хочу сюда!
 

Нина

28 лет, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 30-35 лет

Заметки с меткой «україна»

Рік уряду Гройсмана: успіхи та помилки

Рік уряду Гройсмана: успіхи та помилки 11.04.2017 10:47 3494

Роботу Кабміну оцінювали Карл Волох, Олександр Палій, Борис Кушнірук, Євген Магда і Валерій Димов

Річниця будь-якого уряду - це завжди привід для підсумків, оцінок та коментарів. Вони, ці оцінки та коментарі, формуються в різних групах, на різних медіа-майданчиках і слугують різним цілям: качнути рейтинг, посіяти нестабільність або, зрештою, висловити своє обурення та незадоволення владі. Опозиція традиційно відштовхується від того, що в країні «зрада», втім на нещодавньому безпековому Форумі, що відбувся у столиці, прозвучало значно більше оцінок, ближчих до «перемога». Битва оцінок урядової діяльності почалася ще задовго до дати річного імунітету. Хтось кричав, як Україна «низько впала», замовчуючи, що порівняно із 2013-2014 роками, вона піднялася. Хтось казав про «аморальні тарифи», натискаючи на болісну кнопку збідніння. Здавалося, що популісти всіх сортів об'єдналися навколо теми «блокада». Втім подекуди і уряд давав підстави для незадоволення, наприклад, лобіюючи тему газової абонплати. Про рік роботи нинішнього уряду ми поговорили із експертами, які, на нашу думку, завжди витримували свій стандарт об'єктивності.

Карл Волох, громадський активіст:

ЗА ЦЕЙ РІК УРЯД ПОКАЗАВ БАГАТО КЛАСНИХ ІСТОРІЙ

З моєї точки зору, в останній рік темп реформ дещо впав. Цьому може бути два пояснення: «вершки», найбільш очевидні речі, вже зняті минулим урядом. До того ж, у попереднього уряду була значно краща коаліція. У цього уряду коаліція погана, шанси на проведення реформаторських законів значно впали. Особливо, якщо вони близькі по темах, на яких зазвичай спекулюють популісти.  Проводити зараз такі закони практично неможливо. Але при цьому стабілізація є. Багато що зроблено. Візьміть будь-яке конкретне міністерство і подивіться скільки всього зроблено. Наприклад, візьміть міністерство інфраструктури. Вони працюють над законами, кожного четверга вносять деякі закони в Верховну Раду і частина з них пройшла. І деякі важливі з них пройшли. А така штука, як створення Дорожного Фонду, - це взагалі щось величне. Нас всі роки дурили, що, купуючи паливо, ми платимо щось у Дорожний фонд, але це було фуфло, бо воно  йшло в загальний фонд Бюджету і з дорогами ніяк не було пов'язано. Зараз у нас в рази збільшиться кількість грошей, які підуть на будівництво доріг. Казати, що змін немає - нечесно. Більше того, уряд вистояв навіть після втрат підприємств на окупованих територіях. А це дуже серйозно. Це не лише 5 млрд. гривень податків, які ці підприємства платили в бюджет. Але незважаючи на це, переглянули показники і вони «зійшлися», звісно, не в останню чергу завдяки інфляції. І МВФ таки вирішив, що гроші нам давати можна.

Карл Волох
Карл Волох

Давайте візьмемо ще один фактор. Нам дали 600 млн. доларів допомоги ЄС попри те, що парламент не скасував обмеження на вивіз ліса-кругляка. Це означає, що, в принципі, вони оцінюють хід того, що в нас робиться, непогано.

Крім того, уряду вдається уникати корупціогенних ризиків. Минулого тижня був зареєстрований проект для голови НАК Нафтогаз Коболєва «виконати рішення судів з приводу підприємств, які виробляють міндобрива ( прямим текстом майже: «віддайте гроші Фірташу»), другий - давати без передоплати підприємствам Фірташа газ. Враховуючи, скільки мільярдів Фірташ вже не заплатив Нафтогазу у минулі роки, і вони з ним судилися... Судитися в Україні у Фірташа можливостей значно більше, бо він оперує кешем на відміну від керівництва Нафтогазу.  Він не тільки не розрахувався за газ, а ще й відбив через суди - ви не уявляєте тих сум. І тому пропонувати Коболєву віддавати газ підприємствам Фірташа, це означатиме навіть для членів Спостережної ради НАКу (вони прийшли туди через ЄБРР) чисту  корупцію. Тобто давати без передоплати газ людині, яка багато разів вже не заплатила? Це було настільки обурливо, що Коболєв цей проект виставив у себе на Фейсбуці.  Наскільки мені відомо, проект постанови сховано, але це означає, що в уряді працюють не лише світлі сили.

Але є і абсолютно класні історії. Зокрема, як Мінфін повів війну проти Податкової поліції. Голова Мінфіну, який, по суті, чистий технократ, йде війною на таку галузь, як фіскальна служба... само собою круто. Або, як той самий міністр зробив абсолютно відкритий реєстр повернення ПДВ. З точки зору боротьби з корупцією - це дуже великий крок.  А повернення ПДВ було однією з корупціогенних штук, і цей уряд поставив на цьому крапку. Сьогодні спробуйте перевести в готівку гроші через якусь "пральню".  Після Майдану, коли розсипалася стара централізована система регіоналів відмивання коштів, то «обнал» коштував 6% з гарантією. Гарантія означала те, що до тебе завтра не прийдуть, сьогодні 12% - без гарантії. Це означає, що служба працює, а вертикальної корупції більше нема. Ні Президенту ці гроші не носять, ні прем'єру не носять, ні міністру фінансів, ні керівнику фіскальної служби. Тому говорити про те, що нема боротьби з корупцією, - неправда.  

