14/01/2011
Президенту України
Генеральному прокурору України
Політичним партіям України
З в е р н е н н я
Асамблеї громадських організацій малого
та середнього бізнесу України
У 2010 ріці в Україні відбулись кардинальні зміни. На жаль, декларована стабільність і реформи, стали умисним звуженням прав та демократичних цінностей громадянського суспільства, знищення малого та середнього бізнесу, перетворення народу України на безправних заручників великого капіталу, а саму країну - у сировинний придаток транснаціональних корпорацій.
Асамблея громадських організацій малого та середнього бізнесу України ще з весни 2010 року неодноразово застерігала органи влади про такі загрози та тенденції. На жаль, наші застереження були ігноровані і ми змушені були піднятись на захист своїх прав шляхом протидії Податковому насиллю, що вчинив Уряд. Виробили чітку і незмінну до сьогоднішнього дня позицію про його неприпустимість. Проаналізувавши діяльність різних політичних сил, що представлені у Верховній Раді України, наша Асамблея в м. Луганську 20 жовтня минулого року констатувала, що всі без виключення парламентські партії, фракції яких за останні роки були представлені в правлячих коаліціях, мали змогу реалізувати свої передвиборчі обіцянки.
Однак, всі вони голосували за ті чи інші законопроекти, які наносили шкоду вітчизняному бізнесу та народу України в цілому.
Всі політичні сили в парламенті незалежно від того, чи вони в правлячій коаліції чи в опозиції, несуть відповідальність за політичний і економічний стан країни. Тому Асамблеєю було проголошено про проведення акцій протесту без залучення політичних сил. Така вимога разом з конкретною позицією Асамблеї стосовно неприйняття Податкового кодексу дала змогу об’єднати підприємців всієї України.
Акції протесту, які були викликані байдужістю та демонстративною самовпевненістю з боку правлячих кіл, демонстративним ігноруванням думки громадськості, проводилися нами виключно в спосіб передбачений Конституцією та чинним законодавством України. Узгоджені дії підприємницького загалу стали певним уроком для всіх сторін законотворчого процесу та попередили «прискорене» прийняття Житлового, Митного, Трудового кодексів.
Тим не менше, в порушення Конституції України, була розгорнута і продовжується кампанія репресій щодо наших активістів та партнерів, на що Асамблея ГОМСБ України вже звертала увагу органів влади. Ми є свідками ескалації відвертих провокацій, автори яких, розпалюючи міжрегіональні, міжконфесійні та мовні проблеми, мають на меті відволікти народ України від нагальних питань корупції, утисків інакомислячих, спроб знищення малого та середнього бізнесу, інфляції, зростання цін на все, - починаючи від продуктів харчування до комунальних платежів, газу та електроенергії.
Нас також обурює, що окремі політичні сили не покидають спроб використати малий та середній бізнес, ідеї "підприємницького майдану" з метою власного дешевого піару та отримання політичних дивідендів.
Ми заявляємо: саме через втручання окремих авантюристів та маріонеток від різних політичних сил, підприємці поки що не отримали перемоги над антинародним Податковим кодексом. Саме цими особами вносилися чвари, розпускалися плітки про розкол. Саме ці особи мали необмежений доступ до ЗМІ, дискредитували активістів майдану, в тому числі й представників Асамблеї ГОМСБ України.
Ми вимагаємо від Президента та органів прокуратури стати на захист народу і Закону України, дати вказівку органам влади припинити безперспективні намагання залякати народ, активістів майдану і провести розслідування та покарати конкретних винуватців, а саме – розробників Податкового кодексу, депутатів Верховної Ради, які голосували за Податковий кодекс, незважаючи на грубі порушення законодавства при його прийнятті, осіб, які, санкціонували знесення наметового містечка, чим порушили права і несли загрозу здоров’ю людей, що знаходились в наметах, зокрема, шляхом утворення їх безпосереднього контакту з нагрівальними пристроями, чим могли викликати опіки та пожежу, знищили особисте майно громадян.
Ми вимагаємо припинити переслідування членів координаційної ради, активістів Асамблеї з Хмельницького, Луганська, Львова, наших партнерів з КУПРу, Конфедерації вільних профспілок, Відсічі.
Ми сподіваємось, що високопосадовці на цей раз почують нас, і не буде потреби скликати новий майдан. Ми будемо й надалі відстоювати свої права в будь-який спосіб, передбачений Конституцією України і адекватний діям органів влади.
Будь – яке посягання на особисті права і свободи громадян України отримає адекватну оцінку та гідну відповідь з боку Асамблеї громадських організацій малого та середнього бізнесу України.
...
31. Крім того, проект закону має вимагати, щоб компетентний орган видавав письмове підтвердження отримання належного повідомлення, яке підтверджує, що організатор зібрання виконав відповідні вимоги щодо повідомлення. Причому таке підтвердження має бути видане у всіх випадках, а не тільки "на прохання організатора", як передбачено у статті 12 законопроекту.
