Щипая горничных за жопы (про любофь как обещал)
- 18.04.14, 07:59
- СТИХИ, СТИХИ, СТИХИ
В тесном переулке, с Ленина на Гоголя
Чуть не под колёса падает мужик.
Не мужик, а недоросль об асфальт бьёт голову.
Я глушу машину, ставлю на ручник.
На дороге тело рыхлое, нескладное,
Серое лицо и глаза – под лоб.
Подсобить бы юноше и поднять бы надо бы,
Чтоб не раздавили, не валялся чтоб.
Рядом квохчет дамочка, хрупкая, субтильная
"Дима, Дима, Димочка!" – льёт речитатив.
Понимаю: мамочка - женщина двужильная;
Димочка – сыночек, но не мертв ни жив.
В Димочке навскидку – килограмм 130,
Распластался Димочка на пути моём.
Молодой совсем еще и не начал бриться.
Пена пузырится над закрытым ртом.
Подбежала бабушка и запричитала:
«Димочка!» – за руку Диму теребя.
Дима встрепенулся и румянцем малым
Щёки зарумянились. Мутными глазами
Дима огляделся и пришел в себя.
Долго поднимали вертикально Диму,
Долго на негнущихся, тряпочных ногах
Тело будто тесто растекалось мимо,
Мялось, извивалось в сведенных руках.
Бабушка и мама оптимизма ради
Ободряли Диму, заодно меня.
Стерли с Димы пену, подсобили сзади
Водрузили Диму, бодрого, в слюнях.
Дальше как обычно, по пути привычном
Повели соколика бережно под ручки.
Посулили сладостей в порциях приличных,
Вызвали улыбочку, разогнали тучки.
Сетуют терпелицы: «Не сидеть же дома?
Не глядеть же в ящик, в зеркала и стены.
Надо бы проветриться, но с таким весомым,
Но с таким рискованным выходить проблемно.»
Дима улыбается и согласен Дима,
Юноша очухался и не помнит драмы.
Радостно шагает по траве детина,
Радостно кряхтят под ним бабушка и мама…
P.S.
Дело в том что женщины, бабушки и мамы
Неспроста прикованы к своему мужчине,
Неспроста опутаны тяжкими цепями –
Это их служение, жертва для ИХ Димы.
Начало... окончание уже опубликовано...
Как всегда, едва ступив на холм, она задавала себе один и тот же вопрос.
Все «Зачем?» и «Почему?», все причины и следствия остались в прошлом. Каждый человек живёт с тем, что заслужил.
Она жила тем, что каждый раз, поднимаясь на пригорок по просёлочной дороге, спрашивала себя: «Сидит? Или нет?»
Он сидел там, где сидел всегда. [ Читать дальше ]
Причина: ирония ещё однОго дня,
а следствие – ответ:
мой приступ истерического смеха.
Пульсация вражды в висках,
бросок ножа, удар! И рана на дверях.
Петля на ветке ближайшего ореха.
В порыве безысходности и зла
летят ножи от нынешнего настроения.
Обманчив мир. И мысль – петля.
Иллюзия задушится в мгновение.
Нет сказки. Нет не принца, ни коня
Судьба, вновь, над душой смеялась.
Уюта нет, семьи, домашнего тепла.
Печаль, в глазах. Одна печаль осталась.
Как ностальгия душит иногда,
а я боюсь вздохнуть... И бесит жалость.
В окне, с улыбкой злобною Луна,
со мной, во тьме на «Ты» общалась.
- Чего смеёшься ты с меня?!
- Ты ждешь и наблюдаешь?
- Чего?! Когда иссякну я?!
- Пошла ты...
Я в твоём свете не нуждаюсь.
Эмоций нет. Я вся ушла туда,
а телу – малая лишь жалость.
Нет страха - просто пустота.
Я милость, но ни чья.
Я то, что от меня осталось.
И тело с искалеченным нутром
забыло любовные мгновенья.
