хочу сюда!
 

Наталия

44 года, рак, познакомится с парнем в возрасте 35-55 лет

Заметки с меткой «про все»

Танці з гранатою



Танці з гранатою

 

Гліб Бабіч

Іноді спостерігати за тим, як хороші розумні люди тягають по просторах соціальних мереж підібраний під ногами незрозумілий предмет цікавої форми, цікаво. Ти дивишся на те, як вони передають його один одному, вихоплюють з рук, крутять перед очима. Ти слухаєш їх розумні версії про суть цього предмета і навіть можливі плани щодо його використання для покращення світобудови.

Потім тобі стає сумно, а потім і взагалі тривожно та сумно.
Тому що ти знаєш, що ця «цікава штучка» – граната «Ф-1».
Тому що ти вже зрозумів – це не макет. І захоплюючу дискусію від кривавих бризок відокремлює ось це кільце, яке забавно бовтається збоку. Тим більше, що тягають гранату в основному за нього, зручно ж.
Тим більше, все частіше лунає глибокодумна фраза: «Нічого страшного не станеться, якщо…»

Коли ви почали тягати зі сторінки на сторінку фразу «Порошенко вже “не торт…”» та інші сентенції про «збитого льотчика» і селекційні фантазії про «вирощування нового лідера», це було повчально. Повчальність полягала в тому, що вкидання цього в інформпростір було зроблено неприховано технологічно. Тобто в відкриту. Проте навіть лідери громадської думки, з готовністю і одночасно, схопилися за цей «предмет» і почали «пропускати його через себе». Використовуючи для цього всю міць свого таланту, фантазії, здатності до переконання і вбивчої іронії. І банальний «вкид» став виглядати достовірніше і природніше. Тому що «пропустили через себе». Тому що вжилися в роль «мудрих і об’єктивних». Тому що «біле пальто» – це, курва, красиво. Скільки разів ти сам не казав про зворотне. Тому що є туга за «собою минулим», трохи більше вільному в помилках. І коли ти говориш фразу «не можна увійти двічі в одну воду», ти солодко мрієш саме про це.

Спостерігаючи за цим, я мовчав. По-перше, було досить людей, яки кричали вам, що це граната. А не важок від годинника з зозулею, не горіхокол, і не іграшка БДСМ. А по-друге, була надія, що потягавши предмет по окрузі, ви скажете «Ха, це ж граната! Я завжди знав, але хотів вам переконливо показати – як ніколи не треба робити ».

Але ось біда. За останні п’ять днів троє людей, яких я безсумнівно поважаю і ціную, сказали мені практично однакову фразу. Чомусь, посміхаючись, з обличчям сповненим відчайдушної приреченості: «Ось побачиш, ми ще будемо захищати Зеленського так, як до цього Пороха. Але не тому, що ми будемо його підтримувати. А тому, що в альтернативі будуть регіонали і росія».

У цьому самому місці я зрозумів, що кільце з гранати вже тягнуть. І запобіжна чека прийшла в рух. Ще трохи, і спрацює пружина, відбудеться накол, і через кілька секунд «хлоп» – і вибух виб’є розум із решти «розумної частини» суспільства. Ось це, власне, і була та мета, на яку працюють останні технології «вкидань».

Це знак. Знак того, панове, що ви вже готові «дої*атися до мишей». Мабуть, ви теж втомилися, але вам потрібно обґрунтування слабкості. Щоб це «гідно виглядало». Хоча б як «горе від розуму».

Ви вже майже погодилися на альтернативу між «3,14здець і повний 3,14здець». Ви розповідаєте мені про те, що вам треба «ростити лідерів». Забуваючи про те, що п’ять з гаком років я провів, забезпечуючи вам цю можливість на фронті. Але все, що «виросло», – це набір дятлів, фріків, «патріотів за викликом», «нових облич» після пластичних операцій і дутих «кандидатів в царі». І закінчилося все сумним цирком, що загрожує перерости в «цирковий абсолютизм». І ви готуєте мене до того, що наступна стадія – героїчний бій за один сорт лайна проти іншого?

А знаєте, чим закінчиться варіант боротьби «за Зеленського проти регіоналів?». Звичайно, виграють регіонали. Тому що в цей раз ви не просто пересретесь – затрахаєте один-одного до кривавих мозолів на робочих поверхнях. І не буде ніякого сумного «ми зробили все, що могли». Цим ви обманювали себе в минулий раз – двічі це не проходить. Частину з вас зачистять про всяк випадок. А частину безсумнівно візьмуть на службу. І ви будете розповідати один одному про те, що «наступного разу будете захищати регіоналів, щоб не прийшов особисто путін (ху*тін, або хто там буде). А потім «захищати путина, щоб не прийшов Вельзевул». І так далі.

