хочу сюди!
 

Анастасия

41 рік, риби, познайомиться з хлопцем у віці 42-48 років

Замітки з міткою «ющенко»

Языковые провокации регионалов.

Виталий Червоненко, «Главком»
Перед парламентскими выборами «регионалы» в очередной раз затеяли балаган с русским языком. 26 августа Сергей Кивалов и Вадим Колесниченко зарегистрировали «усовершенствованную» версию языкового законопроекта. Под новым соусом ПР вновь пытается протащить старую идею узаконенного регионального статуса русского, отмены обязательного дубляжа фильмов на украинский, разрешения телеканалам вообще не вещать на государственном, а рекламистам без лишних стеснений работать только на «великом и могучем».

Первая попытка.   Придя к власти, Партия регионов заболела весьма специфическим недугом – осенней предвыборной языковой шизофренией. Напомним, что ровно год назад, накануне местных выборов, регионалы вместе со своими коллегами по коалиции написали удивительнейший документ – проект закона «О языках в Украине». Авторы – Александр Ефремов, Петр Симоненко и Сергей Гриневецкий, прикрываясь Европейской Хартией региональных языков и меньшинств, предложили выполнить многострадальное обещание Януковича о придании русскому статуса официального.

Делать это они предложили через механизм «региональных языков». Подобный статус могли получить полтора десятка языков, и, прежде всего, русский. Механизм легализации предлагался простой, – если на некой территории – от села до области, 10% населения считает своим родным не украинский, то местный совет объявляет его региональным. Со всеми вытекающими последствиями – использованием его в образовании, науке, культуре, госуправлении, делопроизводстве и официальной документации с вышестоящими властными инстанциями. В документе было немало всяческих сюрпризов, о которых тогда подробно писал «Главком». Многие положения, конечно же, соответствовали европейской практике и принципам. Но некоторые откровенно прописаны только под русский. К примеру, отмена обязательного украинского языка рекламы, дубляжа фильмов и вещания на ТВ. Эти сферы как раз и были теми гаванями, где украинский хоть как-то использовали.

Как раз из-за откровенной антиукраинской направленности законопроекта его в пух и прах разнесла оппозиция, различные общественные организации и даже Национальная академия наук Украины. Дошло до того, что и Литвин призвал повременить с языковым законом. Спикер схитрил – отправил документ на экспертизу в Венецианскую комиссию. Та, как и ожидалось, дала ему максимально негативную оценку, и документ успешно «слили».

Второй заход.   Но, очевидно, новые выборы требуют новых языковых решений. Чем же пудрить мозги русскоязычным избирателям, если с реформами, экономикой и борьбой с коррупцией не получается? Конечно же, старым и проверенным языковым вопросом.  Возможно, мы не правы, и авторы нового законопроекта «Об основах государственной языковой политики» Сергей Кивалов и Вадим Колесниченко просто и бескорыстно защищают права русскоязычного населения и представителей других национальностей Украины. Может, они лишь пытаются имплементировать взятые Украиной перед Советом Европы обязательства, а избирательный фактор – это так, совпадение.

Честно говоря, за некоторыми исключениями, проект Кивалова-Колесниченко не слишком и отличается от предыдущей версии. Так, местами подмарафетили, уточнили дефиниции и определения, сделав возможным запустить процесс «регионализации» языков еще до следующей переписи населения.

 Итак, первая новела документа – статус регионального будут предоставлять тому языку из перечня, который во время переписи 2001 года 10% жителей региона назвали родным. Или же просто самые инициативные соберут подписи 10% жителей региона «за». Официально дело проворачивается через решение местного совета. Кстати, совет может внедрить региональный язык даже без 10% барьера, просто по своему усмотрению. Напомним, в предыдущей версии надо плясать от ответа на вопрос переписи о «языке преимущественного общения». Такого вопроса в 2001 во время переписчики не задавали, а потому выходило, что ждать с регионализацией надо было до декабря 2012 года и новой переписи населения. А это, как понимаете, уже после выборов 2012 года. Кому это тогда вообще будет надо?

Украинский – вон с экранов!

Из проекта-предшественника взяли и самые одиозные нормы о рекламе, кино и телевидении. Господа Кивалов и Колесниченко считают, что обязательный дубляж на украинском надо отменить, позволив дистрибьюторам самим решать языковой вопрос. Реклама на государственном языке также станет необязательной, а телеканалы сами решат, нужен ли им украинский. При чем, авторы документа даже поленились сравнительную таблицу написать к законопроекту, в которой каждый сразу же мог бы «просечь» изменения в законы о рекламе, телекоммуникациях и кинематографии. Их скромненько указали лишь в конце документа, гамузом вместе с другими поправками в переходных положениях.

