«Видатки бюджету по державним замовленням, проектам та інвестиціям прив'язані до певних округів під певні групи бізнесменів, яких спробують провести через мажоритарні округи до Верховної Ради. Тому можна сказати, що це бюджет дерибану на користь майбутніх депутатів, лояльних до влади», - сказав він.
За його словами, це приведе до краху фінансову систему України.
«Централізація ресурсів, централізація видатків, централізація інвестицій - це шлях до централізованої державної економіки, в якій немає місця для приватного сектора. Це означає гальмування виробництва, старіння структур і кінець-кінцем провал фінансової системи.Така політика, такі пріоритети, коли тільки для себе та своїх наближених
гроші розподіляються з бюджету, коли банкам вказують, кого кредитувати, а кого ні, закінчиться дуже погано для чинної влади. Всі їх обіцянки виявилися простим блефом «, - наголосив Лановий.
Певні статті видатків у державному бюджеті на 2012 рік спрямовані на фінансування проектів політиків, лояльних до чинної влади. Про це заявив президент Центру ринкових реформ Володимир Лановий у ефірі Першого ділового каналу.
«Буде раз на два-три місяці корекція показників. В кінці року ми взагалі не дізнаємося про баланс бюджету. Залишаться перехідні борги на наступний рік. Тобто повна вакханалія. На жаль, наш бюджетний процес не
дозволяє ні суспільству, ні навіть контролюючим органам відстежити, чи вчасно зроблені виплати. Тому Тігіпко у середині року і розповідав, що немає грошей чорнобильцям», - додав він.
Як повідомлялось, 22 грудня Верховна Рада прийняла в цілому державний бюджет на 2012 рік. «За» проголосували 250 народних депутатів.
Доопрацьований Кабінетом міністрів до другого читання державний бюджет на 2012 рік передбачав доходи на рівні 332,821 млрд гривень і видатки на рівні 358,050 млрд гривень.
Віце-спікер Верховної Ради Микола Томенко заявляв, що при підготовці проекту бюджету до другого читання витрати на депутатів скоротилися, а на Кабінет міністрів і президента - збільшилися.
20 жовтня Верховна Рада прийняла проект держбюджету-2012 у першому читанні.
БЮТ і ПР вкотре возяться зі створенням нової кааліції. Подейкують, таким чином вони планують перерозподілити владу в країні, залишившись біля корита принаймні на наступні років з 10. Смішно за усім цим спостерігати, зважаючи на заяви з обох сторін, що такої коаліції в принципі не може бути... Не розумію, на що політикани сподіваються... На те, що народ поведеться на лозунги "спасіння країни", чи думають, їм альтернативи немає? Чи думають, народ втомився боротся з нечесними політиками у владі? Ню-ню...
В *Едином Центре* поддерживают принятие законопроекта регионалов Колесниченка и Кивалова о языках. Глава Народного совета русинов Закарпатья и депутат областного совета от «Единого центра» Евгений Жупан надеется, что русинский язык будет региональным на Закарпатье.
Об этом он сказал в интервью «Главкому»,комментируя новый законопроект регионалов Сергея Кивалова и Вадима Колесниченкоо принципах государственной языковой политики.
Жупан «очень положительно» оценил такую инициативу регионалов. «Во всех соседних государствах, где проживают русины, они признаны отдельной национальностью. Только у нас нет», - сказал он.
«Русинский язык будет региональным на Закарпатье, я на это очень надеюсь. Мы не будем забывать о государственном украинском языке, его все у нас знают. Но родной язык нужно лелеять», - сказал Жупан.
Поего мнению, для объявления русинского языка региональным главное - хорошо провести будущую перепись населения. «Предыдущая была недемократической относительно отношения к русинам, если перепись 2012 года проведут демократически, то у нас есть шанс добиться статуса регионального языка для русинского», - считает Жупан.
Популярность парламентских выборов с годами в Украине изменилась – с заоблачных 75% активности в первом туре выборов народных депутатов в 1994 году до 58% на выборах 2007 года.
