Відкрив для себе Романа Семисала.Доволі несподівано.Мама постійно має ввімкнене радіо. Раніше то був Перший, тепер канал Культура. Слухала інтерв'ю з поетом-добровольцем і його перервали на півсловіМузикоюсмайлик тра-ля-ляМама була вражена, а я зацікавився. І знайшов його[Приєднана картинка]В нього є ще віршів; пронизливі, лункі, чіткі по-армійському, хоча. як мені здається, війна - не його

Хлопчик із Рівного Єгор Пермяков написав вірш, що було частиною його домашнього завдання в школі, та сколихнув мережу своєю щирою поезією.[Приєднана картинка]http://lovelylife.in.ua/zhyttya/795.html

Елена СтепнаяВбивцям з сусідньої країни Вам не хрумтить? Не коле? Не болить? Нормально йти? Не давить вам у ноги? Не ковзає? Не гнітить? Не свербить, ота уся в кістках людських дорога? Вбивали! Стільки, що нема куди писати дати й пам’ятні світлини. ГУЛАГ, Сибір, та Соловецька мить, БАМ, Біломорканал. Скорботні тіні своїх же закатованих людей. Але й ви досі тішитесь катами. Є хоч один, що встане поміж вами, як встав перед Пілатом іудей? Є хоч один, що скаже, все, як є?- «Голодомор створили, ми ...

Читати далі...

"Поезії слово -- то зброя могутня", --Вмостився у ліжку щасливий поет.Заснув із думками про світле майбутнє --Прокинувся з думкою про туалет...За цей шедевр високого поетичного стилю приблизно 2005 року одна поетеса мені жартома порадила вбитися об стіну. Але я вирішив, що не буду цього робити. Самовбивство -- це гріх. Живу з надією написати щось геніальне.

Бракує сонцю сил вже на вершечок Небесний видиратися; спроквола З півшляху подолає і додолу Сповза. Жене вівчар овечок - Вітрець і хмари, подорожні вічні, Бредуть собі серпневим пасовищем, Всевідні й мудрі. Соняхи окличні Твердінь трима ще - зграям в ірій - вище... Вже ранки прокидаються пізніше, Від прохолоди щуляться. Туман Скуйовджений із річкової ніші Вигулькує, кульгавий дідуган. Він шкандибає лукою спроквола З отарою овечок тонкорунних І тане... у тремке трембітне соло,...

Читати далі...

Бракує сонцю сил вже на вершечок Небесний видиратися; спроквола З півшляху подолає і додолу Сповза. Жене вівчар овечок - Вітрець і хмари, подорожні вічні, Бредуть собі серпневим пасовищем, Всевідні й мудрі. Соняхи окличні Твердінь трима ще - зграям в ірій - вище... Вже ранки прокидаються пізніше, Від прохолоди щуляться. Туман Скуйовджений із річкової ніші Вигулькує, кульгавий дідуган. Він шкандибає лукою спроквола З отарою овечок тонкорунних І тане... у тремке трембітне соло,...

Читати далі...

[Приєднана картинка] До нас прийшли “вони”, Чужі розпочали реформи, Мирний люд втягнули до війни, Киваючи на міжнародні норми… Прийшли, й настав той час, Коли поле “Градом” засівають, В жнива “200-і” повертаються до нас. А “300-і” серце болем крають, Куди поділося нажите, Ніхто нічого вже не знає, Не росте трава, пропало жито, Шкода, нічого вже має Бур”яном все заросло, Телевізор денно бає, Нема добра, панує зло, І правди вже не має Укр сучасний осмілів , Від ...

Читати далі...

Впольований. Хижо – хтива усмішка заграла І пожирає погляд твій Мене немов голодна львиця впольоване ягня. І як той надихавсь конопляним димом Здобиччю став твоєю і немічним Я полонений, спутаннй Чортма вже й відірватись. Благаю – мого юнацького життя ти не губи Мою ти кров то не буди. О, Паво, Гурія Прекрасна, Чарівна Славо, Пощади!

Холодна крапля впала з даху на обличчя як льодовий дотик як мало ми вділяєм тендітним дрібницям, втрачаючи Чутливість грубієм серцем..

[Приєднана картинка] Шовкових споришів Тендітний дотик. У хатці з комишів Леліє ґнотик – Там сонечко до сну Вмостилось. Тихо… Ліг місяць на сосну, Молочно диха. Хор коників сюрчить - Й руна з твердіні! Замріяно турчить Струмочок. Тіні Вистромлюють носи, Ідуть навшпиньки, І крапельки роси З нічної синьки На шовк із споришів Зсипають рясно… Розкрилення душі - Дитинство...

Читати далі...