 К тому же, авторы явно «запутались» в дефинициях. Итак, региональную языковую группу определили «как группу людей, что проживает в определенном регионе (населенном пункте) и имеет общий родной язык». Родной язык, по мнению депутатов, это – «первый язык, которым человек овладел в раннем детстве». Хотя тут же пишут, «что каждый имеет право свободно определять язык, который он считает родным». Какое то дышло, а не определение получается: родной язык - это тот, на котором ты начал общаться с пеленок. Но его ты можешь по собственному усмотрению изменить. Полная графомания без смысла, чтобы подогнать законопроект под имеющийся в переписи вопрос.

 Формально статус регионального смогут получить русский, белорусский, болгарский, армянский, гагаузский, идиш, крымскотатарский, молдавский, немецкий, новогреческий, польский, ромский, румынский, словацкий, венгерский, русинский, караимский и кримчацкий языки. Но не надо быть семь пядей во лбу, чтобы предугадать, что на областном уровне 10% барьер в основном дотянет лишь русский.

 И именно этот язык во всем юго-востоке страны, да и в центре, будет провозглашен региональным. В общей сложности, под «русский региональный» уже сейчас попадет 13 областей и регионов Украины: Крым, Донецкая, Харьковская, Луганская, Запорожская, Херсонская, Днепропетровская, Николаевская, Одесская, Сумская и Черниговская области. А еще и Киев с Севастополем. В Закарпатье с его 13% венгерского населения региональным станет венгерский, а в Черновицкой области – румынский (около 11% - родной румынский). В Крыму с 13% крымских татар крымскотатарский также получит статус регионального.

    А что, собственно, дает региону официальный статус «местного» языка? Даже невооруженным взглядом видно: достаточно. Фактически, на половине территории страны региональные языки будут иметь те же права, что и украинский. Язык в садике, школе, институте, суде, госучреждениях – региональный. Местные органы власти смогут работать на региональном, а также вести всю документацию и переписку с центром.

 Очевидно, что украинский с такими формулировками сразу же вытеснят на юго-востоке страны даже из тех сфер, где он до сих пор хоть как-то существовал. Добьет ситуацию уже упомянутые новации в сфере кино, телевидения и рекламы. На это авторы документа, скорее всего и надеются, ведь никто не удосужился привести хотя бы приблизительную смету всех этих новаций.

Миллионы на ветер.

Во многих областях, если даже не во всех, а, возможно, и большинстве райцентров, сразу же надо будет набирать армию всевозможных переводчиков. В некоторых регионах даже в рамках одного района может быть сразу несколько региональных языков, и на всех одновременно надо вести переписку. То же в судах. Конечно, с русским все проще, а как с остальными? А представьте, насколько должны вырасти штаты в центральных органах власти в Киеве, в каждом министерстве и ведомстве, ведь им документы тоже будут слать на региональных. Только представьте, как разбухнут суды, прокуратура и милиция. В какую копеечку все это влетит?

 Да и Верховной Раде надо будет бюджетец добавить. Там ведь разрешат выступать на региональных языках, а для перевода на государственный штат переводчиков тоже понадобится. И ЦИК может смело просить себе прибавку – избирательную документацию и бюллетени надо будет переводить на региональные.

 Европа себе может позволить подобную роскошь, а можем ли мы? Неужели в Украине все другие социальные вопросы решены, и единственный оставшийся – региональных языков?

 Авторы документа в объяснительной записке указали, что дополнительных средств из бюджета на все это не надо, мол, и так на Европейскую хартию выделяют. Но конкретных подсчетов никто не приводит. А в бюджете на 2011 год под Хартию значится всего 1,1 млн гривен. Даже по предварительным прикидкам для дублирования чуть ли не половины документов страны надо в десятки раз больше. Не говоря о зарплате переводчикам.

 Напоследок депутаты-регионалы таки умудрились подсунуть свинью и своему партийному лидеру. За искажение государственного языка они предлагают наказывать согласно 161 статье Уголовного кодекса. Так что, друзья, если закон примут, после первой же речи Николая Яновича уверенно подавайте на него в суд за неуважение к украинскому.

Від автору блогу.
Може хоч тепер захисники Пустозвона подумають, чи варто так вперто називати *найбільш українським Президентом* того, що зрадивши Майдан, не посадив фальсифікатора виборів-2004 Ківалова? Наступ на українські національні цінності, про які так палко годинами розповідав Ющенко, продовжується тими, хто мав сидіти, а не бути нагородженим Почесними грамотами в 2007р. Як це нагадує 1917-1919... Не зроблені вчасно інфантильною українською владою жорсткі кроки оберталися поразками України. Знову Крути - тепер мовні ? Знову розчулена сльоза над нещасною долею ? Досить облудної брехні. Думай, народе...

