше чомусь мені здається, що кремль не зміг виставити реально прохідних кандидатів на вибори Президента-2019. І що кремлівські кандидати програють. Чи не в першому турі. Є чомусь таке внутрішнє відчуття.
Але також переконаний, що на такий випадок у кремля є запасні варіанти. І головний з них – зрив виборів. Або хоча б делегітимізація виборів, зниження їх законності та легітимності в очах народу та світової спільноти.
Бачимо, що про наміри стати кандидатом у Президенти заявляють все більше персонажів. Це так звані технічні кандидати. Вони можуть вирішувати комплексні завдання. Завдання деяких (всіляких Дарт Вейдерів, Бобулів чи Зеленських) – принизити саму ідею виборів, зробити для обивателя буквальною фразу «та не піду я за тих клоунів голосувати». Знизити тим самим явку. Завдання інших – відтягнути голоси у кандидата, який категорично не влаштовує кремль. Треті можуть подавати масові позови щодо порушень, справжніх чи спровокованих. А провокувати буде кому – не дарма вирощують тилові парамілітарні організації, псевдо патріотів С14, Нацдружини та їм подібні. Не дарма піднімають їм рейтинги.
Але це ще м’які методи, так би мовити, в рамках карного кодексу.
Судячи з останніх подій, кремль настроєний не зупинятися ні перед чим. Це й зрозуміло. Тому що кремль програЄ Україну. А програш в Україні означає кінець імперії. Кінець РФ в сьогоднішньому її форматі.
Тому, в світлі останніх подій цілком вірогідними будуть напередодні виборів:
- Резонансні замовні вбивства опозиціонерів «режиму Порошенко» (що ми вже й бачимо);
- Навіть вбивство якогось із зареєстрованих кандидатів у Президенти (для того їх і плодять так багато). Того ж Онотолє,наприклад, на якого СК РФ завів сміхотворну справу, щоб розпіарити його в Україні, як «лічного врага Путіна». Пожертвувати можуть будь-ким, це для гебні не питання;
- Замах на вбивство діючого Президента. Отруєння як Ющенко, авіакатастрофа як Качинського, постріл упоротого фанатика з правих радикалів (кремль дуже любить робити такі речі руками «украінскіх націоналістов», і казати «ето ви самі, миніпрічьом»);
- Масовий кривавий теракт під час виборів;
- Провокування масових сутичок під будь-яким, навіть найпатріотичнішим приводом (знову ж таки руками С14, ПС чи Нацдружин – інструмент надзвичайно зручний);
- Штурм та погром виборчих дільниць (тими ж виконавцями. Не дарма кремль їх фінансує і продумано, виважено піарить);
- Жорстке загострення на фронті, щось типу Іловайська чи Дебальцево – із звинуваченням в цьому Порошенко.
Якщо в кремлі відчують, що програють вибори в Україні, вони можуть зважитись на відчайдушну атаку, в якій не шкодуватимуть ніяких фінансових чи людських ресурсів. Тому що ще одного президентського терміну Порошенко Росія не переживе.

Летить чи пролітає "Антонов" ?

Допомога з підтекстом: Чому Boeing вирішив врятувати "Антонов" від краху?

"Портфоліо" країни, з якою вам належить ознайомитися, наприклад, під час подорожі, легко "читається" на її купюрах і монетах. Як правило, там зображують або знакових історичних діячів, або переломні історичні події, або національні символи. На Кіпрі ви можете побачити на євромонеті зображення знаменитого "кіренійского корабля", який зберігають у музеї-фортеці Кіренія (його знайшли дайвери в однойменному порту). І не біда, що цей артефакт наразі під контролем самопроголошеної республіки північного Кіпру, зайнятого турецькими військами. За доларовими купюрами можна вивчати "мертвих" президентів і навіть побачити портрет одного "не президента" - ученого і державного діяча Бенджаміна Франкліна (про це ще фільм "Мільйонер із нетрів" своєрідно згадує).

