Хто знає Семисала?
- 04.12.15, 21:45
Бракує сонцю сил вже на вершечок
Небесний видиратися; спроквола
З півшляху подолає і додолу
Сповза. Жене вівчар овечок -
Вітрець і хмари, подорожні вічні,
Бредуть собі серпневим пасовищем,
Всевідні й мудрі. Соняхи окличні
Твердінь трима ще - зграям в ірій - вище...
Вже ранки прокидаються пізніше,
Від прохолоди щуляться. Туман
Скуйовджений із річкової ніші
Вигулькує, кульгавий дідуган.
Він шкандибає лукою спроквола
З отарою овечок тонкорунних
І тане... у тремке трембітне соло,
У літепло, у блюз осінньострунних...
серпень 2014-вересень 2015
© Copyright: Марина Степанська
Бракує сонцю сил вже на вершечок
Небесний видиратися; спроквола
З півшляху подолає і додолу
Сповза. Жене вівчар овечок -
Вітрець і хмари, подорожні вічні,
Бредуть собі серпневим пасовищем,
Всевідні й мудрі. Соняхи окличні
Твердінь трима ще - зграям в ірій - вище...
Вже ранки прокидаються пізніше,
Від прохолоди щуляться. Туман
Скуйовджений із річкової ніші
Вигулькує, кульгавий дідуган.
Він шкандибає лукою спроквола
З отарою овечок тонкорунних
І тане... у тремке трембітне соло,
У літепло, у блюз осінньострунних...
серпень 2014-вересень 2015
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика пейзажная
До нас прийшли “вони”,
Чужі розпочали реформи,
Мирний люд втягнули до війни,
Киваючи на міжнародні норми…
Прийшли, й настав той час,
Коли поле “Градом” засівають,
В жнива “200-і” повертаються до нас.
А “300-і” серце болем крають,
Куди поділося нажите,
Ніхто нічого вже не знає,
Не росте трава, пропало жито,
Шкода, нічого вже має
Бур”яном все заросло,
Телевізор денно бає,
Нема добра, панує зло,
І правди вже не має
Укр сучасний осмілів ,
Від АТО “безсовісний” тікає,
Честь на гроші замінив,
Невже пролетарів уже не має.
Савчин О.М
Серпень 2015р.
Шовкових споришів
Тендітний дотик.
У хатці з комишів
Леліє ґнотик –
Там сонечко до сну
Вмостилось. Тихо…
Ліг місяць на сосну,
Молочно диха.
Хор коників сюрчить -
Й руна з твердіні!
Замріяно турчить
Струмочок. Тіні
Вистромлюють носи,
Ідуть навшпиньки,
І крапельки роси
З нічної синьки
На шовк із споришів
Зсипають рясно…
Розкрилення душі -
Дитинство ясне…
12.06.2015
© Copyright: Марина Степанська
Раздел: лирика пейзажная
Свидетельство о публикации № 66669