"Неврожай, що про нього ви читали в основному тексті, не міг би спричинити голодомор, якби більшовики не вивезли з сіл практично все збіжжя та харчі".
Завжди цікаво подивитися на себе очима сусідів. Ось як виглядає згадка про Голодомор в Україні 1932-1933 рр. у чеському підручнику з історії для 9-го класу:
"Голодомор, що стався на Україні в 1932–33 рр., був жахливим лихом. Кількість жертв, за деякими оцінками, сягнула 7 млн. На Україні панує погляд, що голодомор штучно влаштували більшовики, а низка фахівців вимагає визнати його умисним геноцидом.
Адже неврожай, що про нього ви читали в основному тексті, не міг би спричинити голодомор, якби більшовики не вивезли з сіл практично все збіжжя та харчі.

Сторінка підручника >>>>   ТИСНИ

Вони були їм потрібні для постачання до міст, що розросталися у зв'язку з розбудовою промисловості. В обмін на збіжжя вони також купували за кордоном устатковання та не в останню чергу накопичували велетенські резерви на випадок війни.
Однак зерно через недбале зберігання гнило у сховищах під збройною охороною, тоді як по селах мерли люди, яким військо перешкоджало податися деінде. Окрім того, ухвалено закон про розкрадання державної власності, за яким могли стратити й того, хто підібрав на колгоспному полі кілька колосків.
Становище було таке жахливе, що люди від голоду йшли на людожерство. Влада у відповідь розвішувала оголошення "Їсти мертвих дітей — варварство".
Вихідні дані книжки: Djepis 9 pro zkladn koly Nejnovj djiny. Veronika Vlkov. Vydavatel SPN-pedagogick nakladatelstv, 2009

Хіба не вас знищували ці системи?

Хіба вони не є спорідненими?

Чи помиляються ГЕНІЇ? Так, але ВІДКРИТО ВИЗНАЮТЬ СВОЇ ПОМИЛКИ! (вибачте, далі іноземною мовою)

Обратимся к труду официального биографа Черчилля, Мартина Гилберта, "Уинстон Черчилль, 1945-1965 «Никогда не отчаивайся»"

**********************************************************************************************

3 ноября 1953 года в выступлении перед Палатой Общин Черчилль сказал:

«...Событием в мире стала смерть Сталина и приход к власти в Кремле другого режима. Я хочу остановиться на минутку на этом ... знаменательном событии. Почти восемь месяцев прошло с тех пор, и везде стоял и сейчас стоит единственный вопрос — приведёт ли окончание эпохи Сталина к смене политики Страны Советов? Намечается ли другой подход?»

25 февраля 1954 года в выступлении перед Палатой Общин, посвящённой Берлинской конференции (13), Черчилль заявил:

«Огромную по территории империю и многообразное количество подданных, которые Советы захватили в своё подчинение в момент союзнической победы и составляет главную причину разделения, существующего на сегодня между цивилизованными нациями.

С другой стороны, то, как Сталин использовал плоды своего триумфа, привело также и к иным результатам, которые будут ещё долго живы и которые, конечно же, не возникли бы в наше время, если бы не давление и угрозы со стороны Советов. Никто кроме Сталина, и ничто кроме действий России под его началом, не способствовали бы такому скорому возникновению прочного союза и братства англоязычных народов, от которого зависит жизнь свободного мира.

Критики обвиняли Черчилля в том, что он меняет своё мнение также часто, как и шляпу. 9 октября 1954 года в своём выступлении на конференции Консервативной партии в Бэкпуле Черчилль уже радикально поменял свой тон и поставил «своего друга Сталина» в одну строку с Гитлером:

«Пусть диктаторы, чьё злонравие породило страшные дела — дела, которые никогда бы не совершились без их деспотичной личной власти — несут свой ужасный список содеянного в историю. Пусть Гитлер заберёт свой позор с собой в ад... Но в этот знаменательный момент мировой истории и может быть судеб всего человечества я имею ввиду не только Германию и Гитлера. 

Сталин был на протяжении многих лет диктатором России, и чем больше я изучал его карьеру, тем больше я был шокирован ужасными ошибками, которые он допустил, и совершенной безжалостностью, которую он проявил к отдельным людям и людским массам, с которыми он действовал. Сталин, когда Россия подверглась нападению, был нашим союзником против Гитлера, но когда Гитлер был уничтожен, Сталин стал для нас главным источником ужаса.