На перших українських купюрах зображували Херсонес, і це було символом нашої давньої історії. На найбільшій 500-гривневій купюрі – філософа Григорія Сковороду, і це означало, що українці — мудрі самозаглиблені люди, які філософствують і яких "так і не спіймав світ". Мало хто звертав увагу, але на аверсі цієї банкноти є напис: "Не равное всемъ равенство"… Дуже символічно, майже зліпок нашої дійсності. Хоча є і ще один напис під зображенням фонтану: "Льются изъ разныхъ трубокъ, разные токи: въ разные". Сьогодні це більше підходить до опису фінансових потоків, які йдуть з країни. Все-таки Григорій Савич був не тільки філософом, а й провидцем…

Серед монет була серія "літаки України", і це була не міфічна авіація часів Першої світової, а сучасні повітряні судна Ан-132 (трудяга, адаптований до екстремальних умов експлуатації), Ан-124 "Руслан" - один з найбільш вантажопідйомних літаків "у серії", і Ан-225 "Мрія" - гордість нашого повітряного флоту, рекордсмен за кількістю всіляких показників дальності й вантажопідйомності.

Але авіаційна галузь, так само як і ракетно-космічна, не може розвиватися без активної підтримки з боку держави, адже це не вирощування "насіння на віджимання", а довгостроковий інвестиційно-технологічний цикл, реалізація якого вимагає довгострокової цінової та курсової стабільності, так само як і наявність інструментів стимулювання і механізмів захисту внутрішнього ринку. Так, це перлина будь-якого промислового сектору, але при цьому це "перло многоцінне" вимагає не менш дорогого обрамлення. А в нас таке перло часто валялося в засмальцьованій кишені чергового міністра-тимчасового правителя або його розсипали перед новою партією свиней, які дорвалися до корита.

Нові часи – нові монети. Сьогодні НБУ порадував нумізматів черговим "шедевром" - монетою "викопування картоплі", на якій зображено двох згорблених старих, котрих розбив "городній" радикуліт і які, щоб не впасти, підтримують один одного лобами і корчать такі пики, що мимоволі хочеться назавжди відмовитися від картоплі-фрі, яка дістається настільки тяжкою працею. Ну що ж, так Нацбанк "бачить" наше сьогодення і майбутнє.

Ну, а що ж літаки? Вони виявилися для нинішньої влади не другою "справою", а "надцятою". Старі пісні декомунізували разом із промисловим потенціалом. Ну, а "спершу" сьогодні навіть не "дівчата", а швидкі гроші, які відмито на будівництві доріг, контрабанді лісу, бурштину та завезенні китайсько-турецького "контрабаса".

Кращі конструкторські уми залишають нині Україну, і цим, схоже, переймаються не стільки політики "місцевого розливу", як їхні заокеанські куратори, які видають їм ярлики на царювання, за аналогією до ординськів ханів. Єдине їхнє завдання – це ходити "за стременем" і не тирити у "ханському наметі" столові прилади. Цього разу вашингтонський "караван-сарай" був стурбований можливим витоком українських "мізків" і технологій, особливо в таких галузях "подвійного призначення", як авіа- і ракетобудування. Наскільки чуйними є американці до цих тем, свідчить той факт, що Японії після війни так і не "дозволили" створити свій літак.

Витік нематеріальних активів небезпечний ще й тим, що він може "витекти" до вельми "цікавих" країн, наприклад до Ірану або КНДР. Колишній генеральний конструктор ДП "Антонов" Дмитро Ківа поїхав до Азербайджану "покращувати" місцеву авіаційну промисловість, яку створюють там практично з нуля. Враховуючи його досвід, цілком можливо, що поряд з "азерчаєм" незабаром з'явиться і "азерлітак". Доволі нашуміла історія з "перенесенням" на килимі-літаку заводу "Мотор-Січ" до Китаю. Китайцям чомусь не цікаво створювати в Україні спільне виробництво з випуску вертолітних двигунів – вони воліють давати нам кредити на вирощування кукурудзи і вивозити готові технології до себе додому.