Чи помиряться Ющенко і Тимошенко?

Країні набридли сварки Ющенка і Тимошенко. Країна хоче стабільності, процвітання і спокою. Першим кроком до цього може стати довічний мир між гілками влади і особами, які їх представляють.

То, чи помиряться Ющенко і Тимошенко?


15%, 8 голосів

36%, 20 голосів

49%, 27 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Ющенко очолив партію "Народний Союз "Наша Україна" (опитування)





Як Ви розцінюєте те, що Президент України Віктор Ющенко очолив партію "Народний союз "Наша Україна"? (коментувати зможуть тільки учасники співтовариства "Ми любимо тебе, Україно!")

15%, 4 голоси

42%, 11 голосів

15%, 4 голоси

27%, 7 голосів
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Синій рай

         Якщо подивитися уважно на цей, що пестить погляд, напис, то ми побачимо, що в середині літери "А" щось ховається. До болі...ні, до люті знайоме. А якщо ми візьмемо подозрітельну трубу, та спробуємо  за її допомогою, роздивитися що ж там таке, то побачимо, що там написано - "Партия регионов". 
          А ще більш прискіпливі, особливо ті, хто крокує стопа в стопу з Шерлоком Холмсом, вивчивши та озброївшись його дедуктивним методом, звернуть увагу на те, що цвяхи, якими прибитий цей напис, є золотими. Погодьтеся, це аж ніяк не кореспондується з образом начальника цього, всім відомого та шанованого, закладу. І одразу, після такого скрупульозного аналізу, у аналізатора з'явиться така думка:"щось тут не так". А якщо не так, то він не буде совати свого носа туди, де щось не так, і внаслідок таких підозрілих висновків, трішки нахилить голову вліво(зазвичай вліво нахиляють, але можна і вправо), плюне, та піде собі далі.
          Звісно, це не означає, що всі решта - геть дурні, і лізуть туди, куди не треба лізти;ні, просто дехто з них дуже неуважні(не дарма про геніїв кажуть, що вони не від світу цього), або заклопотані життєвими проблемами, і їм нема коли розгадувати такі ребуси, або, м'яко кажучи, дуже довірливі.
          І ось, один мій знайомий(не довірливий, а неуважний), йдучи по вулиці Життя, побачив цей напис. Що було далі, спробую з його слів зараз викласти.

