хочу сюда!
 

Антония

37 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 33-47 лет

Заметки с меткой «відпочинок»

Дай солдату поспати...

Пишет Chipollino ( gorky_look)
2016-06-14 09:32:00
Назад Поделиться
Пусть поспят, або Человеки с ружьем
Очень прикольная манера пресекать все дискуссии ударом по еблу. В эдаком имперском духе. Но она работает до тех пор, пока не появляется кто-то более подкованный в подобном дискурсе, и по еблу не получаешь сам. На твою ухоженную капуанскую виллу вламываются вонючие немытые галлы, братьев которых ты держишь в твоем эргастуле, и которые понимают латынь в пределах «дочька своя давай сюда, жина тоже давай, и сам штаны снимай».

Вот тут появляется желание поговорить цивилизованно, но разговор уже как-то не клеится.

Так что надо понимать: удар по еблу – это тоже аргумент и часть дискурса, не меньший, чем аллюзии, аналогии и прочие парафразы.

Кафедра неоднократно писала об уважении к солдатне. Пушечному мясу, шинельной сволочи, батальонных заборах – и как только не называли их охуевшие от ложного чувства собственной безопасности люди на диване, с пивом и футболом.

***
Больше всего люди в армии страдают не от прыжков с парашютом, а от побудок. Когда в казарму вламывается дежурный и орет страшным раммштайном «ротападъем!»

Дело в том, что мы по природе дневные загонные хищники, хотя и потомки мелких древесных приматов. И в принципе не способны просыпаться одновременно по сирене. Наш удел – это закончить четвертый цикл сна, пожмуриться, потянуться, выгнуть спину, зевнуть, оскалив белозубую пасть, и неспешно идти на охоту.

Сорок километров миграционной трассы в день. Это нелегко, это требует треть времени жизни отводить на хр-хр-хр. Надо выспаться, чтобы бегать быстрее лошади. По количеству эритроцитов в крови, позволяющему нам делать такие вещи, с нами сравнимы только волки – тоже нехилые загонщики. Именно поэтому появился союз человека и собаки, существ, способных бежать вровень.

Кто-нибудь знает – сколько спит волк? Все время, пока не жрет. Посмотрите на свою собаку. Она дрыхнет. Солдат, с этой точки зрения, тоже собака. У него норма – сорок километров пробега в день.

В принципе войны так и велись раньше. Король Джон и король Джек в восемь утра выстраивали по свежему утречку полки, взмахивали носовыми платками, и «поехали»! А как только темнело – расходились, вежливо приподняв шляпы.

А ниндзи, которые ползали с нехорошими намерениями и сюрикенами в зубах по крышам ночью, уж точно не будились сержантом.

Индустриальный принцип устройства военного дела оказался эффективным в целом, но вывел процент неизбежных потерь. Это как бизнес, какое-то количество убытков ты закладываешь сразу, безоговорочно. Ну вот на учениях, например, три процента убытка считается нормальным.

Подорванные в REM фазе сна люди испытывают ощущения, сравнимые с ударом молотком по голове. Это и психоз, и сонный паралич, и остановка сердца. Але шо делать – война не цацки.

Не будите солдат.

***
Однажды я ехал в купе с солдатом, воином Украины, ему уступили нижнюю полку. Он стеснялся и не хотел, тогда тетка с нижней полки решительно залезла на его верхнюю, и сказала, что не слезет оттуда . Це була украиночка.

Однажды я садился в поезд, а у солдата сканер не читал QR код на билете. Поезд задержали на двадцать минут, пока україночки бегали в кассу, чтобы подтвердить оплату. Это был правильный, львовский жыдобендеровский поезд, и он стоял по стойке смирно, пока украиночки выправляли воину билет.

Однажды на станции метро «Вокзальная» мудаки из офиса Петромолитена на КПИ решили устроить полугодовой ремонт эскалатора, закрывая станцию дважды в день, с особым цинизмом, в час пик – утром и вечером (нармальные метровские пацаны ночью спят, они же не солдаты) – и это станция с максимальным пассажирооборотом по городу. Ну, им похуй, они на метро не ездятся, они с него кормятся. Перед открытием станции скопившаяся тысячная толпа ломится туда, и украиночка на кассе машет группе растерянных пацанов в камуфле из Жашкова, Ровно, Харькова или Кицмани – проходите сюда без очереди, проходите за так!