Про відому угоду із саудитами щодо будівництва в Саудівській Аравії заводу з виробництва модернізованого Ан-132 багато писали кілька років тому. Представляли це торжество сьогочасної жадібності над розумом як якийсь прорив України в аравійську пустелю, який був більше схожий на біблійний вихід залишків інженерної думки країни до "землі обітованої", тобто туди, де краще годують. У цивілізованих країнах за такі фокуси з авторськими правами героям дня вручили б довічний "вовчий квиток", адже ніхто не продає у світі готові технології, у кращому випадку – право на складання.

Масовість "результату" не на жарт сполошила наших західних друзів. Одна справа наситити наш ринок своїми локомотивами (нехай українські інженери їдуть до Польщі – не страшно, локомотиви "не стріляють", а ера бронепотягів давно в минулому), а от з літаками треба обережніше. Саме тому Україні й запропонували допомогу, яка більше схожа на "гуманну евтаназію". Адже якщо залишити все як є, то в умовах припинення співпраці з РФ "Антонов" збанкрутує протягом декількох років (за винятком вантажних перевезень на декількох літаках). Куди подінуться фахівці, носії секретної інформації, технологій, технічна документація? Сподіватися на український варіант німецької утилізації очевидно що не доводиться. Тому краще підсадити "пацієнта" на крапельницю з глюкозою.

Компанія Boeing вирішила допомогти нашому авіаконструкторському бюро "Антонов" і надасть комплектуючі для випуску 8 модернізованих літаків на рік під новим позначенням Ан-1X8 NEXT (сімейство Ан-148, Ан-158, Ан-178). По суті, це перший приклад, коли найбільша світова компанія вирішила допомогти своєму нехай і мікроскопічному, але конкуренту. До речі, американці ніколи не допомагали іншим країнам налагоджувати випуск літаків. Чому ця евтаназія буде гуманною? Вона допоможе розтягнути процес "вмирання" "Антонова" на 5-10 років, поки остаточно не зійдуть зі сцени старі інженерні кадри, виховані ще в радянських вишах, і повністю не відімруть створені тоді технології. Навіщо Boeing, який випускає понад 700 літаків на рік, такий "підшефний", як колись двієчник, якого передають як навантаження відмінникові? Не варто забувати, що ця компанія істотну частину свого бюджету формує завдяки державному замовленню та міністерству оборони США. І тут не доводиться особливо коверзувати, інакше можуть позбавити "солодкого".

Давно минули ті часи, коли "Антонов" випускав по 60-70 літаків на рік (1991-1992 роки). Останнім часом цей показник варіювався від нуля (два останні роки) до шести (2012-й). Вісім літаків на рік – це фактично фіксація сьогоднішнього стану статус-кво, коли пацієнт не живий, але тіло чомусь тепле.

Більшу частину випуску з 2002 року становили військові транспортники Ан-32 (37%) і транспортно-пасажирські Ан-140 (33%).

Уже враховуючи таку структуру, чітко видно, що розвиток "Антонова" є можливим за двома напрямами: вантажний (базовий вид діяльності) і пасажирський (допоміжний напрям). А серед джерел фінансування слід окремо виділити оборонно-державне замовлення (військові транспортні літаки і авіація для МНС/МВС) і приватні інвестиційні програми.

