хочу сюди!
 

Марта

48 років, козоріг, познайомиться з хлопцем у віці 50-60 років

Замітки з міткою «білорусь»

Ермолай Слышик: Россия получит в Беларуси вторую Грузию

Повертаюсь до теми взаємовідносин Білорусі та Російської Федерації... Я не навмисно, просто прочитав статтю, частину назви якої я вивів у назву своєї замітки... Але стаття така, що мені здається, корисно вам, панове, її й прочитати. Не можу не поділитися. Я був здивований риторикою цієї статті. Її можна почитати за адресою: http://www.regnum.ru/news/1265154.html

Наведу декілька цитат (всю статтю не хочу копіювати, кожен зможе прочитати за посиланням).

"Сегодня вся государственная политика Республики Беларусь, весь госагитпроп проводит идею о том, что мы - не один народ, а разные народы.

Каждый, кто читает местные газеты, смотрит местное ТВ, может в этом убедиться лично. Можете и вы, уважаемые россияне, зайти на сайт органа администрации белорусского президента - газеты "Советская Белоруссия" - и убедиться лично. Сейчас в Минске проходит совещание идеологических работников, на сайте госинформагенства БелТА публикуются материалы на сей счет - почитайте и найдите хоть одно упоминание о нашем духовном и историческом родстве, о стратегическом политическом и экономическом единстве двух братских народов."

"Несомненно, что такое развитие событий логично приведет к тому, что Россия получит в Беларуси вторую Латвию, Грузию, Украину."

"Да, Белоруссия - единственная из республик бывшего СССР, объявившая русский язык вторым государственным языком. Это выбор белорусов, которые подчеркнули национально-цивилизационную самоидентификацию. И мы не намерены лизать ботинки идиотам только за то, что они разговаривают на русском или согласились с выбором народа, разрешив ему разговаривать на родном языке."

Я розумію, що це окрема думка окремої людини. Але такі проблеми для мене виявилися дивними... Стаття, з якою полемізує пан Слишик також непогано ілюструє бачення "гарного сусіда" для РФ. Не втримаюсь, також процитую:

"Последовательные противники интеграции с Россией — президенты Украины Кравчук, Ющенко, и отчасти Кучма, делали всё, чтобы рассорить наши народы, настроить друг против друга. Дело доходило до такого абсурда, как запрет на общение на русском языке в общественных местах (от вже не пам'ятаю такого, хоча, нагадую, що я російськомовна людина, розмовляю переважно російською. Палити в громадських місцях забороняли, але російською розмовляти??? в моєму житті такого не було... - прим. Andrij-Guard),  даже детям в школах на Украине не разрешали говорить на родном им русском языке не только во время уроков, но и на переменах. Произошло едва ли ни полное изгнание передач на русском языке с телевидения.    Единственная республика, которая, не теряя национального достоинства, с уважением относилась и относится к России, к русским, подчёркивая роль, что сыграла наша страна в становлении государственности РБ, в развитии науки, культуры, в освобождении от фашистов, — это Белоруссия. Во многом это происходит благодаря политике, проводимой главой республики — Александром Григорьевичем Лукашенко."

Посилання на цю статтю: http://zavtra.ru/cgi//veil//data/zavtra/10/852/51.html

Думаю, що кожен може зробити свої висновки. Майже не коментую.

Нова пісня Ляпіса

Не знаю як кому, а мені подобається
А це трохи давніша, але також в тєму...і не тільки по відношенню до Білорусі
Живє Бєларусь!

Білорусь чи православна?

Слідкуючи за подіями в Білорусі, переглянув багато фото та відео, і звернув увагу, що навіть схожого фото не бачив, як ось ці з Києва 2014.






Чому так? Можливо  в Білорусі не має церкви? Чи тому що вона масковська..

Історія повториться?


...в Москве Лукашенко вынесен смертный приговор, поскольку вслед за самолетами в Беларусь будут переброшены российские сухопутные войска. С помощью этих войск, по крымскому сценарию, Лукашенко будет свергнут.

детальніше тут

Трохи про мій "Автостоп-2011"

Здається, це вже стає доброю традицією - щороку влітку відправлятись подорожувати автостопом в якісь цікаві місця. Цього року здійснилась моя давня мрія, і я став подорожувати не сам, а в компанії моєї коханої дівчини.