Олександр Палій, історик:

КОЖНА ДЕСЯТА ВІДСОТКА ЗРОСТАННЯ ВВП СЬОГОДНІ - ЦЕ ДИВО

Якщо говорити про підсумки, то це, безумовно, перехід від падіння до зростання. У нас за два роки через агресію було кумулятивне падіння ВВП 16%. Росія фактично нам відкусила 20% промисловості, і вся економіка на Донбасі полетіла донизу. І те, що ми в умовах розірваних зв'язків, попри розрізані можливості для кооперації маємо зростання ВВП в 2,3%  - це дуже добре, бо кожна десята відсотка зростання в цих умовах - це диво.  І я бачу у тому і заслугу уряду. У тому, що йдуть дерегуляційні зміни, у тому, що «посувається» корупційний тягар. Він не вичищений, але полегшений.

Олександр Палій
Олександр Палій

А в газовій сфері він вичищений, енергетичні експерти, до яких я дослухаюся, кажуть, що всі уряди протягом двадцяти років крали на газовому бізнесі 10 млрд. доларів щороку. Гройсман вирівняв ціни, все пішло в інший бік. Звісно, що зростання можна вважати частиною зовнішньої кон'юктури, зростають ціни на український експорт, ми бачимо, що до березня  минулого року - зростання цін на продовольство. Зарплати зростають на 13-14% за офіційними даними. Ресурс для зарплат береться, бо закриваються корупційні схеми. Йде притомний розвиток, не бачимо явного корупційного інтересу найвищих керівників у тих чи інших проектах. Зараз активно використовується термін «олігархи при владі». Але у Порошенка нема такого сина, як у Януковича, який все хоче контролювати, або такого зятя, як у Кучми, який є співвласником великих активів. Тому можна зневірюватися, битися в істериці, критикувати та жалітися, але не можна не бачити: Україна рухається в правильному напрямку. І це величезний результат.

Борис Кушнірук, економічний експерт:

ХОТІЛОСЯ Б ПОБАЧИТИ РЕАЛЬНУ СТРАТЕГІЮ 

На відміну від уряду Яценюка у уряду Гройсмана стояло інше завдання. Його завданням було не проведення додаткового пакету реформ, а створення умови для сталого зростання. І весь минулий рік ми спостерігали зростання економіки, кожен квартал було збільшення темпів зростання економіки. Тож формування надійного функціонування економіки - позитив. Ще один позитив у тому, що уряд перевів ціни на газ до ринкового рівня, прибравши корупційну основу. Правда при цьому не створено стимулюючих механізмів енергозбереження. Бо субсидії не створюють механізмів заощадження. 

Борис Кушнірук
Борис Кушнірук

Але хотілося б побачити реальну стратегію розвитку, хотілося б бачити покроково: що, чому і як вони роблять і чому роблять саме в такій послідовності. Класичний приклад: ситуація з абонплатою за газ. В 2016-му році показували, яка буде методика розрахунку абонплати і тут вони згадали, що частина населення постраждає. І ми взагалі населенню це не показували і не готували до цього. І таких прикладів можна навести кілька. 

Але щодо відкритості, то із запровадженням системи ProZorro та  електронного реєстру декларацій чиновників - це можна вважати суттєвим позитивом. Формується стала модель контролю з боку суспільства. Не обов'язково за цим слідуватиме покарання, але суспільство навчиться ставити запитання. Коли один тимошенківський діяч рве на собі сорочку та бореться за народ, то я вирішив подивитися електронну декларацію. При тому, що ні він, ні його дружина не були в бізнесі, його мільйонні статки та нерухомість зростали.  І це можна подивитися наживо.   

Євген Магда, політолог:

У ДЕЯКИХ МОМЕНТАХ УРЯД СТРИБНУВ ВИЩЕ ГОЛОВИ

Думаю, що уряд зіграв на рівні своїх можливостей, в деяких моментах зумівши стрибнути вище голови. Рішення про зрівняння ціни газу для всіх споживачів і підвищення мінімальної зарплати до 3200 гривень - помітні і важливі. Володимиру Гройсману вдається керувати фактично коаліційним Кабміном досить успішно, хіба що в міністерстві інфраструктури є проблеми, пов'язані з Укрзалізницею.

Євген Магда
Євген Магда

Позитивним можна назвати і той факт, що Україна другий рік обійшлася без закупівель російського газу. Вважаю, що Володимир Гройсман зуміє зберегти прем'єрський портфель, але в уряді відбудуться кадрові зміни, можливо, пов'язані зі зміцненням коаліції.

Валерій Димов, політолог:

УКРАЇНА ЧИ НЕ ВПЕРШЕ ВИКОНУЄ МІЖНАРОДНІ ЗОБОВ'ЯЗАННЯ

У нашій системі будь-яке призначення - чи то голови НБУ, чи то голови НАЗК, чи то голови Антимонопольного комітету вже на вході робить людину, пов'язаною по руках та ногах. Бо ти не зможеш протиснути у цьому парламенті будь-яку законодавчу ініціативу чи призначення на посаду, не домовляючись з фракціями, партіями та політичними «лідерами», які є представниками тої системи, з якою ти маєш боротися, якщо протистоїш корупції. Бо політики у нас часто є представниками олігархів та кланів, прагнення яких не збігаються із державним інтересом.

Валерій Димов
Валерій Димов

Уряд Гройсмана відрізняється від попередніх тим, що він відповідав по тих міжнародних зобов'язаннях держави, які (підкреслю) не виконувалися тими урядами, які сьогодні критикують чинний Кабмін за підписання меморандумів. Уряд Тимошенко підписував меморандум про продаж землі та підвищення пенсійного віку (це - правда), Азаров з Папієвим імітували реформу (але просто підвищували пенсійний вік). І не їм сьогодні критикувати відповідальні підписи та політично відповідальні кроки, які робить цей уряд. Тому три роки тому я казав, що нам слід подивитися, в якій точці ми перебуваємо, а вже, відштовхуючись від цього дня, підніматися нагору. І оглянувшись, ми не можемо не бачити позитивних зрушень. Тому мене не цікавлять конкретні імена певних очільників, хочу підкреслити, що ми вперше йшли шляхом змін. Шляхом змін йшов і уряд Яценюка, і уряд Гройсмана. Останній виконує зобов'язання перед МВФ, перед інвесторами, а критикують його ті, хто не хоче, аби в їхню монополію зайшли прозорі правила. Підкреслю, що вперше два останніх українських кабінети хоч і отримують критику, але вони зламали традицію безвідповідальності, яка була основою функціонування української влади до них.

