Поки наші органи державної влади змагаються між собою на ниві знищення України, як держави, звичайні люди своєю самовідданою працею і ентузіазмом, без помпи піднімають престиж Неньки за її межами.




Racing Team Ukraine - це екіпаж з двох осіб, Олексія Мочанова та Андрія Круглика. Виступаючи у ненайпрестижнішому класі SP-2 (легкові автомобілі максимального рівня підготовки з об’ємом двигуна до 1600 куб см), українці тим не менше є лідерами у загальному (абсолютному) заліку перегонів серії VLN!
VLN (Veranstaltergemeinschaft Langstreckenpokal Nuerburgring - буквально: Асоціація організаторів перегонів на витривалість на кубок Нюрбурґрінґу), це серія багатогодинних перегонів на витривалість на славетній карколомній трасі Нордшляйфе (Північна петля) автодрому Нюрбурґрінґ, званого серед гонщиків "зеленим пеклом". 19 липня відбудеться найскладніша 6-тигодинна гонка.
Удачі нашим хлопцям!
Детальніше і про все можна прочитати тут

Поїхали з Надею у Львів. Оцінили красу цього міста достойно. Вражень позитивних набралися , що вистачить до наступної відпустки. Серед значної кількості історичних пам'яток відмітили, наскільки по різному ми дивимося на одні й ті самі речі в історії України. Йдучи по місту відмічаєшь назви вулиць, пам'ятники, заходиш в музеї і в очі кидається піднесення на п'єдестал героїзму учасників руху ОУН-УПА, об'єднання Галичина, республікт ЗУНР.

Мені важко судити самому, думки переплітаються. В школі вчили одному, в університеті іншому, а зараз все взагалі не зрозумієшь по якому.

Взнаки мабуть дається сама історія різних регіонів України, адже протягом багатьох століть на розвиток Західної України впливали європейські держави: Польща, Австроугорщина, Литва, а Центральні та східні райони розвивалися як могли під гнітом Російської Федерації. Звичайно і світогляд у людей різний, але ж є якісь і моральні загальнолюдські цінності.

Приводжу приклад двох історичних постатей, які абсолютно різними шляхами і методами, домагалися одного - Незалежності України !

Прокоментуйте будь ласка, що ви думаєте з цього приводу.

    

Степан Бандера                                                                                 Вячеслав Чорновіл

70 блогерів співтовариства «Ми любимо тебе, Україно!» та 14 колекціонерів фотографій каналу «Ми любимо тебе, Україно» об’єднало одне – любов до рідного Краю.

Але окремі блогери, які не входять до нашого співтовариства, намагаються показати нас іншим блогерам та звичайним читачам, як таких, що ми згуртувалися, нібито, ворожим відношенням до Росії. Крім того, нам приписують надто палку любов до НАТО та відданість Сполученим Штатам Америки. Все це, звісно, не так. На противагу нам вже створено декілька альтернативних співтовариств.

Добре, що ми сколихнули хвилю патріотизму на сайті www.i.ua Цією хвилею, як і передбачалося, ми сколихнули напівдрімаючих ненависників нашої молодої незалежної країни. Їм не сподобалася наша ідея про об’єднання всіх патріотів-блогерів цього сайту. І розпочалася війна, але, добре, що дискусійна.

Але окремим блогерам цього здалося замало, і вони негайно розпочали створювати альтернативні співтовариства, задавшись метою спрямувати тих блогерів, які не приєдналися до нас, до чвар, розбрату, повернення до минулого, а також побудови, якоїсь незрозумілої України. Такі ідеї отримали мінімальну підтримку – до десятка блогерів (такого масового сайту) займаються, щиро кажучи, фігнею.

Тому закликаю всіх блогерів сайту www.i.ua не розпалювати ворожнечу між собою. Навіть, якщо ми живемо у різних країнах, маємо різні погляди на життя. Не забувайте, всі ми люди – мешканці планети Земля. А тих, хто відчуває себе справжнім Українцем чи Україночкою та ще не є учасником співтовариства «Ми любимо тебе, Україно!» - долучатися до нашої команди. Наше співтовариство побудовано на любові, а не на ненависті. Так було і так буде завжди!

Слава Україні!

До Дня Незалежності на найвищій точці України встановлять пам’ятний знак української державності.

