Коли закінчиться війна
- 09.05.19, 20:00
Дніпропетровська обласна громадська організація «ЯСКРАВА КРАЇНА» за сприяння Трускавецької міської ради, санаторію «Карпати» та за підтримки Міністерства освіти і науки України успішно провели
ІІ-ий Міжнародний фестиваль дитячої та юнацької творчості
«ЯСКРАВА КРАЇНА» В ТРУСКАВЦІ - 2011».
Діти провели тут Різдвяні свята, відвідали історичні та пам’ятні місця Дрогобиччини.
П’ятий за рахунком фестиваль приніс масу позитивних вражень та емоцій учасникам та гостям свята. Учасники фестивалю не тільки беруть участь у конкурсах, але й знайомляться із краєм, в якому перебувають. На практиці одесити вивчають Трускавець, а молоді трускавчани чи мешканці Івано-Франківська освоюють береги Криму та Одеси.
Фестиваль не тільки відкриває таланти, дає їм путівку в майбутнє, але й єднає Україну через серця молодшого покоління. Діти безпосередньо вбирають атмосферу кожного кутка України та зберігають його впродовж свого життя. Через те дуже приємно, що фестиваль вдався!
Наступна зустріч обдарованих дітей у Криму на творчо-оздоровчій базі «Яскрава країна, що в районі Великої Ялти.
« Ми плануємо і надалі збирати друзів і дарувати дітям свято.Яскраві емоції, незабутні враження чекають учасників майбутніх фестивалів в Криму, Одесі, Празі… Ми гарно розпочали п’ятий рік своєї праці у Трускавці. Маємо надію успішно продовжити його в різних куточках України. Запрошуємо!» -
завершила розповідь директор фестивалю Обласова Ольга Ігорівна.
Нас двоє, ми творимо світ.
Світ яскравий, неповторний. Світ , в якому кожен звук має свій колір, слова відразу перетворюються на образи, які кружляють навколо, злітають над нами, і ми самі стаємо легкими, кольоровими, мінливими, яскравими.... Ми підносимось угору на незбагненну донині височінь, занурюємось один в одного, всотуємо: ти - мене, я - тебе, зливаємося в єдиний, потужний океан. Світло, колір, звук - все відчувається на дотик, смак і запах. І вони такі несхожі на ті, що ми знали колись. Ми творимо світ і ніхто не може бути втаємниченим в процес творення. Лише ми двоє. Ніч... Зорі...Шепіт... Океан... 24.05.2009 Copyright 2009 ©Степанська Марина (SMG) Всі права захищеніВін хижак, тварина, невикритий спільник смерті, вічний супутник ночі, він тут щоб в останні хвилини свого життя безневинні душі відчули справжній, неспинній, первісний страх, щоб крик відчаю було чутно навіть перед воротами раю; щоб в останній подихах пронісся, руйнуючою все на своєму шляху, хвилею пристрасті та насолоди; щоб подарувавши йому життя, лишилися свого.
Заморожуючі пориви вітру, не здатні ще сильніше охолодити його кров. Його руки, його тіло, його погляд витесані із тисячолітньої криги, криги безжалісності, безмовності, самотності, вбивств. Він прийшов, він на полюванні, йому потрібно вижити, йому потрібне життя. Саме тут, на висоті, він може спостерігати, за ними, за носіями свого, точніше вже його життя; такими крихкими в незахищених домівках. Йому треба вибрати її.. свою сьогоднішню жертву, когось самотнього, сповненого відчаю і страждання, того хто не буде занадто противитися його волі. Спокійно обводить поглядом тисячі невинних душ, ось це сіре обличчя, Так, воно підходить... О як він ненавидить всіх, що готовий розірвати кожного на шляху...
Вона спить спокійно, хворобливо випившись худощавими пальцями в край ковдри, подих нерівний, під заплющеними повіками продовжує рухатися її погляд, видно що сни її неспокійні, близькість смерті поникло вже і нічні марення.
