21 березня – 19 квітня
Народжені під знаком Барана – люди сильні як тілом, так і духом Єдиносущого і Все праведного Господа нашого, вперті у досягненні своїх цілей, створені бути завжди у перших рядах знамен Стрибога.
Досить активні, обдаровані, відзначаються великими розумовими здібностями. Не дивлячись на нелегкий характер, - щедрі, благородні, прекрасні друзі. У любові – вимогливі, схильні до абсолютної влади. До похилих літ наділені міцним здоров’ям.
Щасливий день – четвер , місяць – жовтень, число – 1, колір – червоний, коштовний камінь – усі червоні та діамант. Планета – Марс.
Дівчата, народжені під знаком Барана прекрасні, артистичні. В їхніх душах живе душа всюдисущого завжди сущого життя Дажбога. Їх приваблюють вишукані хлопці, але далеко не кожен може дати їм цілковите щастя.
Хлопці дуже цінують та обожнюють таких дівчат, особливо несміливих та невпевнених у собі. Компанійські, доброзичливі, їх усі поважають і люблять.
Войтович В.
Міфи та легенди давньої України.
2008
послухати 23 листопада – 21 грудня
Народжені під знаком господаря – овіяні славою стягу Дажбожого, бо знаходять щастя у відвазі і ступають сміливо на життєвий шлях. Долаючи підступні та штучно створені перешкоди, підлість та неправду, завжди знаходять вірного і щирого друга. Користуються успіхом у представників протилежної статі, їм властивий життєвий оптимізм та душевний спокій.
Досягають значних успіхів у військовій справі , літературі та мистецтві. Несприятливе розташування планет у час народження сприяє появі гордих, розпутних, з нестримним характером людей. Щасливий день – четвер, місяць – червень, число – 8, колір – усі відтінки зеленого і фіолетового, коштовний камінь – топаз . Планета – Юпітер.
Дівчата – прекрасні зоряні квіти, з веселою вдачею і палким темпераментом. Така зоряна квітка не кожному хлопцеві до снаги. Досить компанійська та врівноважена. Здебільшого, знаходять себе в любові; можливості їхні безмежні – як у щасті тілесному, так і в щасті духовному. Щиро вдячні чарівній богині Ладі, що мають щастя служити коханню. Життя для них – це спектакль, в якому вони грають головну роль – Любов.
Більшість хлопців не бажають відчувати сімейні пута. Обожнюють музику, витвори мистецтва і товариство гарних жінок. Дівоча молодість і краса повністю полонять їх. Якщо кохання не щасливе, то не переймаються. Досить відверті і прямолінійні, можуть бути чудовими друзями .
Дажбог – бог світла і сонця, бог-даватель усякого добра, опікун людської долі та достатку.
Лада – богиня світової гармонії, краси і любові. Велика мати всього сущого.
Войтович В.
Міфи та легенди давньої України.
Правда про реальне співвідношення сил на лінії фронту в момент нападу Німеччини на СРСР загрожувала серйозними ускладненнями для ідеологічного фундаменту імперії і кидала тінь на «священну вітчизняну війну» та на Червону армію.
Створення радянсько-російського героїчного епосу про війну з колишнім союзником – нацистською Німеччиною – мало забезпечити потужний ідеологічний вплив на формування масової свідомості громадян. Проте, якщо з Днем перемоги у комуністичних теоретиків особливих проблем не виникало, то пояснити причини поразок Червоної армії в радянсько-німецькій війні було значно важче. У тому випадку, коли правда загрожує виплеканому міфу, імперії, як правило, вдаються до брехні і маніпуляцій. 22 червня 1941 року і події, пов’язані з цією датою, з самого початку стали об’єктом наполегливої праці творців радянської міфології. Результатом такої діяльності стала розроблена офіційна версія про причини невдач Червоної армії, головне завдання якої – приховати справжній стан справ на початку військового протистояння.