В цей день українські емігранти в США пригощали всіх безкоштовним борщем.

http://nctv.in.ua/video/watch/lazar-kaganovich-teror-proti-ukra-nskogo-narodu

Дніпропетровські журналісти зняли фільм про Кагановича та про його злочини.

На Нобелівську премію миру висували Сталіна, Гітлера і Муссоліні

На сайті Нобелівських премій з'явився список претендентів, яких висували на премію миру в період з 1901 по 1950 роки, але які її не отримали. Там можна побачити неабияких миротворців - Сталіна, Гітлера, Миколу Другого і Муссоліні. За правилами комітету, імена номінантів тримаються в секреті півстоліття. Судячи з цієї публікації, свого часу на премію миру висувалися Йосип Сталін (навіть двічі - в 1946 і 1948 роках), Адольф Гітлер (в 1939-му) і Беніто Муссоліні.

Пропонували і Вінстона Черчилля, але замість цього він отримав в 1953-му році премію з літератури за свої мемуари. У різні роки розглядалися також кандидатури Льва Толстого, Еріха Марія Ремарка, Миколи Реріха, а також Миколи Другого.

У минулому 2010 році Нобелівську премію миру присудили китайському дисиденту Лю Сяобо, однак вручити її так і не змогли - він перебуває у в'язниці, і Пекін не погодився відпустити його на вручення Нобеля. У 2009 році премію миру отримав президент США Барак Обама з формулюванням "за величезні зусилля з укріплення міжнародної дипломатії і співпраці між народами". У 2008 році премію миру отримав фінський дипломат Марті Ахтісаарі, який від імені ООН займався врегулюванням конфлікту у Косово, що завершилося проголошенням незалежності колишнього регіону Югославії та Сербії. У 2007 році Нобеля в цій номінації отримав віце-президент Альберт Ґор - один із опонентів Джорджа Буша-молодшого, який потім підтримував Обаму. В 1971 році "літературна" Нобелівка дісталася поету Пабло Неруді, який у молоді роки допомагав зникнути від мексиканського правосуддя Давіду Сікейросу - керівнику терористичної групи, котра здійснила невдалий замах на Лева Троцького.

  За даними офіційного сайту, на сьогодні серед лауреатів премії миру налічується 97 осіб, серед них 12 жінок і 20 організацій.

Церемонія вручення Нобелівських премій проходить у Стокгольмі й Осло в день смерті засновника винагороди Альфреда Нобеля - 10 грудня. 

Про пропаганду радянського культу в совкових головах й як насправді працювали над культом, комуністам та ПРостим пацанам можна розслабитись, відкинутись на спинку й зайнятись звичною справою.

Льонін жив ! Займається фізкультурою, качає прес ..., щоб виглядати суперськи, пацани "Нє всьо ісчьо прапала! Каждому достанітся!".

От ніяк не розумію навіщо тримають ці тіла, а головне для кого й для чого ? Якщо судити з виховання дуже великої любові до цього тіла то явно в срусру було дуже багато тих хто палко любив це тіло, а як говорить радянське прислів'я "У кого посада вище той до тіла і ближче" тож, те що не могли втілити мільйони прости радянських громадян, було доступно комуністичній еліті, тобто вони реально доказували свою любов вождю. Згадаймо, що саме за "прєданностю партіі та вождю мірового пхарєталіата" формувалась еліта комуністичного суспільства, отож обряд любові до тєла не даремно виник в тоталітарних режимах, без цього обряду не можливо сформувати ні тоталітарну партію ні будь яку іншу секту. Раз тіла тримають досі значить в них є ще потреба у високопосадовців, а значить далі  практикується вчення комуністів. Тільки елітні секти з хорошими фінансовими можливостями можуть дозволити собі реально практикувати любов до тєла впродовж десятиліть, поставити цей акт собі за ідеал й масово його культивувати. Почитайте в Вікіпедії як формується "ця хвороба" у особин й абстрагуйте поняття "особина" на тоталітарне суспільство, ви побачите вражаючу схожість в формуванні масової (геноцидної) свідомості тоталітарним режимом й цією хворобою. Як бачимо нашому суспільству досить важко відійти від пост-геноцидної свідомості, особливо коли на це захворювання вітчизняна психіатрія закриває очі, хоча кожній думаючій людині зрозуміло, що ця масова культивація тоталітарним режимом важкого психічного захворювання отруїла життя мільйонам простих людей. Так само чітко простежується наявність тіл та бажання їх мати і низький рівень розвитку країни.

Сподіваюсь українці швидко зможуть подолати цю тоталітарну чуму й позбутись пост-геноцидної свідомості.