Нове таксі на період негоди - Просто так!

Хто живе в Києві, тому не потрібно нагадувати, а тим паче розказувати як чудово зараз добратись на роботу. А якщо ще й з лівого на правий беріг… Все, мовчу! Справа в іншому. Вчора, вул. Закревського я проїхав всього на всього за 45хв (від перехрестя з вул. Драйзера), звичайно витрачаю пару хвилин. На світлофорі стоїть 101 автобус, який зупинився з технічних причин, і всі пасажири бредуть по коліна в снігу до зупинки Радужний. Дивлячись з вікна авто, де тепло, лунає приємна музика, згадалось як я брів таким снігом, було холодно та сумно… От я вирішив якось допомогти, а саме перелаштувавшись з величезним зусиллям в правий ряд, під гучні сигнали та моргання світлом, але все ж таки зупинившись біля зупинки де стояло більше сотні людей. Відкрив вікно й почав запрошувати всіх кому до Петрівки, особливо дивився в очі мамі з синочком років 8. Чомусь ніхто не відзивався на мої заклики… Крім молодої жіночки з хлопчиною, які підбігли, перепитали чи на Петрівку та з радістю заскочили в теплий салон авто. Їхали ми не швидко, хвилин 40, розмовляли на всякі теми, шуткували та жалілись на сніг та на стан доріг. Дивувались та сварились на водіїв які їдуть по правилам які вони самі собі видумали. Ось Петрівка, припарковуюсь  біля  переходу… чую питання – сколько с нас? Ні скільки! Я зупинився не заробити, допомогти – просто так! Усмішки моїх нових знайомих зникли, вони переглянулись збільшеними від подиву зіницями. Жіночка сказала – что значит просто так? Єто что без денег? Так, без грошей. Я еще так не ездила! І кинувши на сидіння 30 грн. пішли до переходу періодично озираючись.

З посмішкою я поїхав далі, і ніяк не міг збагнути, чому так дивно що допомогти це так просто?  Невже в нас пропала віра в безкорисні поступки? Невже в цьому світі все можливо тільки за гроші?

Хто їде з Троєщини й побачить  Mercedes-Benz W124 махайте всім чим зможете, як що по дорозі підвезу просто так!