Опитувала Олена Мігачова


14%, 1 голос

86%, 6 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Турція обирає Україну, а не РеФію



Турецький посол заявляє про великий потенціал співпраці з Україною 11.04.2017 15:31

Необхідно використати всі можливості для розвитку українсько-турецьких відносин.

Про це під час експертних дебатів у вівторок в Укрінформі на тему: “Дилеми співпраці  Україна - Туреччина: між цінностями та національними інтересами” заявив посол Турецької Республіки в Україні Йонет Джан Тезель.

«Турецько-українські відносини - це успішна історія, потрібно, щоб вона і надалі була позитивна. У цих двох країн є потенціал для розвитку відносин, багато можливостей, які ми зараз  намагаємося реалізувати. Ми повинні поглиблювати наші відносини з Україною, в цьому є значний сенс», - сказав Тезель.

Він також наголосив, що наразі немає жодних причин для того, щоб  не зміцнювати стратегічні відносини України і Туреччини. Він додав, що  потрібно збільшувати як експорт з України до Туреччини, так і з Туреччини до України.

«Ми розуміємо українські обставини. Процес реформ, хоч і відбувається не так швидко, як ми б хотіли, але це все ж таки відбувається. Ми підтримуємо український вибір і її інтеграцію до Європи. Нам потрібна Україна, потрібно, щоб Крим був у складі України. Нам потрібно, щоб в Україні була справжня демократична система», - підкреслив Тезель.ЕЗ

Сучасна зброя України ППО

В Україні розробили радіолокаційну станцію для виявлення літаків-невидимок



Запорізьке державне підприємство «Науково-виробничий комплекс «Іскра» розробило радіолокаційну станцію (РЛС) МР-18, яка дозволяє виявляти літаки-невидимки.

У мережі з'явилося відео, на якому показана конструкція РЛС, процес розгортання її в робоче положення, пояснюється принцип роботи, а також розповідається про її бойові та комунікаційні можливості.



Про створення МР-18 стало відомо в серпні 2016 року, коли в Міноборони заявили про завершення розробки цієї РЛС на замовлення однієї з азіатських країн і її можливе прийняття на озброєння у Збройні сили України.

Як пише ЛІГАБізнесІнформ, МР-18 здатна виявляти і супроводжувати повітряні об'єкти, в тому числі виконані за технологією «стелс» як в умовах без перешкод, так і при впливі природних і організованих активних і пасивних перешкод.

МР-18 розроблена на базі проекту МР-1 – РЛС кругового огляду середніх і великих висот з цифровими фазованими антенними ґратами, цифровим формуванням променів на прийом і передачу, цифровою фільтрацією сигналу і цифровою обробкою інформації. Для МР-18 були розроблені приймачі з динамічним діапазоном 100 дБ. Станція змонтована на базі вантажівки підвищеної прохідності, час переходу з похідного в бойовий режим – менше п’яти хвилин, назад – близько трьох хвилин.

У жовтні 2016 року держкомпанія Укрінмаш і турецька фірма Havelsan Hava Elektronik Sanayi підписали договір про спільне виробництво на базі Укроборонпрому пасивної радіолокаційної станції.

http://zaxid.net/news/showNews.do?v_ukrayini_rozrobili_radiolokatsiynu_stantsiyu_dlya_viyavlennya_litakivnevidimok&objectId=1422494

Чергова перемога Порошенка і України

Звернення Президента щодо рішення Європейського парламенту про надання безвізового режиму для громадян України

6 квітня 2017 року



Звернення Президента України Петра Порошенка щодо рішення Європейського парламенту про надання безвізового режиму для громадян України

Дорогі співвітчизники!

Європейський парламент проголосував за надання громадянам України права безвізових подорожей до країн Євроcоюзу. Потужну підтримку у цьому питанні нам надала переважна більшість політичних сил, окрім маргінальних проросійських, пропутінських партій. П’ятсот двадцять один депутат твердо висловив свою цілковиту підтримку України.

«Безвіз» матиме чимале практичне значення для багатьох громадян. Майже три мільйони українців вже отримали чи зараз одержують біометричні паспорти, необхідні для безвізових поїздок. Лише за 2016 рік українці понад 15 мільйонів разів перетнули державний кордон з країнами Європейського Союзу.

Звичайно ж, і Уряд, і вся влада мають наполегливо працювати над тим, щоби кількість співгромадян, які фінансово можуть собі дозволити мандрівки до Європи, рік від року зростала.

Але рішення Європарламенту – це значно ширше, ніж вільні подорожі і свобода пересування. Це – ще більші гордість за українське  громадянство та привабливість українського паспорту. Це – символ приналежності України до спільного європейського цивілізаційного простору. Це яскравий маркер того, що Україна – частина об’єднаної Європи, від Лісабона до Харкова, і ми поділяємо спільні цінності. Це свідчення стратегічної правильності нашого європейського вибору, успішності та безповоротності нашого курсу на інтеграцію до Європи.

І нарешті, сьогоднішнє голосування – це визнання Європейським парламентом глибини наших реформ. Нагадаю, що план наших дій із досягнення критеріїв, необхідних для візової лібералізації, складався майже з півтораста пунктів. І вони всі – виконані! Такі нововведення, як електронне декларування статків можновладців, чи створення нових та реформування старих антикорупційних органів, стали можливими завдяки реалізації саме цього плану.

