хочу сюди!
 

Маруся

35 років, близнюки, познайомиться з хлопцем у віці 35-40 років

Замітки з міткою «срср»

Радянського нацизму вам!

Це не Німеччина 1933, а савєцькій саюс 1981!


СРСР. Цензура, як "картінка в нізком разрєшєніі".)

"...Главный принцип цензуры давать общую картинку только в низком разрешении охватывал все сферы деятельности человека, в частности литературу.
Слишком подробные картинки например, быт человека опасны, и их следует избегать. Так, «Толковый словарь Ожегова» (Ожегов С. И., Шведова Н. Ю. Толковый словарь русского языка. М., 19491992.) содержит словарную статью «Бытовизм»:

[ Читать дальше ]

знову тема сирисири

Шукала матеріал для "еротики", а знайшла оце


Чудова стаття!

Ось маленька цитатка

«…Однажды я приобрел баночку с надписью «Обед» и поджарил ее содержимое с картошкой, луком и чесноком — получилось вкусно. Наутро приятели сказали мне, что я съел куриные консервы для кошек. Но они были вкусными! Они были лучше тех консервов для людей, которые и сегодня делают в России!..»

«…»Макдональдс» для вас — название шикарного ресторана…»
«…В новогоднюю ночь вы мужественно боролись со сном, чтобы в 3 часа посмотреть «зарубежную эстраду»: телевидение ГДР, Марылю Родович, Карела Готта и итальянцев…»

«…Вы хоть раз предъявляли дневник комсомольскому патрулю у входа в кинотеатр…»
«…Копченую колбасу нужно отрезать тонким-тонким, до прозрачности, слоем — в следующий раз вы увидите ее через полгода…»
«…Самый крутой магазин в городе — комиссионка, потому что там стоит импортный двухкассетный магнитофон…»
«…Кроссовки «советский адидас» — это круто. Их носили чуть не с нарядными платьями…»
«…Вы помните как в восьмидесятом — только на время Олимпиады — появились маленькие упаковки сока с трубочками, новозеландское масло в яркой упаковке и финские джемы в школьной столовой. Упаковки сохраняли, пытаясь дать им вторую жизнь…»

Як формувався генофонд Запоріжжя після окупації України.



Діалог:
– Так, значить, українці віддали московитам мову Русі, склали словники. А вони ж нам що?
– Як що? Та ми ж отримали букет кримінальних неологізмів і блямовне покоління пивососів, запрограмоване на злочинність. Дивись…
10 листопада 1917 р. утворився "Московский уголовный сыск" (МУС), у петлицях «сискарів» було зображення лягавого пса, що біжить. Звідси назва «лягавий».
МУС мав «отдел розыска», звідси абревіатура МУСОР – "Московский уголовный сыск отдел розыска".
5 жовтня 1918 р. у Москві при головному управлінні НКВС створено органи карного розшуку – "Московский уголовный розыск" (МУР). Тоді ж у Пітері з’явилися ГОПи – «городские общежития пролетариата», звідси слово – «гопник». До речі, пітерці розпізнавали гопників за червоними шкарпетками.
У часи сталінізму виникло й слово зек. Це не складне слово часів БАМу – «забайкальський комсомолець». Слово виникло за часів будівництва Біломорканалу. Абревіатура «ЗК» походить від офіційної назви рос. "заключенный каналоармеец".
– Ти диви, і правда. А чому ти кажеш про блямовний генофонд пивососів, запрограмованих на злочинність.
– Дивись… За часів козацтва у Запоріжжі панувала одна мова (матюччя не існувало!), одна культура і були відсутні міста (урбанізація). У 70 селищах та 1600 зимівниках регіону проживали 72 000 чоловік. У 1780-81 рр. війська московитів спалили всі зимівники. А тепер згадай, хто будував москалям Запоріжжя (тоді Олександрівськ)?
– Ясно хто – «бєглиє і каторжниє». Вони жили у форштадті, там, де зараз Анголенко.
– Ці московські в’язні стали генофондом на козацькій землі. А згадай, скільки мешканців мало місто у 1917 р. – 24 тисячі -- близько 34% українців, росіян близько 30%, євреїв – 20%, поляків – 6 %, мешкали також німці, хорвати, білоруси, литовці). Жодної української школи, церкви, газети в природі не існувало.
–- А тепер подумай, з чого починалося будівництво "щасливого" соціалістичного Запоріжжя?
1. Із заснування двох найперших у СРСР концтаборів: біля підніжжя майбутнього Дніпрогесу на Павло-Кічкасі та в районі вокзалу Запоріжжя-ІІ. Доречі, перед самим приходом німців у 1941 році, Дніпрогес, по ропорядженню з Кремля, було підірвано і у тому потопі потонули більше 50 тисяч людей. Мабуть потоп входив у загальний план по знищенню українців бо підірвали без попередження.
2. Проведено зачистку від національно свідомих українців. Всього за довоєнний період понад 400 тисяч мешканців області було репресовано ( кожний третій!). Подібна зачистка була по всій Україні.
3. Комуністи провели голодомор. У Запорізькій області вимерло до 25% населення (кожний четвертий!), землі, хати козацьких нащадків, "червона комуністична епідемія" звільнила для переселенців.
Потім почали прибувати поїзди із робочим матеріалом. Це були зеки з усього Союзу (засуджені за вбивства, без освіти). Політичних, людей із освітою і близько не допускали до будівництва.
Населення пережило два голодомори, знищення майже всіх кобзарів та багатьох священиків, а також ліквідацію «ворогів народу». Поповнювалося населення Запоріжжя переселенцями і у 1939 році складало 266 тисяч осіб. Так оті неписьменні кримінальники стали "корінними" запоріжцями.
–- Саме так, чоловіче... Війна знову забрала кращих. 24 травня 1945 року Сталін сказав, що російський народ є найвидатнішою нацією із усіх націй, що входять до складу Радянського Союзу. А насправді Росія потопила у крові не один народ. Куди встромляє руку Росія, там горе і розруха.
На відбудову Запоріжжя було прислано ще більше зеків, представників нації, яку Сталін назвав “керівною силою Радянського Союзу”. Розповсюджувався міф про зверхність росіян і відсталість "тупих" українців. Наступні 10 років після війни показали печерність і відсталість мислення російського керівництва, а не зверхність -- нездатність, невміння відбудовувати країну, голод, репресії, депортації -- ось характерні дії здійснених "совєтамі".
Населення Запоріжжя зростало поступово, було 450 тисяч осіб на 1949 рік, у 1976 році – 758 тисяч осіб, у 1981 році – 812 тисяч осіб. Щороку на заводи регіону присилали зеків-“хіміків”, які згодом ставали місцевим населенням, за 50 повоєнних років понад 150 тисяч “хіміків” стали генофондом Запоріжжя.
Хронічний стан страху, брак довіри до людей за умов існування армії донощиків, відсутність елементарного відчуття безпеки породили покоління емоційно паралізованих і психічно неповноцінних людей, а страх жертви у свою чергу провокував агресію хижака. Західні туристи акцентували увагу якраз на недоброзичливості радянських людей.
--- На зміну еліті – носію національної істини і захиснику культурних цінностей, прийшла псевдоінтелігенція, яка мало різнилася від ленінського пролетаріату з убогими цінностями. Вона мала психологію рабського послуху, колоніальне мислення, колоніальну свідомість. Переможно крокувала вихолощена від гідності людина. Ось це принесла нам "совєтізація" від народу, який не належав до слов'ян.
--- Подібне відбувалося і у Донецьку, Кривому Розі, і у багатьох інших містах. Як відомо, у Сталіна і Жукова був намір переселити всіх українців у Сибір, але щось завадило. Не вдалося переселити, так Сталін влаштував геноцид, а нащадки сталінізму з ординським менталітетом і зовсім пішли війною на Україну, як колись, у середні віки, нападали хазари з тієї ж території і яких розбив Київський княь Святослав.