Цей ідеологічний і псевдоісторичний продукт є багатогранним за своєю суттю. Одною із найголовніших його складових є концепція про значну військову перевагу Вермахту над недосвідченою і технічно відсталою Червоною армією. Заради неї радянська історична наука вирішила навіть свідомо принизити рівень військово-технічного оснащення радянських збройних сил у 1941 році і не поскупилась на епітети «підступним і віроломним фашистським агресорам». Однак такий несподіваний і ідеологічно шкідливий реверанс у бік «імперіалістичного агресора» було зроблено не дарма. Лише маніпуляція фактами дозволяла забезпечувати функціонування у свідомості громадян радянського епосу про «Велику вітчизняну війну» і Червону армію як вірну опору тоталітарного режиму.
Радянська скромність та оди могутньому Вермахту Коли мова йде про співвідношення сил Вермахту і Червоної армії на 22 червня 1941 року, радянські джерела виявляють цікаву тенденційність. Якщо військові сили Німеччини та її союзників у джерелах відображаються найповнішою мірою, то потужність радянської армії оцінюється дуже скромно. Ось що пише про чисельність Червоної армії та кількість її озброєння радянське фундаментальне видання «Історія Другої світової війни». «У західних прикордонних округах налічувалося 170 дивізій і 2 бригади, 2 680 тис. людей особового складу, 37,5 тис. гармат і мінометів, 1475 нових танків KB і Т-34, 1540 бойових літаків нових типів, а також значна кількість легких танків і бойових літаків застарілих конструкцій». Така оцінка мілітаристського потенціалу збройних сил СРСР була масово розтиражована і стала офіційною. Зовсім інший підхід спостерігається при характеристиці військової потуги Вермахту. «22 червня 1941 року фашистська Німеччина та її союзники обрушили на СРСР удар небаченої в історії армії вторгнення: 190 дивізій, понад 4 тисячі танків, більше 47 тисяч артилерійських знарядь і мінометів, близько 5 тисяч літаків і до 200 кораблів».
Якщо подивитись на ці цифри, то можна побачити відносно скромну військову потугу на тлі Вермахту. Однак насторожує вибірковість. За яким принципом в загальну статистику увійшли лише танки і літаки «нових типів» і як бути зі «старими типами»? Адже так само можна припустити, що і в Третього райху були свої нові і старі типи зброї, які, тим не менше, чомусь не зазнали такого вибіркового поділу.
Так і не наводячи цифрових даних про радянську військову машину, яка протистояла Вермахту перед початком бойових дій, радянські історики формулюють таке твердження: «Порівняння бойового складу збройних сил Німеччини та її західноєвропейських союзників, підготовлених для нападу на Радянський Союз, і військ радянських західних прикордонних округів і флотів показує, що агресори створили майже подвійну загальну чисельну перевагу в людях і значну – в артилерії. Радянські ж війська мали дещо більше танків і літаків. Але кількісні показники без обліку якісного стану бойової техніки не можуть дати справжньої картини співвідношення засобів збройної боротьби. За оснащеністю новими зразками танків і літаків перевага була на стороні німецько-фашистської армії. У військах радянських прикордонних округів було багато танків і літаків застарілих типів з обмеженими бойовими можливостями».
Як бачимо, творці радянського міфу про 22 червня чомусь свідомо уникають інформації про те, скільки ж насправді було видів озброєнь у складі Червоної армії. І поряд з цим вперто відстоюють тезу про технічну відсталість радянських збройних сил. Така позиція цілком зрозуміла. Вона дозволяє покласти всю провину на причини поразок 1941 року не на бездарне командування чи небажання рядових бійців Червоної армії захищати сталінську імперію, а на технічно-військовий чинник. Ідучи у фарватері такої ідеологеми, комуністичні міфотворці створюють цілі оди про могутність Вермахту. Так, вони пишуть, що «дивізії противника були повністю укомплектовані особовим складом, озброєнням і бойовою технікою, транспортними засобами. Вони мали не тільки загальну кількісну перевагу в силах і бойових засобах, але і володіли більш високою рухливістю і маневреністю. Реальне співвідношення сил у перших ешелонах військ сторін, що вступили 22 червня у бій, було на користь противника, а на ряді напрямів він перевершував радянські війська в 3-4 рази. На напрямах його головних ударів, де командування Вермахту створило компактні ударні угруповання, це перевага була ще більш значною».
