Рай в моїй  оселі

                                               Іронічно-реалістичний вірш,  з прихованими між рядками  надією

та вірою в майбутнє

Окрайчик сонця відламаю,

Гвіздком до стелі –світло в хаті!

Зірки - у лантух, ось і маю

Підлогу  в зорях. Волохаті

     М’які хмарки – перинки в ліжко,

     Квіткові пахощі – до скрині

     (Лише до свят виймати.) Діжку,

 Ще й не одну, повітрям синім

Наповню щільно – до комори;

Вдихатиму повітря чисте.                 

Відкраю кусень щедрий – море

В оселі хлюпатиме…

                Місто,

     Багатолике й метушливе

     Гуде, вирує, підганяє;

     Наш одяг - клопоти важливі…

     Храм неба двері відчиняє…

25.11.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)

Мовчання красномовним бути вміє –

Він та Вона в Коханні, і не сміє

Ані словечко сполохнути мрію.

Лише торкання, погляд очі в очі,

Тремтлива, найсолодша тиша і пророча.

Таким промовистим бува мовчання –

Вона та Він в передчутті прощання,

Слова безсилі, бо нема Кохання.

Торкання мертві, погляд – вбік, не в очі,

Тремтлива тиша наполохана, пророча.

16.11.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)