Примятая весной трава и гром…
Их нет. На сердце нет волнения…
- О люди, что вы судите меня?!
- А может у вас боли не бывает?
Имея грех, других в грехе виня,
вам наглости судить - хватает.
Не ваша злом, ведь, искалечена душа
по миру этому, сироткою блуждает.
Я не прошу вас оградить меня от зла,
прошу, меня с моей душой оставить.
Я рвусь. Все сухожилия напрягла.
Куда, зачем?! - Сама не знаю.
Нейроны, в голове, убьют меня,
И эта мысль порою утешает.
Сквозняк ночами, волком воет
и колыбелью стелиться в ногах.
Опять твой взгляд в моём - утонет,
но теперь только в моих лишь в снах.
- О, девочка моя! - строка из сна.
Во снах родным я улыбаюсь.
Мои родные, ждёте ль вы меня?
Ответа нет - я просыпаюсь.
Будильник, мысли отгоняет
и мне вставать пора. Труба зовёт.
Рассвет уют до ночи прогоняет.
Работа, будни. Мне как всегда везёт!
Сигнал реала меня снова ранит.
Что впереди? Сплошная мгла.
Всё безнадёжно. Туман не отступает
и телу подчиняется опять душа…
Лишь иногда, плаксивое окно
меня, в днях прошлых отражает.
Меж делом, покажет «Я» моё.
На миг. А в остальном –
меня как будто, не бывает,
но всё когда-то, будет хорошо.
© Copyright: Виталий Тугай, 2013
Жанр: драма, артхаус
Країна: Україна - Канада - США - Швеція
Кіностудія / кінокомпанія: "Фест-Земля" Режисер: Юрій Герасимович Іллєнко Актори: Віктор Соловйов, Людмила Єфименко, Майя Булгакова, Філіп Іллєнко, Віктор Дімерташ
Сюжет: Пейзаж України 1980-х років ... За три дні до звільнення з в'язниці збігає Людина. Монумент "Серп і молот" стає його притулком ... Історія, розказана у фільмі, проста і документально достовірна: вмираючому молодому укладеним дає свою кров охоронець, його ровесник. Ватажки зони, "вовняні", не приймають врятованого від смерті товариша в свої ряди, тому що в ньому тепер тече кров "собаки". Лаконічний і вичерпний вирок тоталітарному устрію. Фільм став завершальним акордом радянського кінематографа.
Дод. інформація: Остання кінематографічна картина, до якої має відношення Сергій Параджанов. Шість років він провів в ув'язненні під Алчевськом Луганської області. Після звільнення, коли здоров'я Параджанова було підірвано, він написав кілька кіносценаріїв. Про перебування в зоні він багато розповідав Юрію Ільєнко. З цих оповідань та письмової спадщини Параджанова народився сценарій фільму. Юрій Іллєнко створив незалежну кіностудію «Фест-Земля», на якій зняв перший в Україні фільм не на державні кошти. В основу фільму було покладено зеківські оповідання Сергія Параджанова «Лебедине озеро. Зона». Це фільм було запрошено на Канський фестиваль, де він виборює два призи: Приз ФІПРЕССІ — міжнародної федерації кінопреси і Приз «Ескор» — незалежної молодої кінокритики. Приз «За кращу операторську роботу»; приз «Золотий витязь» Міжнародного кінофестивалю Нови Сад, Югославія, 1993; Приз «За кращу операторську роботу» Міжнародного кінофестивалю «Кінотавр», Сочі, Росія, 1991) В українському прокаті фільм не показувався. Пізніше російська телекомпанія ОРТ придбала його з ексклюзивними правами щодо показу і навіки поклала на полицю.
Тривалість: 1:29:32 Якість: DVDRip Відео: кодек: XviD розмір кадру: 640x448 бітрейт: 128 кб/с
Аудіо: мова: українська переклад: оригінал подяка Arsenfpu качати