Главная причина – это абсолютно непонятный механизм голосования, когда украинцу приходится выбирать лишь название партии и несколько ее первых лиц, за которых, собственно, он и должен был голосовать. Если учесть при этом, что на выборах президента Украины 2010 года явка составила 70%, вс становиться на свои места. Люди голосуют за личностей, им не свойственно поддерживать безликие брэнды.
Но парламентские выборы 2012 года, по моему глубокому убеждению, будут пользоваться спросом среди электората. Во-первых, потому, что сейчас начинается радикализация украинского электората. Попросту говоря «руки чешутся», а почесать их можно с толком только об один предмет – избирательный бюллетень. Во-вторых, смешанные парламентские выборы должны возродить избирательную активность 1988/2002 года, а именно – 67-70%. Основываясь на этом примерном показателе, который мы берем из прошлого, мы можем строить дальнейшие выводы.
Украина поделена на225 избирательных округов по принципу численности населения (с примерно равными демографическими показателями). Каждый из этих округов должен поставить в здание находящееся в Киеве на улице Грушевского ровно по одному народному депутату. Вторая половина депутатов будет избираться по закрытым, пока что, партийным спискам во всеукраинском избирательном округе, с чем мы их сердечно поздравляем. Каждый регион может дать разное количество баллов в избирательную копилку, наша задача понять: «who is who?» на этом диком поле электоральных сражений.
Метод таков: берем общую численность населения, возраст которого превышает 18 лет по региону, умножаем на средний, за несколько предыдущих выборов, показатель активности. После этого делим количество потенциальных избирателей в регионе на количество всех потенциальных избирателей в Украине, а полученное процентное соотношение переводим в «человеко-депутатов» (1% электората = 2.25 «человеко-депутата»).
Начнем, для примера, с юга Украины. Крым никогда большой политической активностью, по сравнению с другими регионами Украины, не страдал. Явка избирателей, оглядываясь в прошлое, будет приблизительно 62-65%. Учитывая показатели количества населения, можно сказать, что в Крыму (вместе с Севастополем) наберется приблизительно 1 млн. 200 тыс. избирателей. Таким образом, электоральная мощь Крыма приблизительно составляет: 5.02% (т.е. одиннадцать целых и неделимых народных избранников).
Вот данные по каждому региону:
Если всё перенести на карту Украины, то получится следующее:
Зеленым цветом условно обозначена западная часть Украины. Она представлена десятью областями, которым по силам определить судьбу 72-х народных избранников.
Центр и север Украины окрашен в бежевый цвет. Этот регион, составленный из 6-ти областей, благодаря столице Украины, сможет избрать 52 депутатов.
Юг Украины – оранжевый, и ему по силам целый 41 народный депутат, это при том, что в его состав входят всего 5 областей.
Но самый интересный – восточный регион, закрашенный синим цветом. В его состав входят всего 4 области – рекордсмены электоральных вливания. Не смотря на то, что политическая активность на востоке Украины традиционно меньше, чем на западе, индустриальный центр Украины обеспечит вхождение 60-ти депутатов в парламент.
Таким образом, если говорить о политической регионализации электората, следует заметить, что ни один из регионов, не смотря на свою мощь, при современных правилах игры не сможет определить более чем 72-х народных депутата по пропорциональной схеме. Конечно политические регионы (деление на 4-ре сектора) были избранны выборочно, не сколько для засвидетельствования электоральной силы одних и слабости других регионов, а сколько для наглядной демонстрации соотношения сил:
Советы партиям: Для чего нужны эти показатели? Для расчета бюджетов, которые будут распределяться в партиях. Они необходимы для того, чтобы понимать насколько необходимо тратить ресурсы и время на территории с которых невозможно получить никаких политических дивидендов. Насколько необходимо было, скажем, «Сильной Украине» (до начала слияния этой партии с более крупной корпорацией – Партией регионов) тратить ресурсы на развитие ячеек в Западной Украине (содержание штабов в каждой области с кучей бюрократических должностей), когда они могли сосредоточить свои ресурсы в Днепропетровской, Запорожской, Николаевской, Херсонской и, возможно, Харьковской области чтобы получить максимальный результат?