Чи може держава реанімувати свою авіаційну галузь? Враховуючи логістичний потенціал нашої країни, кількість населення та площу території, просто зобов'язана. Хоча в надлишку буде експертів, які стануть доводити, що краще заполонити рідне небо металобрухтом, що літає, знятим з нагоди з африканських і глибоко азіатських маршрутів для задоволення попиту українців на мобільність. Мовляв, навіщо конкурувати з Boeing або Airbus? Але, як показує історія створення бразильського Embraer, альтернативні проекти за  наявності сприятливих стартових можливостей мають усі шанси на успіх. А вони (можливості) у нас значно "потенціальніші", ніж у "країні диких мавп". Про канадський Bombardier і згадувати не будемо. Що ж треба зробити державі як домашнє завдання? Перше – інвестувати в транспортну логістику, залучаючи при цьому приватних партнерів на умовах концесії. У більшій частині українських обласних центрів має бути свій регіональний (як мінімум) аеропорт. А біля аеропорту – логістичний центр. Друге – втановити обмеження на завезення до країни авіаційних "евроблях" із сумнівною історією експлуатації, підвищивши вимоги до експлуатованої техніки. Третє – створити систему стимулів для запуску лізингових програм з виробництва і експлуатації вітчизняних літаків: на першому етапі фінансування можуть виділити державні банки, крім того, держава може частково компенсувати процентну ставку за договорами лізингу для компаній, які отримують українську авіаційну техніку. Четверте – необхідно за допомогою пільгового режиму кредитування розвивати потенціал країни як повітряного хаба і карго перевізника вантажів з Китаю до Європи, а також з інших азіатських країн.

Мета програми – розвиток внутрішніх пасажирських перевезень з використанням близькомагістральних українських літаків, а також поступове розширення регіонального лідерства в сегменті середньомагістральних маршрутів. Але ключовий напрям – посилення позицій на ринку вантажних перевезень, у тому числі далекомагістральних (Китай – ЄС).

Як показує досвід того ж Embraer, усі витрачені інвестиції держава може успішно повернути в процесі приватизації авіаційних компаній, коли вони впевнено стануть на крило.

Але для вирішення настільки простого "бразильського завдання" чиновникам доведеться кілька років "не красти" на збитках. Для нинішніх еліт це катування схоже на муки міфологічного героя Тантала, якого вельми вишукано покарали боги: він нахилявся за їжею, а вона зникала, хотів зачерпнути води, а вона витікала…. Ось так і тут – бюджетне фінансування на кілька років. Ну, як же його не взяти?..

Олексій Кущ

Субсидія як лотерея

По каким правилам украинцам будут начислять субсидию – инфографика 9 октября '17 12:00