Відповідне розпорядження підписав глава дер­жави Віктор Ющенко. Ним Президент
зобов’язав Івано–франківську владу спільно з Мінсім’ї, Мінкультури та Міносвіти встановити на Говерлі пам’ятний знак, що символізуватиме українську державність.

Окрім того, йдеться в указі, уряд і місцева влада мають вжити заходів для благоустрою прилеглої території, але за обов’язкової умови збереження природного ландшафту. Виконати
роботи слід до 24 серпня — відкриття пам’ятного знаку заплановано на День Незалежності України. Згідно з указом, знак дер­жавності внесуть до Державного реєстру нерухомих пам’яток України. Відтак щодо нього діятимуть відповідні закони, які охоронятимуть пам’ятний знак від посягань несвідомих чи агресивно налаштованих відвідувачів вершини.

Особливу роль у впорядкуванні й подальшому «одержавленні» Говерли Презиент надає
молоді й молодіжним організаціям. Уряд та представники місцевих органів влади всіх регіонів мають сприяти залученню та вирішенню питань матеріально–технічного забезпечення проведення акції, започаткованої учасниками молодіжної ініціативи «Почесна варта Говерли».

І, нарешті, найбільше практичної вигоди від президентського указу отримають місцеві мешканці й природоохоронні зони. Під’їзні шляхи до Говерли відремонтують чи реконструюють — залежатиме від необхідності. Що ж до «зеленого» аспекту, то обидва природоохоронні парки, Карпатський національний природоохоронний парк та Карпатський
біосферний заповідник, що «ділять» між собою територію Говерли, розширять. Тому до природоохоронного фонду України увійде вся територія гори.

Президент зможе на власні очі оцінити перебіг робіт на українському кам’яному велеті під час запланованого традиційного сходження Віктора Ющенка на вершину Говерли, що відбудеться орієнтовно 16—18 липня, — повідомили «УМ» у секретаріаті Президента.

http://umoloda.kiev.ua/number/1202/116/42695/

Президенту України
01220, Київ, вул.Банкова, 11

05 липня 2007 р.

Вельмишановний пане Президенте,

З повідомлень засобів масової інформації нам стало відомо, що 5-го липня цього року, у м.Севастополі на Графській пристані відбулися події, відсутність належного реагування на які з боку української влади може потягти за собою надсерйозні для національної безпеки негативні наслідки.

Як повідомляється, після того, як військовослужбовцями ВМС України було встановлено меморіальну дошку на честь 90-річчя підняття українського прапора над кораблями Чорноморського флоту, на них було здійснено зухвалий напад численною групою осіб, ідентифікованих як членів та прихильників організацій проросійського спрямування, іноземних громадян. При цьому нападниками, які використовували брутальну фізичну силу та відповідні знаряддя, спеціально пристосовані чи відпочатку придатні для завдання тілесних ушкоджень, було прорвано загородження моряків ВМС України та знищено вказану меморіальну дошку. За наявною інформацією, зазначені дії відбувалися з використанням символіки іншої держави та при повній бездіяльности співробітників українських правоохоронних органів.

Очевидно, що окрім шкоди, безпосередньо завданої здоров'ю громадян України та майну, такі протиправні дії нападників, надто – у поєднанні з бездіяльністю нібито української міліції, несуть у собі ще більшу загрозу – пов'язану з психологічним впливом як на тих правопорушників, що мають всі шанси вкотре залишитися непокараними, на членів та очільників відповідних антидержавних утворень та передусім – на військовослужбовців ВМС України, що, не маючи наказу на застосування сили, не могли себе захистити і не були захищені правоохоронцями. Їхнім головнокомандуючим є Ви, пане Президенте і вони мають підстави розраховувати на Вашу належну реакцію, на Ваші рішучі дії.

Ми переконані, що Ви, як глава держави, розумієте глибину проблеми і масштаб прямої і явної загрози національній безпеці України, безпеці держави, обраним главою якої Ви є. Тому маємо надію, що Ви погодитеся – якщо призвідці і учасники нападу не будуть покарані, якщо діяльність відповідних антиукраїнських утворень не буде унеможливлено, якщо українським військовим на українській землі не буде гарантовано безпеку – говорити про український статус Севастополя нема підстав. І це може бути лише початком ланцюговою реакції.