Як завжди, все йде не так, як планувалось. Змінюються маршрути, дати прибуття та виїзду, навіть мета подорожування може змінитись під час поїздки. Мені це вже звично... Точніше, я вже звик дивуватись цім несподіваним, неочікуваним втручанням зовнішніх обставин в мої плани, бо зазвичай вони завжди несуть в собі тільки покращення, які б я і сам напевно запланував, якби знав, що вони можливі. Іншими словами - я просто приймаю ті класні нагоди, які час від часу даруються Міс Випадковістю.



Планувалась лише одна поїздка - на Західну Україну до Чопа. Через Полтавщину та Житомирщину туди, через Умань назад. Але часу не вистачило, і тоді народилась ідея розділити подорож на дві: в першій, скороченій - спочатку завітати до родичів під Полтавою (Кобеляцький район, село Гарбузівка), звідти рушити до Бердичева, і вже через Вінницю приїхати в Софіївський парк, а звідти додому;



На другу подорож ми мали більше часу, тому запланували його грандіозніше: з Дніпра - через Кам'янець на Коломию, звідти до Львова, зі Львова до Чопа, потім на Білорусь, де нам запропонували відвідати родичів в Бресті, під Пружанами та в Мінську, з Мінська поїхати на Санкт-Петербург, а потім, через Москву - додому, на Дніпропетровськ.

Перший маршрут так і склався, як планувалось, за винятком кількості днів, які ми планували на кожен з пунктів (-: А ось другий маршрут змінився досить радикально. Замість Коломиї ми поїхали відразу до Львову, через 4 дні звідти на Коломию, потім, несподівано, по південному кордону України - через Яремче, Солотвино, Берегово - до Мукачева, і, зовсім не заїжджаючи до Ужгорода і Чопа - на Білорусь (До Кобрино через Ковель). Якщо чесно, то ще місяць тому я і уявити не міг, що все так зміниться, але тепер дуже задоволений усім (-:

В Білорусі ми проігнорували Брест, але відвідали Біловезьку Пущу, зараз тусимо в Мінську. В Пітер та Москву вже не збираємось, бо немає ані часу, ані грошей, ані бажання. Але ще збираємось завітати до друзів в Гомель, щоб потім через Київ повернутись додому десь у вівторок, або середу. Хоча... це все майбутнє - його неможливо загадати, чи передбачити, тому, подивимось, як там станеться (-;

На цей момент ми за літо проїхали автостопом більше 2300 кілометрів по Україні, вже більше 600 по Білорусі, і ще 1000 кілометрів у нас попереду, щоб повернутись додому...

Деталі про відвідування кожного з місць я напишу трохи пізніше, але обіцяю, що довго чекати не прийдеться. Поки-що, хто бажає, може подивитись фотозвіт з цієї подорожі в моєму альбомі: ось тут

Час мародерів!

Новий злочин слуги Росії Геруса проти українських робітників.

За моєю інформацією з 18 год 25 березня відновився імпорт електроенергії з Білорусі до України. Сумарно імпорт склав 300 мвт, що еквівалентно роботі двох енергоблоків українських ТЕС, які працюють на українському вугіллі.

Імпортер – компанія, власником якої є такий собі Притика – партнер слуги Росії Андрія Геруса, який протягнув поправки до закону, що відкрили в жовтні 2019 року злочинний імпорт з Білорусі та Росії. Сьогоднішня катастрофічна економічна ситуація в Україні для Геруса і Притики – це не проблема, а можливість збагатитися на енергетичному мародерстві.

В Україні – карантин. Споживання в умовах карантину обвалилося. Українська енергетика на межі зупинки. Вугільні шахти – на межі банкрутства і закриття. У цих умовах верх цинізму – відновити імпорт електроенергії того ж дня, коли в Україні оголошено надзвичайну ситуацію. Навіть неодноразові заяви Володимира Зеленського проти імпорту не заважають цим мародерам продовжувати заробляти на біді всієї країни.

Імпорт з Білорусі в умовах тотального карантину і зупинки роботи вітчизняних підприємств через коронавірус – нове дно Геруса та його партнерів.

Імпорт позбавляє без роботи і зарплати наших шахтарів.