„Так збуджуюче спостерігати за твоїм сном” пронеслося в її розумі, чужі слова. Точніше чужі думки...руки до болю зжалися... нігті впилися в долоні. ”Не лякайся мене, я не причиню тобі зла”, і мовчазний жах пронизав все тіло...”Коли ти спиш, то така прекрасна”, чому вона не може прокинутися, чому не може відкрити очей...”Покинута, самотня, така ж як і я”.. Якесь божевілля, недобре передчуття , зачаїла подих в очікуванні....”Тобі нічого робити на цьому світі”... о ні! холод...холод сковує тіло...це просто не можливо... навіть із заплющеними очима бачить ніч за вікном...і силует.. силует її смерті „Скоро все скінчиться...ми станемо одним єдиним”...як холодно...можливо краще щоб все скінчилося, як най швидше. „Ти подаруєш мені життя”...щось ворухнулося поруч...і біль, біль, біль пронизав її....
Раптом справді щось зашурхотіло поруч, крик так і застив всередині... кричати про допомогу хочеться!!!!!! Я хочу жити. Жити!!!!! Що це? Холод швидко почав танути, стало тепло, і моторошно, лише коли сплили секунди в свідомість, через страх почали пробиватися справжні думки, що вікна поруч немає, нема і самотнього ліжка хворої, це не мої пальці впивалися в ковдру, і якщо розплющити очі, то не буде нікого поруч, я не вона, я не вона!!!...це сон, це сон, це клятий сон знову!!!...
Розплющую очі...пустота, тепло, така „захищеність”...
Це тільки сон, все минулося...
Час заспокоїтися....
Я знаю тільки те, що світ божеволіє і я разом з ним.
Людина може тільки те, в що вірить.
Щастя – для одних ілюзія, а для інших мрія.
Якщо ти не знаєш, що робити, звернися за допомогою до свого серця.
Вона єдине вкаже тобі правильний шлях.
Головними компонентами дружби є: розуміння та вміння вислухати.
А що таке ЖИТТЯ?
Життя – це маленька частинка вічності, яка дорівнює одній секунді.
Любов приходить та уходить, а справжня дружба залишається на завжди!
З першого погляду любов не може виникнути, а – лише симпатія. Але через деякий час симпатія може перетворитися в любов.
Ніколи не закохуйтеся в юності! Так як в цей період любов триває секунди, але за секунду можна втрати справжнього друга.
Якщо ти образив людину – вибачся, але якщо вона тебе не розуміє і не хоче вислухати, то вона образила сама себе.
Якщо ти розчарувався в житті, не робити так щоб в ній розчаровувалися й оточуючі люди!
Не насміхайтеся з людини, в якої інші погляди на світ!
Ніколи не будь впевненим, що буде в майбутньому, але ніколи не забувай, що було в минулому!
Справжня любов приходить до кожного, тільки не кожний її помічає.
Мрії – це добре, вони допомагають прямувати до цілі, але не живіть мріями.
Кожна людина – особистість, але не кожна людина це розуміє.
Дружба – це також любов. Заради друга ти готовий на все, коли йому погано – ти відчуваєш цю біль, ти не можеш без нього жити – це ж є
одними з ознак любові.
Якщо ти назвав людину другом, то і стався до неї так же.
Правда потрібна, але не завжди вона може допомогти.
Якщо ти скажеш правду, людина може образитися, а коли сховаєш її – ти образиш не тільки її, а й себе.
Перед тим, як судити людину, поставте себе на її місце.
Якби життя було б без проблем, то жити б було не цікаво.
Життя – це неприємність, яку потрібно пройти з високо піднятою головою.
Правда і брехня не можуть існувати один без одного, так само, як світло і тінь.
Життя чудове, коли є заради чого жити.
Життя дорівнює миті, так насолоджуйтеся нею.
Не можливо зрозуміти твір, коли нічого не знаєш про його автора.
Але все таки можливо, якщо для тебе тема близька.
Лучше прятаться и быть трусом, чем открыться и бить униженным.
Якщо ти не поважаєш навколишніх людей, то про яку повагу, до себе, ти говориш?!
Всі люди рівні! Так чому до половини ставляться, як до «скотини»?
Життя – це дивина річ. Для одних воно триває вічність, а для інших секунди.