Синій рай

          Йду я собі по вулиці, як написано вище, Життя. Йду, як всі, нічим не відрізняюся. Пинаю каштани, пластикові пляшки, оселедця з'їв в кафе, постояв подивився, як мусора метелілі якусь бабусю, що продавала помідори, сфоткав потім ці помідори, які у розчавленому вигляді дуже нагадували мені шедеври Пікассо. Ну, і ось у такому радісному вигляді, я і крокував по асфальту...вперед, у бік обрію, прогресу та мрій.
          І тут раптом, виникає з туману якесь скупчення народонаселення. Власне і туман був раптовий. Світило сонце, потім місяць, все було прозоре, а тут - бабах!, туман. Але туман, це таке, туманна матерія, а ось скупчення, це вже конкретно, можна помацати. Я вирішив з'ясувати, чого це так сталося та підійшов ближче.
          Чим ближче я підходив, тим довшим ставало це скупчення. Воно якось витягувалося у довжину. В решті-решт, це скупчення, при наближення до нього, перетворилося в довжелезну чергу. Черга стояла до якоїсь споруди, яка нагадувала сортир, що в селі ставлять, на дворі. І ось, на цій самій споруді-сортирі, і висіла ця вивіска.  
          Черга рухалася дуже швидко. Кожні дві-три секунди двері в цій споруді відчинялися, і туди заходила наступна людина. Да, і люди були якісь дивовижні. Хоч вони і були одягнені по-різному, але вираз обличчя у всіх був однаковий. Це було щось середнє між байдужістю, переляком, та агресією. Все відбувалося мовчки. Хоча мені здавалося, що дехто з них таки рухав губами, але нічого не було чути.
          Ну, я постояв так десь хвилин з десять, поспостерігав, потім знов подивився на той напис, і тут в моїй голові хтось прошепотів, - і я чітко розумів, що це не мій голос, і не мої думки, - "йди ставай в чергу". Я пішов і встав. Поки я йшов до кінця черги, та власне і весь час, що я в ній перебував, час від часу лунала ось ця музика, хоча до того, як пішов ставати в чергу, я її не чув.
          Дурдом який-то, - подумав я. Цей одноакордний музон чомусь нагадав мені одного придурка, який на одному ток-шоу розповідав про "одна палка, два струна, я хазяїн вся страна". Він такі став її хазяїном. Та і досі ним є. Щоб він здох, падлюка.
          Ну, ось з такими думками я дістався кінця черги, ну і став... останнім. Тільки став в чергу, і хотів набрати повітря в легені та важко зітхнути, як, я аж здригнувся, поряд зі мною з'явився який-то дивовижний суб'єкт. Він був в міліцейському кашкеті, в фуфайці, з-під якої виглядала брудна майка, в спортивних штанях та в'єтнамках. В руці він тримав величезного ножа, а на плечі лежав ствол від танкової гармати(я служив в танкових військах, і знаю її, це нарізна 100-мм гармата). Звісно, її не те що підняти, її поворухнути не може одна людина, але мене це чомусь не здивувало.
- Тобі чого? - запитав я його.
- Нічого....тебе охороняю...
- Від кого?
- Від тебе.
          Так,- подумав я.- Піду я, мабуть, по своїх справах, - і пішов...вірніше зробив спробу піти, але в якій-би бік я не намагався зробити крок, на моєму шляху завжди стояв цей, в кашкеті. Ні обійти його, ні зсунути з місця, мені не вдавалося. Поштовхавшись таким чином деякий час, я таки залишився в черзі. Озирнувшись назад, я побачив довжелезну шеренгу людей, які вибудувалися за мною.Їй не було кінця.
- Чуєш, - звернувся я до свого цербера.- А навіщо ти гармату тягаєш?
- Це не гармата, це ствол. Я продаю його...купи...ствол...
          Я не став відповідати, і вже решту часу, поки рухалася черга, мовчав і більше не намагався ретируватися.
          І ось, нарешті я дістався до сортиру(принаймні він так виглядав), подивився на напис...але її вже не було, - Блін, що за херня! - вдарило мені в голову, смикнувся назад, але в цю мить дверцята сортиру відкрилися, і мене, наче засмоктало в середину.
          Що було далі, неможливо описати звичайними словами, навіть наша абетка не підійде. Відбулася якась інверсія, інверсія всього, і мови, і середовища, і подій, які там відбувалися. Наприклад, зараз світить сонце, навколо світло і ми все бачимо. Якого кольору це світло, ми і не замислюємося. Там же, куди я потрапив, було темно, як в печері, але це "темно" було синім, і в той же час все було дуже добре видно. Це важко передати словами. Одного разу, мені здалося, що я помер, що так виглядає смерть та життя після неї...або з'їхав з глузду та перебуваю в якомусь паралельному світі, але сприйняття, міркування, висновки, які я намагався робити, залишилися в тому стані, в якому вони перебували до того, як увійшов в цей світ...або, в це життя...навіть зараз я не можу зрозуміти, а де ж справжнє життя, там, чи тут...а може і не життя, а просто якесь сканування того, що бачиш.
          Ну ось, дверцята за мною зачинилися. І не просто зачинилися, а грюкнули з такою силою та гуркотом, наче то були чавунні грати, хоча з того боку я чітко бачив, що вони зроблені з дощок та оббиті ДВП. І я опинився в повній темряві, яку бачив, і яка була синя. Ця темрява якось обволокла мене, було таке враження. що це не я рухався, а темрява рухала мене.
          Поки я намагався зрозуміти що я, куди я, навіщо я, прямо переді мною, з цієї темряви поступово матеріалізувалося якесь чудовисько. Воно було з однієї голови, стояло на вухах, вуха були взуті у страусові черевики(не знаю, чому я вирішив, що страусові, але воно якось само так вирішилося, і вирішилося досить безапеляційно). В голові, хоча вся ця фігура і була суцільна голова, стирчала сокира, яка чомусь мене не здивувала і складала досить гармонійне враження, - як дипломат в нашій руці. Очі у цієї фігура були на лобі, їх було три. Там де в нас очі, в неї був рот, навіть два. Замість рота там знаходився анальний отвір, а там, де повинні бути вуха, було два носа. І ще один ніс був на підборідді, тільки він там знаходився до гори дригом. Замість носу, був ще один рот, більший за ті два, що на місці очей.  Шевелюра в неї росла не зверху, а на підборідді.