Метро не обеднеет.

Или мы будем за него платить в четыре раза больше, как платят в Москве. Против которой именно и стоят пацаны в камуфляже.

***
Не хочу нагонять брутальный военный пафос Розенбаума и Кобзона, но солдат нам сейчас нужен.

Чисто технически – если он как волк не будет спать свои восемь часов, то не пробежит сорок километров за день и упадет. А потом упадем мы. Кача пока плывет только над ними. Потом она поплывет над нами.

Уступите нижнюю полку, улыбнитесь и скажите «честь», пропустите вне очереди на кассе, подскажите, как доехать, увидев официальные знаки различия на форме, угостите кофе или подвезите бесплатно, если вы мажор с тачилой.

Они не все охуенные небесные витязи, с белыми крылами и блистающими мечами, там всего в достатке, и скама в том числе. Но других у нас точно нет. А враг у нас точно есть.

Пусть солдаты немного поспят.

(С)

П'ятниця!!!!!! :-)

От і прийшов благословенний день - п'ятниця.

А крім того, на складі інвентаризація, тому робочий день в нас лише до 14-00.

Кра0е не придумаєш.

А на наступний тиждень на п'ятницю я собі заробив відгул, отож відпустка буде на 1 день більша.

А тоді чекють мене теплі води, що омивають місто-герой Очаків, шашлички з осетра, які прекрасно там готують......

Залишилось лише відпрацювати 4 дні і на моря.......

А!!! Забув. перед тим потібно відвідати прекрасне Полісся. Ліс, річка, риба (окунь, сом, щука), гриби і житня горілкаbravo

Чергова ранішня думка

"Життя  – це те, що відбувається, поки Ви будуєте плани на майбутнє..."



Щось вранці думки усілякі почали приходитиsmile
Часом навіть по дві, мабуть пора у відпусткуcar sleepy

48%, 11 голосов

22%, 5 голосов

0%, 0 голосов

9%, 2 голоса

22%, 5 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

За 1 км до Криму

Відпочиваємо у чарівному місці, де поряд море, гарячі джерела, мертве озеро... 
Хочу показати дещо з рослинності, що приємно вразило.

Мої нігтики для порівняння розмірів.

І смородина такої дивної форми. 

На смак та аромат нічим не відрізняється від звичної кругленької.

А оце моя любовна любов, не бачила таке деревце з довоєнних часів.

От і все. Хто хоче відпочити в комфортних умовах в хороших людей під нашим прапором посеред двору - пишіть у приват, дам контакт.

V4

V4

Крим, Євпаторія! Замітки відпочивальника-2 (закінчено 08.08)

Ліричний відступ №1!
Конкурс "найоригінальніша засмага тижня"
- впевнено виграв невідомий чоловік на пляжі "Магнат"! От його фото! :)


Ліричний відступ №2. 29.07 - День флоту, і моє псевдо-наукове відкриття.

Поки я все ще ділюся враженнями про екскурсію - життя йде своїм шляхом, і, зокрема, настав великий День ВМФ України та Расєї - "2 в одному флаконі". Як скупо зазначили в сюжеті на "РТР-планєта" - "в етом гаду укранскіє марякі впєрвиє атмєчают свой празнік в адін дєнь с расійскімі". Чергова спроба режиму "Я" поцілувати в дупу Путіна, і черговий знак Путіна про те, що його це не збуджує. Але не про те мова. На честь такого дня в Євпаторії на більшості (а може і всіх) пляжах - повивішували якісь доісторичні прапори:



Що вони символізують - треба запитувати в тих, хто їх вивішував...

Бо військово-морський прапор України виглядає отак:

Та і російські морські військові прапори - давно без серпів і зірок, і зовсім інші. І от тут-то я для себе зробив раптом чітке відкриття, котре, на мою думку - претендує на якусь державну премію. Бо одні кричать - "Крим - це Україна!". Інші - верещать "Крим - русскія зємлі!"... А я поняв, як правильно! Ніфіга, рєбяткі. Крим - це СССР. Кримчани донині живуть в СССР, і не планують з нього виходити. Україна з нього вийшла, Росія вийшла... А Крим там залишився. І прапори їхні - тому підтвердження. Мені навіть дивно, що вони взагалі вішають українські стяги...

Ліричний відступ №3. Вітрина "Назад в СССР!"