Эти показатели важны для партий, которые не находятся на первой или второй позиции в опросах общественного мнения. Они бессмысленны для Партии регионов, которая сейчас может позволить себе вбрасывать огромные ресурсы на развитие компаний по всей Украине, эти показатели бессмысленны для БЮТ, которая сейчас будет выстраивать свою работу, как и всегда, на основе нарративов о её лидере.
Эти показатели нужны для новых «оппозиционеров», да и просто для новых политических движений. Какая стратегия деятельности «Фронта перемен» на будущих выборах? Собирать деньги с мажоритаршиков и бизнесменов, которым потом предлагать место в проходной части закрытого списка – это прошлый век… Необходима концентрация ресурсов там, где они могут что-то сделать и на что-то повлиять, необходима постоянная активная деятельность штабов только в тех регионах, которые пока что не имеют своих всесильных политических покровителей.
Здесь, как ни странно, смекалку проявила ВО «Свобода»: концентрируя все свои ресурсы в западных областях Украины (и оставляя, скажем, восточные ячейки своей организации на самофинансировании без значительных вливаний из партийного бюджета), они смогли добиться позитивного результата, который, при совпадении целого ряда факторов от ВО «Свобода» не зависящих, может конвертироваться в преодоление нового 4% избирательного барьера.
НРУ, «Народная самооборона», «Наша Украина», «Единый центр» и многие другие партии, которые потеряли былую мощь или ещё не успели её обрести, должны руководствоваться подходом региональной концентрации ресурсов. Только так сейчас возможно оторвать лакомый кусочек электорального пирога. Ведь для того, чтобы сражаться с тяжеловесами, с самого начала нужно стать тяжеловесом. Это сделать очень сложно, особенно на политическом поле, где финансово-экономические ресурсы уже давно захвачены и распределены.
Одна Донецкая область стоит 4-ре Херсонских (в электоральном смысле).Но где новой политической силе будет легче отхватить кусок избирательного пирога: в Херсоне или Донецке, в Кировограде или во Львове, в Черновцах или Киеве? Думаю, ответ очевиден. А для того, чтобы обеспечить себе электоральные вливания в маленьких областях и в украинской глубинке, перебив тем самым вялый PR от ПР и нарративы о Юлии Тимошенко, необходимо лишь поднимать эти регионы, инвестировать в них. Только так можно заполучит большой кусок электората, и войти независимой фракцией в парламент. Дай Бог, это произойдет на парламентских выборах в 2016/17 году.
Таким образом, баланс идеологической составляющей, правильное региональное распределения ресурсов и концентрация на «незанятых территориях» – являются единственными способами конструктивного развития новых политических движений в Украине.
Советы избирателям Вы должны знать сколько народных депутатов по закрытым партийным спискам избрала Ваша область и Ваш регион. После выборов только от избирателей зависит выполнят ли избранные власти свои предвыборные обещания или нет. Знакомство с мажоритарщиками и контроль над ними (если таковой вообще возможен в нашей стране) – это хорошо, но каждая область Украины и каждый гражданин Украины в действительности имеют все основания выдвигать претензии тем партиям, за которых они голосовали по пропорциональной схеме.
Спам письмами, регламентированный законом Украины «Про звернення громадян» – это первый шаг в борьбе за свои права. Все они должны начинаться словами: «Мы жители … области, на последних выборах определили судьбу … депутатов, а это значит, что Вы должны нам…». Самое важное то, что действительно они, эти «человеко - депутаты» ДОЛЖНЫ И ОБЯЗАНЫ нам. В случае, когда политики не выполняют своих обещаний, граждане Украины имею человеческое право на акции протеста и неповиновение воле власть имущих и органов, которые они контролируют.