         Оце воно з'явилося і стоїть переді мною. Я навпроти. Так ми стовбичили один навпроти одного хвилин п'ять. Нарешті він...чи воно...важко було визначити, каже:
- Чого мовчиш, кажи пароль
- Який в біса пароль? Ти хто?
- Пісню чув, коли стояв у черзі? Ось і пароль
- Так я там нічого не зрозумів, то, здається, татарська мова була...
- Пароль не в мові, то розповідалася моя програма, а в тому, що ця пісня тобі нагадала
- Ну як що, придурка одного, який казав, - "одна палка, два струна, я...
- Стоп! Оце і є пароль. Даю відгук - "Я хазяїн вся страна". Заходь, будь як вдома. Зараз дам тобі роботу.
          Тут в мене все зупинилося. Без перебільшення. Навіть кров припинила свій рух. Було таке враження, що я розчинився в цій синій темряві. Що ж це таке, - подумав я.- Начебто живий, начебто в голові думаю, і в той же час мене нема.
           Не знаю що, можливо те, що в мене ще залишилися мої думки, але поступово я повернувся до свого звичного стану. Ще треба зауважити, що розмова відбувалася на якійсь тарабарській мові. Наприклад фраза "заходь, будь як вдома" була сказана цією фігурою так - "вдома як, заходь будь", причому слово "вдома" було сказано навпаки - "амодв". І так все решта. На диво, я все розумів. І відповідав так само, хоча думав нормально. І ця придуркувата мова також здавалася нормальною. Я міг би і зараз викладати своє оповідання тією мовою, але, боюся, ти нічого не зрозумієш.
          Ну, думаю, що робити, давай з ним порозмовляю, можливо зрозумію що до чого, і як мені далі діяти.
- Так що, ти і є...
- Ага, я янукович. Що ти вмієш робити? Хоча це не важливо.
- Яка робота, там написано, що це рай. А в раю дерева, між ними ходять, кусають яблука, їдять манну небесну
- Ну вірно, це мій, особистий рай, рай януковича. І дерево тут одне, мешкає на ньому мій помічник, кровосіся, бачиш, він сидить там, кістки обгодує. А всі ходять навколо мене, яблука дають мені кусати, манну небесну мені носять.
- То ти так би і написав, - "Рай януковича". Навіщо обдурюєш людей?
- А де ти бачив, щоб було написано, що рай чийсь? Рай петра, чи рай матфея. Кругом просто рай. Просто треба уважніше дивитися, що там написано і як оформлено. Той, справжній рай, він один, і напис та його зовнішній вигляд неможливо підробити. А те, що ти лох і клюнув просто на слово "рай", то це твоя проблема. Але не хвилюйся, тепер в тебе не буде ніяких проблем. Я відміняю всі твої проблеми, тепер в тебе будуть тільки мої проблеми.
          Ну гад, - думаю.- за лоха мене тримає. Хоча справи, бачу, хренові.
          В цей час, почувся тупіт, наче загін конів біг. Він ставав все гучніше та гучніше. І ось, з туману виринув якійсь чолов'яга, одежа на ньому була вся розідрана, обличчя все у крові. За ним з'явилася юрба якихось, чи то бомжів, чи то ряжених. Вони були схожі на того суб'єкта, що мене охороняв в черзі. На головах в них були, в кого міліцейські кашкети, в кого гестапівські, хтось був у шапці-ушанці, хтось в брилі. У руках, вони розмахували, хто ножем, хто бітою, хто залізною трубою. Вся ця кодла гналася за тим бідолагою. Гналися мовчки.
          Янукович, навіть і оком не поворухнув в той бік.
- Не звертай уваги, цей мудак не хотів віддати мені свої заощадження. Хоча вони не його, а мої. І я довів це в суді. А він все рівно не віддає.
- Так тут суд є? А де він?
- Ось, перед тобою. Я і є суд. Чесний, справедливий та гуманний.
- Нормально. Весело тут в тебе. А які тут закони діють? Чи є вони взагалі?
- Звісно є. Всі закони, які є в світі, тут діють. Навіть Декларація прав людини. Наприклад, стаття 5 в цій декларації, - "Ніхто не повинен зазнавати тортур...". Я повністю її дотримуюся. Якщо в тебе прізвище "Ніхто", і ти зможеш це довести в суді, то тебе і не будуть піддавати тортурам. Якщо не зможеш, то вибач...закон є закон.
          В мене вже не залишилося ніяких сумнівів, що я дуже сильно вляпався. Єдине, що мені було незрозуміло, як я так по-дурному та несподівано опинився в такій халепі. Начебто і нічим крамольним Бога не гнівив. Чому, саме я? Крізь ці свої, невеселі думки, почув, що янукович щось каже.
