хочу сюда!
 

D-E-V-A

36 лет, дева, познакомится с парнем в возрасте 35-43 лет

Заметки с меткой «королевская»

Названо имя третьего ребенка Кейт Миддлтон | Shobiz

Кейт Миддлтон и принц Уильям сообщили публике имя своего третьего ребенка

23 апреля у Кейт Миддлтон и принца Уильяма родился их третий ребенок, но до сих пор не было известно, какое имя мальчик получил.

Принц Уильям ранее говорил о том, что настаивает на имени Джек. Букмекеры же принимали ставки на самые разные имена, среди которых было, к примеру, имя Артур – в честь знаменитого английского короля из легенд. Отчасти этот вариант сбылся, потому что герцоги Кембриджские назвали своего малыша Луис Артур Чарльз. Юный принц, которого Кейт Миддлтон родила четыре дня назад, должен занять пятое место в очереди на британский трон.

Редакция shobiz.ru напоминает: у юного Луи есть старшие брат и сестра – принц Джордж и принцесса Шарлотта. Добавим, что Кейт Миддлтон, появившаяся с сыном перед публикой спустя пару часов после родов, спровоцировала флэшмоб в соцсетях: британские матери решили показать, как на самом деле женщины выглядят и чувствуют себя после родов (подсказка: гораздо хуже, чем она).

Лошадка (не зоологічне)


Немного про Натаху и ее алюминиевый заводик в Христофоровке

Вокруг Антрацита полно копанок, которые принадлежат Натали. Что интересно, когда в Луганске собирали сброд под СБУ, в самом начале проекта Луганда, основная массовка была бригадиры и рабы с этих копанок, которых привезли туда по Наташиному приказанию и Ефремова (её компаньона) просьбе. Так вот, когда началась АТО сепаратисты не пойми с какого бодуна выставили блокпост в забытой и заброшенной Христофоровке, где ничего стратегического нет. Кроме Натахиного заводика по производству алюминиевых чушек, от которого стоит невыносимая вонь по всей округе. Это чудище периодически выпускает в небо вонючий дым ядовито-желтого цвета, которым местные вынуждены дышать. С какого такого бодуна сепаратисты стали бы охранять Натахин подпольный завод я думаю вы догадаетесь и сами. Надеюсь, что после окончания войны на Донбассе этим вопросом заинтересуется и Ярема или кто-там будет прокурорствовать на тот момент. Потому что там же украдено столько бабла, что надо задавать вопросы. Не может же так быть, что весь Луганск знает чьи копанки, а прокуратура не знает.

P.S. Кстати, шахтеры нежно зовут ее Наша Лошадка.


$600 000 на Королевські джинси

.Підопічні Наталі Королевської побили власний рекорд по рекламі Фонду соцстраху. Мільйони злили фірмі бізнес-партнера чиновника Фонду, який відповідав саме за цей тендер.
Ще ніколи Фонд соцстраху з тимчасової втрати працездатності не потребував стільки реклами. І ще ніколи ми не бачили такого нахабства у розпилі грошей саме цього відомства. Навіть в ті часи, коли його керівні посади посіли однопартійці міністра соцполітики Наталі Королевської.
У 2013 році виконавча дирекція фонду провела тендери на розміщення реклами на рекордні для цього відомства 10,27 млн грн. Найжирніший шмат ціною 4,76 млн грн. 6 грудня дістався ТОВ «Медійно – інформаційна комерційна організація «Плюс».
За ці гроші передбачено створення та розміщення радіосюжетів, відеороликів і публікацій у друкованих та електронних ЗМІ. У технічному завданні передбачливо не вказано назв видань, де до кінця цього року має бути освоєно рекламний бюджет (техзавдання тут), відтак ми не можемо співставити ціну тендеру із прайсами видань.
За всі п’ять років існування «Вісника держзакупівель» ми не бачили жодного близького за ціною рекламного тендеру цього фонду. Побито навіть рекорд минулого тижня, коли це ж відомство на двох тендерах виділило на радіо- та телерекламу 3,52 млн грн.
При цьому тендер виявився рекордним і в іншому сенсі. Усі попередні рекламні підряди роздавались фірмам, які не були безпосередньо пов’язані з керівництвом Фонду. Однак рекордні гроші потягнули за собою рекордний рівень нахабства.
Ми виявили зв’язок переможця тендеру з відповідальним за проведення цього тендеру та за звязок з учасниками тендеру Андрієм Дзюбою, начальником управління організаційно-документального забезпечення та аналітичної роботи Виконавчої дирекції Фонду


.
Дзюба начальник
Засновниками фірми «Плюс» є Євген Сітченко та В’ячеслав Яковлєв. Перший з них відомий як постачальник коштовних комп’ютерів для Кабміну, а другий – як бізнес-партнер вищезгаданого Андрія Дзюби.
В’ячеслав Яковлєв є одним з засновників такого собі ТОВ «Юрдис», а ця фірма в свою чергу має частку у статутному капіталі ТОВ «Авюрс». І саме в «Авюрсі» також має частку наш Андрій Дзюба.