Українські АЕС не змогли повністю продати свою електроенергію на ринку. НЕК Укренерго без проблем розвантажує українські ТЕС, але імпорт зупинити не наважується. Каже, у нього недостатньо повноважень. Виходить, що наші державні монополісти і регулятори мають достатньо повноважень, щоб знищити власного виробника. Головне, щоб імпортери з Росії та Білорусі почувалися захищено.

Бездіяльність НКРЕКП та її голови Валерія Тарасюка – злочинна недбалість, яка залишає українців без роботи. Де правоохоронні органи?! Чому вони байдуже спостерігають за цим мародерством і корупцією?!

Імпорт підтримує економіку сусідньої країни, підтримує робочі місця сусідів ціною кожного з нас. Це злочин Геруса проти українських робітників!

Не варто сподіватися, що мародери-імпортери поділяться своїми надприбутками на закупівлю масок чи апаратів ШВЛ. Для довідки – 1 день імпорту дорівнює вартості 30 000 масок!

Вже прошло майже два тижні, як уряд Шмигаля прийняв постанову про загороджувальні мита на імпорт російської і булоруської електроенергії. Але вона досі не підписана прем‘єром і не видана через величезний тиск Геруса і пов’язаних з ним мародерів-олігархів. Я вимагаю від прем‘єра негайно підписати і ввести в дію рішення уряду, щоб не бути співучасником вбивства української економіки.

Олег Ляшко,
Лідер Радикальної партії

Путін і Білорусь: історія чергової анексії


17 вересня Білорусь вперше відзначала нове свято - День народної єдності. Він сягає корінням до подій 17 вересня 1939 року, коли в результаті «визвольного» походу Червоної армії були возз'єднані Західна Білорусія і БРСР, розділені в 1921-му за підсумками Ризького мирного договору. Таке «возз’єднання» було обговорено в серпні 1939 року в таємному протоколі так званого пакту Молотова-Ріббентропа, укладеного між СРСР та нацистською Німеччиною.
Минуло трохи більше двох тижнів після нападу Гітлера на Польщу і початку Другої світової війни. У вторгненні брали участь понад 4 тисяч радянських танків і понад 600 тисяч чоловік. Причому Радянський Союз почав вторгнення без оголошення війни, попри підписаний з Польщею Пакт про ненапад. Опір було незначним, тому що значна частина польських солдатів в цей час була задіяла в боях з вермахтом. Тим більше, що Верховний головнокомандувач польської армії Едвард Ридз-Смігли заявив: «З більшовиками не битися».
82 роки минуло з того часу, коли остання надія Польщі уникнути окупації була втрачена. Натомість, білоруси отримали надію жити у власній, нарешті возз’єднаній державі. Вільній та незалежній. Якщо життя у складі СРСР можна назвати незалежністю та свободою…
Після розвалу СРСР, 27 липня 1990 була прийнята Декларація про державний суверенітет Білорусі, а вже 25 вересня 1991 на картах з’явилася нова незалежна країна - Республіка Білорусь.
Та чи потрібна Білорусь незалежна правонаступнику кривавого СРСР – Росії? Звісно, що ні. Кремль розглядає таку «братню» за постійними заявами керівництва Росії країну виключно як «прикордонний бастіон», що буде стояти «на захисті» Росії від Європейської цивілізації та демократичних цінностей. Або як військовий плацдарм для реалізації новоімперських мрій про світове панування. За останні роки самопроголошений «президент» Лукашенко під патронатом Путіна вже провів достатню підготовчу роботу, перетворивши вільну Білорусь на політичну в’язницю незгодних з диктаторською прокремлівською владою. Та Кремлю цього замало.
Напередодні завершилися тижневі масштабні військові навчання «Захід 2021» за участі більш ніж 200 000 вояків з Росії та Білорусі, які Кремль проводив під легендою міфічної «західної загрози» та можливого «захисту дружньої країни Білорусі». При цьому офіційні особи різних рівнів як в Москві, так і в Мінську дружно повторювали: маневри носять виключно оборонний характер і ні проти кого не спрямовані. У переважної більшості експертів виникає питання, навіщо тоді такий масштаб маневрів: в них були задіяні близько 200 тисяч осіб, понад 80 літаків і вертольотів, до 760 одиниць бойової техніки, в тому числі понад 290 танків, понад 240 знарядь, реактивних систем залпового вогню і мінометів, близько 15 кораблів? Тим більше, що частина цьогорічних навчань була присвячена відпрацюванню таємного розгортання військ. А це передбачає наступальні операції. Крім того на цих навчаннях велика увага приділялася повітряно-десантним військ і штурмовим підрозділами, які використовуються практично виключно для наступальних операцій. Для оборони вони не придатні, їх завдання полягає в тому, щоб захопити плацдарм в неглибокому тилу противника і утримувати його до підходу основних частин.
Це все свідчить про те, що в ході навчань відпрацьовувалися наступальні операції, а не операції по захисту від незрозумілої «західної загрози».
Тому, очевидно, Кремль відводить Білорусі роль наступального плацдарму на західному напрямку. Чи готова Білорусь до «чужої» війни на власні території? Звісно, що прості білоруси будуть категорично проти такого розвитку подій. Але думка власного народу абсолютно не цікава диктатору Лукашенко, який вже повністю проявив себе тотальним насильницьким придушенням волі народу після так званих «вільних та чесних виборів» 2020 року. Тим більше, що можливість посилення народного невдоволення диктаторською владою та можливе притягнення до відповідальності за злочини проти власного населення – це не якась то міфічна «західна загроза», а цілком можливий розвиток подія для «картопляного диктатора».
Єдине спасіння від «народного гніву» Лукашенко вбачає у повній капітуляції перед Кремлем та перетворенні країни на буферну зону Росії з повноцінним розміщенням російських військ на території Білорусі для придушення будь яких проявів народного незадоволення. Путін отримує плацдарм, режим Лукашенка – вояків-опричників. Всі задоволені… Крім самих білорусів...
«Синьоока» Білорусь поступово перетворюється на військовий табір окупаційних військ Путіна та тюрму для білорусів.
І це – проти природньо та недопустимо! Тому зараз необхідно максимально привернути увагу демократичного суспільства до «поглинання» вільної країни Білорусь Путінською Росією та спільними зусиллями зупинити агресивні наміри Кремля по перетворенню незалежної Республіки Білорусь на «зону» бойових дій та насильства!
https://censor.net/ru/blogs/3289161/putn_blorus_storya_chergovo_aneks