Розвінчання міфу Для нападу на Радянський Союз німецьке командування виділило 4 млн 050 тис. осіб (3 млн 300 тис. в сухопутних військах і військах СС, 650 тис. - у ВПС і близько 100 тис. - у ВМФ). «Східна армія» нараховувала 155 дивізій, 43812 гармат і мінометів, 4215 танків та штурмових гармат і 3909 літаків. Проте з цих сил на 22 червня 1941 р. на Східному фронті було розгорнуто 128 дивізій. У підсумку німецьке угруповання, яке завдавало удару по Червоній армії, нараховувало 3 млн 562 тис. осіб, 37 099 гармат і мінометів, 3865 танків та САУ і 3 909 літаків. Сюди ж треба додати військові сили союзників Гітлера. Вони нараховували на початок бойових дій 745 тисяч осіб, 5502 гармат та мінометів, 306 танків і 886 літаків. Зрозуміло, що у технічному оснащенні війська союзників Третього райху були значно слабшими.
За даними Статистичного збірника №1 «Бойовий і чисельний склад Збройних Сил СРСР в період Великої Вітчизняної війни 1941 – 1945 років», угруповання радянських військ на Заході було досить значним і перевищувало сили Вермахту за всіма показникам, за винятком кількості особового складу, та й то лише тому, що війська противника були повністю відмобілізовані. Так, у складі Червоної армії біля західного кордону СРСР налічувалось 3088160 осіб (2718674 - у Червоній армії, 215 878 - в ВМФ і 153 608 - у військах НКВС), 57 041 гармат і мінометів, 13 924 танки (з них 11 135 справних) і 8974 літаки (з них 7593 справних). Крім того, авіація Північного, Балтійського, Чорноморського флотів і Пінської військової флотилії мала 1769 літаків (з них 1506 справних). Також із травня 1941 року почалося зосередження 77 дивізій другого стратегічного ешелону із внутрішніх військових округів і з Далекого Сходу. До 22 червня у західні округи прибуло 16 дивізій (10 стрілецьких, 4 танкові і 2 моторизовані), в яких налічувалося ще 201 691 людина, 2746 гармат і 1763 танки. Співвідношення сил між двома арміями показано в таблиці. Таблиця 1. Загальне співвідношення сил на ранок 22 червня 1941 року 
Крім того, значна кількість радянських збройних сил перебувала за межами західних прикордонних військових округів. Тому загальна кількісна перевага Червоної армії над Вермахтом є ще відчутнішою. На початок радянсько-німецької війни у складі радянських збройних сил всього налічувалось 5 млн 434 тис. особового складу, 117581 гармат та мінометів, 23106 танків і САУ (з них 18691 – справні), 24488 бойових літаків (21030 – справні). Для порівняння, на 15 червня 1941 відмобілізований і практично позбавлений резервів Вермахт налічував 7 млн 329 тис. осіб: 3960 тис. - у чинній армії, 1240 тис. - в армії резерву, 1545 тис. - у ВПС, 160 тис. - у військах СС, 404 тис. - у ВМФ, близько 20 тис. - в інонаціональних формуваннях. Німецька армія мала 88 251 гармат і мінометів, 6292 танків та САУ і 6852 літаки.