Коли, будучи ще Міністром закордонних справ, я починав боротьбу за безвізовий режим, чесно кажучи навіть не уявляв собі, яким довгим та тернистим буде цей шлях. Не можу сказати, що то була легка й проста робота, але кожного дня протягом майже восьми років я відчував і відчуваю свою персональну відповідальність за успішність цього проекту.

Глибоко вдячний президентові Європарламенту, доповідачам Європарламенту з українського питання, делегації по зв’язкам з Україною, групі «Друзі України в Європарламенті» та всім євродепутатам за їхні особисті зусилля для реалізації  важливої для кожного українця мети.

Я дякую українським дипломатам, народним депутатам, громадським організаціям, які разом зі мною рухали цей процес.

Вклоняюся славним українським воїнам, які в боротьбі з російським агресором захищають не лише територіальну цілісність та європейський вибір України, але й усю систему цінностей Старого Світу.

Я щиро вітаю із успішним голосуванням в Європейському парламенті вас, дорогі мої.

Тепер – слово за Радою Європейського Союзу. Її позитивного рішення ми очікуємо найближчими тижнями. В постійному контакті з лідерами європейських країн працюю над тим, щоб це сталося якнайшвидше.

Слава об’єднаній Європі!

Слава Україні!
http://www.president.gov.ua/news/zvernennya-prezidenta-shodo-rishennya-yevropejskogo-parlamen-40886

В Украине российские спецслужбы проталкивают нужных президентов.

Світлина від Valerii Utionok.

Краткая история деятельности российских спецслужб в Украине.
В 91-м году Украина и Россия ликвидировали СССР и стали независимыми государствами. Украина подтвердила свою независимость на референдуме 1 декабря 1991 года и заодно выбрала Леонида Кравчука президентом.
Это были первые и последние выборы в Украине, которые прошли без участия спецслужб России. Все последующие годы наши спецслужбы будут неутомимо перекраивать политический ландшафт Украины.
Отношения с Кравчуком у России как-то сразу не заладились. Строптивый, что Москве сильно не нравилось. Черноморский флот поделить не получалось, политику Украина проводила независимую, Москву слушать не хотела. И в Кремле пришли к мнению, что Кравчука надо менять, благо на горизонте появился приличный, по мнению Москвы, кандидат на президентство. Кандидата звали Леонид Кучма.
В тот период спецслужбы России постоянно переименовывались, поэтому мы будем использовать нынешнее название – ФСБ России.
Вход в Украину спецслужбы России осуществили через проверенные донецкие и днепропетровские кадры. Из Донбасса было агентурой организовано мощное протестное движение шахтеров, что привело к досрочным президентским и парламентским выборам, которые были назначены на лето 1994 года.
Основных кандидатов на этих выборах было два: действующий президент Леонид Кравчук и его главный оппонент, кандидат от пророссийских сил, Леонид Кучма, бывший директор завода Южмаш.
Несмотря на все старания директорского корпуса Юго-Востока Украины и мощнейшую поддержку России Леонид Кучма выборы проиграл. Победу одержал Леонид Кравчук несмотря на жалкую экономическую ситуацию в стране.
Но не таковы наши чекисты, чтобы отступать от намеченного плана. В дело вступила донецкая и луганская ячейки ФСБ, которые до неприличия долго считали голоса. В ответ на просьбу Киева к местным силовикам посодействовать скорейшему подсчету голосов, пришел суровый отчет из Донбасса – голоса посчитаны, победил Кучма.
Говорят, у Кравчука отпала челюсть, когда он осознал всю степень наглости промышленных баронов юго-востока Украины, за спиной которых маячила ФСБ. Перечить директорской мафии Кравчук не мог, это могло просто похоронить страну. Кравчук согласился передать власть Кучме, а пока шла инаугурация и передача полномочий, чекисты уже разливали бензин в Крыму. Там начиналась короткая эра Мешкова.
Бензин разлили, но не подожгли. Кучма пообещал быть послушным, и Мешкова забрали в Москву. Поначалу отношения с Кучмой ладились, вопросы по флоту решили, ВПК Украины работал на Россию, газовый бизнес приносил обеим сторонам хорошие барыши.
Взвесив все «за» и «против», в Москве решили пролонгировать Кучму на второй президентский срок. Одной из главных помех этому посчитали лидера Народного Руха Украины, старого советского диссидента Вячеслава Чорновила. По прошествии лет оказалось, что с этим убийством ФСБ явно поторопилась. Вряд ли Вячеслав Чорновил смог бы существенно повлиять на расклад сил, имея ограниченный доступ к СМИ, но что было, того уже не вернешь.
Перед самыми выборами он погибает в устроенной автокатастрофе. За этим убийством настолько явно торчали уши спецслужб, что даже не дожидаясь отчетов следствия, украинская политическая элита сделала для себя правильные выводы.
Незадолго до своей гибели Вячеслав Чорновил уговаривал баллотироваться Виктора Ющенко, который тогда работал при Кучме в Нацбанка. Ющенко, услышав это предложение, сказал категоричное «нет». Знал, чем это пахнет.
После устранения Чорновила проверенным методом автокатастрофы с последующим добиванием, московские чекисты еще немного порезвились и устранили второго опасного конкурента Кучмы, социалиста Александра Мороза. Правда тому повезло больше, его просто серьезно скомпрометировали, окружив очень дурной кампанией, в которой были весьма ценные кадры для ФСБ: Наталия Витренко, Владимир Олейник и старый советский гебист Марчук.
Все прошло как по маслу. Во втором туре главный украинский коммунист Симоненко потешно проиграл выборы Кучме, и дело было сделано.