Звісно, ситуація з точки зору тендерного закону досить слизька. Тому будемо сподіватись, що спеціалісти з кримінального права дадуть їй свою оцінку. Ми ж просто опишемо середовище, у якому все це відбувається.
По-перше, усе це відбувається у Фонді соцстраху з тимчасової втрати працездатності, який знаходиться у віданні міністра соцполітики Наталі Королевської. Її обличчя останнім часом не сходить з шпальт найпопулярніших газет та телеканалу «Інтер» (наприкінці листопада наш Фонд соцстраху виділив 2,52 млн грн. саме на «інтерівське» розміщення).
По-друге, цей Фонд соцстраху прямо таки переповнений людьми Королевської. Після її призначення міністром соцполітики наприкінці 2012 року, виконавчу дирекцію Фонду очолив її луганський земляк Олег Погодін, 29-й номер у списку «Україна-Вперед!» (Погодін і Королевська також відомі на ринку вуглепрому – докладніше у статті «Топ-5 оборудок у відомстві Королевської»). Заступником Погодіна у виконавчій дирекції став Володимир Ткаченко, 33-й номер у списку «Україна-вперед».
Згаданий Андрій Дзюба, який відповідав за рекламний тендер Фонду, був у списку партії Королевської 41-м номером. Відповідно є нижчою в ієрархії його нинішня посада у виконавчій дирекції Фонду – начальник управління.
Також прекрасно доповнює картину ТОВ «Рекламне агентство «13-й регіон», яке було єдиним конкурентом на нашому тендері з різницею 2%. Власниками цієї фірми до жовтня 2012 року були луганчани Володимир і Еліна Ткаченки. Володимир Ткаченко відомий як перший заступник голови директора Виконавчої дирекції Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності. А в «Україні – вперед!» він є заступником голови партії Королевської.
Зараз «13-й регіон» зареєстровано на Олену Сидоренко і офшор «Солвертекс» (Сейшельські острови). На цю ж сейшельську компанію у 2012 році було перереєстроване ТОВ  «Техносервіс Риф», співвласником  його був нинішній начальник Управління організації матеріально-технічного забезпечення Державної служби зайнятості Артур Шаблієнко, знову ж таки член партії «Україна – вперед!».
Тому з усього цього витікає «по-третє»: питання про персональну відповідальність Королевської за надзвичайно сумнівний тендер ціною майже 5 млн грн. (чи 600 тисяч доларів – саме у цій валюті зазвичай працюють джинсовики-затійники).
Коли ми розповіли про 18-мільйонний тендер Фонду соціального страхування від нещасних випадків (під час якого державний бюджет втратив щонайменше 10 млн грн.), Наталя Королевська розповіла телевізійній програмі «Наші Гроші», що вона не в змозі контролювати тендери цього Фонду, оскільки той не підпорядковується міністерству.
Справді, керівництво Фонду соцстрахування від нещасних випадків складається з людей, якій їй залишились у спадок від попередників.
Однак наш рекламний тендер проводили люди з виборчого списку її партії. Тож невже правоохоронці і зараз дозволять Королевській сказати, що вона не в змозі контролювати розпил рекламного бюджету?

Ірина Салій, «Наші Гроші»

Королевская: Количество детей, которые оздоровятся, возрастет

Количество детей школьного возраста в Украине, которые будут обеспечены услугами оздоровления и отдыха в текущем году возрастет до 3 млн.

Синій рай

         Якщо подивитися уважно на цей, що пестить погляд, напис, то ми побачимо, що в середині літери "А" щось ховається. До болі...ні, до люті знайоме. А якщо ми візьмемо подозрітельну трубу, та спробуємо  за її допомогою, роздивитися що ж там таке, то побачимо, що там написано - "Партия регионов". 
          А ще більш прискіпливі, особливо ті, хто крокує стопа в стопу з Шерлоком Холмсом, вивчивши та озброївшись його дедуктивним методом, звернуть увагу на те, що цвяхи, якими прибитий цей напис, є золотими. Погодьтеся, це аж ніяк не кореспондується з образом начальника цього, всім відомого та шанованого, закладу. І одразу, після такого скрупульозного аналізу, у аналізатора з'явиться така думка:"щось тут не так". А якщо не так, то він не буде совати свого носа туди, де щось не так, і внаслідок таких підозрілих висновків, трішки нахилить голову вліво(зазвичай вліво нахиляють, але можна і вправо), плюне, та піде собі далі.
          Звісно, це не означає, що всі решта - геть дурні, і лізуть туди, куди не треба лізти;ні, просто дехто з них дуже неуважні(не дарма про геніїв кажуть, що вони не від світу цього), або заклопотані життєвими проблемами, і їм нема коли розгадувати такі ребуси, або, м'яко кажучи, дуже довірливі.
          І ось, один мій знайомий(не довірливий, а неуважний), йдучи по вулиці Життя, побачив цей напис. Що було далі, спробую з його слів зараз викласти.

