хочу сюди!
 

Элла

44 роки, стрілець, познайомиться з хлопцем у віці 40-54 років

Замітки з міткою «київ»

Була і буду у Кийові

Вчора була. Виявляється, я скучила))

Ось цей напис посміхнув на Богдана Хмельницького.


А "Дарниця" взагалі охамєла, вже навіть у поїздах рекламуються. Я і раніше не купувала, а тепер точно не куплю ту їхню кислоту))



А отак топлять у Хюндаях, що навіть пакети плавляться :( 
Поки доїдеш - вся мокра.



На наступному тижні житиму в Пущі практично безвилазно, хто матиме час та натхнення - пишіть. Чат не працюватиме.



ПиСи. Доброго ранку! Хай вам щастить!

Киев такой.

Alexander Kleimenov
Выйти сегодня вечером из зоны баррикад на Крещатике в сторону Бессарабки было довольно сложно, потому что навстречу шёл нескончаемый плотный поток людей: в основном мужчин самых разных возрастов, от 18-летних сноубордеров, которые в своей экипировке модно оттеняли наваленные горы шин, до умудрённых опытом дедов, которые "всё повидали". Долго пришлось ждать, пока сквозь узкий проезд протиснется какая-то ооочень большой, серьёзный и безумно дорогой джип - такие пропускали вовнутрь только в виду большого количества важного груза внутри. Возможно, это были юзаные покрышки. В какой-то момент я уже хотел идти в освободившееся окно, но меня с ног чуть не сбили. Я глянул вниз. Мимо меня пробиралась бабушка. Типичная киевская бабушка выпуска "с села", в платочке и тулупчике. "Ой, ну скільки ж вас! Скільки ж вас!" бормотала она, направляясь в сторону Майдана. Тут всё пахло горящим рядом костром.
Несколько часов спустя, после закупки и доставки медикаментов и уже после полуночи мы ехали в очень дорогом джипе по заснеженной улице Урицкого вверх. На довольно безлюдном и завьюженом бесконечном подъёме нам помахали две, опять же, бабушки. Мы тормознули, и бабушки сказали, что им тут совсем недалеко, но пешком уже им нет сил. Они вскарабкались в джип и умостились рядом со мной сзади, одной из них пришлось сидеть в детском сиденье. Это были тоже типичные киевские бабушки, но уже серии "в пальто 80х и немного кокетливых меховых шапочках с махоньким камушком для блеска". От них пахло чужим, но приятным домом. "Ну оце ж ми з Майдана. На останньому метро до вокзала доїхали, а далі пішки. Бачимо: у вас лєнточки жовто-сині, ну, думаємо - свої. Ну ми не могли не піти, як таке коїться. Мене питають: ну куди ти, бабка, лізеш туди? А я кажу: а як же мені не лізти! Я ж за вас, за молодих! Вам же жити в цій країні! Як же ми можемо її вам такою залишити?". Киев такой. Такой вот Киев.

У Києві урочисто відкрили пам'ятник Ганні Ярославні

На Львівській площі відкрили пам'ятник Ганні Ярославні



В четвер, 10 листопада, в Києві урочисто відкрили пам'ятник "Ганна Ярославна. Королева Франції", авторства Костянтина Скретуцкого і Федора Баландина. Скульптура прикрасила собою Львівську площу.



Кошти на реконструкцію довколишнього сквера і спорудження монумента виділив французький підприємець і меценат Бертран Кост. За його словами, Україні потрібні месиджі для європейських партнерів і інвесторів про те, що Україна пам'ятає свою історію і гордиться історичними зв'язками з Європою. "Ганна Ярославна стала першою справжньою француженкою, хоча була українкою", - відмітив Кост на відкритті пам'ятника.



Висота монумента разом з постаментом склала 2,4 м, а обличчя Ганни обернене у бік Франції. "Ганна не уявляла собі, що на початку 21 століття інша жінка, родом з Франції, тобто я, відкриватиме статую, зведену в її честь, в центрі її рідного міста. Мені здається, це дуже символічно. Це зміцнить зв'язки, - як відмітила посол Франції в Україні Ізабель Дюмон.



Також на відкритті монумента були присутніми посли Бельгії, Швейцарії, Мексики, Польщі, Словенії, Норвегії, Грузії, міністр культури України Євгеній Нищук, скульптор, один з авторів пам'ятника Костянтин Скритуцкий і учні київських французьких шкіл.