Только посредством такой игры в письма и акциям протеста можно добиться своего. Современные «демократические» общества Запада построены на крови революций и акциях неповиновения властям. Только тот, кто борется за лучшую жизнь, может надеяться на то, что рано или поздно он её получит. Электоральный вес регионов, их сила и осознание этой силы может стать основой для построения действительного гражданского общества в Украине: общества патриотов, которые, невзирая на место жительства, имеют собственное гражданское достоинство.
Президент України Петро Порошенко своїм Указом розпустив Верховну Раду України і призначив нові вибори на 26 жовтня ц.р.
В своєму зверненні до народу України він сказав наступне:
"Дорогі співвітчизники!
Я вирішив достроково припинити повноваження Верховної Ради сьомого скликання. Вибори нового парламенту відбудуться на 26 жовтня 2014 року. Це рішення я ухвалив у строгій відповідності зі статтею 90 Конституції України. З урахуванням очікувань переважної більшості громадян України та на виконання власного слова, яке давав, балотуючись на посаду Президента.
Нагадаю, коаліція розпалася 24 липня. Нової протягом місяця, який на це відведено Основним законом, – не створено. У такому випадку Конституція дає Президенту право розпускати Верховну Раду. Цим правом я і скористався. Бо це єдино правильне і відповідальне рішення. Опитування громадської думки засвідчують, що 80 відсотків громадян підтримують необхідність проведення позачергових виборів. Зрештою, такою була і одна з головних вимог Революції гідності.
Потужний суспільний запит на перезавантаження влади є більше ніж очевидним. Вибори - найкращий спосіб люстрації. І починати очищення слід з найвищого законодавчого органу. Теперішній склад Верховної Ради протягом півтора року був опорою Януковича. І більшість саме цих депутатів ухвалювала диктаторські закони, які забрали життя Небесної Сотні. За це треба нести відповідальність – і кримінальну, і політичну. Чимало депутатів, які засідають або числяться в Раді - якщо не прямі спонсори та спільники, то симпатики бойовиків-сепаратистів. Навіть на оголошення мобілізації та на вимогу визнати ДНР і ЛНР терористичними організаціями ледь-ледь нашкребли 232 голоси.
А де решта? Не секрет: п’ята колона складається з десятків нібито народних депутатів. Тільки вони представляють інтереси явно не того народу, який їх обирав. Хіба таке можна терпіти?! Хіба так можна виграти війну? В цілому склад Верховної Ради не відповідає політичним настроям української громади. Суспільство настільки швидко змінилося, що депутати не встигають за його історичним поступом. Від попередніх виборів минуло лише два роки. Але здається, ніби сплили десятиліття – настільки іншою стала країна.
Голосування 2012 року, коли обиралася ця Рада, не було ані чесним, ані демократичними, ані прозорим. Воно просто не відповідало європейським стандартам. Тому критично низьким виявися потенціал чинної Верховної Ради. Це ще один аргумент на користь перевиборів. Адже наші вороги не лише диверсанти, терористи та найманці, які прийшли з того боку українсько-російського кордону. Не меншої шкоди, ніж гради чи буки, завдають корупція, безробіття, бідність. І ми маємо отримати перемогу на всіх цих фронтах одразу. Я розглядаю перемогу на Донбасі і перемогу демократичних реформаторських сил у Верховній Раді як взаємопов’язаний процес. Так, позачергові парламентські вибори – частина мого мирного плану. Ключовий його елемент – політичний діалог з Донбасом.
З ким, вибачте, говорити? З незаконними збройними формуваннями спілкуватися можна лише за допомогою сили, поки вони не склали зброї. А більшість тих, кого виборці обрали на парламентських виборах дванадцятого року втратили авторитет та вплив на людей. Багато хто з них не приїздить на свої округи. Не буває в лікарнях, не опікується переселенцями. Не допомагає відбудовувати міста, зруйновані терористами. Люди їх не бачать, а декого навіть і бачити не хочуть! Тому ті, кого Донбас обере своїми депутатами через два місяці отримають мандат довіри й право представляти регіон в його контактах з центральною владою. Позачергові вибори не означають, що з чинної Верховної Ради знімається відповідальність за долю країни. Депутати працюватимуть до обрання нового парламенту. Головне, що їм ще треба зробити – це вже у вересні ратифікувати угоду про асоціацію з Європейським Союзом. Як Президент гарантую, що вибори пройдуть чесно, демократично й прозоро.
