Профіль

Provisnuk

Provisnuk

Україна, Ужгород-Перех.

Рейтинг в розділі:

Останні статті

Я пам"ятаю


Я завжди пам”ятаю,
Ті місця солов”їні,
Де вперше – “кохаю”
Промимрив  дівчині

Не забуду білу хату край села,
Що сховалась між дерев високих,
Там юнь моя пройшла,
Серед озерець синьооких

Бо ж там відчув палку любов,
В чеканні серце колотилось,
Коли вперше на побачення ішов,
Здавалось, все село услід дивилось

А я ішов, питаючи “Когось”,
Хіба ж так просто сонце гріє?,
Не просто ж так побачення вдалось
І від щастя серце моє мліє

Не просто так, шелестить трава,
Коли юнь увечері гуляє,
І кожна стеблинка ожива,
Коли життя в саду буяє

Не просто ж так, люди всі,
Собі пару вибирають,
І квіточки тремтять в росі,
І пташки тому й співають

Так і роки життям пливуть,
Аж поки з юні золотої.
Поволі у зрілість перейдуть,
В храм суєти і мудрості людської

Прийшли вони

До нас  прийшли “вони”,
Чужі розпочали реформи,
Мирний люд втягнули до війни,
Киваючи на міжнародні норми…

Прийшли, й настав той час,
Коли  поле “Градом” засівають,
В жнива “200-і” повертаються до нас.
А “300-і” серце болем крають,


Куди поділося нажите,
Ніхто нічого вже не знає,
Не росте трава, пропало жито,
Шкода, нічого вже має


Бур”яном все заросло,
Телевізор денно бає,
Нема добра, панує зло,
І правди вже не має


Укр сучасний осмілів ,
Від АТО “безсовісний” тікає,
Честь на гроші замінив,
Невже пролетарів уже не має.


Фото0199

Савчин О.М

Серпень 2015р.

Мамині вишиванки

Твої вишиванки мамо!
Подають магії знак,
З мережки живими словами 
Мовлять ромашки і мак


Мовлять, про жито без меж,
Як у жовтавому осені злоті,
Молодою по полю ідеш,
І старієш в будденій роботі

 Ідеш з прикритим чолом,
 Боса – по стернях і росах,
 Там,де ти лежиш за селом,
 Колись жито сушила в покосах

 Скільки за вік ти  зв”язала снопів,
 Скільки нажала ти жита,
 Нині лежиш у мовчанні полів,
  Небом безоднім прикрита 

 А я в далекі поїхав краї,
 Й тут серед зимньої ночі,
Сняться натруджені руки твої
 І такі рідні зажурливі очі   

У снах тебе я бачу, 
Таку гарну, ще молоду,
І, як сон віщий тлумачу,
Що тебе на Небі знайду\

 Хоч встає сонце на  світання,
 Співає жайвір з верховіть.
 Та  зупинилась  ти востаннє,
 І Душа полинула в блакить…
  ——————————————
Кажуть тісно у труні лежати,
 Пройнятим печалю і жалем.
 Тож будем своє жито жати,
 І ще доволі  поживем...

Медом ароматять спаси

МЕДОМ АРОМАТЯТЬ СПАСИ
Медом ароматять Спаси,
Скоро вже до школи йти,
Дітей чекають класи,
І не відкриті ще  світи 

Лиш отави нескошені зостались,
Уже комбайни стихли на полях,
До літа з грозами сховались
Веселки в хмарах, на горбах 

Тільки ще снують полями,
Невтомні коні – трактори,
Креслять по землі плугами. 
Холодні вже  ранки й вечори

 Вже вода холодна в ріках
І риба йде на дно,
Хліба сховалися в засіках,
А з винограду цідиться вино

 Линуть ключі вже пташині,
За горами тане їхній клин,
І на високі полонини
Забралось літо із долин

Не просто так


Не просто так










 

Я завжди пам”ятаю,  

Ті місця солов”їні,

Де вперше несміло – кохаю

Признався чорнявій дівчині

 

Пам”ятаю білу хату край села,

Що сховалась між  дерев високих,

Там юнь моя пройшла,

Серед озерець синьооких

 

Вперше там відчув любов,

В чеканні серце колотилось,

Коли на перше побачення ішов,

Здавалось, все село  услід дивилось

 

А, я йшов і запитував “когось”,

Хіба так просто сонце гріє?,

Не просто  ж так, задумане вдалось

І від щастя серце мліє

 

Не просто так, шелестить трава,

Коли юнь в саду гуляє,

Кожна стеблинка ожива,

Коли життя кругом буяє

 

Не просто так, люди всі,

Собі пару виглядають,

І квіточки тремтять в росі,

І пташки тому й співають

 

Так і роки, мов листя, на воді пливуть,

Аж поки з юні золотої.

Поволі у зрілість  перейдуть,

В храм суєти і мудрості людської

 

Савчин О.

В пам"ять мами


Повернути не можна забути неможливо.  
 