Ганна Ярославна : дочка князя Київської Русі Ярослава Мудрого і шведської принцеси Ингигерди - в 1048 році поїхала з Києва у Францію, де вийшла заміж за французького короля Генріха I. Ганна стала не лише королевою Франції, але і прабабусею майже 30 європейських королів, багато видатних аристократів, політики і відомі світові діячі. Ініціатори проекту відмічають, що пам'ять Ганни Ярославни шанують у Франції - пам'ятники королеві стоять в містечку Санлис під Парижем і в місті-побратимові Києва Тулузі.

Русь зі столицею в Галичі поважала й побоювалася вся Європа

Про цього князя літопис каже так: «Він рвався на поганих (ворогів), як лев, сердитий був, мов рись, перелітав землі їхні, наче орел, а хоробрий був, як тур…» В його жилах текла кров королівських і князівських родів Священної Римської імперії, Швеції, Німеччини, Угорщини,Чехії, Польщі й Русі. Був час, коли він задовольнявся подарованими йому тестем п’ятьма невеликими містами, два з яких на території сучасної Черкащини, ще два – на Київщині, а ще одне знищене під час монгольської навали. Це були Канів, Корсунь, Богуслав, Трипілля і Торчеськ. Та настав час і він став могутнім правителем всієї Русі, контролюючи з Галича, перетвореного на столицю, навіть великий Київ. Як звали його? Це був князь Роман Мстиславич, батько славного Данила Галицького… Історія не має умовного способу. Але іноді в ній трапляються події та постаті, які змушують задуматися: а що було б, якби сліпий випадок не втрутився в її хід і вона не повернула в геть інше русло? Водночас в істориків є всі підстави саме на таких прикладах належним чином оцінити роль окремих осіб в історії, життя і смерть яких ставали епохами й переломними моментами в розвитку цілих держав. Фатум не раз зле жартував і з нашою країною, але навряд чи колись ще на подальші події так драматично вплинув цілком випадковий епізод, ніж той, що стався над берегами Вісли 19 червня 1205 року, коли під час походу до Саксонії у випадковому зіткненні з польським загоном було смертельно поранено одного з найвидатніших діячів Русі Романа Мстиславича. Залишається лише здогадуватися, наскільки підготовленою була би Русь до монгольської навали, якби Роман Мстиславич встиг реалізувати всі свої задуми й закріпити здобутки, а його сини Данило та Василько успадкували королівський стіл у дорослому віці й не змушені були вести 40-річну виснажливу боротьбу за відновлення батьківського спадку. Втім, і здійсненого Романом виявилося достатньо, аби Руська держава ще понад сто років була провідною силою Центрально-Східної Європи.

Старший син волинського і Великого князя київського Мстислава вже в молодому віці опинився на вістрі воєнно-політичної боротьби, яку вела старша, волинська гілка Мономаховичів за гегемонію на Руській землі. Головним супротивником волинських князів у цей час був суздальський князь Андрій Боголюбський, що намагався поширити свою владу як на півдні, так і на півночі. Стривожені цими планами новгородці запросили в 1168-му на княжий стіл 17-річного Романа, заходами якого суздальські війська було відкинуто від Новгорода, що значною мірою знівелювало успіхи Боголюбського на південному напрямку. Той, здобувши і спаливши в 1169-му році Київ, невдовзі був змушений відступити зі столиці Русі.

Після смерті батька 1170 року Роман покинув Новгород і закнязював у Володимирі, поступово утверджуючи свою владу над Західною Волинню. У 1173–1174-му він взяв участь у походах на Київ у складі війська свого дядька Ярослава. А невдовзі після того організував військові виправи у степ проти половців і на балтійські землі. Про це пише автор «Слова о полку Ігоревім»:

А ти, буй Романе, і Мстиславе!
Єсть бо у вас залізні молодці
під шоломами латинськими.
Од них загула земля, і багато країн –
хинова, литва, ятвяги, деремела,
і половці сулиці (списи) свої покидали,
а голови свої підклонили
під тії мечі харалужнії.

1199 року військо Романа вступило в Галич. Зроблений Романом Мстиславичем політичний крок був доволі незвичним для тогочасної Русі, яка не знала випадків об’єднання кількох земель у єдине державно-політичне ціле, як це сталося з Володимирською і Галицькою землями. Утім, плани Романа цими інтеграційними зусиллями не обмежувалися – метою був золотоверхий Київ і відновлення єдності цілої Руської землі.

