Мабуть, немає більш таємничого, загадкового і самобутнього музичного інструменту, ніж українська бандура. Дехто порівнює її з інструментами мудрих – персидським сантуром та індійським сітаром, які використовуються в духовних практиках і сприяють розвитку людини, її духовному і тілесному зціленню. Я цілком погоджуюся з такою думкою.
Нема жодного музичного інструменту, який би мав таку складну долю. Скільки крові, страждань і принижень знаходимо в історії бандурного мистецтва…
Звичайно, музична цензура існувала у багатьох країнах у різні періоди, але навряд чи історія знає приклади цілеспрямованих спроб знищення інструменту, як це відбувалося з бандурою в Україні протягом майже двох століть. Неможливо уявити собі ситуацію, коли, скажімо, британські солдати під час війни з Ірландією розбивають або спалюють національний символ Ірландіі - ірландські арфи, розстрілюють виконавців, забороняють викладати гру на цьому інструменті. Повний абсурд. Тим не менше, приблизно так розвивалася ситуація з бандурою на початку минулого сторіччя. І тільки завдяки невтомній праці багатьох сподвижників бандурного мистецтва, їх величі духу та відданості справі ми маємо зараз цей інструмент.
Приємно, що в наш час бандура знову стає популярною. Величезна заслуга в цьому Національної заслуженої капели бандуристів імені Г.Майбороди, молодих, але дуже талановитих виконавців Ярослава Джуся, Валентина Лисенка, гурту "Брати"...
#4 за 18.02.2011
Унікальну колекцію давніх бандур і документів про долю кобзарства Криму і Кубані, протягом десятиліть притулену в бібліотеці Ялтинського педучилища, названого нині Кримським гуманітарним університетом, чиновники від культури не хотіли назвати музеєм довго і вперто. Цей статус безцінне для української культури значне зібрання раритетів нашої духовної спадщини, нарешті, отримало незадовго до свого нинішнього 45-річного ювілею, та й то – завдяки настійним наполяганням української громади півострова. http://svitlytsia.crimea.ua/?section=article&artID=8677
Шкода, що не маю запису їх пісень.