Цікаво, що навіть на вирішальному напрямку удару Вермахту – в Білорусі – німці не володіли абсолютною чисельною перевагою, поступаючись Червоній армії за кількістю танків в 1,9 раза, літаків – у 1,2 раза. Ще краще для Червоної армії було співвідношення сил у смузі Південно-Західного фронту. На території України німецькій групі армій «Південь» протистояла найпотужніша кількісно та якісно радянська військова сила, оскільки командування Червоної армії помилково вважало, що при ймовірній війні основний удар на СРСР Гітлер спрямує через Україну. Таблиця 2. Співвідношення сил між Київським та Одеським ВО та групою армій «Південь» на 22 червня 1941 року
З цих даних випливає вирішальна військово-технічна перевага радянських військ на території України. І мова йде не лише про кількісний, а й про якісний склад. Зокрема співвідношення сторін у важких і середніх танках у смузі Південно-Західного фронту було на користь Червоної армії. Тут німецьким 210 середнім танкам протистояло 506 середніх радянських танків Т-34 і 255 важких танків КВ, аналогів яких у Вермахту на той час взагалі не було. І це не враховуючи інших типів радянських танків, які комуністичні експерти зневажливо називають «застарілими». Отже, перевага Червоної армії над Вермахтом була не тільки кількісна. За своїми тактико-технічними характеристиками радянські зразки озброєння також перевершували німецькі аналоги. У деяких випадках – дуже серйозно. Це завдає ще одного удару по радянській міфологічній версії причин поразок Червоної армії 1941 року. Об’єктивний аналіз та оцінка озброєння, яке перебувало на службі у двох ворожих сторін показує, що Вермахт якісно поступався своєму противнику. Однією з причин такого становища є недооцінка військовим командуванням гітлерівської Німеччини потенціалу Червоної армії.Радянські міфотворці полюбляють складати оди танковим арміям Вермахту, які стали основною ударною силою операції «Барбаросса». Проте самі ж німці були шоковані зустріччю на полі бою 1941 року з радянськими Т-34 і КВ, зупинити яких не міг на той час жоден танк Третього райху. Ось як пише про радянський Т-34 Вернер Гаупт, німецький історик, який був офіцером Вермахту. «Серед танків противника були й зовсім невідомі для німців, чудові за маневреністю та бойовою потужністю танки Т-34, проти яких на той момент були безсилі всі протитанкові засоби».
Хоча на озброєнні Червоної Армії перебувало багато відносно застарілих танків Т-26, але вони були озброєні 45-міліметровими гарматами. Сам Жуков хвалився, що «45-міліметрова гармата зразка 1937 року могла пробивати броню машин всіх типів, що стояли тоді на озброєнні капіталістичних держав». Застарілий Т-26, якого у складі Червоної армії було майже 10 тисяч, пробивав броню німецького Т-ІІ на відстані 1200 м, тоді як останній становив загрозу лише з відстані 300–500 м. Цікаво, як тоді за радянською історіографією назвати німецьких «монстрів» Т-І (який взагалі не мав гармати, а лише 2 кулемети діаметром по 7,92-мм), Т-ІІ, озброєний 20-мм гарматою, Т-ІІІ, який до модифікацій H і J випускався з 37-мм гарматою?
Показовим в оцінці реальних технічних можливостей німецьких танкових сил є такий факт. Радянська державна комісія, яка під керівництвом наркома Тевосяна тричі в 1939-1941 роках докладно ознайомилася зі станом німецького танкового виробництва, з усього побаченого відібрала для закупівлі лише єдиний танк марки T-III. Найкращим танк T-III серій H і J став завдяки двом обставинам: новій 50-мм гарматі KwK-38 і лобовій броні корпусу товщиною 50 мм. Всі інші типи німецьких танків радянських фахівців просто не зацікавили. Але навіть Т-ІІІ з 50-мм гарматою не міг тягатись з радянським Т-34. Довгоствольна 76 мм гармата Т-34 пробивала будь-яку броню найзахищеніших німецьких танків на дистанції 1000-1200 метрів. Тоді ж жоден танк Вермахту не міг вразити «тридцятьчетвірку» навіть з 500 метрів.
Що ж до німецького Т-IV, то він, озброєний 1941 року короткодульною 75-мм гарматою, був безпорадним перед радянським Т-34 аж до весни 1942 року, коли його переоснастили новою 75-мм довгодульною гарматою. Мало того, цей найбільший танк Вермахту того часу через низьку пробивну здатність снарядів поступався навіть радянській гарматі калібру 45-мм і не призначався взагалі для боротьби з танками противника. Не варто забувати, що Червона армія на початок війни мала на озброєнні 504 важкі танки КВ, вагою 48 і 52 тонн, що більш, ніж удвічі перевищував показник німецького Т-IV (22 тонн). Цьому радянському гіганту не міг становити загрози жоден танк і протитанкові засоби противника. Єдиним засобом боротьби проти нього були німецькі 88-мм зенітки.