- Хочеш знати, як ти тут опинився?Не дивуйся, я вмію читати думки. Ти опинився тут, тому що ти, такий, як я. Ти не людина, ти також янукович, ти частина мене. Пам'ятаєш бабусю, яку гамселили мусора? То були мої люди, також януковичи. Я їх випускаю звідси для пошуку нових януковичив. Вони вже повністю стерилізовані, в них кастровано все, що може ідентифікувати їх, як людей. Мораль, гідність, порядність, співчуття, ну і решта подібних непотрібних та зайвих рис. І коли вони дубасили ту бабцю, ти спокійно спостерігав за цим, ти не захистив її, для тебе це було видовище. Тому, ти, це я. Після цього я напустив туману, ну а далі, ти і сам знаєш.
- Не можу в таке повірити. Це якась фантасмагорія. Щось подібне є у Кавки. Так то ж література, вигадки.
- Не знаю Кавку, де він мешкає? Я його знайду та познайомлюся. А ти особливо не хвилюйся. Можливо в тобі ще щось залишилося від людини. Тільки тут ти зможеш це з'ясувати. Але, якщо ти знайдеш в собі людину, то, це я вже з досвіду знаю, ти обов'язково підеш проти мене. Тому, як тільки в тобі почнуть з'являтися ознаки людини, я тебе вб'ю. І ти помреш людиною, а не януковичем. І це для тебе буде втіхою.
- А що, невже проти тебе нема сили, яка могла би тебе знищити?
- Є. Можу тобі сказати, ти мені не страшний. Бачиш на дереві серце, проштрикнете кованою трояндою? Це і є та сила. Імені її я тобі не скажу, не тому що тебе боюся, просто, як тільки я його скажу, то одразу помру. І цю силу я не можу вбити. Я можу її тільки нейтралізувати. Вона, ця сила, зможе звідси вирватися, тільки за підтримки людей. справжніх, не таких, як ти. І тоді мені капець. Але я особливо не хвилююся. Ти бачив яка черга була до мене в рай? Тому, скоро всі люди, стануть януковичами. І будуть працювати на мене. Як і ти. Все, щось я з тобою розпатякався. Йди до кровосісі, він дасть тобі роботу.
          Що було далі, можна розповідати ще дуже довго. Спробую стисло. Кровосіся дав мені роботу, прати кожні півгодини шнурок від лівого черевика януковича. Я там бачив майже всіх, хто був і в тому житті, хто був на екранах телевізорів, і розповідав нам, як вони поміняють на краще наше життя.
          Був там ющенко, якій розводив бджіл, та качав мед для януковича.Був кличко, в нього була дуже почесна, як для раю януковича, робота. Він п'ять разів на день натирав до синяви золотий унітаз януковича. І королевська там також була при справі. Стоячи рачки, вона постійно наспівувала януковичу пісню про мрію. І ще багато хто був там. Спочатку я дивувався, а потім звик до цього.
          Але звикнути до свого, такого життя, я не зміг. І тому постійно шукав людей серед всіх цих януковичив, щоб спільними зусиллями, якось спробувати вирватися звідти. В решті-решт, нас таких зібралося п'ять чоловік. 
          Обговорюючи план втечи, всі зійшлися на тому, що вирватися звідси можна тільки за допомогою сили. Для цього нам потрібно було озброїтися. Я знайшов того бовдура, що продавав ствол гармати, ми купили його. Півроку нам знадобилося, щоб навчитися, як зробити з нього зброю. В решті-решт, ми її зробили.
          І як тільки ми озброїлися, навколо одразу стало світліше. Синя темрява почала кудись зникати. Куди йти, ми не знали, тому пішли навмання.Звісно, нас намагалися зупинити ті напівбомжи, напівряжені. Один з нас загинув, ми також вбили декількох переслідувачів. Але, чим далі ми йшли, тим менше їх було, і тим світліше ставало навколо. Нарешті ми вийшли з того туману. Роздивившись по боках, ми побачили ту саму картину, яку кожен з нас бачив перед тим, як потрапити в рай януковича. Перед нами була вулиця Життя, а біля туману стояв той самий сортир з написом "Рай". Біля нього, так само, як і тоді, було скупчення народу. Але вже значно менше. 
          Подивившись один на одного, ми смачно сплюнули, обнялися, попрощалися, і пішли, кожен по своїй вулиці Життя, але вже в одному напрямку. В напрямку здобуття та укріплення тих самих рис, які не в пошані в раю януковича. Це честь, гідність, порядність, людяність, чесність, ну і решта, що властиві ЛЮДИНІ.