Но был еще один фрагмент истории, на котором нужно остановится подробнее, для чего следует перенестись в славный город Донецк. Во время первого президентского срока Леонида Кучмы ФСБ создавала плацдармы на востоке Украины. Главный плацдарм создавался на Донбассе, где ставка была сделана на старого проверенного, завербованного еще в тюрьме, кадра Виктора Януковича. За период первого президентского срока Кучмы 94-99 годы на Донбассе был сформирован мощнейший криминальный клан под руководством Януковича. Именно этот клан, по замыслу Москвы, и должен был в скором времени принять власть у Леонида Кучмы. Были устранены все, кто не подчинился Москве и пытался вести самостоятельную игру не только в политике, но и в бизнесе. Донбасс был жестоко зачищен под один клан, который впоследствии превратился в знаменитую Партию Регионов или, как ее назвали украинцы, Партию Гандонов. Чтобы расчистить дорогу своим, убивали жестоко и много. Самыми громкими были убийства криминального короля Донецка Ахатя Брагина, бизнесмена и политика Евгения Щербаня и луганского криминального авторитета Валерия Доброславского.
ФСБ не устраняла только лояльных бизнесменов и даже им помогала, таким, как Ринат Ахметов. Он и стал владельцем самых знаковых предприятий Донбасса в том числе и принадлежащих Щербаню. И никаких чудес быстрого обогащения нет, просто сотрудничать с ФСБ. Официально он числится владельцем самой крупной промышленной империи в Восточной Европе.
Теперь, когда мы знаем, как ФСБ расчищала дорогу донецкому клану, можно вернуться в 99-й год. Именно Януковичу, который на тот момент был губернатором Донецкой области, было поручено обеспечить победу Кучме на Донбассе. Янукович справился с задачей блестяще, обеспечив Кучме заоблачные проценты. Оппозиционер Симоненко даже не пикнул. Работу Януковича в Кремле оценили. Вскоре он пойдет на повышение в Киев.
А дальше у Кучмы и его московских друзей резко испортились отношения. Кучма решил, что он никому ничего не должен. Стране грозил дефолт, которого с нетерпением ждали в Кремле, чтобы заполучить газотранспортную систему Украины. Чтобы избежать дефолта, Кучма назначает на пост премьера прозападного Виктора Ющенко и начинает движение в сторону ЕС и НАТО. Проще говоря, Кучма не захотел расплачиваться за услуги, оказанные ему ФСБ.
Ситуацию усугубило и то, что новый премьер умудрился спасти Украину от казавшегося неминуемым банкротства и в кратчайшие сроки стать популярным политиком Украины. Планы Кремля пошли не в то русло и, чтобы вразумить Кучму, пришлось действовать жестко. Ответ Кремля превратил Кучму в политического инвалида. Был разработан план дискредитации Кучмы. В Киеве пропадает оппозиционный журналист Георгий Гонгадзе, который очень жестко критиковал Кучму. Вскоре его находят в лесу с отрезанной головой. А следом за этим появляются знаменитые на весь мир пленки майора Мельниченко, на которых Кучма требует расправы над Гонгадзе. Эти пленки Мельниченко входили в план дискредитации и появились не случайно. В то время многие украинцы считали его национальным героем, который разоблачил тирана, но это было заданием спецслужб. Что интересно, московские чекисты обнародовали только те пленки, где Кучма нелестно отзывается о Гонгадзе, но записи, на которых Кучма требует найти Гонгадзе, никто так и не услышал.
План сработал практически идеально. Кучма был скомпрометирован, и его власть очень сильно зашаталась.
Начались протесты в Украине, недовольство Запада, казалось, что режим Кучмы вот-вот рухнет. Весной 2001 года агенты ФСБ устраивают беспорядки под администрацией президента Украины и дают повод спецназу жестко подавить протесты.
Первый украинский протест против Кучмы заканчивается победой Кремля. Получив явку с повинной от Данилыча, ФСБ погасила пламя пожара.
Послушный Кучма снимает ненавистного Москве Ющенко и назначает главой своей администрации, а фактически – регентом и смотрящим от Москвы – Виктора Медведчука, который скоро станет кумом Владимира Путина. Это чтобы всем было понятно, кто рулит процессом. Кучма досиживал свой второй срок, а Медведчук готовил сценарий передачи власти в Киеве людям Кремля -- донецкому бандитскому клану.