32. Крім того, уявляється, що збір документації, яка повинна бути надана організатором органові влади згідно п. 3 статті 8, може бути занадто бюрократичною та обтяжливою процедурою. Отже, ці вимоги рекомендується виключити.
Стаття 9 - Вимоги щодо проведення мирних зібрань
33. Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ знову підтверджують свою позитивну оцінку статті 9, яка передбачає загальну можливість проводити мирні зібрання у будь-якому громадському місці у будь-який час доби. Також позитивно, що повна заборона зборів біля небезпечних об'єктів була видалена.
34. Однак, деякі визначення, які містяться у переліку місць, де не дозволяється проводити зібрання (особливо пункти 1, 2 і 4 статті 9) сформульовані таким чином, що не можуть бути чітко інтерпретовані. Ступінь забороненості цих зон чітко не визначена. Ці положення повинні бути змінені. Що стосується заборони публічних заходів поблизу небезпечних виробничих об'єктів та інших об'єктів високого ризику, то, заборона має бути обмежена тими територіями, які закриті для громадськості та відповідним чином обгороджені. Якщо зона високого ризику відкрита для громадськості, видається, що немає підстав для заборони організованого громадського зібрання на цій території. Аналогічним чином положення статті 9 надають занадто широкі підстави для заборони зібрань. Наприклад, "дії, які порушують нормальне функціонування підприємства" може бути розтлумачене надто довільно. Тому рекомендується переглянути статтю 9 у світлі цієї позиції. Як і в статті 5 (вище), одним з можливих поправок може бути включення терміну "непропорційно" у статтю 9, щоб вона звучала так: "непропорційно перешкоджати вільному проходові" і "диспропорційно впливають на їх нормальне функціонування».
35. Крім того, ця стаття використовує вираз "не допускається", який тягне за собою непропорційне обмеження щодо здійснення права на свободу зібрань, практично виключаючи використання оцінки пропорційності на індивідуальній основі. Мета зібрання часто тісно пов'язана з певним місцем. Свобода зборів включає в себе право зібрання проходити на відстані "зображення і звуку" від його цільового об'єкту. Положення, що дозволяє більше гнучкості у прийнятті рішень компетентними органами, було б кращим.
Стаття 10 - Попередня агітація
37. Із статті 10 законопроекту видалені непрямі обмеження на мирні зібрання, тобто заборона на проведення попередньої агітації у формі мирного заходу. Однак пункт 3 цієї статті, який забороняє агітацію у формі, який "ображає і принижує честь і гідність людини і громадянина" залишився у проекті закону. Зміст листівки та інші матеріали про зібрання або запрошення на збори не повинно регулюватися цим проект закону. Цитована фраза суперечить положенню Європейської конвенції яке дозволяє вираження ідей, які можуть шокувати, ображати або не сприйматися частиною населення.
Стаття 11 - Матеріально-технічне забезпечення
38. Стаття 11 забороняє державним підприємствам, установам та організаціям, а також іноземцям та особам без громадянства фінансувати зібрання. Проте, як зазначено у Спільному експертному висновку 2009 року, ця заборона означає, що право цих субєктів організовувати зібрання може бути серйозно порушеним. Окрім того, згідно зі статтею 1, усім іноземцям та особам без громадянства які перебувають в Україні дозволено брати участь у мирних зiбраннях, а також діяти як організатори (див. вище пункт 17) та фінансувати такі зібрання.
Статті з 12 до 14 - Обов'язки виконавчих органів місцевої влади та правоохоронних органів
40. Новий варіант статей 12 і 13 враховують деякі з зауважень, зазначених у Спільній думці Венеціанської комісії та БДІПЛ/ОБСЄ 2009 року. Проте низка недоліків залишається: як згадувалося вище, проект закону має вимагати, щоб компетентний орган видав письмове підтвердження отримання повідомлення відразу й у всіх випадках (див. вище, пункт 26.). Крім того, вимоги до місцевих органів влади щодо забезпечення громадського порядку та безпеки людей, а також дотримання законності під час проведення зібрань є зайвими, оскільки це зобов'язання правоохоронних органів (згадане у статті 14 § 2), а не місцевих органів влади.
41. Хоча включення окремої статті про відповідальність правоохоронних органів, безумовно, вітаємо (стаття 14), Венеціанська комісія та БДІПЛ/ОБСЄ відзначають, що проект закону не передбачає положень стосовно припинення зібрань. Дії правоохоронців під час зібрань можуть включати, у випадку коли ситуація під час зібрання погіршується (наприклад, учасники почнуть застосовувати силу) накладати обмеження чи припинення зібрання. При цьому, правоохоронці повинні розглядати їхній першочерговий обов’язок сприяти реалізації права на мирні зібрання. Проект закону обмежує себе посилаючись до Закону України “Про міліцію” оскільки там вказані “інші дії повязані з дотриманням миру та безпеки громадян під час проведення зібрань”. Проте це неможливо, при відсутності такого закону для оцінки, чи це посилання та цей закон забезпечує повний захист основоположних прав та свобод. Для максимальної прозорості, до Проекту закону можна було б додати положення для чіткості цього питання.