Не поступалася Червона армія Вермахту і в якісних характеристиках артилерії, і навіть військово-повітряних сил. Німецькі гармати переважно були модифікацією гармат Першої світової, за винятком кількох нових зразків. Німці не могли похвалитись і аналогом знаменитої радянської БМ-13 («катюші»). Щодо якісної, але аж ніяк не кількісної переваги Люфтваффе над бойовою авіацією СРСР на початку війни, то зумовлена вона була передусім слабкою підготовкою радянських пілотів.
Так само не витримує критики міф про недосвідченість Червоної армії. Коли комуністичні теоретики вказують на те, що Вермахт ще з 1939 року вів бойові дії в Європі, вони забувають про військові операції СРСР. А їх було немало, і за тривалістю військових дій вони перевищують блискавичні сухопутні війни Третього райху до 22 червня 1941 року. Згадати хоча б зіткнення з японцями на озері Хасан і річці Халхін-гол, кровопролитну радянсько-фінську війну, вступ Червоної армії на території Західної України і Білорусі, участь окремих військових спеціалістів у громадянській війні в Іспанії.
Таким чином, на 22 червня 1941 року СРСР мав вирішальну перевагу над Вермахтом в кількісному і якісному військово-технічному оснащенні. І є великі сумніви, що багатотисячні армади радянських танків і літаків готувались лише для оборони проти свого колишнього союзника з поділу сфер впливу.
Я читал книгу и смотрел фильм «Гарри Поттер и дары смерти». Фильм смотрится хорошо, но в нем опущены некоторые христианские сюжеты, которые есть в книге, и это печально. Например, в фильм не вошла посмертная беседа Гарри Поттера и Дамблдора – там идет речь о возможности покаяния для Волан-де-Морта. Пропущены цитаты из Библии, которые есть в книге. Фразу «Сильна как смерть любовь» из Песни Песней еще можно узнать, хотя она сильно изменена, а новозаветные цитаты «Последний враг упразднится – смерть» и «Нет больше той любви, как если кто положит душу свою за други своя» полностью отсутствуют.
Еще один характернейший признак христианской литературы – пестрота и неоднозначность персонажей. Тот же Гарри Поттер на протяжении всего действия саги далеко бывает не всегда только лапочкой, а иногда и просто мерзавцем. В жизни Дамблдора, изначально суперположительного героя, в последней книге обнаруживаются некие темные пятна, в которых он кается, и это видит Гарри. Демонстрировать такую покаянную пластичность для христианской литературы нормально.
В творчестве Роулинг заметно влияние Толкина и Льюиса, но это по умолчанию предполагается для английской литературы. Тем более, что сама Роулинг, закончив написание книг, сказала, что она изначально считала себя христианкой и знала, что у ее книг будет христианский финал, просто до поры до времени об этом молчала.
Наблюдая за дискуссиями, я вижу, что если поначалу одно упоминание Гарри Поттера вызывало однозначный лай, то сейчас люди не боятся высказывать свои симпатии: мне нравится, я своим крестникам даю эти книги. Изначального страха быть затравленным за свое доброе отношение к этой сказке у церковных людей уже нет.
Священник Ставрос Акротирианакис,клирик церкви Святой Троицы греческой православной церкви в Ашвилле, Северная Каролина, советник по делам молодежи в Атланте
Можно ли детям читать про Гарри Поттера?
Ребенком, я читал комиксы и смотрел мультфильмы про супергероев. Мы читали комиксы, но наши родители следили за тем, чтобы мы читали и Библию. Утро субботы было посвящено играм в суперменов, а воскресное утро – Церкви. В 10 лет мы выросли из комиксов и мультфильмов, мы понимали, что настоящие герои – это наши родители, учителя, полицейские и пожарные. Мы были в состоянии отделить факты от вымысла, религию из мифологии, и чудеса от магии.
Мы понимали, что когда Иисус дает зрение слепому – это чудо, понимали, что маг использует ловкость рук, чтобы обмануть нас. Мы читаем греческие мифы для развлечения, но читаем Библию как руководство в нашей жизни. К сожалению, в современном мире размыта граница между фактом и вымыслом, чудом и магией, верой и мифологией: нашими героями стали спортсмены, а не святые, мы называем процедуру восстановления волос чудом, и религия стала в ряд с одним из убеждений жизни.Нет ничего плохого в чтении комиксов, нет ничего плохого в чтении книги о Гарри Поттере.