Шлях вниз – самий прогресуючий і перспективний. Йому допомагають закони фізики і відсутність необхідності в зусиллях. І його вища стадія – вільне падіння.

Я ось що хочу вам сказати. Якщо це стане трендом, особисто я в наступний раз нічию дупу прикривати не прийду. У 14 у мене була альтернатива. Україна і спокійне існування в спокійній країні. Я вибрав Україну і помножив на нуль багато речей у своєму житті. Саме для того, щоб дати можливість будувати. І майже вийшло. І навіть зараз ще є шанси. Так-так. Ми ще не всі шанси просрали, як не дивно.

Але добровільна деградація – це без мене.
Мене більше влаштує здохнути на маленькій барикаді в колі тих, хто зміг не втратити себе. Або все виправити. Але це тільки якщо наша «розумна меншість» не перетворитися на зграю папуг з гранатою. Які голосно і багато кричать, щоб заглушити власне сумління. І тягнуть за веселе кільце з незрозумілої їм конструкції.

Вибачте, якщо кого образив. Я все одно краще ніж граната. Я нею ще й користуватися можу навчити.

Так що залиште ці танці.

 


Сюрреализм...


Таня Адамс

Андрей Єрмак, Путинский прихвостень. Утырок, который убеждал США, что на Востоке украинцев убивает Порошенко. Мордатая гнида, которой чуждо и враждебно всё украинское, а тем паче независимость. Откровенный и искренний выпердыш Кремля теперь является главой Администрации президента.
Сюрреализм...
А помните, как в ноябре Служба Безопасности Украины вполне допускала совместную деятельность с ОРДЛО и помощь в криминальных проважденнях?
«Это неудачная формулировка!» - орали тогда зелёные паблики.
Нет, дети. Это очень точное и лаконичное описание того, что сейчас происходит. Хотя я вот же и не знаю, что меня беспокоит больше. СБУ, допускающая такие «ошибки» или вы, по сей день не вкурившие, что вас уже почти год как ебут без спроса.
Надо просто убрать КПП и Украина снова станет единой, говорит реинтегролог Сивохо.
Надо просто поменять Бенину длань в жопе президента на руку Кремля.
Надо просто сделать вид, что всё нормально. Что это перемога – отодвинуть такого надоевшего всем Богдана и воткнуть в слабые Вовочкины мозги другой ретранслятор.

Не надо волновать скотину перед убоем, потом мясо невкусное. И мы наблюдаем некоторое падение рейтингов в зеленом секторе и радуемся.
Т.е. кое-кто из тупорылых е
ланов, сиганувших с 12-го этажа, теперь вот летит и думает «Зря я это, наверное, сделал.»
И летит такой с глазами, полными слёз. Или мочи, хз.

Вот точно как наши донецкие наивные крошки, бесконечно ебомые в мягкие мозги.
Они же не знали, что закроется шахта.
И что на другой шахте теперь переизбыток рабочих рук, вследствие чего платить перестанут вовсе.
Они не знали, что квартиру разнесёт градом.
Что сосед раскинется внутренним миром наружу, а другой сосед настучит в службу безопасности Луганска, чтоб квартирку твою занять. Пока ты будешь остужать паяльник жопой.
Никто ж даже не мог догадаться. Что вы.
На материке ровно тоже самое.
«Как же вышло так, браток? Нас с тобою наебали», пел незабвенный запоребрик Гребенщиков.
И мне не жалко ни первых ни вторых.

Мне жалко себя.
Потому что завтра уже меня позовут на допрос.
Завтра мой ребёнок поедет в метро рядом с ветераном донецко-украинской войны.
Завтра моего мужа посадят на кичу, вменив ДОБРОВОЛЬНОЕ вступление в банд-формирование при МВД Украины.
Завтра Донбасс, наполненный откровенными врагами и теми, кто хочет мести, догонит меня в Киеве. Выстрелами, взрывами, мордобоем. Уголовными делами или законами Бородянского.
Вовсе не зря скудоумный Зеленский так тщательно избегает посвящать нас в свои планы по дерибану, которую ему велели называть «децентрализацией».

А мы в это время очень заняты тем, что пытаемся вырвать гланды друг другу за недостаточно яркое порохоботство или посты, допускающие трактовки. Столько срачей в рядах бывших соратников я не видела ни разу.
И я слишком стара, чтобы верить в случайные совпадения.


Львовский метрополитен

Это пздц. Оказывается в трех созывах Верховной Рады (V, VI,VIІ) Андрей Ермак был помощником депутата от Партии регионов Эльбруса Тедеева, в 90-х члена ОПГ "Солохи". Это все что вам нужно знать про нового главу Офиса преЗЕдента.



