Иноходью, странно

Что сильней добро или зло?

По идее как бы зло сильней поскольку у него больше арсенал средств (тех которые не может использовать добро): ложь, подстава, предательство, насилие, жестокость, разбой, запугивание,подлость, оговор, хамство и т.д. и бороться добру с этим тяжело не используя тот же арсенал как противодействие. Зло в свою очередь может использовать еще и арсенал добра, надев его маску : подхалимство, задаривание, какие то "добрые" жесты, "благотворительнось" (пожертвовав кусочек награбленного), прикидываться овечкой, говорить красивые и правильные слова, которые хотят слышать "жертвы" и т.д.

Так в чем сила тогда добра? И почему еще мир существует и добро все таки есть? Наверное сила, как говорил Брат-2 в правде. В магнетизме добра. Ведь как бы там ни было , все равно всех тянет к добру и даже злодею иногда хочется совершить добрый поступок. Потому что от настоящего добра не исходит пакости и угрозы и как бы ты не был силен в своем злодействе, найдется кто- то сильнее и тебе захочется укрыться под теплым крылышком добра, как в детстве под мамкиным крылышком.

Люди все таки устают от зла, постоянного напряжения и борьбы и хочется того, что по идее заложено Творцом в каждом человеке изначально. Потому разбогатевшие нечестным путем и злодеи не могут быть счастливы -у них нет внутреннего комфорта и  простых человеческих радостей.

как то так.

Хто в чому одягнеться і як буде в цьому одязі виглядати?
Чужі лосіни, труси, носки, кеди??? Навіщо Вам таке в голові?
Головне не те, що зверху, а те, що в середині! Головне те, яка душа у людини, яке її наповнення . Головне не лосіни, чи носки в босоніжках, а головне те, що людина в цих лосінах робить, Її вчинки! Живіть своїм життям і своїми лосінами    








Добра Вам люди!  

Россияне собрали трогательную подборку видеозаписей, на которых водители помогают себе и другим участникам дорожного движения не за что-то, а просто так, по доброй воле. Таков уж наш мир, что добрые дела удивляют, а агрессия становится нормой поведения. Совершайте добрые дела, не на камеру, но для себя

Как сказала Кайфи "А ты веришь в peace & love? ;) Я верю, потому что это правильно. Мы все должны быть братьями, жить в кайф, любить друг друга и нести только кайф, мир и любовь" И это правильно!

Хто живе в Києві, тому не потрібно нагадувати, а тим паче розказувати як чудово зараз добратись на роботу. А якщо ще й з лівого на правий беріг… Все, мовчу! Справа в іншому. Вчора, вул. Закревського я проїхав всього на всього за 45хв (від перехрестя з вул. Драйзера), звичайно витрачаю пару хвилин. На світлофорі стоїть 101 автобус, який зупинився з технічних причин, і всі пасажири бредуть по коліна в снігу до зупинки Радужний. Дивлячись з вікна авто, де тепло, лунає приємна музика, згадалось як я брів таким снігом, було холодно та сумно… От я вирішив якось допомогти, а саме перелаштувавшись з величезним зусиллям в правий ряд, під гучні сигнали та моргання світлом, але все ж таки зупинившись біля зупинки де стояло більше сотні людей. Відкрив вікно й почав запрошувати всіх кому до Петрівки, особливо дивився в очі мамі з синочком років 8. Чомусь ніхто не відзивався на мої заклики… Крім молодої жіночки з хлопчиною, які підбігли, перепитали чи на Петрівку та з радістю заскочили в теплий салон авто. Їхали ми не швидко, хвилин 40, розмовляли на всякі теми, шуткували та жалілись на сніг та на стан доріг. Дивувались та сварились на водіїв які їдуть по правилам які вони самі собі видумали. Ось Петрівка, припарковуюсь  біля  переходу… чую питання – сколько с нас? Ні скільки! Я зупинився не заробити, допомогти – просто так! Усмішки моїх нових знайомих зникли, вони переглянулись збільшеними від подиву зіницями. Жіночка сказала – что значит просто так? Єто что без денег? Так, без грошей. Я еще так не ездила! І кинувши на сидіння 30 грн. пішли до переходу періодично озираючись.

З посмішкою я поїхав далі, і ніяк не міг збагнути, чому так дивно що допомогти це так просто?  Невже в нас пропала віра в безкорисні поступки? Невже в цьому світі все можливо тільки за гроші?

Хто їде з Троєщини й побачить  Mercedes-Benz W124 махайте всім чим зможете, як що по дорозі підвезу просто так!

В перепончатой черной коже,

– Мир тебе, – ласково сказал Ангел, присаживаясь рядом с Котом на толстую ветку и стряхивая с неё снег.
– Привет, – Кот приоткрыл зелёный глаз, лениво оглядел Ангела и отвернулся.