В електоральній історії країни вони стануть такими ж взірцевими, як і цьогорічні вибори Президента.
Виборчий бюлетень – це найпотужніша зброя в руках громадян, щоб захистити країну. Жодного шансу п'ятій колоні та силам реваншу! Закликаю виборців до високої явки, а демократичні політичні сили – до походу на вибори єдиною, потужною проукраїнською та проєвропейською командою. Лише за таких політичних умов ми зможемо змінити країну на краще. Закликаю всіх прийти на вибори та завершити розпочатий у червні процес формування нової влади.
5 самых забавных фактов избирательной кампании-2010
1. Севастопольские суеверия. В Севастополе в бюллетене не будет номера «13». Добились этого местные социалисты, которые не захотели баллотироваться в горсовет под несчастливым числом.
2.Перельман против Партии регионов. В Николаеве противники власти установили на ситилайтах рекламу со слоганом «А мне пенсию подняли на 7 гривен! 31 октября проголосую за регионалов или за Тигипко» (на снимке). Над подписью был изображён небрежно одетый бородатый человек. При ближайшем рассмотрении это оказался всемирно известный российский математик Григорий Перельман, доказавший в нынешнем году гипотезу Пуанкаре – одну из семи математических задач тысячелетия и добровольно отказавшийся от $1 миллиона премии в награду за это достижение.
3. Сетевой политмаркетинг. Агитация за Партию регионов в Сумах была построена по классической схеме сетевой пирамиды – к этому делу привлекли продавцов косметики, БАДов и других характерных для подобных схем товаров. После выборов продавцам Партии регионов обещают заплатить в зависимости от результата.
4.Одинаковы с лица. В селе Серники Ровенской области на посты в местный совет баллотируются 22 Полюховича. Причём двое из однофамильцев – Иваны Ивановичи с одинаковыми данными об образовании. ТИК предложила внести в бюллетени для голосования напротив этих кандидатов их уличные прозвища, однако, как оказалось, это запрещено законом.
5. В очередь. По спискам Партии регионов идёт 56 461 кандидат в депутаты, тогда как мест в советах по всей Украине всего 45 696.
Жителі Стаханова вирішили відкликати депутатів міської ради від Партії регіонів.
Це прецедент для всієї України. «Стаханов перший населений пункт України, де виборці вирішили відкликати обраних
депутатів міської ради. Відкликають депутатів, які представляють Партію регіонів», - заявив депутат від БЮТ Мар'їн.
«На даний момент вже зібрано більше тисячі підписів. Відбулося засідання у місцевому виборчкомі. Вже прийнято рішення призначити перевибори на березень 2012 року», - повідомив він.
Також Мар'їн додав, що приводом для відкликання послужило невиконання обіцянок з боку «регіоналів». «Згідно з чинним законодавством, а саме Закону України про статус депутатів місцевих рад, в ньому існує норма, згідно з якою депутат може бути відкликаний зборами виборців на підставі того, що депутат не виконує передвиборні обіцянки».
Нагадаємо, влітку 2011 року у Вищий адміністративний суд України надійшов позов проти президента Віктора Януковича у зв'язку з бездіяльністю глави держави при виконанні своїх передвиборних обіцянок, у тому числі
обіцянок про податкові канікули для бізнесу і зниження ПДВ.
Однак Вищий адмінсуд відмовився визнати протиправною бездіяльність Януковича. У постанові суду сказано, що передвиборна програма кандидата на пост президента України - це засіб агітації, яка не є законодавчим актом. ВАСУ пояснив, що може визнати дії чи бездіяльність суб'єкта тільки якщо ним допущено порушення положень Конституції або законів України.
У жовтні цього року вся країна обиратиме до законодавчого органу своїх представників – народних депутатів України.