Різниця між організованими злочинними угрупованнями, що діють в різних краях держави і організованими проросійськими утвореннями у Севастополі, на наше переконання, лише в тому, що суспільна небезпека від діяльности перших є меншою, аніж других, через те, що у другому випадку загроза має великою мірою політично-військовий характер напівприхованої агресії та відверто зовнішнє походження.

Вельмишановний пане Президенте! Ми свідомо звертаємося до Вас, а не до керівників правоохоронних органів, оскільки за існуючої системи владно-організаційних відносин сподіватися від них на рішучий відповідальний чин та системні заходи можна лише за чітко виявленої волі найвищого керівництва держави. На таку Вашу волю ми і сподіваємося, закликаючи Вас, як главу держави, гаранта Конституції, Головнокомандувача Збройних Сил України, голову РНБОУ, вжити належних заходів для відновлення правопорядку, гарантування національної безпеки.

Запевняємо Вас, що Вашу відповідь, котру просимо надіслати на вищенаведену адресу, буде широко оприлюднено.

З повагою, та надією, що Ваш Секретаріат цього разу сприятиме комунікації громадян і виборців з Президентом України

ВГО Альянс "Майдан"


****
звернення надсилається у письмовому вигляді відповідно до ст.40 Конституції України та Закону України "Про звернення громадян"

Протягом вже тривалого часу засоби масової інформації продовжують нам масивно «втирати» у наші мізки, що на наступних виборах Президента України буде реально змагатися за цю посаду всього кандидата – Юлія Тимошенко і Віктор Янукович.

Та чи готові ви проголосувати за когось з цих кандидатів? Чи ви голосуватимете за якусь іншу кандидатуру? Давайте зараз проведемо віртуальні вибори Президента. Пропоную електронний виборчий бюлетень у такій формі:

Представники фракції Блоку Юлії Тимошенко, які є членами депутатської групи Верховної Ради з міжпарламентських зв’язків з Російською Федерацією, закликають припинити конфронтацію і шукати позитивне підґрунтя у відносинах зі східним сусідом.

Про це заявили народні депутати Наталія КОРОЛЕВСЬКА, Сергій ТЕРЬОХІН та Сергій ШЕВЧУК сьогодні на прес-конференції в УНІАН.

Захід був присвячений підбиттю підсумків першої зустрічі українських і російських парламентаріїв, які є членами групи міжпарламентських зв’язків Верховної Ради України і Державної думи Росії, а також актуальним питанням подальшого співробітництва і побудови відносин між обома державами.

“У нас відбулася непроста дискусія з російськими колегами. Але, що найголовніше, ми знайшли порозуміння і спільні точки дотику у відносинах. Українським і російським політикам необхідно утримуватися від жорстких, провокаційних заяв і взаємних звинувачень, а будувати відносини у добрій економічній і політичній площині”, - зазначила співголова парламентської групи дружби з РФ Н.КОРОЛЕВСЬКА.

У свою чергу С.ТЕРЬОХІН, наголосив, що “практика взаємного запровадження “чорних списків" нев’їздних осіб є порушенням прав і свобод людини”. “Обом державам слід утримуватися від неї, і це знайшло підтримку з боку українських і російських парламентаріїв”, - зазначив С.ТЕРЬОХІН.

Він також повідомив, що українські учасники групи міжпарламентських зв’язків з РФ планують підписати підготовлені під час зустрічі два звернення до Президентів і урядів двох держав у середу, 9 липня.

Як повідомляв УНІАН, 5-6 липня в Одесі відбулася зустріч парламентаріїв України і Росії. Головним результатом заходу стала підготовка проектів звернень представників вищих законодавчих органів до Президентів і урядів обох держав про остаточну і беззастережну відміну будь-яких «чорних списків» нев`їзних осіб до Росії і України, а також щодо пролонгації Договору про дружбу, співпрацю і партнерство між РФ і Україною від 31 травня 1997 (закінчується 1 жовтня 2008 року – УНІАН).

Разом з цим співкоординатор депутатської групи з міжпарламентських зв`язків РФ і України Костянтин ЗАТУЛІН висловив незадоволення тим, що українські депутати перенесли підписання двох спільних звернень парламентаріїв РФ і України на пізніший термін.

УНІАН.