Юрій Гудименко:
Ну що ж, усіх вітаю. Новий керівник Офісу Президента – ватний чорт. До цього був просто чорт, а тепер ще й ватний.
Контрреволюція трансформувалася у контр-еволюцію. Буде спекотно.

Мар'яна Мур:
Очікувано. В гебні є профі по роботі з таким слабким психологічним типом постійного "постраждалого". Там презу тепер такий образ альтернативної України збудують що Орвел позаздрить.

При всій одіозності Богдана, це явне посилення Єрмака і росіян. Група Коломойського поступається групі ФСБ. Андрій Єрмак - це напрямок на закручування гайок, вибори за алгоритмом Кремля восени, замороження інтеграції на Захід.

Варто нагадати, що у своїх показах в Конгресі США Вільям Тейлор заявив, що Єрмак у розмові з ним звинувачував у війні на Донбасі не Путіна, а Порошенка. Як з’ясувалося потім він навіть вигадав неіснуючого родича, що нібито загинув.

Влада Зеленського почала обсипатися не пройшло і 9 місяців його перебування при владі. Виграють від цього у першу чергу росіяни.

Volodymyr Omelyan:
Ну, що ж.
Маємо відвертий російський сценарій.
Призначення Андрія Єрмака на посаду глави офісу президента України означає лише одне - Кремль повертає свій вплив на Банкову.
Нехай потім Зеленський не ображається, що народ його не зрозумів і попросив артистів на вихід.

Hellis:
Между Богданом и Ермаком, который его уже заменил, есть разница в том, чья рука в плоти Зеленского: рука Бени (дерибан Украины) или рука России (уничтожение Украины). Хотя оба действия ведут к смерти Украины, только медленно или быстро. Вот такая печаль.

GerychZ:
Очень тяжело одновременно бухать и быть главой офиса, даже Зеленского )

Тётя Роза:
Поменяли Андрея на Андрея... А хотелось бы — Владимира на Петра!

Оксана Терлецкая:
При Пороху - всі знали про досягнення і шукали зраду!
При Зелі - всі знають про зраду і шукають хоч якісь досягнення.

Процишин Богдан:
И Андрей закричал: "Я покину причал!"
а Спаситель ответил: "П#здуй!"...

 

Президент США Дональд Трамп и вице-президент Майк Пенс встречают тела двух американских солдат, убитых в Афганистане. После церемонии на авиабазе в Довере Трамп и Пенс встретились с семьями погибших бойцов.




Тем временем в Украине.

Девушку, воевавшую на фронте, судят за якобы угрозы президенту Зеленскому. Волонтерам белыми нитками “шьют” дело об убийстве журналиста.

Напомните, когда президент Украины зе встречался с родными украинских солдат, убитых за время его “перемирия”?

 

"НЕСМОТРЯ НА ВСЕ ДАННЫЕ РАЗВЕДКИ": ЗЕЛЕНСКИЙ УВИДЕЛ В ГЛАЗАХ ПУТИНА ЖЕЛАНИЕ ЗАКОНЧИТЬ ВОЙНУ...
Президент Владимир Зеленский уверен в том, что лидер страны-оккупанта Владимир Путин, наемники которого ежедневно убивают и калечат украинских воинов, понимает необходимость завершения войны на Донбассе. Об этом глава Банковой заявил в интервью "Интерфакс-Украина..."

 

Ибигдан:
Боженька, спаси Украину!
При Порошенко мы надеялись на свои силы и на силы выстроенной им антипутинской коалиции. При зелёных идиотах приходится надеяться только на чудо. Так и верующим можно стать.

На восточной границе Украины укрепляются бригады ВС РФ. Танки, грады и боеприпасы завозятся в ОРДЛО эшелонами. С начала "перемирия и разведения" количество обстрелов не уменьшилось. Количество погибших и раненых по сравнению с прошлым годом - выросло в разы. Но, б...ть, этот потерпевший заглядывает в глаза и в рот Путину.

- Это мурло еще умудрилось ляпнуть что "время лечит раны". Сказал бы такое в лицо людям, которые потеряли ноги, руки, дом или близких на войне и его бы там на месте до смерти запинали.

 



 

Однозадачні

Андрій Рубан (Andrey Ruban)

Останніми днями читаю багато дописів про те що треба шукати нового лідера "бо у Порошенка антирейтинг і нічого з цим в вдієш".
Від цього мені стає і смішно, і сумно. Сумно, бо виявляється що значна кількість однодумців якісь... Еее... Ну скажемо так... Однозадачні.

Любі свідки антирейтингу, а чи не спробувати вам поміркувати:

Звідки той антирейтинг взявся?