Когда Кремль назвал Кучме фамилию человека, который сменит его на посту президента Украины, тот ахнул. Он конечно ценил туповатого, но очень исполнительного Януковича, но не настолько, чтобы передать ему власть. Впрочем, деваться ему было некуда – "Позади Москва". Кучма соглашается, и в Киев пребывает веселый десант московских политтехнологов, задача которых на первый взгляд кажется абсолютно нереальной – сделать из дебила с двумя судимостями президента страны.
Кучма предлагал Кремлю и другие кандидатуры на пост президента, но все они были отвергнуты Москвой как недостаточно лояльные. Например, был забракован Сергей Тигипко как слишком амбициозный. В команду Януковича были десантированы многие старые агенты Кремля, и работа закипела. Была проведена попытка аферы с конституцией, которая была затеяна для того, чтобы лишить будущего президента полномочий и передать их парламенту, где ФСБ уверенно контролировала большинство депутатов.
Сорвал этот кремлевский сценарий Виктор Ющенко. За что и поплатился. Главного претендента на президентское кресло отравили диоксином. Отравление было настолько серьезным, что шансы выжить у него были мизерные.
Чекисты уже ожидали ордена за эту операцию, но случилось невероятное. Самому провидению было угодно, чтобы Ющенко выжил. А против воли Господа даже чекисты бессильны. Именно неудачная попытка отравления стала причиной лютой ненависти Кремля к Виктору Ющенко. Он не только выжил, но еще и забрал власть у сателлитов Кремля. Но Путин эту проблему исправил путем подкупа Ющенко через своего ставленника Фирташа и вскоре рецидивист Янукович был внедрен главой правительства Украины.
Надо сказать, что московские вездесущие кудесники сделали практически невозможное. За короткий срок они подняли рейтинг Януковича ровно в 10 раз, с 4 до 40 процентов, правда с большой фальсификацией.
Выборы были нагло фальсифицированы. В Киеве был Оранжевый Майдан, в результате которого власть получила команда Виктора Ющенко. Впрочем, к радости Москвы, Путин исправил негативную ситуацию путем подкупа Ющенко через своего ставленника Фирташа и вскоре рецидивист Янукович был внедрен главой правительства Украины. ФСБ потирала руки.
В 2010 году Кремль получает приз, – пост президента Украины занимает их многолетняя прямая креатура, Виктор Янукович. Безграмотный уголовник, безропотно подчиняющийся воле Кремля, становится президентом Украины. Правда на подкуп Януковичу пришлось потратить два миллиарде долларов, но все это окупилось большим грабежом Украины. Расставив своих людей по всей вертикали власти, получив контроль над украинским парламентом и силовыми структурами, Кремль расслабился в ожидании, когда ограбленная Украина упадет им в руки.
Чекисты никогда не берут в расчет народ. В России нации нет, а чекисты свято уверены, что Украина – это продолжение России, и народ там – такое же стадо. Оранжевый Майдан 2004 года их ничему не научил. Они уверены, что это дело рук американцев и не верят, что люди стояли бесплатно.
Зимой 2014, украинцы преподали чекистам еще один урок и показали, что у них есть Родина.
В результате революции был сброшен режим Януковича. Украинцы считают эту революцию антикриминальной, хотя другая часть считает ее антироссийской, а точнее сказать антикремлевской.
По сути на осень 2013 года Россия практически полностью контролировала Украину, но в результате народного восстания ситуация изменилась. Путину удалось нанести 2 успешных контрудара, в Крыму и на Донбассе.
Присоединение Крыма никто в мире не признал и никогда не признает. По факту Путин создал России очень серьезную проблему, которая никакой победой не является. Против России выступили даже те регионы, которые Кремль считал пророссийскими. Главные разочарования — Днепропетровск, Одесса и Харьков.
Спецоперация, которую в Одессе провело ГРУ, закончилась гибелью 50 человек. Это было сделано для того, чтобы спровоцировать в Украине начало югославского сценария. В числе убитых – много тех, кто искренне выступал за союз с Россией. Они были использованы как пушечное мясо, втемную. Но даже такой чудовищный теракт не дал Кремлю ожидаемого эффекта. Попытки раскачать ситуацию не увенчались успехом. Боевые действия на Донбассе, стали возможны только благодаря действиям пророссийской власти в Украине, бывшей и к сожалению нынешней.
Читатель может задать справедливый вопрос:
- А куда же все эти годы смотрели украинские спецслужбы?
Вопрос справедливый, и на него надо дать честный ответ. Самый большой недостаток украинских спецслужб – выполнение указаний продажных антиукраинских президентов во вред Украине.
Ситуация немного менялась при Викторе Ющенко, когда обнаглевших московских чекистов буквально ловили за руку, когда они раздавали деньги промосковским политическим проституткам. Правда, и тогда старались замять дело, чтобы не поднимать лишнего шума.
А при Януковиче и Порошенко кремлевская агентура имела и имеет влияние не только на СБУ, а и армию Украины. Более того, значительная часть, украинского парламента получали и получают зарплату в российском посольстве. Если хотите фамилий – смотрите российское ТВ, они там появляются.
Мудрый читатель поймет из публикаций, какие персонажи украинской политики являются агентами ФСБ.
В Украине идут споры о том, какую политическую партию надо запретить. Самым правильным решением для Украины будет запретить на своей территории деятельность ФСБ России, которая и финансирует антиукраинские партии. Олределить просто -- по голосованию ВР.
Покоя не будет пока существует российская пятая колонна в Украине, работающая на Россию и коррупция -- это один из показателей ее деятельности, разваливающий страну.
Андрей Илларионов.

Російські ліки зникнуть з українських аптек

Пані Міністр Охорони Здоров’я Уляна Супрун ініціювала заборону в Україні російських ліків, детальніше тут: http://www.radiosvoboda.org/a/28410456.html

Як для звичайного громадянина це уявляється жахом, не кажучи вже про менш захищені верстви населення:


Пряме посилання тут

«Відкрита Першість» з Айкідо Йосінкан у школі «Сеншин»

ПОСТ-РЕЛІЗ. «Відкрита Першість» з Айкідо Йосінкан у школі «Сеншин»


Першого квітня, у сонячну суботу, по вулиці Стуса, 4, у залі боротьби ФСТ «Динамо» відбувся перший весняний захід у школі «СЕНШИН»: відкрита першість з Айкідо Йосінкан. У змаганнях взяла участь більшість юних представників організації різного віку й різного рівня володіння цим східним єдиноборством.


Айкідо було створене видатним майстром бойових мистецтв Моріхеєм Уесібою майже сто років тому. Система Айкідо в розумінні майстра представляла собою певний синтез не лише різних бойових мистецтв, але й філософських та релігійних складових, які разом сформували певну цілісну систему поглядів, установок та підходів, що дозволяють імплементувати Айкідо у повсякденне життя.

На відміну від традиційного стилю бу-дзюцу (мистецтву вбивати), Моріхей Уесіба створив Айкідо, систему, яка базується на тих самих вбивчих техніках, але вже з зовсім іншою, протилежною метою: припинити вбивати, зробити людину сильнішою, а вінцем цієї піраміди виступає прагнення досягнути миру у всьому світі. Дуже благородні стремління, які О-Сенсей до останнього подиху свого життя намагався передати своїм учням.

Айкідо – це східне бойове мистецтво, яке не передбачає самого принципу змагань. Єдиний супротивник, з яким належить змагатись айкідоці, - це його внутрішнє «Я». Майже століття тому Моріхей Уесіба був противником змагань, вважаючи, що подібна складова цього бойового мистецтва призводить до виникнення агресії й змінює статус рівності, який панує між усіма учнями Додзьо (місце для занять).  