Тем не менее, неправильно давать ребенку пожирать книги о Гарри Поттере и не давать вникать в Библию. Нет ничего плохого в просмотре фильма о Гарри Поттере, если его смотрят в развлекательных целях. Когда я был маленьким, мы играли в подземелья и драконов в часы развлечения. Сегодня в университетских кампусах есть тысячи клубов Подземелья и Драконов – но то, что начинается как забавная игра, становится клубом, члены которого должны одеваться и вести себя как мифические персонажи игры. В клубах стали развиваться ритуалы, которые превращают игру в религию, а клуб в культ. Вот это неправильно! Когда человек начинает верить в Гарри Поттера и думать о Библии как о сказке, – вот это неправильно. Библия и отцы Церкви предупреждают нас об опасности колдовства и создания ложных богов. Первая и вторая заповеди предостерегают против создания ложных богов.Чудо жизни происходит каждый раз, когда происходит Евхаристия, чудо, когда кто-то оставляет эту жизнь и, будучи человеком веры, приходит на лоно Авраама. Настоящие чудеса – от Бога.
Смотрите на баскетболиста Майкла Джордана, Звездные войны и Гарри Поттера, если хотите. Но убедитесь, что у вас и ваших дети с религиозной точки зрения у этих вещей правильное место. Если вы или ваш ребенок можете читать Гарри Поттера, то, будучи православными, вы должны быть в состоянии осилить Новый Завет. Если вы можете пробыть на двухчасовом фильме, а потом пересмотреть его еще и еще, вы можете быть на Божественной литургии каждое воскресенье. Если вы можете запомнить бесчисленные факты о ваших любимых спортсменах, потрудитесь запомнить десять заповедей. И если ваши дети в игре подражают делам своих супергероев, они должны научиться подражать делам Христовых в реальном мире.
Епископ Аксентиос Фотийский, один из основателей братства свт. Григорий Паламы в Калифорнии, редактор периодического издания «Православное предание»
Роулинг – не сатанистка!
Говоря о Гарри Поттере, фундаменталисты, как православные так и инославные, совершают классическую ошибку, утверждая, что раз магические образы в Гарри Поттере книги используют тексты и артефакты древней алхимии и магии, то они имеют свои корни в алхимии и магии и, значит, их оправдывают.
Но сила магии и волшебства – не в словах и заклинаниях (это очень примитивная вера), но в зле, которое дает этим заклинаниям силу, и такое полномочие опирается на намерение вызвать зло. Использование исторически достоверных алхимических и магических образов и языка автора для завоевания воображение детей, – невинно и старо, как греческая мифология, басни Эзопа, и сказки братьев Гримм, где в мире магических фантазий, ведьм, языческих богов и говорящих животных господствуют непреходящие ценности, примеры торжества добродетели над злом и показана сила чистоты и невинности над намерениями нечестивых.Роулинг – не сатанистка, она верит во Христа. (Я не буду говорить о фундаменталистском убеждении, что раз она неправославная, то следовательно, не может верить в Христа и, следовательно, злодейка или сатанист по умолчанию). Достаточно сказать, что она говорит о себе:.. «Я верю в Бога, а не в волшебство», и что она обещала, что у книг про Гарри Поттера будет христианский финал.
Роулинг открыто признает, что является большой поклонницей Льюиса и Толкина, они оба используют магические образы и фантастический мир фей и говорящих животных, и передают в знаменитом литературном жанре отчетливо и бесспорно христианские идеи и ценности. Их книги – мощная апология христианского учения в западной литературе, они никогда не были связан с черной магией или сатанизмом.Книги о Гарри Поттере не были написаны для изображения эзотерической борьбы между «черной» и «белой» магией, не призваны давать уроки заклинаний, и не имеют ничего общего с сатанизмом. Религиозные «правые», от которых наши православные фундаменталисты приняли эти понятия, состоит из тех же лиц, которые здесь, в Америке, называют православное почитание икон «идолопоклонством», а по ошибке называет традиционные одежды православных священнослужителей «черными одеждами сатанистов «. Они не видят глубокой христианской символики в книгах о Гарри Поттере, а также значении преподавания фундаментальных христианских ценностей для детей.