Хороша цитата, правильна!

Прочитала таки статю Бекешкіної. "Дайте радянським людям спокійно дожити в СРСР".

А чому в такому разі не дали нацистам спокійно дожити у ІІІ Рейху і походити з портретами Гітлера і свастиками в урочистий для них день 20 квітня? Чи, може, пані Бекешкіна вважає, що ВКП(б) менше людей згеноцидила, ніж NSDAP?

Чи вона не розуміє, що існує прямий зв'язок між толеруванням агресивної антиукраїнської поведінки і відтворенням такої позициї у молодого покоління, яке виховують отакі дєдушки-бабушки, які розмахують символами агресії?

І невже соціолог не розуміє, що голосування за Труханова, чи Кернеса, які відверто демонструють проросійську позицію під час війни, з т.з. виживання української держави і нації мало відрізняється від голосування за Симоненка, який теж більше патякав, ніж творив соцреволюцію?

Воістину: навек воедино слились, обнялись слово "русский" и слово "советский"...

Софія Дніпровська

Сьогодні днюха в Горбі

Самое главное, что мне дал Горбачёв – не свобода слова и рынка, не открытость границ и частное предпринимательство, не возможность верить в то, что ты не мышь огромной империи, а полноценный гражданин большого мира, хотя и это страшно важно.
Самое главное и антисоветское, чем меня научил Горбачев личным примером – это то, что семья важнее Родины. И, если не умеешь любить родных, с чужими тоже ничего не получится.
Горбачев, спускающийся с черным лицом по трапу самолета, прибывшего из Фороса – это про про страх за семью, а не про страх потерять власть: потому что от пережитого у его жены отнялась рука. И надо скорее домой, а потом скорее – к врачам. И только потом – в Кремль.
Горбачев первых дней своей отставки, обнаруживший в Кремле, в своем кабинете, будущих больших начальников новой власти сидящими на бывшем горбачевском рабочем столе с бутылкой виски – не спорит с ними и не борется. Возвращается домой и в течение нескольких дней сжигает письма, которые они с Раисой писали друг другу всю жизнь: чтобы никто чужой не прочел, мало ли как все повернется.
И еще Горбачев каждый вечер, во сколько бы ни вернулся домой – идет с женой гулять. Чтобы было время побыть вдвоем, чтобы обо всем поговорить, попытаться успеть наговориться…
И еще Горбачев в клинике города Мюнстер, качающий свою умирающую Захарку на руках, как ребенка. И пересказывающий ей всю их большую и счастливую жизнь вместе. И смеющийся с нею сквозь слезы -- мне медсестры рассказывали.
У президента, который был человеком и умудрился, пройдя власть, им остаться, сегодня день рождения.
Будьте здоровы, Михаил Сергеевич. И живите как можно дольше рядом с нами.