Оце таку історію розповів мені мій знайомий. Хочете вірте, хочете ні. Хто не вірить, може жбурнути в мене каменюку. Але, перед тим, як це зробити, спробуйте знати в цій історії мораль.
          Щасти Вам!

Можливо ось тут зручніше буде читати, здається тексту багато, ще й дрібними літерами -  Синій рай

Чи існує у Ющенка команда?



В 2004 році в Ющенку бачили надійну альтернативу проросійському Януковичу з "пацанськими замашкамі". Ющенко переміг. З того часу багато чого змінилося. Хоча Янукович значно виріс як політик, але його малоросійство не зазнало змін. Свого часу Загроза-2004 об’єднала проти себе націонал-демократів, лібералів, соціалістів, радикальних націоналістів, малий та середній бізнес, нарешті звичайних пересічних громадян, які були обурені та налякані продовженням режиму Кучми.  

"Твою думку враховано, шапку буде повернуто" - такими анекдотами зустрічають передчасний старт передвиборчої кампанії Віктора Януковича. Спору немає,  жарт смішний, але скільки б не було ляпів у Федоровича, його рейтинг протягом трьох років тримається на рівні 28-33%. Протягом трьох років ПР виглядає як непорушна цеглина, не дивлячись на демарш з неї окремих політиків. Сам Прохвесор повертається до свого старого образу Хама: "їм треба повідривати оте місце, якого у вас нема"(журналістці - про педофілів), мер-засранець із Сімферополя, відлюдкувате обличчя на біг-мордах.  Загроза-2004 перевтілилась у Загрозу-2010. Не дивлячись на намагання політтехнологів представити Тимошенко єдиною альтернативою ВФЯ, БЮТ все ж знаходиться у протистоянні з Ющенком. На його дискредитацію спрямована неадекватна кількість тимошенківських ресурсів. Російський Інтернет переповнений антиющенківським брудом. Навіть Затулін заявив, що їх влаштує будь-який президент окрім Ющенка.

Отже, як і 2004-го,  два Віктора запропонували суспільству діаметрально протилежні цінності. Чи об’єднала Загроза-2010 хоч кого-небудь проти себе? Хто готовий підтримати чинного Президента? З якою командою він вступає у боротьбу за "найвищий стілець"?  Нагадаємо, що в ті часи Ющенка підтримувала маса політиків. Та де вони зараз? З Тимошенко все зрозуміло, Кінах, Рибачук і Зінченко відійшли в тінь, УНП і НРУ висувають своїх кандидатів, "любі друзі" гуртом перейшли у БЮТ. Навіть недавні соратники Президента Балога, Гриценко і Яценюк розпочали свою гру. З цієї сили-силенної людей вірними власним поглядам залишились  тільки Порошенко та Кириленко. Та наспіх створеного громадського руху "За Україну!" явно замало для серйозної участі у виборчих перегонах.

Однак деякі обставини суттєво відрізняються від ситуації п’ятирічної давнини. А саме - влада. Віктор Ющенко - Президент України. Це дає змогу застосовувати Секретаріат Президента, який в умілих руках може перетворитися на Кабмін (спитайте Медведчука). Це дає змогу призначати своїх людей в ОДА і РДА, тобто доносити свою позицію до кожного села. Проблема тут полягає в тому, що обласні чиновники ладні на все, аби зберегти своє крісло й кабінет. Тому частина з них негласно працює на виборчі штаби конкурентів, проявляючи свій "інстинкт збереження посади". Натомість реакції на такі дії з боку Президента немає. То ж з ким Ющенко йтиме на вибори, з вдаваними прихильниками?

Особисто сам він заявляв, що покладатиметься на патріотичні сили.  При цьому сама передвиборча кампанія Віктора Андрійовича ще не розпочалася. І ніяких хоча б чуток про перемовини. "Я не здамся" - казав Ющенко. То може пора доводити цю заяву на практиці?  

Станіслав Цись, Тарас Токар, спеціально для "Майдану".

Ющенко вгамував політиків. Та чи надовго?

Учора, 3 червня 2008 року, нарешті плодотворно запрацювала Верховна Рада України. На засіданні були присутні Президент України Віктор Ющенко та Прем’єр-міністр України Юлія Тимошенко. Президент виконав свою обіцянку – підписав зміни до Закону про Державний бюджет прямо у сесійній залі ВР.

Учора, як ніколи, депутатський корпус працював активно і, при цьому, тихо. Схоже, що депутатам набридло гризтися між собою і вони, нарешті, зрозуміли, що взаємні звинувачення ні до чого не приводять, окрім зниження власного рейтингу.