 На конец августа 2017 года за коммуналку украинцы были должны почти 7,5 миллиардов гривен. Соцнорматив для горячего водоснабжения составляет 1,6 куб м на одного человека depositphotos.com По состоянию на конец августа с начала 2017 года субсидии оформили почти 5,6 млн домохозяйств (на 408 тыс. больше, чем в прошлом году). Части из тех, кто обратился, в субсидиях было отказано: известно, что с этим вопросом к государству обратились с начала года более 7 млн семей. Вероятно, что к концу года количество желающих получить “скидку“ на оплату комуслуг возрастет, сообщает Слово и Дело. Читай также: Сколько украинцы должны за отопление и горячую воду – инфографика Итак, оформить коммунальную субсидию имеют право семьи, чьи расходы на оплату услуг ЖКХ превышают 15% от совокупного дохода. При оформлении субсидии на отопительный период 2017-2018 будут учитываться доходы всех членов семьи за I и II кварталы 2017 года, если же речь идет о субсидии на неотапливаемый период 2018 года - то, соответственно, за III и IV кварталы 2017 года. Важно осознавать, что субсидия будет предоставляться только на объем услуг, предусмотренный социальной нормой, а все, что будет потреблено сверх этой нормы, домохозяйства должны будут оплачивать согласно полному тарифу. Определенные государством социальные нормы на сегодня такие. Для централизованного отопления в домах, где не установлены счетчики тепла, объем тепловой энергии рассчитывается на жилье площадью 48,87 кв м, если в квартире проживает один человек, 65,52 кв м - на двух человек, 76,17 кв м - на семью из трех человек и 89,82 кв м - из четырех. В сравнении с прошлым годом эти показатели не изменились. А вот для домов, где тепловые счетчики установлены, соцнорматив по сравнению с 2016 годом стал меньше: 0,0431 Гкал на куб м (в 2016-м это показатель составлял 0,0548 Гкал на куб м). Читай также: Оснований для роста коммунальных тарифов нет - Розенко Соцнорматив для горячего водоснабжения составляет 1,6 куб м на одного человека в месяц (по сравнению с прошлым годом ничего не изменилось). Семьям, которые используют для отопления газ, следует помнить, что субсидия будет распространяться лишь на 5 куб м голубого топлива на 1 кв м жилья (в прошлом году эта норма составляла 5,5 куб м). Для тех же, кто отапливает дом с помощью электрических обогревателей, социальный норматив электроэнергии в отопительный период составит 51 кВт/ч на 1 кв м (год назад расчетный объем был ощутимо больше - 65 кВт/ч на кв м). Основные изменения в начислении субсидий slovoidilo.ua Для полноты картины приводим также основные коммунальные тарифы, которые будут действовать в течение грядущего отопительного сезона: централизованное отопление: 1414,45 грн за Гкал при наличии счетчика или 32,91 грн за кв м, если счетчика нет; горячее водоснабжение: 84,85 грн за куб м при наличии полотенцесушителей и 78,08 грн за куб м для квартир без сушителей; природный газ: 6,69 грн за куб м; электроэнергия (для отопления с 1 октября по 30 апреля): при условии потребления менее 3000 кВт/ч в месяц - 0,9 грн за кВт, при потреблении свыше 3000 кВт/ч в месяц - 1,68 грн за кВт/ч. Тарифы на отопительный сезон 2017/2018 slovoidilo.ua   Ранее сообщалось о том, на что государство потратит 950 млрд грн.

Источник: http://dengi.ua/tarif/300836-Po-kakim-pravilam-ukraincam-budut-nachisljat-subsidiju-infografika
© Dengi.ua

Коли Кремль нищить своїх агентів - що нам до того?

Справа Шеремета: тисяча допитів і жодного підозрюваного
20.07.2018, 14:00 

Два роки тому в центрі Києва був вчинений зухвалий терористичний акт, внаслідок якого загинув відомий журналіст Павло Шеремет: лауреат премії ОБСЄ за демократію та за захист прав людини в галузі журналістики, фіналіст ТЕФІ 2001 року в номінації "журналістське розслідування" за фільм "Дике полювання" та в номінації "публіцистична програма" за документальний фільм "Раб і його жінки", автор книги "Випадковий президент", присвяченої режиму президента Білорусі О. Лукашенка. 

Читайте також: Павло Шеремет. 2 роки. Вбивці досі не знайдені

Можна ще довго перераховувати професійні здобутки Павла, але очевидно, що він став фігурою щонайменше європейського рівня та був незручним жодному з авторитарних президентів на пострадянському просторі. Терористичний акт відбувся в багатолюдному місці в Києві на розі вулиць Хмельницького та Франка внаслідок приведення в дію вибухового пристрою, що був прикріплений під дніщем його автомобіля!

Аналіз наступних подій навів мене на сумну думку, що непрофесійні, нескоординовані діі спеціальних служб та поліціі після вибуху привели до фактичної втрати важливих доказів, необхідних для швидкого розкриття цього зухвалого та цинічного злочину. Адже одразу після вибуху, з легкої руки невідомої особи подію оцінили як "вибух газового балону", а тому не було введено плану "перехват", місце злочину не було очіплено від допитливих глядачів, які настирливо "затоптували" сліди злочину. Я вже не кажу про безпеку повторного вибуху – поліція без діяла. Пожежники домили те, що не "затоптали" перехожі.

