Ця задумлива повня – мадонна осліплої ночі. У прочинені двері поволі заходять волхви. Розтуляють вуста в онімінні дитинно-пророчім, Боячись, і не вірячи в те, що речете їм Ви. А із їхніх долонь витікають посріблені ріки, І затерплі слова клекотять, наче в прірву вода. Три премудрі, а й ви, як і я, ви такі ж недоріки, Що ж шукаєте Бога, коли відсіяла звізда?

Набубнявіло небо дощем. Не впусти моїх рук, не впусти. Чуєш: осінь навшпиньки ходить І колише очерети. А з її золочених очей Двоє дивляться – я і ти. Обійми мене… тихі води Срібно падають з висоти… [Приєднана картинка]

Ця примружена осінь римує нас в довгі вірші. Ти вціляєш у кошик червоно-смарагдовим яблуком. А під ноги встеляються миті, дощі, спориші, І сповзає до заходу сонце розгубленим равликом. Я, розкинувши руки, впаду ув обійми трави, Перестань мене кликати клекотом, осене! Ось воно – Я кричу, я благаю, я мовчки молю: оживи!... А мене тільки жовтень обніме заплакано-росяно…

Тебе торкаюсь ніжно. Сутінки бузкові... Тепло двох тіл зливається в потік. Слова, нещирі гості випадкові, Втекли. Є погляд в очі, Жінка, Чоловік. Навколо - мегаполіс метушливий, Чужий нам простір, інший час. Є двоє - ми, є мить важлива, Що з'єднує в одне-єдине нас. 24.09.2009 Copyright 2009 © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

Було сьогодні вранці Блакить крізь шибку майже справжня; Метелик на гостину – у вікно. «Вітаю!» І стрепенулось серце радісно-тривожно… «Лети, малий!» - Метелика – в долоні… «Як він б’ється!!!» В блакить полинув гість ранковий… Ніби й не було… 18.09.2009 Copyright 2009 © Stepans’ka Marina (SMG) All rights reserved

[Приєднана картинка] Я марила все небом Летіла птахом за цією мрієї Я у доща питала де він Мії коханий ,мії милий Я падала сто тисяч раз Але навколішки ніколи не ставала Нестримно біжав неминучий час А я?! Я все одно його кохала Я марила....

__________________ 1. _______________ Мені тринадцятий минало, я заробляв на хліб і сало: на біржі газом торгував. Я бела света не видал: одни компьютеры, бумажки, биржевики як таракашки орут, торопятся, снуют, Вкраїну німцю продают. А там, де рідное село хатини сором замело... Другой такой страні не знаю где раком ходит человек. Весь день пахать за чебурек молодший Буш усіх заставил, панов, ментов везде наставил. ...аж бачу: Юлия, вона здорова як сама Весна: коса...

Читати далі...

Перед свайбою жених завітав до хати І майбутній тещі він став таке казати: — Завтра підемо у загс я і ваша Таня, І тому у мене є ось які бажання. Я бажаю всіх своїх друзів запросити. Я бажаю, щоб було вволю їсти й пити. Я бажаю, щоб аж два баяністи грали, А не скрипочка якась чи старі цимбали. — Поклонився і пішов повагом із хати. — Вередливий твій жених, — крутить носом мати. — Щось ти вибрала не те… — Мамо! — каже Таня. — Хай бажає, це ж його воля вже остання. &nbsp...

Читати далі...

Я ищу утешения в снах, Ухожу за границу в тот край, Где сливаются в рифмы слова, Где ни слез, ни улыбок не жаль. Где на крыльях любви в небеса Птицей вольной невольно лететь, Где разбиты мечты, как вода Утекут сквозь года, чтоб вновь петь. Где обиды, с улыбкой в слезах, Понимающим взглядом одарят, Где в века ни сквозь тьму, ни в шторма Одиноким твой брег не оставят. [Приєднана картинка] т.е.с. 24,08,09

[Приєднана картинка] В душі моїй – несказані слова, Вона під ними часто знемагає, І тільки ніч безмовна правду знає, Яка то сила, вперта і жива. Вона в мені – як дивовижний світ, Що бавиться небесними вогнями, Змагається з холодними вітрами І тихим болем опадає з віт. [Приєднана картинка] Вертаюсь сто разів у світ п’янкої тиші, Бо інші всі світи до гіркоти чужі. Тут істина життя, тут пам’ять пише вірші, Тут грають почуття на клавішах душі. Вертаюсь сто разів в...

Читати далі...