«Холодним душем» для політичного бомонду України стали результати дострокових виборів до Київської міської ради та рішучі кроки, які останнім часом робить наш Президент. На цих виборах кияни показали всім політикам, що вони сприймають тільки конкретні справи від політичних сил і зовсім не сприймають поливання брудом. Саме тому найбільше голосів набрали Блок Леоніда Чернівецького та Блок Юлії Тимошенко. Президенту наполегливо приходилось вгамовувати амбіції двох найбільш потужних політичних сил – БЮТ і ПР. При цьому у свою сторону він отримував більше критики від сили, яка зараз є складовою демократичної коаліції.

Кабінет Міністрів вживає антиінфляційні заходи. У регіонах відчутно почали знижуватися ціни на продукти харчування. Верховна Рада запрацювала. Країна отримала черговий шанс розвиватися економічно. Україна – дивна країна. Там де працює політика, там не працює економіка. І навпаки, економіка працює там, де немає політики.

Як активний учасник розбудови громадянського суспільства в Україні, учасник двох революцій і просто людина, якій болить доля мого Краю, закликаю всіх тих, хто сьогодні при владі – працювати на покращення добробуту маленького-великого українця та припинити штучні чвари заради дерибану. Це єдиний шанс утриматися всім вам ще якийсь час при владі. Запевняю вас, в Україні буде ще не одна революція. І кожна наступна революція буде соціальною – бідні «мочитимуть» багатих. На політичний цвинтар вслід за Демсоюзом, СДПУ(о) та СПУ попадуть всі, хто зараз займається демагогією. І не допоможуть ні фінансові, ні адміністративні ресурси.

Україна понад усе!: Був Ющенко, а став Тягнибок...

Президентські вибори - 2010: Опитування, які проводяться на форумі "Україна понад усе!" показали, що симпатії форумчан від Віктора Ющенка і Юлії Тимошенко перейшли до Олега Тягнибока. І це за три місяці. Що буде далі???

Сьогодні Президенту України виповнюється 55 років

Президент України Віктор Ющенко у понеділок взяв один день в рахунок щорічної відпустки, щоб відсвяткувати день народження у родинному колі.

Про це повідомила Прес-секретар Президента Ірина Ванникова.

Зараз Віктор Ющенко з родиною знаходиться у державній резиденції «Синьогора» (Івано-Франківська область).

Прес-секретар повідомила, що завтра Глава держави розпочне робочий тиждень у Києві.

Прес-служба Президента України Віктора Ющенка

Президент порушив Конституцію

... правда, такий висновок може зробити лише Конституційний Суд України (бо лише він в Україні має право тлумачити закони). Сподіваюсь, він не забариться з висновком...

Але, тим не менше, маємо наступні факти:

1. 29 листопада Президента В.Ющенка обрано головою партії «Народний Союз Наша Україна». До цього він займав лише посаду почесного голови цієї партії.

2. Частиною 4 статті 103 Конституції України встановлено, що "Президент України не може мати іншого представницького мандата, обіймати посаду в органах державної влади або в об'єднаннях громадян, а також займатися іншою оплачуваною або підприємницькою діяльністю чи входити до складу керівного органу або наглядової ради підприємства, що має на меті одержання прибутку."

Висновок: Президент обійняв цілком реальну посаду голови у реальному об'єднанні громадян - політичній партії "НСНУ". Таким чином, порушивши конкретну статтю Основного Закону України.

Може, імпічмент йому, за порушення Конституції?

Ющенко: «Сидай, дивчинко, твои батьки - дуже невыховани люды»

А на Харьковщине, которая, если верить гаранту, больше других областей пострадала от голода тридцатых, тем временем происходили не совсем обычные для «демократической» страны вещи. В вузы, лицеи, школы и т.п. заведения (хорошо хоть без детских садиков решили обойтись) поступили телефонограммы с требованием обеспечить необходимое количество преподавателей и учащихся для проведения «голодоморных» мероприятий. В свою очередь, личный состав харьковской милиции получил указание – внимание! - фиксировать государственные учреждения, в окнах которых в означенное время не светились свечки. Но и это еще не всё. Проводя урок в одном из харьковских интернатов (в школе с открытым доступом видимо не решились – могли и родители прийти…) Виктор Андреевич долго и нужно рассказывал о геноциде украинцев, после чего получил вопрос от одной из учениц: мол, как вы можете говорить о геноциде украинцев, когда голодало также и Поволжье, Азия, Кавказ? На что получила от президента ответ следующего содержания, цитирую: «Сидай, дивчинко, твои батьки - дуже невыховани люды».

http://skuns.info/stats/660/