Як наслідок: десятки експертиз, тисячі опитних свідків, десятки томів справи жодного результату не дали. Спеціалісти з ФБР "розвели руками". Рослідування фактично відбуваєть лише в трьох напрямках: професійна діяльність, особисті мотиви, помилки об’єкту. Тож версія власне "терористичного акту" не перевіряється, адже в цьому разі підслідність належить Службі Безпеки України.

Я не думаю, що потерпілим важливо , хто буде розслідувати цей злочин. Очевидно , що – важливо встановити замовників та виконавців злочину. Тут я зловив себе на думці, що в Україні де йде війна не тільки на Донбасі , але і в мирних містах, де терористичні акти увійшли в мирне повсякдення , має існувати слідчий орган , який би спеціалізувався на розслідуванні терористичних актів, де б вони і коли не відбувалися.

Читайте також: От пропаганды до террора: агенты России за границей

Натомість маємо серію подібних за виконанням терористичних актів, в яких постраждали Тимур Махаурі, Максим Шаповал, Олександр Хараберюш, Павло Шеремет та Ігорь Мосійчук, але всі вказані злочини розслідують різні за рівнем та відомствами слідчі органи, не забезпечуючи при цьому взаємного обміну оперативною інформацією та матеріалами досудового слідства. 

Тож питання : "Хто винен в смерті Павла Шеремета?" залишається без відповіді.

Андрій МАМАЛИГА

Богдан Гордасевич: Я одному дивуюсь: про нашого справді героя Максима Шаповала тихо, а за цього іноземця галасу ой лихо! СБУ має докази і повинно їх оприлюднити, що Шеремет був резидентом ФСБ, якого ті і прибрали, щоб вбити в буквальному розумінні "двох зайців": непотріб ліквідувати і Україну обісрати. Вдалося, як бачу. Кремль своїх не жалкує, а тут якийсь білорус заартачився, бо саме перед тим чогось їздив до Москви і щось не поділив з кимсь "вгорі", за що і поплатився. Чому Україна має витрачати ресурси на цей злочин, а інші, значно для нас важливіші, - ігнорувати.

Мене злостить, що багато хто в Україні про агентуру РФ серед нас думає за штампами "Совка", що це паскудна зовні людина з бігаючими очиськами і огидною поведінкою та мовою. А насправід це як отой білорус Шеремет. Хотілося би помилятися, але це навряд чи, бо ніхто з перших осіб не засвітився на поминальних заходах, оскільки достатньо поінформовані..

Мифология Павла Шеремета
25.07.2017, 16:14  1921  0

"Я живу в Киеве уже пятый год. Я не собираюсь менять гражданство и не изображаю из себя украинца. Этого никто и не требует. Но я вижу, как много людей бережно относится к своему родному, украинскому языку, что начинаю и сам переходить на украинский. Я уже почти все понимаю, но еще не говорю. 
Я по утрам веду программу на одной из украинских радиостанций и каждый день в эфире читаю по 10 минут на украинском языке. Я не боюсь делать ошибки и выглядеть смешным.
Не бойтесь и вы, умные люди вас поймут и поддержат, а дуракам и объяснять ничего не надо. Дураков вообще не должно быть рядом с нами".

Павел Шеремет, 17 июля 2016 года 

Вчера рыдала. Прочитала вот это.



Как стыдливо признался сам автор, "насцяв в тапки". 

Существует правило – если ты не реагируешь на вранье, в гугле о тебе найдут в итоге только ложь. Павел не может дать отпор. Но я его в обиду не дам. 

Сама статья на сайте висит в разделе "выбор редакции", а в адресной строке можно найти даже слово editorial, что во всех странах означает мнение редакции. 

Никто не ставит под сомнение право каждой редакции на свою позицию. Странно только, когда она касается другого издания, а не власти, и коллеги-журналиста, а не проворовавшегося министра. 

Еще хуже, когда текст, который называется редакционным и подписан автором, который ничего больше на сайте не опубликовал (кроме глав собственной книги), полон фактологических ошибок. 