Цікаво, за якими критеріями виборці обиратимуть народних депутатів цього разу?
Які якості кандидатів вони враховуватимуть цього разу – чесність, порядність, фаховість, патріотизм, «розмір кишені» кандидатів чи щось інше?
Цікаво було б почути, який саме кандидат відповідає конкретному критерію. Запрошую до обговорення теми в коментарях. Думаю, що піднята мною тема є не тільки цікавою, але й корисною для суспільства.
Стати депутатом - складно, але не складніше, ніж стати кандидатом в депутати, якщо ти тільки не «регіонал». Сенс цієї тези далі, в описі наших кількох днів бюрократичного маразму в міськраді.
НЕДІЛЯ, 3 жовтня:
Доки наша кандидатська "абітура" в депутати райрад завершувала підготовку документів, ми, цілеспрямовані абітурієнти-кандидати до міськради, намагались взяти штурмом ту велику будівлю з фонтаном, що дуже рідко працює. Я маю на увазі фонтан, хоча не впевнена, чи часто працює міськрада... З суботнього списку ми були на 40-х місцях. Зранку почалось формування нового списку, списку неділі, котрі начебто, повинні були працювати на різні кабінети.
Ми ще зранку зрозуміли, що до сорокових, ймовірно, черга може не дійти. Та зовсім не передбачали, що станеться наступне. Уявіть собі натовп кандидатів в кандидати в депутати , що чекає на голову комісії, та голову комісії, таку собі праведну і (головне!) справедливу жінку , що виходить з свого кабінету і промовляє: «Будь ласка, «Партія регіонів», проходьте в таку-то кімнату, всі інші прийматимуться в моєму кабінеті!». І зникає.Весь натовп, що постійно поповнюється новими претендентами на звання «кандидат у депутати», ділиться на дві групи: одні лишаються на місці, інші – до вказаної кімнати. І начебто все добре: поділились на дві частини, отже черга має рухатись швидше.
Та, о диво, через півгодини натовп Партії Регіонів зникає, а в черзі « всіх інших» прийняли за цей час лише одну людину. Надалі сценарій також не розвивається, до кабінету заходять за годину 2-3 майбутні кандидати. Кожен виходить і дає свої поради: то на окремому диску потрібно мати автобіографію, то там ще має бути витяг з протоколу про конференцію, і це при умові, що в офіційному переліку документів диску взагалі не має бути. А приймати документи повинна не одна людина на все місто – а чотири одночасно.Як проводять час к12тники? Ми дістаємо ноутбук і друкуємо біографії в електронному вигляді. Купуємо диски і записуємо нові копії провсяк випадок. Переписуємо по декілька версій заяв, автобіографій, щоб, якщо скажуть зауваження, одразу був під рукою інший варіант.
В супермаркеті купуємо їжу, яку напоказ їмо на підвіконні біля кабінету комісії, наче кажучи: «кандидати в кандидати» голодують; і намагаємось придумати спосіб, як викликати сюди ЗМІ і змусити комісію працювати скоріше (ефективність роботи комісії ніяким чином не змінилась, ті ж 2-3 людини на годину, враховуючи, що ми – місто мільйонер, і документи приймаються з 2-го жовтня по 6-те).
Було багато версій та ідей, але врешті-решт і без нас обійшлося: ініціативні люди, (за деякими даними - «Громадська Сила») викликали журналіста з телекамерою, щ о довго задля своєї безпеки не розкривав нам таємниці, з якого він каналу. Не будемо його видавати. З появою оператора з камерою натовп змусив голову комісії до нас вийти. Ось як це було:
Після цієї сцени десь через 20 хвилин вийшла голова комісії з повідомленням, що члени комісії збирають нараду з питання додавання працюючих кабінетів . Це під кінець дня, о 16 годині, коли саме час для нарад з підвищення ефективності реєстрації кандидатів.
Чи варто казати, що ми, сорокові ще з суботнього списку, так і не потрапили до комісії, що після майже 2-годинної наради нікого не прийняла, заспокоюючи, що завтра (в понеділок) працюватимуть 4 столи.Що ж, чекатимемо завтра.