І тоді, дійсно, змагань не проводили. Але та єдина одиниця виміру, яка не зупиняється, безжалісний «час», не залишає нам вибору. Все тече, все змінюється. Тому логічно, що певних змін останніми роками зазнала й концепція Айкідо. І хоча в цій системі змагання в чистому вигляді й надалі не припустимі, все ж певні послаблення не могли не торкнутися розвитку й підходів щодо популяризації та заохочення в рамках цього східного єдиноборства.

У школі «Сеншин» такі змагання проводяться вже не вперше, а тому основна частина учасників була готова (як фізично, так і морально) виступити перед глядачами та своїми інструкторами й показати здобутий рівень володіння найгуманнішим бойовим мистецтвом. Близько півсотні айкідок в цей день сконцентровано й сумлінно демонстрували свої знання.


В програмі змагань було заявлено три категорії:


·   Кіхон Доса (це базові пересування, на яких базується вся система Айкідо Йосінкан);

·   Рендзоку Доса (це ті самі пересування, які, однак, виконуються в певній послідовності);

·   Дзювадза (відпрацювання технік від однієї атаки в безперервному режимі).


Для тих, хто хоча б трохи знайомий із Айкідо, одразу стає очевидним, що слово «змагання» звучить досить неоднозначно. Адже як можна змагатись з кимось, якщо ти всього лиш правильно пересуваєшся по татамі? Отож бо й воно! Оцим і відрізняються змагання в Айкідо від усіх інших видів спорту та бойових систем. Айкідоки приходять продемонструвати свій рівень: фізичну, психологічну та розумову підготовку.

У групах по троє-четверо 47 учнів школи «Сеншин» боролися не лише за призовий кубок, але й за те, аби їм та їхнім рідним не було соромно за час проведений у Додзьо.

Показовим та вкрай позитивним було формування самих груп учасників: у кожній команді можна було побачити як новачка, який долучився до організації місяць-два назад, так і досвідченого айкідоку із кольоровим поясом, який встиг «пропітніти» на татамі вже не одну й не дві атестації.

Цікаво й те, що перше місце дісталося команді із трьох дівчат, які також володіли різним рівнем майстерності. Але їхня індивідуальна підготовка, концентрація та синхронність, з якою вони виконували необхідні елементи Айкідо, вразила не лише суддів, але й сторонніх глядачів.

До слова: під час оцінювання змагань судді користувалися системою балів, яка сьогодні інколи викликає спротив серед дбайливих батьків. І справді, коли бачиш, як перед тобою стоїть дитина з затамованим подихом й розгублено дивиться на оті цифри, наче на вирок, стає якось не по собі. Тому не дивно, що й серед суддів виникла суперечка: а чи варто так сильно потрясати ще несформовану психіку юного айкідоки? Ламати її… Можливо, варто обмежитись плюсиками, на зразок наліпок, які масово використовуються у сучасних педагогічних методиках? От і починаєш замислюватися: як же краще виховувати дітей в наш час? Адже наші батьки та діди й поняття не мали про такі дбайливі погляди на виховання.

Але з іншої сторони, коли бачиш, як твоє чадо, яке ти опікаєш із самого народження, кварцуєш приміщення, вбиваючи не лише хвороботворних, але й «потрібних» мікроб, і де тільки можна уникаєш ситуацій, в яких дитина не відчувала б гіркоти поразки, в один прекрасний момент опиняється у вкрай гострій ситуації і дійсно отримує важку психологічну травму, починаєш вагатися.

Що говорити, якщо вже навіть у підручниках із природознавства для дітей серед порад тим дітлахам, які збираються до лісу, читаємо заключну настанову обов’язково брати із собою мобільний телефон! Всюдисущий GPS не дасть вам заблукати! Сонце, мох, мурашники – все це чудово, але надійніше все ж крокувати в ногу із розвитком новітнійх технологій. І це правильно! Але даремно ми забуваємо про гартування організму наших дітей: так само як ми покращуємо імунітет дитини, залучаючи її до фізичних тренувань, так само варто замислюватись і про психологічні тренування наших нащадків. Сьогодні програв чи програла (але чи справді можна говорити про якийсь програш, якщо діти просто світилися від задоволення та втоми, як би це іронічно не звучало), завтра отримуєш кубок за перше місце. Вічна круговерть у природі.

Хочу також закцентувати увагу й на тому, що подібні змагання дають певну фору діткам на майбутнє, адже вже згадувана «дзювадза» (коли відпрацювання технік відбувається один на один), яка потім здається айкідоками на І Дан (перший чорний пояс), чарівним способом перетворилася у «футорі-дорі» (коли відпрацювання відбувається в режимі один проти двох нападників), яке присутнє у програмі атестації аж на ІІ Дан! І до честі учнів школи «Сеншин» вони гідно справилися із завданням.

Це не перший і далеко не останній захід у цій організації. Головний сенсей школи «Сеншин», її засновник, Чайка Богдан Михайлович, докладає всіх можливих зусиль, працюючи 25 годин на добу, аби лави молодих айкідок невпинно поповнювалися новими однодумцями, працює над тим, щоб не просто покращити рівень своїх вихованців, але й урізноманітнити їхнє життя. Усілякі групові поїздки на зразок відвідування «Дельфінарію», літній табір у Солотвино (Карпати), численні місцеві та міжнародні семінари дозволяють юним і дорослим членам школи «Сеншин» відчувати себе не лише рядовими учнями, але частиною великої дружної сім’ї.

 

 Довідка:

·   Слово «Айкідо» складається з трьох ієрогліфів. АЙ – гармонія, КІ – життєва енергія, енергія духу, й ДО – дорога, шлях. Отже, шлях до гармонії духу.

·   Йосінкан – один із багатьох стилів Айкідо, заснований всередині ХХ століття учнем М. Уесіби японським майстром Годзо Сіодою. У своїй праці «Динаміка Айкідо» видатний сенсей Г. Сіода сформулював основні засади та підходи до напряму Айкідо під назвою Йосінкан.