Стаття 15 - Обмеження мирних зібрань
43. Змінена стаття 15 проекту про обмеження на публічні збори вимагає, що ці обмеження можуть бути накладені "судами відповідно до закону і лише в інтересах національної безпеки та громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров'я населення або прав і свобод інших осіб "(стаття 15 § 1). Компетентний орган, коли він вирішить звернутися до суду з позовною заявою, зобов'язаний повідомити про це організатора мирного зібрання "без зволікання, не пізніше дати, з моменту оголошення його" (стаття 15 § 2) .
44. Венеціанська комісія вітає ці нові положення. Вона також упевнена, що проект закону визначить досить обмежений і вичерпний перелік підстав для накладення обмежень на здійснення права на свободу мирних зібрань. Комісія та ОБСЄ/БДІПЛ наполегливо рекомендують додати положення про те, що ці судові обмеження мають бути пропорційні у всіх випадках.
45. У відношенні судового розгляду, Венеціанської комісії та ОБСЄ/БДІПЛ нагадують «Керівні принципи», які стверджують, що судовий розгляд "повинен бути своєчасним, щоб справа була розглянута і рішення суду опубліковане до планованої дати зібрання." (пункт 138).
46. Рекомендується додати до статті 15 п.3 положення щодо вимоги до суддів приймати остаточне рішення протягом 48 годин. Проект також має предбачити можливість тимчасової заборони, коли суд не взмозі винести остаточне рішення до початку планованого зібрання.
Стаття 16 - розгляди та апеляції
47. Проект закону передбачає адміністративний і судовий розгляд рішень, дій та бездіяльності органів виконавчої влади. Адміністративні та судові процедури повинні бути достатньо швидкими для того, щоб організатор отримав остаточне рішення до дати повідомлення зібрання.
Стаття 18 - Відповідальність за порушення права на свободу мирних зібрань
48. Це положення передбачає те, що “Особи, винні у порушенні вимог цього Закону, притягуються до дисциплінарної, адміністративної, цивільно-правової, кримінальної відповідальності згідно із законом”. Венеціанська комісія та ОБСЄ/БДІПЛ рекомендують, щоб були чітко визначені належність до певного положення закону, повинен бути чітко визначений штраф, також у всіх випадках встановлений штраф має бути пропорційним до особливості порушення. В проекті закону має бути передбачено вимогу до компетентного органу видавати письмове підтвердження отримання повідомлення негайно і у всіх випадках, pазом з тим, вимогу забезпечити публічний порядок та безпеку людей, а також дотримання закону під час проведення зібрання, що є обов’язковим, оскільки це є обов’язком правоохоронних органів, а не органів місцевого самоврядування.
КОМЕНТАРІ.
Загалом цей висновок Венеціанської комісії можна вважати вироком законопроекту 2450.
- відсутність повідомлення про зібрання не була підставою для заборони зібрання.
- процедура повідомлення жодним чином не ускладнювалася,
- органів державної влади та місцевого самоврядування не втручалися у реалізацію права громадян на мирні зібрання,
- було встановлено чіткі підстави для судової заборони мирних зібрань,
- були усунуті обмеження щодо місць проведення зібрань,
- було встановлено відповідальність влади і, зокрема, правоохоронців, за порушення свободи зібрань,
- було встановлено спеціальні терміни для судового розгляду справ про мирні зібрання.
4. Якщо законопроект 2450 стане законом у такому вигляді, як він існує зараз, він стане чудовою зброєю (краще б сказати, дубцем) в руках виконавчої влади та міліції у боротьбі проти свободи зібрань в Україні.
5. Венеціанська комісія – експертна установа, її висновки носять характер рекомендацій і до її компетенції не належить вказувати українському чи будь-якому іншому парламентові, які закони і в якому вигляді приймати або не приймати взагалі. Проте кількість і якість (зміст) зауважень, висловлених європейськими експертами, однозначно вказує на те, що врахування всіх цих зауважень у межах законопроекту 2450 неможливе. 6. Отже потрібен новий законопроект, розроблений на основі європейських стандартів свободи зібрань, закладених у «Керівних принципах щодо свободи зібрань», рішень Європейського суду з прав людини та рекомендацій Венеціанської комісії.
Інакше кажучи, законодавству щодо свободи зібрань в Україні потрібен капітальний євроремонт.
Володимир Чемерис,
Член правління Інституту «Республіка».
Чего то меня потянуло на общие вопросы.... Вопрос в приоритетах. Что на первом месте?
APD. Наверное не совсем правильно сформулировала вопрос. Не для полного и безграничного счастья. А для того, чтобы чувствовать себя счастливым.