1201 року Роман Мстиславич розпочав боротьбу за Київ, а 1204-го встановив цілковитий контроль над столицею. Водночас він вжив цілу низку заходів, що мали легітимізувати його становище як «цезаря на Руській землі» – зокрема, одружився з візантійською принцесою Анною. У західноєвропейських джерелах він незмінно згадується як Rex Ruthenorum (король русинів) або Rex Russiae (король Русі), натомість у руських – як «самодержець всієї Русі». Здобутки Романа Мстиславича зарахували його до числа наймогутніших володарів Європи, які вирішували в цей час долю цілого континенту. Правитель Русі мав свої політичні інтереси як в сусідніх, так і у віддаленіших країнах. Він не лише активно втручався у польські справи та організовував коаліції руських князів для спільних походів у степ, але й відчутно впливав на хід воєнно-політичної боротьби у Візантії та Священній Римській імперії.

За повідомленням візантійського історика Нікіти Хоніата, у 1200 році Константинополь було врятовано від половців лише завдяки «Богом призваній фаланзі» Романа Мстиславича. Тоді ж було укладено русько-візантійську угоду, результатом якої стало одруження Романа на візантійській принцесі. А 1204-го саме при дворі останнього знайшов прихисток імператор Візантії Олексій ІІІ Ангел, після здобуття Константинополя хрестоносцями під час четвертого Хрестового походу. Родинні зв’язки з Ангелами, а через них і з Гогенштауфенами (Роман Мстиславич і німецький король Філіп IV мали за жінок, вочевидь, рідних між собою сестер) робили короля Русі природним союзником двох імператорських династій і супротивником папського престолу та його прибічників – Вельфів.На активну участь Романа в політичній боротьбі, що точилася в цей час у Німеччині, вказують його тісні контакти із союзниками Штауфенів, зокрема з ландграфом Тюрингії Германом, а також щедра пожертва бенедектинському монастирю Св. Петра в Ерфурті (за що Роман був зарахований до переліку фундаторів монастиря), що виконував роль одного з головних форпостів влади Гогенштауфенів у Німеччині. Власне, й останній похід Романа Мстиславича був спрямований у Саксонію, де розміщувалися основні володіння Вельфів, на підтримку Філіпа IV Гогенштауфена, що мало забезпечити останньому вирішальну перевагу над супротивниками.

Тісні взаємини зі Штауфенами та чудова обізнаність Романа у внутрішніх справах Священної Римської імперії вирішальним чином вплинули на опрацювання останнім проекту «Доброго порядку» – державно-правового акта, який мав радикально реформувати політичну систему Русі й у першу чергу вирішити питання щодо головного київського столу, володаря якого відтепер мали обирати головні руські князі, що відчутно нагадувало тогочасну практику обрання німецького короля на з’їздах князів: «Коли в Києві помре великий князь, то негайно з’їхавшись у Києві місцеві князі суздальський, чернігівський, галицький, смоленський, полоцький і рязанський, домовившись, виберуть старійшого і достойнішого собі великим князем і утвердять хресним цілуванням, як то в інших розумних державах чиниться; молодших же князів до цих виборів не потрібно, але вони повинні слухати, що інші скажуть».

«Добрий порядок» передбачав також низку інших заходів, передусім встановлення майорату, що мали запобігти зовнішнім загрозам та внутрішньому розбрату й роздрібненню земель-князівств: «Коли великий князь на київський престол буде обраний, повинен старшого сина лишити на своєму уділі, а молодших наділити від нього або в Руській землі від Горині і за Дніпро, скільки городів здавна до Києва належало. Якщо хто з князів почне війну і вчинить напад на землі іншого, то великий князь, домовившись із місцевими князями, надішле допомогу від усієї держави, скільки буде потрібно. А щоб місцеві князі не ослабли на силі, не належить їм областей своїх дітям ділити, а бути їм під владою їх старшого брата. А якщо у когось не лишиться сина, тоді віддати братові старійшому по ньому або хто старший по лінії у роді його, щоб Руська земля в силі не зменшувалася. Бо добре відомо, коли небагато князів у Русі було і одного старійшого слухали, тоді всі навколишні їх боялися і шанували, не сміючи нападати на руські кордони».

Продуманість цього проекту, що мав надати політичній системі Руської землі чіткості й упорядкованості, ставить його в один ряд із найвизначнішими державно-правовими актами європейського середньовіччя: англійською «Великою хартією вольностей» 1215 року, угорською «Золотою булою» 1222 року та «Золотою булою» імператора Карла IV 1356 року. Незважаючи на те що проект Романа Мстиславича не було реалізовано, він і його нащадки традиційно позиціонують себе як зверхників цілої Русі, використовуючи титули королів, царів (цезарів), самодержців і господарів, а свою державу незмінно іменуючи Руським королівством або Руською землею. В останньому відображено погляд на державу Романовичів як безпосереднє продовження Київської держави.

