Український письменник Григорій Косинака
- 30.11.23, 13:11
- Знання є сила
Один з моїх улюблених письменників
В цей день 29 листопада, 1899 року народився Григорій Косинка - український письменник-новеліст, перекладач доби «Розстріляного відродження».
Григорій Косинка (справж. прізвище – Стрілець; 1899-1934) - автор збірок новел і оповідань «На золотих богів», «Заквітчаний сон», «За ворітьми», «Мати», «Політика», «Серце». Він народився у бідній селянській родині Наталки і Михайла Стрільців у селі Щербанівка Київського повіту Київської губернії (тепер Обухівський район Київської області). Першою українською книжкою стала «Конотопська відьма» Григорія Квітки-Основ'яненка (з яким він, до речі, народився в один день).
За словами Косинки: « Квітчина повість мене дуже вразила й здивувала: є, виходить, люди, що пишуть по-простому, по-мужицкому, а про те, що це книжка українського письменника, я й не подумав, де там, я довго ще після «Конотопської відьми» не знав — «хто ми і чиї ми діти...»
Косинку вважали найкращим українським прозаїком першої половини двадцятих років – поруч із Хвильовим і Підмогильним. Микола Хвильовий називав його «одним із наших найкращих майстрів слова». Максим Рильський зауважував: «…Косинчині оповідання мають велике пізнавальне значення. Але й інше: вони мають безперечну естетичну цінність, вони гарячі й трепетні, як те життя, по свіжих слідах якого вони писалися»
.Наприкінці 20-х років Григорій Косинка зазнав гонінь з боку тодішніх радянських ідеологів. Восени 1929 року вождь більшовиків Станіслав Косіор назвав Косинку «буржуазним націоналістом», і вже на початку 30-х років цензура заборонила розповсюджувати надруковану збірку «Серце».
4 листопада 1934 року Григорій Косинка був викрадений працівниками органів НКВС і ув’язнений. Він проходив по судовій справі разом з письменниками Антіном та Іваном Крушельницькими, Костем Буревієм, Олексою Влизьком, Дмитром Фальківським. Усіх їх звинувачували у підготовці до скоєння замаху на життя комуністичних керівників. 15 грудня 1934 року, виїзна сесія Військової колегії засудила Григорія Косинку-Стрільця до розстрілу. Його не стало 18 грудня 1934 року.
Письменнику ледве виповнилося тридцять п'ять... З тюрми, вже перед смертю Косинка писав до дружини Тамари Мороз (українська письменниця, літературознавець): «Пробач, що так багато горя приніс тобі за короткий вік. Прости, дорога дружино, а простивши – прощай. Не тужи, кажу: сльозами горя не залити. Побажаю тобі здоров’я. Побачення не проси, не треба! Передачу, коли буде можливість, передавай, але не часто. Оце, здається, все…»
19 жовтня 1957 року його було реабілітовано посмертно. У 1979 році в селі Щербаківці було встановлено пам'ятник Косинці. Дружина письменника Тамара Мороз-Стрілець, яка, разом з подругою, буквально під страхом смерті, пробралася вночі на кладовище, вказала місце поховання на Лук'янівському кладовищі, на межі дільниці N7, що тривалий час було невідоме. У 1994 році там встановили хрест. 2001 року на Київщині було засновано обласну літературну премію імені Григорія Косинки
2
Коментарі
Nech sa paci
130.11.23, 13:56
Кажуть, щось на БАМі сі стало.