Путін прагне отримати прямий контроль над Союзною державою Росії

14:26 18 травень Київ, Україна



Олександр Лукашенко явно заважає Володимиру Путіну здобути владу, Путін не приховує, що мріє про «збирання земель» і всілякі інші абсолютно неадекватні речі.

Зараз дії Путіна в Білорусі схожі на його втручання в Україну в 2014 році, і це дуже турбує: починаючи від впровадження та фінансування пропагандистів і силових структур до розхитування економіки Білорусі через кредити та приватизації.

Також ситуація про нібито підготовку замаху на Лукашенка тільки посилила відносини між Москвою і Мінськом. Участь в цьому ФСБ РФ - зовсім не випадковість.

Білорусь не збирається входити до складу інших держав, «навіть братської Росії» - про це заявив Лукашенко в парламенті Білорусі перед депутатами VI і VII скликань.

Путін намагається впливати на країни (Білорусь - не єдина його мета), використовуючи при цьому російських пропагандистів, які контролюють білоруські ЗМІ, і його поступове проникнення в Білорусь реально набирає значних темпів.

Це класична гра Путіна за диктаторськими правилами, а його вплив, спрямований на використання силових структур для жорсткого придушення святкування Дня незалежності Білорусі, є свіжим прикладом деструктивного впливу РФ, мета якого - змусити мовчати народ Білорусі на користь імперії Путіна.

І так, для Путіна Лукашенко як «кістка в горлі», поки Лукашенко при владі, прямого аншлюсу Білорусі з Росією не буде. І якщо Путіну вдасться посадити на «трон» в Мінську свою «маріонетку», то ситуація може прискоритися, і тоді Білорусь, безумовно, швидше втрачатиме свою незалежність. Природно, для України такий розвиток подій, як аншлюс, стане проблемою, оскільки військова загроза з'явиться і з боку північних кордонів.
https://myc.news/ua/specproekty/putin_stremitsya_poluchit_pryamoj_kontrol_nad_soyuznym_gosudarstvom_rossii_i_belarusi