Ок. Хоча багато хто з вас знає правильну відповідь, я, про всяк випадок, нагадаю:

1. Медійні атаки/ІПСО росії
2. Медійні атака проросійських олігархів та політиків зсередини.
3. Медійні атаки ображеного олігарха, в якого забрали годівнички у вигляді банку-пилососу, монополію на авіаперевезення та інше по дрібницях.

Так. Дивіться друзі, ми вже поставили одне питання і знайшли відповідь. Це добре, але треба рухатися далі і поставити друге.

Припустимо, ви знайшли собі нового лідера. Він, ваш новий лідер, за ЄС та НАТО, за мову, за церкву, все як Порошенко, тільки не Порошенко.
Без діабету, сивини, зморшок і взагалі няшка. Ну і без антирейтингу звісно.

Так ось питання:

Чому ви вирішили, що вашу нову няшку не знищать медійно ще на старті? Чому?

Бо Путін і Медведчук будуть чекати і придивлятися, а Фірташ з Пінчуком спробують домовитись не заважаючи вашому сяючому новому лідеру йти до влади?

Серьойзно?

У Порошенка є погані, але ж таки стартові позиції, деякий капітал (медійний, міжнародний, репутаційний тощо).

У вашої няшки що буде крім ваших вподобайок у фейсбуці і "нового обличчя" проти медіаресурсу ворогів?

Думайте.



 

 

Как проходит выходной...

Народ...У кого как прошел выходной?
Можно добавить и фотоura
 

Лікарська мантра

Не намагайтеся це повторити lol


Світлина від Eduard Paravyan.

Казка на ніч

– Мир тебе, – ласково сказал Ангел, присаживаясь рядом с Котом на толстую ветку и стряхивая с неё снег.
– Привет, – Кот приоткрыл зелёный глаз, лениво оглядел Ангела и отвернулся.

Ангел спрятал под крыльями босые ноги и посмотрел вниз. Под ними лежал белый двор, полный смеха, визга, летающих снежков и скрипа шагов.
– Высоко ты забрался, – сказал Ангел, оценивая расстояние до земли.
– Зато сюда даже Сашкин снежок не долетит.
Ангел понимающе кивнул и подобрал опущенные крылья. Помолчали.

– А ты что, за моей старушкой явился? – не поворачивая головы, спросил Кот. Голос его был такой же ленивый, но Ангел сразу увидел, как сгустилась вокруг него боль и тревога.
– Нет, я ни за кем.
– А! – Облачко тревоги поредело. – Она каждый день говорит, что скоро Ангел её заберёт, - счёл нужным объяснить Кот. – Видно, другой прилетит…

Опять помолчали. Но, видимо, Кота всё же беспокоило присутствие Ангела, и он как можно равнодушнее спросил:
– А ты сюда зачем?
– Да так, отдохнуть присел. Парнишку одного в вашем городе от него же самого спасал. Ох, и трудная это работа! Теперь домой лечу.
– Так ты, это… и от болезни можешь?
– Смотря какая болезнь. Но многое могу. Хранитель я.
– Так чего же ты тут расселся?! – взревел вдруг Кот. – А ну пошли!
И он рыжим вихрем слетел на землю. Ангел тихо приземлился рядом.
Старушка была такая худенькая, что Ангел не сразу разглядел её среди белых подушек. Глаза старушки были закрыты, а грудь ходила ходуном, заполняя всю комнату хрипом, свистом и всхлипами. Ангел наклонился над нею, положил на грудь белые крылья и стал что-то шептать – ласково и тихо. Пока он так стоял, Кот подбросил в печку дров, подвинул на плиту остывший чайник и поставил большую кружку с молоком, сыпанув в неё какой-то травы – готовил питьё для хозяйки.

Когда Ангел разогнулся, дыхание старушки было ровным и тихим, впалые щёки порозовели.
– Пусть поспит, – сказал он Коту. – Ослабла она сильно.
Кот отвернулся и быстро вытер глаза.

Старушка спала, а Кот и Ангел пили чай, и Кот всё подливал в свой чай сливки, а Ангел улыбался, глядя на него.
– Я, наверное, останусь пока у вас, - сказал он, размешивая мёд, - Пока Михайловна не встанет.
– А ты откуда знаешь, что она Михайловна?
– Я же Ангел. Я и то знаю, что тебя Чарликом зовут.
– Значит, вроде познакомились, – хмыкнул Кот. – А тебя как величать?
– А у нас имён нет. Просто Ангел.
Кот молча подвинул ему сливки и прихлебнул из кружки.
Тикали над столом ходики, трещали в печке дрова, за окном усиливался ветер.
– Вот ты спрашивал, зачем я высоко залез, – усмехнулся вдруг Кот. – Выходит, тебя ждал. – И задумчиво добавил, прислушиваясь к ветру: – Носки тебе связать надо. Что ж ты босиком-то по снегу?..

(с) Людмила Соснина