(продовження)
ПОНЕДІЛОК, 4 жовтня:
Комісія з прийому документів почала працювати об 11-ій годині, замість обіцянок «о 9-тій». Було відкрито ще один кабінет, і швидкість прийому невпевнено, але збільшилась. Ми, 40-кові, ще з позавчорашнього списку, мали надію сьогодні нарешті «здатися», тобто здати всі документи (список нараховував більше 300 людей, тож у нас були майже найкращі на це шанси). Для цього охороняли не лише список, а й людину, що його тримає.Телебачення зранку не було, скандалів також, ми навіть на деякий час засумували, та чекати аномальних явищ довго не прийшлось. Раптово за вікном на даху почали з’являтися люди, що по аварійній драбині піднімалися вгору, у невідомий нам, звичайним смертним, простір... Перших двох хлопців, ми прийняли за якихось робітників, наприклад ремонтників даху, електрики тощо. Та коли за вікном почали з’являтись жінки, солідні дядечки в костюмах і так було весь день (вони підіймалися, потім поверталися назад), ми почали запитувати один одного, чи не видають там вже одразу посвідчень депутата, для обраних?
Не зважаючи на «цікавинки» на даху, в душному коридорі продовжувало вирувати життя кандидатів звичайних, котрим підвласна лише боротьба за чергу, а не висота аварійної драбини. Проте, зовсім звичайними цих кандидатів також не назвеш. Більша їх частина занадто серйозні. Вони дивувалися нашому виклику їх серйозності, і водночас приховували своє здивування, гадаю, це заслуга тієї ж самої надмірної серйозності.
Хтось погрожував нашому кандидату «вивести з зали», хтось намагався мене спантеличити запитаннями, хтось не звертав уваги, а хтось навіть проявляв зацікавленість, тоді ми розповідали про «к12» і «Попутчик».В основному до міської ради рвуться чоловіки. Проте Тимошенко, Герман, (на місцевому рівні - Шилова) та їм подібні, здається, роблять політику все популярнішою серед прекрасної статі, тож близько 10% з усіх кандидатів в кандидати – це жінки. Охайні, привабливі , приємні ( принаймні, на перший погляд), але їм не вистачає привітності. Можливо вони просто не ввімкнули її, з огляду на те, що поруч знаходяться не виборці, або ж їх очам заважала посміхатися хмурість чоловіків.
Їх там дійсно багато було насуплених, грубих, гордовитих, у чорних костюмах, солідність яких викликала дисонанс зі «служителем народу», та ще гірше, коли серед них можна було зустріти бритоголового у шкіряній куртці. Ставало якось моторошно від такого «депутата». Отже, дивлячись на деяких людей, що стояли в чергу на подання документів, ми відчули впевненість у тому, що будемо не гіршими депутатами ніж вони, ба, навіть кращими.Коли нарешті черга дійшла особисто до нас , кожен пробув у комісії не більше 5 хвилин. Усі численні копії автобіографій та заяв «провсяк випадок» стали непотрібними, так як до того часу комісія настільки втомилася, що вже не чіплялась до дрібниць.
Ми залишились чекати довідок з підтвердженням, що документи прийняті, і задля цього пробули у міськраді ще 2 години. Пили чайок, відпочивали на карематах і дивували «чорні костюми». І закінчився би вечір спокійно,якби не прийшов голова ВО «Свобода»,не порвав список і не влаштував скандал з головою комісії, мовляв, його партію не реєструють, прагнуть підставити і тому подібне. Він був агресивним та радикальним, як справжній націоналіст, щоправда пом’ятого виду (схоже на нерви та безсонні ночі). Звісно, готовий був боротися за свою правду, але методом знищення єдиного «документу, за яким ми жили ці декілька днів.Що ж, довідки отримані, чекаємо 2 дні (це строк розгляду кандидатури), щоб стати або не стати кандидатами в депутати. Чекаємо і на вашу підримку.