Власне, у тогочасному сприйнятті не було жодного розрізнення між Київською Руссю та Галицько-Волинською державою – цими пізнішими історіографічними конструктами. І Володимир Святославич, і Володимир Мономах, і Роман Мстиславич, і Юрій Львович мислилися правителями однієї і тієї самої держави – «Руської землі» (Regnum nostrum Russiae). Уявлення про безперервність державної традиції від Володимира до онуків та правнуків Романа відображено як у тогочасних літописах, так і в актових джерелах. Приміром, у грамотах Льва Даниловича останній незмінно фігурує як син короля Данила й «правнук» великого князя Володимира.

У сучасній науковій літературі часто постає питання: коли припинила своє існування «Київська Русь»? Відповісти на нього важко, а насправді неможливо, тому що «Київська Русь» – це інтелектуальний витвір учених, який лише в їхніх головах припиняв своє існування: чи то наприкінці ХІ століття, чи то в середині ХІІ, чи то після монгольської навали. Справжня ж Русь (Руська земля) нікуди не зникала, попри те що змінила стольний град із Києва на Галич, а згодом Львів. Її історичне буття продовжилося, і в цьому визначальна заслуга короля русинів й автора «Доброго порядку» Романа Мстиславича.

Підготував Ігор АРТЕМЕНКО – за матеріалами www.tyzhden.ua

http://cossackland.org.ua/2012/06/25/rus-zi-stolytseyu-v-halychi-povazhala-j-poboyuvalasya-vsya-evropa/

ОТОЖ ПИТАННЯ ! Чи уявляєте Ви історію Київської-Русі без Галичини ?


5%, 1 голос

89%, 17 голосів

0%, 0 голосів

5%, 1 голос

0%, 0 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Київ у тумані...

 

На фото – райони столиці, відзняті з різних ракурсів. Об’єднує їх одне: видимість через туман майже нульова....
[ Читати далі ]

7.08.09"Наша Справа" проведе акцію "Юлія Владіміровна і мужичкі"

7 серпня 2009 р., у п’ятницю, об 11 годині біля приміщення Кабінету Міністрів України (Київ, вул. Грушевського 12\2) активісти Ініціативи "Наша Справа" проведуть вуличний флеш-моб "Юлія Владіміровна і мужичкі" (за мотивами творчості Леся Подерв’янського).

Акцію організовано як відповідь на саботаж встановлення пам’ятника гетьману Івану Мазепі у Полтаві з боку Полтавського міського голови Андрія Матковського, який є представником саме БЮТ.

Запрошуємо журналістів та всіх однодумців.

Прохання утриматись від використання партійної та організаційної символіки.

Прес-служба Ініціативи «Наша Справа»

ПРИЄДНУЙТЕСЯ!!!

Міліція здійснила спробу знесення наметового містечка біля ВР

Сьогодні близько 16.00 до наметового містечка підприємців та профспілок у Маріїнському парку, що протестують проти прийняття Податкового кодексу, прибула група працівників міліції на чолі з заступником начальника Печерського райвідділу міліції м.Києва старшим лейтенантом Дмитром Семеренком.

Правоохоронці, посилаючись на Закон про міліцію, стали вимагати у протестуючих документи й фіксувати повні паспортні дані громадян. На законне запитання, що є підставою до таких дій, працівники міліції відповідати відмовилися.

[ Читати далі ]

Завтра врачи Киева объявляют забастовку, приемов не будет



Киевские медики намерены 28 января устроить предупредительную забастовку на своих рабочих местах. Как сообщает "Корреспондент", в этот день с 11:00 до 11:30 врачи не будут принимать пациентов.

Медпомощь предоставят только тем, кому она действительно жизненно необходима.

Во всех поликлиниках и больницах города развесят пояснительные объявления о пикете.

Медработники Киева  выступают с требованием погасить задолженность по зарплате за последние два месяца, не отключать энергоснабжение в медучреждениях, а также просят всех обратить внимание на проблемы медотрасли.

"Сейчас".

бандерівці ау ))

Мешканка російської столиці хотіла особисто переконатися у тому, про що їй щодня розповідає кремлівська пропаганда.