Согласитесь, что может быть хуже, когда автор притягивает за уши одни факты, чтобы подтвердить свою версию, и не замечает/пропускает/не знает других фактов, которые легко опровергли бы его слова? Или использует в статье как базовую информацию Википедии?
 

Читайте также: Представники влади повністю проігнорували річницю загибелі Шеремета

Ложь номер 1.

"Конфлікт з Лукашенком у Шеремета виник, коли він став працювати на російські державні медіа". "Шеремет став опозиціонером (до Лукашенка), перейшовши на роботу до росіян".

Это неправда. 

Еще в 1994 году Павел стал ведущим самой на то время интересной (и это не моя оценка – спросите живых свидетелей) аналитической программы "Проспект". Программа выходила на частном канале и была очень критичной по отношению к власти, поэтому ее довольно быстро закрыли. Именно за эту программу Павел был удостоен премии имени Алеся Адамовича как лучший белорусский журналист. 

Павел стал самым молодым главным редактором деловой газеты в Белоруссии, которую тоже вскоре прикрыл Лукашенко. 

То есть как острый критик Лукашенко Шеремет сформировался еще до того, как начал работать на ОРТ. 
 

Ложь номер 2.

"Павло Шеремет був неабияк обізнаний щодо обставин його смерті, однак не став ділитися деталями із слідством. Принаймні, не сказав, звідки йому відомо ті деталі.

Шеремет ніколи не заперечував свій зв’язок із долею Завадського (мається на увазі те, що Павло вважав, що смерть товариша пов’язана з ним, він знав її причини)". 
 

Это неправда. Ни в разговоре со мной, ни с родными, ни с коллегами Павел никогда ничего не говорил о том, как был убит его друг. Это предположение, как следует из текста, автор взял из Википедии. 

Я испытываю уважение к колоссальному коллективному труду создателей Википедии, но, простите, там даже неверно указана дата рождения Павла! А ссылки на «источники», подтверждающие эту чушь, не работают. 

ПолуЛожь номер 3.

"В Україні схильні вважати, що Шеремет остаточно полишив російську журналістику у 2012-у, коли почав регулярно дописувати в "Українській правді", а згодом став виконавчим директором цього видання. Однак це неправда.
З вересня 2013-го по липень 2014-го він вів передачу на "Громадському телебаченні Росії" - телеканалі, створеному за ініціативи і на кошти уряду РФ".

Да, это правда! "Але Є Одне Але", как говорит Майкл Щур.

Читайте также: Абсурд времён Петра Порошенко

Во-первых, в 2012-2013 году он работал еще на украинском телеканале ТиВиАй. Его первым оттуда уволили, в первый же день рейдерского захвата при участии Княжицкого. А затем оттуда ушли все приличные журналисты. 

Во-вторых, действительно, Павел вел на ОТР программу под названием «Прав?Да!». Это была единственная на то время на российском телевидении передача, где можно было услышать оппозиционеров, например, все того же Немцова. Там Павел рассказывал о киевском Майдане – он приезжал в Москву в своей желтой куртке, пропахшей дымом, и нельзя было не поверить ему, когда он рассказывал о событиях той зимы. 

И да! Именно поэтому его оттуда уволили. Главным редактором канала был Анатолий Лысенко, которого люди нашего поколения помнят по программе «Взгляд». Ему позвонил Алексей Громов, бывший пресс-секретарь Путина (я не знаю, какую должность он занимал в 2013-м в Кремле) и прямо сказал уволить Павла. Там точно знали, что никакие рекомендации смягчить программу на Павла не подействуют. Сразу увольнять было неудобно, поэтому сначала ему стыдливо предложили двухмесячный отпуск, в надежде, что в Кремле о просьбе позабудут. Не забыли. Паше пришлось уволиться. 