Світлана Пиркало, письменниця, Лондон

Мені часто сняться дивні сни про політиків, найчастіше – про Віктора Януковича. Зазвичай я пишу про них до своєї іншої колонки, в «Газету по-українськи», але в останніх двох фігурувала капуста і кухня, тому формально вони ніби підпадають під проект «Кухня егоїста».

Попереджаю одразу: що це все означає, я не маю жодного уявлення, і Фройд, за вдалим висловом письменниці Ірени Карпи, точно плакав би.

Так от, спершу мені наснився теперішній прем’єр: ніби я листоноша, розношу газети по хатах, а в одній із них сидить Віктор Федорович Янукович за великим столом. Стіл застелено зеленою скатертиною з китицями, приглушено світить настільна лампа, як у Леніна, а Віктор Федорович в окулярах, зсунутих на ніс, на вирваному із зошита аркуші пише листа до газети «Сільські Вісті» – про капусту. Що одну половину треба на зиму нашаткувати і заквасити, а другу – покласти у погріб, тільки таким чином, щоб качани один одного не торкалися, бо погниють.

– Федоровичу, – кажу я, – чого ви тут сидите? У вас виборча кампанія, вам же треба їздити по регіонах, агітувати. Що ви оце пишете, гаєте час?

Янукович зиркає на мене поверх окулярів і каже:

– Світлано, ви молоді, нетерплячі, про вибори тільки й думаєте. Вам аби стрибати по регіонах та на мітинги ходити. А людям треба зберігати на зиму капусту. Не всі знають, наприклад, що качани не мають лежати підряд, а хто їм розкаже, якщо не я? От я по суботах і пишу до «Сільських Вістей», бо мені болить кожна капустина.

На цьому сон закінчився. А сьогодні вночі приверзлася Юлія Тимошенко. Ми сиділи на кухні після виборів, голоси вже було підраховано, я бринькала на гітарі пісню «Спроси у меня» із фільму «С легким паром». А Тимошенко психувала.

– Знову уряд треба формувати. Та тільки-но очолиш – як одразу хтось почне підсиджувати. Якщо і вдасться стати прем’єром, то за рік мене точно з’їдять. І це якщо дивитись оптимістично. До того ж – уже треба починати керувати, а в мене ані скіпетра, ані держави.

Мене осяяло.

– Юле, давай так, – сказала я. – Доля твоя дійсно важка: навколо вороги, газові схеми, провокації. Давай заведемо традицію по суботах зустрічатися на кухні: я тобі даруватиму який-небудь символ влади, а ти гратимеш мелодію чергової пісні зі старого совкового фільму. Почнемо прямо зараз: ось скіпетр Петра Першого, а ти давай грай «Мохнатий шмєль».

– Добре, – каже Тимошенко, – хороша ідея. Давай сюди скіпетр, бо вже без нього хоч кричи, і налаштуй гітару.

Я давай готувати інструмент, а він не піддається. Тільки одну струну підтягну, як тут же інша розкрутилась. І ще хтось почав грюкати в двері. Гуп-гуп! Трясь-трясь-трясь! Гуп!

– Кого це принесла нечиста сила? – вилаялася Тимошенко. – Мабуть, Турчинов знову зі своїм газом. Я ж сказала: не турбуйте мене, коли я на кухні.

Трясь! Трясь! Я прокинулася. З’ясувалося, що це дійсно через газ: мужик із газової компанії прийшов знімати дані на лічильнику. Він скидався на якогось індуса, на Турчинова ж зовсім не був схожий.

А наостанок – сон від моєї колеги Ірини Мойсеєнко. Їй також сниться політик, проте лише один: Білл Клінтон. І в її сні також була присутня їжа, але не реальна, а потенційна.

– Було таке, – повідала вона, – що Клінтон мені снився щоночі. Ніби ми з ним на пару читаємо новини в радіостудії, і він мене страшенно дратує: то вступить не там, то підводку не до того матеріалу прочитає. Непрофесійно, словом. А в студії він – бо після отих усіх скандалів (Моніки Левінськи і Поли Джонс) його розжалували з президента аж до радіопродюсера. І тут ми чуємо страшенний крик – наш звукорежисер у паніці вибігає. Нам видно через студійне скло, як двері студії підпирає величезний смугастий тигр, що стоїть на задніх лапах, а передніми лупить у двері. І решту сну ми з Клінтоном не можемо вийти зі студії, бо з’їдять, тигр реве за дверима, і всі про нас забули.