Твої вишиванки мамо!
Про тебе подають нам знак,
З мережки живими словами
За тебе мовлять ромашки і мак 

Кажуть, про жито без меж
У жовтавому осені злоті,
Ти моя мамо по полю ідеш,
Вічно в будденій роботі

 Ідеш з прикритим чолом,
Боса – по стернях і росах,
Де ти лежиш за селом,
Там жито сушила в покосах

 Скільки за вік ти  зв”язала снопів
,Скільки нажала ти жита,
Нині лежиш ти в мовчані полів,
Небом безоднім прикрита

 А я в далекі поїхав краї,
Й тут серед зимньої ночі,
Сняться натруджені руки твої
І рідні зажурливі очі 

Рідко у сні тебе бачу,
 Гарну, таку молоду,
І, як сон віщий тлумачу,
Що ніколи тебе не знайду

Вже не розбудиш ти вітрами,
Не розтривожиш мене дощем
,Навколо тебе замкнулися брами
Безсмертям, жалем і плачем 

Тобі шумлять сосни на світання,
Співає жайвір  з верховіть.
Твоя зупинка тут остання,
Душа полинула в блакить…
——————————————
Кажуть тісно у труні лежати,
Пройнятим печалю і жалем.
Тож будем своє жито жати,
І до сотні доживем...

 Савчин О.М.

Каска в горах

Каска в горах

У Карпатах, у буковому бору,
Всяких грибів,- будь-ласка.
Іду, згинаючись беру…,
І раптом,... серед листя каска.

Серце забилося з нестями
Вона лежала поряд з боровиками,
Іржава і пробита, з ледь замітними хрестами
Вся оточена   грибами

Схиляюсь я над каскою тією,-
Де ж той, що в касці йшов сюди?
Зогнили його кості, зробилися землею
А ми живем, саджаємо сади…

Людмилі

Ти Людям мила,
Таке я ім”я дав тобі.
Щоб справедливо жила,
Я благословляв в журбі:

 Не загубись в людському морі,
Не зачерствій на самоті,
Пильною будь ти у дорозі
,На перехрестях у житті 

Не загордися ти від удачі, 
А в скруті рук не опускай,
Не пропусти ти дні гарячі,
Коли збирають урожай

 Не обминай ти кривду люту,
 Жени від себе, й далі йди,
І підлабузництва отруту
У свою душу не прийми 

Не суди людей за одверті
Слова гіркої правоти,
І бійся, бійся більше смерті,
Повз горе батьківське пройти

Ромашка

Ромашка
 
 
 
 
 
 
1 Vote

 Часто снишся ти мені,
Юність, Луг в росі,
Ромашки вплетені рясні
У твоїй до поясу косі 
І небо чисте й голубе,
Над тлом зелених трав.
За дивні очі я тебе,
Ромашкою назвав 
Пройшли літа, за роком рік,
Ти мене просила – жди,
Чекав тебе я цілий вік,
А ти зникла назавжди 
Твій чарівний голос,
У пам”яті лиш поверну,
В цвіту лугів, у сяйві рос
Чув лиш тебе одну 
Через літа, шляхи, путі,
Мене ти не знайшла,
Але завжди в моїм житті
Ромашкою цвіла

А я за юністю не плачу

 А я за юністю не плачу,
Хоч юнь добре пам”ятаю я своюІ
Крихти в ній я не жебрачу,
Лише борги їй я досі віддаю 

Схиляю я голову в журбі,
Зустріти завжди ту дівчину мріяв
.Лиш волошки в полі голубі
Нагадують про любові тої вияв
 
Нагадують роки юності моєї
Ціпкі віточки плюща,
У білім платячку лілеї
Стоїть і жде мене дівча

 Дівчина жде не рік, не десять років
В очах чекання не вгаса,
Лиш постаріла вона трохи
І така ж до пояса коса…

 Де б не був я: де  Північ сувора,
У Карпатах чи в Поліськім краю голубім,
Скрізь, як та берізка білокора
У серці ти тремтітимеш моїм 

Де ти зараз мила, де ти?
Чи знов зустрінемось, коли?
Я так хочу щоб життя замети
Літа нашого не замели

 Знову землю снігом вкрито,
Вітер злісно виє угорі.
Та вірю знов настане літо,
І ти до мене вийдеш на зорі

 Піду в гори, в снігову діброву,
Не легко там по снігу йти,
Де ж ти моя доле чорноброва?
Де тебе шукати, де знайти?

 Мете пороша, заміта сліди
Стежки літ моїх додому.
Де ж ти мила, де ти?
Вгамуй мого серця втому

 Знов зелена зашумить діброва
І зозуля буде нам кувать.
Знов тебе горянко чорноброва
До світання буду цілувать

 Була тоді весна, цвіли сади,
О! Як мене ти цілувала.
Шепотіла тихесенько – Не йди
І я пив хміль вуст твоїх з бокала,

 Як тоді весною, в квітні
Прийду до тебе, як колись,
Сяють твої очі знов привітно
Круг моєї шиї руки обвились

 Ти на грудях моїх мліла,
Та нема тебе, нема і сну,
Я півжиття віддав би мила,
Щоб повернути ту весну
Сторінки:
1
2
3
4
5
6
7
8
17
попередня
наступна