От ця вітрина мене повертає в дитинство. Коли мені було 5, 8, 12 років - в нас теж такі вітрини були масово. Для тих хто не в курсі - отак виглядав радянський гастроном... або може ресторан. Тільки був раніше краще пофарбований... І міг навіть мати неонову підсвітку, котра потім перестала працювати, а пізніше була взагалі демонтована. В Євпаторії місцями - нічого не змінилося з тих пір... Мрієте про подорожі в часі? Частково це можливо.

26.07
частина п'ята - Балаклава. Відкрите море. Приготуйте пакети... lol
Люди добрі, в мене вестибулярний апарат ніби і нічого. І в те відкрите море (бодай би його закрили!) ми вийшли на яких пару сот метрів... Але я мало не обр... обри... мало не згадав все, що їв останніми днями. Це був кошмар lol Нас везли зовсім маленьким катерком. І він кожну хвилю відчував як міні-шторм. В бухті було спокійно, жодних хвиль. Коли я робив оце фото на виході із бухти, знімаючи другий вхід в печерні таємні заводи радянского режиму через рятівний круг катера:



... то вже почав відчувати качку... А далі - нас вивезли на який кілометр від берега в відкрите море. Воно було неймовірно синього кольору, воно було чудове, сонячна погода його вдало доповнювала...



...І на ньому було незначне хвилювання. Я зробив лише дві фотки з борта в відкритому морі - більше не міг))))) Наш човник періодично від цього незначного хвилювання нахилявся під кутом 45 градусів. Капітан стояв посередині човника, як стовбчик, і хитався разом із ним вправо-вліво - наче мав постамент під собою. Всіх решту туристів добряче кидало вправо-вліво. Більшість вирішили купатися в відкритому морі при глибині метрів 70 :). Мене ж до цього моменту вже добряче підтошнювало, тому я вирішив не купатися. Тим паче що купальних жилетів не давали (хоч обіцяли), а перевдягатися треба було в єдиному закритому приміщенні човника - технічній кабінці на носі судна :). Мабуть, я помилився - треба було таки стрибати в воді. Тих, що купалися - в результаті нудило менше, бо вони менше часу провели на судні)) А ми, ті, що залишилися із різних причин на судні - сиділи тихо, не розмовляли (бо відкриття рота грозило самі розумієте чим lol ), трималися із останніх сил, і намагалися випромінювати оптимізм))). Коли нарешті купальники накупалися, і ми повернулися в бухту - я видихнув... Коли зійшов на землю - хотілося її цілувати за її твердість lol . Далі я вмивався в туалеті водою, шукав зимне пиво і швидко його дудлив, аби хоч якось привести організм до тями lol Йой, шо то було)) Якщо ви підете в море на маленькому катері - врахуйте, що на ньому хвилі дуууууже відчутні. Я бував на більших катерах - то не до порівняння :) Після влитого в себе львівського пива - стало чуть краще, і я зміг клацнути затвором фотоапарата, за зазняти набережну Балаклави для Вас :)



Праворуч - місто, ліворуч - бухта з яхтами, і за нею - скелясті гори, в котрих і були атомні підводні човни... Тут з'явилася екскурсоводша - і ми побігли в автобус, нас чекав інкерманський монастир. По дорозі були дуже прикольні фото на шовкові - та не було часу придивлятися, на жаль...

26.07
частина шоста - інкерманський чоловічий монастир.
По дорозі до Інкермана - ми стояли в одній пробці із автобусом ФК "Таврія" (Сімферополь)
Вам може і пофіг - а мені, як футбольному фану - було приємно lol
Монастир в Інкермані - скельний. Перші церкви, келії - були видовбані реально в скелях, і деякі з них і понині функціонують. Як можна в скелі видовбати такі величенькі кімнати - це іще те запитання....
Каторжна праця. Дзвіниці в скелі:


Вікна одного з перших скельних храмів, вже, на жаль, осучаснені...:

Всередині знімати чомусь заборонили, ну, воля Ваша... Я не став порушувати. Дивовижна річ - монастирі... Якщо замислитися які дивні і надзвичайні люди тут жили протягом століть, і які дивні події тут відбувалися... Втім, наша екскурсія по інкерманському монастирю було досить поверхова. Посмішили туристи із Росії - мужчини із пузом "для пива" в майці з серпом і молотом та аналогічному кашкеті, котрий він не додумався зняти навіть в унікальному приміщенні скельної церкви... А саме під прапором із серпом і молотом ці монастирі руйнували та закривали, монахів вивозили в Сибіри... Ех... Місце монастиря в наш час - не вдале. За кілька метрів - залізниця, пролітають вантажні потяги... Поряд - жвава автомобільна траса... Затишку бракує. За час своєї короткої розповіді місцева екскурсоводша встигла розповісти про візит "імпєратара" в Інкерман. І навіть фотку показати. Це дуже важливо для монастиря в Україні. А, пробачте, забув, це ж Крим... територія, що зависла в часі між царською Росією і радянською імперією. Потішила присутність в монастирі своїх хвостатих - котяр:

 

До речі, про екскурсоводшу. На ній була отака спідниця:
 

Вітер її постійно намагався підіймати, тож вона цнотливо запихала її між ноги. Те, що крізь неї просвічує спідня білизна - вочевидь її не бентежило. Але ж ми все ж у монастирі, мать вашу... А набір кольорів - Вам нічого не нагадує? Особливо якщо перевернути догори дригом? Це випадково, чи як? В невеликому фонтанчику - плавають, як мені пояснили - китайські коропи:



Китайці вже і коропів роблять, дожилися! lol Ну, власне, на цьому ми покинули територію монастиря (так жодного монаха і не побачили. Монахів, до речі, теж забороняли фоткати), підгодували трохи місцеву собаку самсою (хвацько ловила на льоту шматочки), зайняли свої місця, і порулили іншою трасою на Євпаторію. В аеропорт, розташований поряд із Севастополем - сідали літаки діячів, що летіли святкувати день ВМФ Росії. Один пролетів прямо перед нами... Додому (в Євпаторію) добралися добре. Відпустка продовжується! Ще буду писати :)

31.07
в Криму буває ДОЩ! Уявіть собі, дійсно буває. У вівторок зранку ми його побачили, і він періодично нагадував про себе протягом дня. Не сильний, теплий, але все небо в хмарах. Купалися все рівно, вода тепла :)

 

Сьогодні в морі було зовсім мало людей, як і на пляжі. Разом з нами купалися переважно тільки табунці бичків, та маленькі краби:



Спробуйте спіймати його у воді - і ви побачите, як хвацько він захищається клешнями, як фехтувальник - шпагою. На мене справило враження :) До речі, не пам'ятаю, чи писав - вся берегова лінія в Євпаторії масово огороджена під пляжі для санаторіїв, і вхід туди лише по курортних книжках, або за 5 гривень. Всі пляжі на своїх воротах мають вивіски із надписами "пляж целєбний" - і типу за оцю свою "целєбность" - стягують бабло. Дуже цікаве ноу-хау від кримчан. Адже море - є загальнодержавним ресурсом, і огороджувати його ніхто не має права. Та в Криму - всім начхати.
Сьогодні ми, користаючись не пляжною погодою, вирішили пройтися по всіх пляжах від окраїни Євпаторії - до набережної Фрунзе, котра в центрі міста, йдучи по краю моря, прямо по по водичці. До пори до часу долали огорожі одного пляжу за другим (благо, вони були або досить умовні, або доходили лише до краю води). На одному із порожніх в дощову погоду пляжів поряд із нами мов з-під землі виріс двометровий амбал охоронець. Морда лиця його, як і статура - говорили про заняття в тренажерних залах, а може навіть в боксерському рингу. Під його пильним наглядом ми пройшли далі. Мабуть, він спостерігав, щоб ми не крали "целєбний лєчєбний" пісок з пляжу... Отак ми йшли, нікого не чіпали - аж поки не вперлися в маленький комунальний пляж, на котрий з одного боку ми ще якось проникли, а вже пройти на слідуючий пляж, старанно загороджений якимсь пансіонатом - не було ніякої змоги, треба було лізти в воду по пояс, а ми вже одягнуті були... Довелося далі йти асфальтом. Тупняк, звісно, але берег моря в Криму належить не громадянам України, а окремим організаціям.
Пройшлися парком, побачили новенький дельфінарій:

 

А ще там є чудовий "Акваріум" із сотнями різноматних морських мешканців. Поясню, щоб ви розуміли - "Акваріум" - це двоповерхова величка споруда із продуманим дизайном, та безліччю акваріумів всередині. Враження від нього чудові, ми були там минулого літа. Цього літа квиток на одного - 60 грн. Ще за сотню метрів побачили платний туалет, із вишуканою вивіскою на вході, перед касиршою:



"Я не знаю где находится дельфинарий и аквариум!!!" -прямо крик душі... Нагадує значки - "хочеш схуднути - запитай мене як". Тільки в Криму це трохи по-іншому - "хочеш піти в дупу - запитай мене де дельфінарій" lol Може, тьотю в дитинстві вкусив злий дельфін? ;) Що ще хотів зазначити... Автомобілів із російськими номерами - дуже багато. І як правило достатньо недешевих автомобілів, частенько ще й із "Блатними" номерами (в Росії номера авто тризначні) типу "414", "123", "007"... Поблизу пляжу "Магнат" на котрий ми ходили, уникаючи "пакупкі абанємєнтікав" по 5 грн - я бачив аж дві автівки з Раші із номерами "007", метрів за 10 одна від одної (серії номерних знаків, звісно, різні були). Таке враження, що в Євпаторії проходить всеросійський з'їзд канкрєтних пацанів - послідовників Джеймса Бонда lol . Жінки топлес не засмагають чомусь. Тільки чоловіки. Шкода, звісно lol Всі вуха прогавкали продавці пахлави, трубачєк, і супєр-супєр-блінчікав. Вони кричать в мегафони. Пляжі в Євпаторії зачиняються. Ага. В 19 годин як правило, деякі навіть раніше. Хоч ще можна спокійно валятися на піску до 20-ої - та мусиш плентатися на зупинку автобуса... Що ж... решту вражень остаточно допишу на днях... завтра виїжджаємо назад, сьогодні взяв квитки на Сімферополь, а звідти до Тернополя.

01.08 Додому!
Водій автобуса по дорозі з Євпаторії до Сімферополя, мабуть випадково, чи то вимкнув кондиціонер, чи то переключив його на циркуляцію повітря всередині автобусу (без забору свіжого)... На вікнах швидко з'явилася пара, а дихати в салоні стало важко і неприємно. Так і доїхали.
Поїзд "Сімферополь-Чернівці" виявився більш ковбойським, ніж поїзд "Львів-Сімферополь". Вагони, здається, ще старіші. В одному туалеті (звісно тому, що ближче до купе провідників) - 4 мила, в іншому - 0 мил. Так, саме "нуль мил". Отак чомусь...
Вагон - напівдитячий садок, напіввитверезник, а разом - дурдом "Веселка". Купа малих дітей, котрі то сміються, то плачуть, в нас верхні полиці і навіть не в сусідніх "купе", сісти поїсти нема де, бо внизу якась юна мама із дитям, і вона нижню бокову полку в "сидяче" положення тупо не переводить весь день...
Брєд повний... Доки громадяни Украхни будуть кататися в цих худобських вагонах... Отого урода міністра інфраструктури посадити, і у всі відрядження хай його пика і срака їздять ПЛАЦКАРТОЮ. На верхній боковій. А на нижній боковій - керівник Укрзалізниці хай їде. І ще той, що "дасягнув стадільнасті і падалав разруху" - разом з ними, в карти буде добре грати, на трьох. І температура щоб була всередині вагону, як у нас +36 градусів, близька до температури тіла. І вікна - щоб не відкривалися в їхньому купе. Я ж не описав нічого дивного для українців, правда? То може не треба літати чартерами нашим можновладцям, а кататися як ВСІ ЛЮДИ?! Може тоді мізки ввімкнуться... Якщо там є щось замість порожнечі в черепних коробках...
Добре, що поряд звільнилися небокові місця, і ми за якимсь столиком поснідали-пообідали... тільки-но закінчили - як в на диванчик навпроти ввалився якийсь п'яний роботяга зі словами "сина місяць не бачив, син родився... додому їду!". Він терміново приніс собі каву, поставив, дістав мобільний, глибоко задумався над ним... і заснув на сидячи, над столом. Тому стіл надалі був зайнятим ним. Спав години 4 мабуть.
Ну, одне слово - отак, стоячи, або лежачи - і добралися ми за 23 години до Тернополя. І слава Богу...