Дополненная чтением о жизни православных святых, духовной литературой православных писателей и моралями басни греческого классицизма дохристианского мира (которые также являются основополагающими текстами в обучении детей в западном мире), серия книг о Гарри Поттере может служить правильному воспитанию наших детей.Позвольте мне еще сказать, что нет ничего негативного в серии книг, знакомящих детей с чтением. Я осмелюсь сказать, что дети, которые до сих пор никогда не касались книги, в значительной степени лишенные возможности учиться нравственному выбору, противостоянию между добром и злом, и присутствию христианской символики в светском мире и литературе, нашли в книгах о Гарри Поттере замечательной и сложный новый мир. Они нашли путь, который в один прекрасный день может привести их к писаниям Отцов и исследованию православной веры.
Подготовили Анна Данилова и Мария Сеньчукова
Василиск - чудовище с головой петуха, глазами жабы, крыльями летучей мыши и телом дракона которое существует во мифологиях многих народов. От его взгляда каменеет все живое. Василиск - рождается из яйца, снесенного семигодовалым черным петухом ( в некоторых источниках из яйца высиженного жабой) в теплую навозную кучу. По преданию, если Василиск увидит свое отражение в зеркале он умрет. Местом обитания Василисков являются пещеры, они же- его источник питания, поскольку ест Василиск только камни. Покидать свое убежище он может только ночью, поскольку не переносит крика петуха. И еще он опасается единорогов потому как те слишком "чистые" животные. "Рожками шевелит, глаза такие зеленые с фиолетовым отливом, капюшончик бородавчатый раздувается. А сам он был фиолетово черный с шипастым хвостом. Треугольная голова с черно-розовой пастью широко распахнулась... Слюна его крайне ядовита и если попадет на живую материю то тут же пойдет замена углерода на кремний. Проще говоря все живое превращается в камень и дохнет, хотя ходят споры что от взгляда Василиска тоже идет окаменение, но те кто хотел проверить это обратно не вернулись ..".( "С.Другаль "Василиск") .
Успехи естествознания изгнали из нашего сознания монстра, мало похожего на существо, рожденное человеческим воображением две тысячи лет назад. «Сегодняшний» зверь, который уходит из нашей памяти на двух лапах, вполз в предание на брюхе: в античном мире василиск был всего лишь самой зловредной змейкой ливийской пустыни. Картинно появлялся василиск у Плиния Старшего. По его рассказу, воин, имевший глупость пронзить смертоносную тварь длинным копьем, пал с коня мертвым — Яд вошел в его тело через древко копья! Более сметливый ратник, описанный Луканом, в похожей ситуации спас себе жизнь страшным способом: разрубив мечом василиска, он немедленно отсек себе руку, державшую меч. Но смертоносный гад пустыни был известен и раньше. За два века до Плиния и Лукана его упоминал Элий Стилон — как всем хорошо известное существо: «Случается в Африке, что змеи собираются на пир возле издохшего мула. Вдруг они слышат жуткий вой василиска и поспешно уползают прочь, оставляя ему падаль. Василиск же, насытившись, снова издает страшный вой и уползает восвояси». В отличие от, например, оборотня и дракона, которых человеческое воображение рождало неизменно на всех континентах, причем независимо друг от друга, василиск — фантазия «локальная», творение умов европейцев и бытовавшая исключительно в Европе. В этом исчадии ливийской пустыни овеществился вполне конкретный страх древних римлян и греков перед непредсказуемыми опасностями песчаных просторов. Все страхи воинов и путников соединились в одну общую боязнь встречи с неким загадочным владыкой пустыни — «басилискосом», то есть «царьком» (по-гречески). И хотя грозный гад не удостоился уважительного «басилевс» — «царь», ужас перед ним был неподдельным. Что касается римлян, то они изредка пользовались словом «регулюс» — калькой с греческого, сдабривая страх уловимой для римского уха насмешкой; империя, подмявшая под себя столько царств, многих грозных владык привычно звала царьками.