Така от, дітки, капуста. Хоч зовсім спати не лягай.

Світлана Пиркало, письменниця, Лондон

Ця колонка вийде вже після Дня незалежності, але сподіваюся, що патріотичний читач іще й досі прокидається від власного крику «Будьмо-гей», стискаючи в руці уявну булаву.

Тож порадую вже старим, проте від цього не менш приємним фактом: наше пиво відоме на Заході. Хоча й не все, а лише пшеничне.

Кілька днів тому я відвідала Боро-маркет, ринок гурманської продукції, що працює по п’ятницях і суботах під мостом Лондон бридж. За останні кілька років кожна захланна, зажерлива, пересичена, снобістська, сибаритська істота середнього класу протоптала стежку до його розкладок із бальзамічним оцтом, морськими гребінцями й олениною. Є там і паб: найменший у Лондоні, але з найбільшим вибором пива (як вони стверджують), під назвою Rake – «Граблі». Ми зайшли туди після прогулянки базаром сьорбнути трапістського пивка на розлив. Поруч зі мною якийсь невизначений, як і я, пиволюб роздивлявся бар і холодильник – західне суспільство 21 сторіччя отруєне вибором, і це ще всім гикнеться. Навіщо нам 38 видів молока? Навіщо 48 видів мюслі на сніданок? Навіщо 154 варення в супермаркеті? Невже натовпи людей ходили на демонстрації, вимагаючи у своєму абрикосовому джемі не 8,8 грама цукру на 100 г продукту, а 8,9? Навіщо нам ментальний параліч щоразу, коли треба просто вибрати гидотний чай у пакетиках на роботу? Так от, повертаючись до бару «Граблі»: бармену набридло дивитися на бігання очей нерішучого клієнта, і він порадив йому:

– Візьми українське пшеничне пиво. Послухай мене, не пошкодуєш. У них дуже гарне пшеничне пиво. Взагалі, коли думаєш про пшеничне пиво, одразу в уяві постає Україна.

У мене відпала щелепа. Знаючи, що пиво «Еталон» завоювало золоту медаль у цьому ж Лондоні кілька років тому, я все-таки була не готова до такого радикального ототожнення України із пшеничним пивом. Якось усе більше думалося про синє небо й жовте колосся, героїчну боротьбу за незалежність і соборність держави, на крайняк – сало напополам із Андрієм Шевченком. А ось, виявляється, що люди думають. Комусь, може, хотілося б, аби Україна викликала асоціації не з пивом, а з оперою й космосом, але таким я скажу: пиво – це вже дуже добре. Це чудово, бо могло бути й таке: я стою в клініці з пересадки органів, а офіс-менеджер мені й каже: візьміть українську нирку. Коли думаєш про донорську нирку, одразу в уяві постає Україна…

Україна не має такого капіталістичного надлишку, як розжирілий Захід, проте іноді може запропонувати цікаві альтернативи. Тут, наприклад, уже два місяці не можна курити в громадських приміщеннях, включно з пабами, цигарки коштують від 5 фунтів (50 гривень пачка), і на них завжди написано: Smoking kills. Куріння вбиває. Жодних варіантів. Мій чоловік не любить таких цигарок; йому більше подобаються українські, на яких щось написано красивими незнайомими літерами. Він тоді читає цей напис так: цигарки зроблять вас невідпорним і дуже дотепним, дадуть свіжий подих і довге життя.

А мама написала мені про сцену, які спостерігала у Полтаві. «Не так давно на цигарках стали писати, що паління спричиняє імпотенцію, на деяких пишуть, що паління викликає захворювання на рак, а на деяких – що паління шкодить вашим дітям. Так от, біля кіоску з цигарками чоловік читає про імпотенцію і запитує: «А у вас немає без напису?» – «Ні, немає», – каже продавець. –«А з якимось іншим?» – «Ну, ось – про рак» – «Хух! Давайте краще рак».

Де ще є така країна, в якій людина може вибирати між імпотенцією й раком усього за п’ять гривень? Ніде. Із Незалежністю всіх, будьмо здорові!

Тогда Вам сюда. И не думайте долго. Просто заходите, смотрите, читайте - и Вы увидите, где Вы живете. Вот и все.