Напоследок автор пишет: "Та у своїх текстах, програмах, заявах Павто Шеремет в останні роки займав проукраїнську позицію. Він обрав Україну. Щоправда, вже після його убивства українські силовики з’ясували, що він "мав доволі активні контакти на території агресора – Російської Федерації."

Сенсация! Это удивительно? Павел летал в Москву регулярно – он ездил к детям. И, между прочим, в последнее время опасался этих поездок.

Да, он долго работал на российском ТВ, в издательстве Коммерсант. Он честно об этом писал, говорил, рассказывал о работе на ОРТ а-ля Доренко, о своем уроке жизни – нельзя делать то, за что тебе стыдно. Ушел с канала, кстати, после своей статьи в "Ведомостях" о том, что Россия Путина становится похожей на Беларусь Лукашенко. 

Со своей личной истории Павел начинал каждый первый урок в школе журналистики – он точно не желал, чтобы кто-то повторил его ошибки. Павел был разным, не обязательно всем его любить, но он был честен с людьми. 

Мы по-прежнему не знаем, за что его убили. Если бы полиция сделала свое дело, возможно, из трех версий – российская, белорусская и украинская – мы обсуждали бы сейчас всего одну. В данный момент времени для меня все три версии абсолютно равнозначны. 

Отдельный привет автору за манипулятивный заголовок. Вроде и правда, но осадок неприятный. Какое-то разоблачение на пустом месте чувствуется, вроде как Павел преступление совершил. Главный редактор признался в комментариях, что заголовок выбран именно таким, чтобы статью заметили. 

Но почему "белорусский журналист" взято в кавычки? Чтобы поддержать Лукашенко, который демонстративно лишил Павла белорусского гражданства? 

О чем вообще этот текст? О том, что убийство журналиста, который долгое время работал в других странах, не нуждается в тщательном расследовании? Типа, не страшно, что его убили?

Мне страшно. А вам, Лаврик?

Олена ПРИТУЛА


Сильний проти найсильнішої вигає

Четвер, 5 липня 2018, 16:32 • Сергій Куркович • 28230

Українець переміг найсильнішу шахістку світу
Українець переміг найсильнішу шахістку світу

Руслан Пономарьов


Українець переміг найсильнішу шахістку світу

Руслан Пономарьов


КИЇВ. 5 липня. УНН. Київський гросмейстер Руслан Пономарьов виграв рапід-матч у екс-чемпіонки світу китаянки Хоу Іфань, передає УНН з посиланням на спільноту "Українські шахи".

Матч відбувся у китайському Шеньджені і завершився з результатом - 4,5:3,5 (+1=7-0).

Також між сторонами пройде і другий поєдинок - 7 липня суперники зіграють 10 партій у бліц.

Хоу Іфань хоч і є нині екс-чемпіонкою світу, але слід враховувати, що вона не програла титул, а просто відмовилася грати на жіночій першості. Наразі Хоу залишається лідером світового рейтингу і на 90 пунктів випереджає другого номера - чемпіонку світу Цзюй Вэньцзюнь.

КИЇВ. 5 липня. УНН. Київський гросмейстер Руслан Пономарьов виграв рапід-матч у екс-чемпіонки світу китаянки Хоу Іфань, передає УНН з посиланням на спільноту "Українські шахи".

Матч відбувся у китайському Шеньджені і завершився з результатом - 4,5:3,5 (+1=7-0).

Також між сторонами пройде і другий поєдинок - 7 липня суперники зіграють 10 партій у бліц.

Хоу Іфань хоч і є нині екс-чемпіонкою світу, але слід враховувати, що вона не програла титул, а просто відмовилася грати на жіночій першості. Наразі Хоу залишається лідером світового рейтингу і на 90 пунктів випереджає другого номера - чемпіонку світу Цзюй Вэньцзюнь.

Нагадаємо, що Пономарьов ставав віце-чемпіоном перших елітних інтелектуальних ігор.