Стосовно кошторису на подорож, на двох дорослих туристів було витрачено приблизно отакі кошти:
Проживання: 2-кімнатна квартира з 2 окремими кімнатами і навіть кондиціонером, але поганим тиском води: 300 грн/день, ділимо на два (бо жили дві сім'ї) - отримуємо по 150 грн за один "кримодень" (на зразок терміну "трудодень"). За 11 днів маємо 1650 грн
 Екскурсія 1, "велика", на двох чоловік: 2х330=660 грн (а ще плюс харчування додайте - вийде біля 100 ще)
Харчування зранку - сніданок в квартирі із продуктів, куплених в супермаркеті поряд, ціни прийнятні.
Обід - кафе "Блінная", на 40-45 грн на двох можна жити.
Вечеря - вдома, наприклад, купували поряд курячі четвертинки і смажили їх ввечері, плюс робили салат. Четвертинками виходить досить дешево, гривень 20 на вечерю на двох йде (це із салатом вже) :)
Щодня на пляж  зранку, в обід додому, після обіду - море, вечір - додому, проїзд по 2,75 грн, на 2 чоловік виходить 22 грн в день, множимо на 11 днів = 244 грн
Купа грошей йде на пиво та воду. Пиво на дикій кримській спеці не здатне довести організм до сп'яніння - випаровується із організму вочевидь швидше, ніж може "вставити" :). Воду купували водопровідну "очищену 5-ступінчатим фільтром", за 1 літру - 50 коп. В день на пиття, чаї, та приготування їжі частково - могло йти понад 6 літрів запросто. І це при тому що пили і пиво...
Загалом затрати на 2 відпочиваючих на 11 днів із проїздами, проживаннями та харчуваннями, а також екскурсійною програмою склали десь 4500 грн (+/-300 грн), що визнано нами задовільним результатом :).
На цьому бувайте, до наступних зустрічей... :)
Вибачте за нелітературний стиль...

Київ

В четвер (20.01.2011) їду в Київ. 

Виїжджаю вранці, в місті буду з обіду до вечора (або до ранку), потім назад до Дніпропетровську.

Хто хоче зустрітись - пишіть, дзвоніть, у мене є бажання і буде на це час!

(кількість запрошень обмежена фізичною можливістю бути в одному місці в один час) podmig

З повагою, Микола.

Свобода?

    

      Повертався із відрядження. В скверику що неподалік від залізничного вокзалу побачив ось таку картину. Група дівуль влізла у фонтан і завзято хлюпалась, а молодий чоловік бігав та присідав із професійною камерою. Фотосесія… у них така, здогадався я. Зважаючи на те, що їхав я все ж таки у відрядження і свою фотокамеру належним чином не підготував, вже після першого кадру мій акумулятор розрядився…(((  Особливого розчарування не відчув. У таких «мокрих» ситуація мені доводилось спостерігати лише за дітьми, а тут чомусь і не цікаво було. У часи совка, за такі речі взагалі забирали до відділення міліції… Але можливо це і є ота свобода, котрої нам так не вистачало?

     А що думаєте ви, друзі?

 

Люби і знай-рідний край!

      Вже ,традиційно,на вихідні їду на рибалку! Ось і сьогоднішня субота не виняток! 5-00 підйом ,ранішня канапка з чайом і ось ми з колегами вже в машині ,на крилах щастя з великою надіею на улов(як відомо ,надія вмирае останньою) їдемо в Оселю!

      Приїхали нормально,без проблем,вийшли на лід (товщина від 5 місцями до 10см) Просиділи до 11-00 ,впіймали 16 плотвиць на 3. Почався дощ,на лід виступила вода і ми були змушенні вийти на берег! До кінця дня ,ще багато часу і ми вирішили поїхати в м.Золочів на став УТМР. Дорога слизька і розбита,тож доїхали ми до става о 14-00! На наше здивування в районі дощу не було,товщина льоду сягала 15см. Кльову ,як такого не було,але час від часу покльовував то окунець то плотвичка! Загалом ми проїхали 280км. и замість рибалки в нас вийшла екскурсійна поїздка під девізом "ЛЮБИ І ЗНАЙ РІДНИЙ КРАЙ" car look  bravo lol sila umnik

  Завтра (в неділю) вирішили поїхати в Млинки,там клюе завжди!!! car  beer smoke

Відпустка - це...

... для Вас:

24%, 10 голосов

10%, 4 голоса

10%, 4 голоса

19%, 8 голосов

19%, 8 голосов

19%, 8 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.