 

Адреси залів у м. Львові:

 вул. Гетьмана Мазепи, 29 (МАУП);

вул. Клепарівська, 39-А (СКА);

вул. Виговського, 29а (біля аптеки «Знахар»)

З понеділка по суботу. Групові, індивідуальні й корпоративні заняття.

Тел. (067) 418 48 52; (063) 044 50 85

 

І пам’ятаймо: Айкідо – це шлях любові та гармонії.

Псевдо-патріоти у ВРУ брешуть про оплату газу населенням

Нардепи-радикали розблокували Раду і прийшли до Гройсмана

   05.04.2017



Олег Ляшко

Депутати вимагатимуть від уряду покласти край монополії олігархів на газовому ринку України

Фракція Радикальної партії розблокувала трибуну Верховної Ради і вийшла з сесійної зали парламенту для участі у засіданні уряду.

«Вчора «Нафтогаз України» звернувся з офіційною заявою до Кабінету міністрів України з вимогою усунути монополію Фірташа на ринку постачання газу для населення, те, про що стверджувала фракція Радикальної партії - Фірташ, Льовочкін і компанія продовжують грабувати українців... Тому зараз фракція Радикальної партії в повному складі йде на засідання уряду, щоб вимагати ухвалення рішення про повернення під державне правління державної власності, щоб позбавити олігархів джерела корупції за рахунок українських громадян», - сказав керівник фракції Радикальної партії Олег Ляшко.

Він додав, що 10 квітня представники Радикальної партії підуть на засідання НКРЕКП, щоб домогтися «скасування рішення по абонплаті».

Також Ляшко повідомив, що фракція вимагає зустрічі з президентом України, щоб відправити у відставку голову НКРЕКП Вовка.


Після виступу Ляшка фракція Радикальної партії розблокувала трибуну і залишила сесійну залу парламенту.

Наразі вони вже прийшли на засідання уряду.

Нагадаємо, у вівторок, 4 квітня, представники фракції «Радикальної партії» також блокували трибуну ВР з вимогою звіту НКРЕКП щодо введення абонплати за газопостачання, а також відставки голови Нацкомісії Дмитра Вовка.

Джерело: Укрінформ
http://glavcom.ua/news/nardepi-radikali-rozblokuvali-radu-i-priyshli-do-groysmana-407348.html

Богдан Гордасевич: Огидно слухати цього брехуна-популіста Ляшка, бо гроші за транспортування газовими мережами йдуть власникам незалежно від того, чи є виокремлено цей процес оплати в платіжках - чи ні. Ляшко зумисно не хоче дати бачити що чого вартує, бо так красти легше,  за що отримує чималі преміальні.  А звідки у Ляшка такі статки, якщо він ніколи не був бізнесменом, а тільки в політиці ошивався. Нормальна постановка питання є у тому, що оплата за постачання газу  не повинна збільшитись від того  і все.

Євросоюз повинен Україні 60 мільярдів доларів

Угода про асоціацію між Україною та Європейським союзом, що ж це за чарівний договір, який призвів економіку України до занепаду?!

Як написано в Wikipedia, та й як нам обіцяли в ході Майдану, основна його мета - це поглиблення інтеграції між Україною та Європейським союзом у сфері політики, торгівлі, культури та зміцнення безпеки.

На самому початку нашого впевненого євроінтеграційного шляху багато світових експертів і політиків дуже скептично до всього поставилися. Говорили, що Євросоюз цинічно обманює Україну, що він використовує нас і потім на смітник викине, але ми нікого не слухали і з гордо піднятою головою йшли до своєї мети.

І ось минуло три роки... Три роки з тих самих пір, як була пролита кров і з ганьбою вигнали з Києва колишню владу во ім'я інтеграції України в ЄС. Всі пам'ятають приказку, що "обіцяного три роки чекають"? З великим сумом хочу повідомити, що ми абсолютно нічого не дочекалися від ЄС.

Зона вільної торгівлі, де вона? Де той обіцяний нам різкий зріст товарообігу між нашими країнами? Ні, Брюссель, безсумнівно, розширив за рахунок України ринок збуту для своїх виробників, а що отримали ми? Обмежувальні квоти, за якими тепер, наприклад, пшениці (наш найважливіший експортний товар) ми можемо їм продати не більше 950 тисяч тонн? Для довідки, Україна в рік відвантажує за кордон близько 28-30 мільйонів тонн пшениці. І це їхня допомога? Так це плювок нам в обличчя!

А безвізовий режим? Тут справи йдуть ще смішніше. Відсувати підписання угоди вже просто нікуди і навіть непристойно, але в Євросоюзі примудряються це робити. Особисто я в нього не вірю. І навіть якщо європейські чиновники поставлять свої підписи під документом, в чому буде велике досягнення? Нам нададуть можливість швидше витратити заощадження в туристичних поїздках по Європі? О, велике спасибі!

Прийшов час знайти в собі сили і визнати, що, ставши на шлях євроінтеграції, ми зазнали колосальних збитків. І мова йде навіть не про втрату Росії, як найбільшого торгово-економічного партнера. Місце агресора повинен був зайняти Євросоюз! Проблема системна: втрачена будь-яка довіра! І так вважає сьогодні більшість українців.

Наприклад, в одній з останніх петицій до Порошенка на цю тему, автори вважали, що в результаті невиконання Євросоюзом обіцянок щодо інтеграції України в спільний європейський простір, наша країна втратила 60 мільярдів доларів. І це за найскромнішими оцінками!

Однак однією петиції буде явно мало! Україна повинна подати позов до міжнародного суду.

Досить чекати біля моря погоди, пора переходити до активних дій і починати боротися за свої права! Ми три роки неухильно виконували всі їхні вимоги, тепер черга Євросоюзу виконувати наші.