Синій рай

          Йду я собі по вулиці, як написано вище, Життя. Йду, як всі, нічим не відрізняюся. Пинаю каштани, пластикові пляшки, оселедця з'їв в кафе, постояв подивився, як мусора метелілі якусь бабусю, що продавала помідори, сфоткав потім ці помідори, які у розчавленому вигляді дуже нагадували мені шедеври Пікассо. Ну, і ось у такому радісному вигляді, я і крокував по асфальту...вперед, у бік обрію, прогресу та мрій.
          І тут раптом, виникає з туману якесь скупчення народонаселення. Власне і туман був раптовий. Світило сонце, потім місяць, все було прозоре, а тут - бабах!, туман. Але туман, це таке, туманна матерія, а ось скупчення, це вже конкретно, можна помацати. Я вирішив з'ясувати, чого це так сталося та підійшов ближче.
          Чим ближче я підходив, тим довшим ставало це скупчення. Воно якось витягувалося у довжину. В решті-решт, це скупчення, при наближення до нього, перетворилося в довжелезну чергу. Черга стояла до якоїсь споруди, яка нагадувала сортир, що в селі ставлять, на дворі. І ось, на цій самій споруді-сортирі, і висіла ця вивіска.  
          Черга рухалася дуже швидко. Кожні дві-три секунди двері в цій споруді відчинялися, і туди заходила наступна людина. Да, і люди були якісь дивовижні. Хоч вони і були одягнені по-різному, але вираз обличчя у всіх був однаковий. Це було щось середнє між байдужістю, переляком, та агресією. Все відбувалося мовчки. Хоча мені здавалося, що дехто з них таки рухав губами, але нічого не було чути.
          Ну, я постояв так десь хвилин з десять, поспостерігав, потім знов подивився на той напис, і тут в моїй голові хтось прошепотів, - і я чітко розумів, що це не мій голос, і не мої думки, - "йди ставай в чергу". Я пішов і встав. Поки я йшов до кінця черги, та власне і весь час, що я в ній перебував, час від часу лунала ось ця музика, хоча до того, як пішов ставати в чергу, я її не чув.
          Дурдом який-то, - подумав я. Цей одноакордний музон чомусь нагадав мені одного придурка, який на одному ток-шоу розповідав про "одна палка, два струна, я хазяїн вся страна". Він такі став її хазяїном. Та і досі ним є. Щоб він здох, падлюка.
          Ну, ось з такими думками я дістався кінця черги, ну і став... останнім. Тільки став в чергу, і хотів набрати повітря в легені та важко зітхнути, як, я аж здригнувся, поряд зі мною з'явився який-то дивовижний суб'єкт. Він був в міліцейському кашкеті, в фуфайці, з-під якої виглядала брудна майка, в спортивних штанях та в'єтнамках. В руці він тримав величезного ножа, а на плечі лежав ствол від танкової гармати(я служив в танкових військах, і знаю її, це нарізна 100-мм гармата). Звісно, її не те що підняти, її поворухнути не може одна людина, але мене це чомусь не здивувало.
- Тобі чого? - запитав я його.
- Нічого....тебе охороняю...
- Від кого?
- Від тебе.
          Так,- подумав я.- Піду я, мабуть, по своїх справах, - і пішов...вірніше зробив спробу піти, але в якій-би бік я не намагався зробити крок, на моєму шляху завжди стояв цей, в кашкеті. Ні обійти його, ні зсунути з місця, мені не вдавалося. Поштовхавшись таким чином деякий час, я таки залишився в черзі. Озирнувшись назад, я побачив довжелезну шеренгу людей, які вибудувалися за мною.Їй не було кінця.
- Чуєш, - звернувся я до свого цербера.- А навіщо ти гармату тягаєш?
- Це не гармата, це ствол. Я продаю його...купи...ствол...
          Я не став відповідати, і вже решту часу, поки рухалася черга, мовчав і більше не намагався ретируватися.
          І ось, нарешті я дістався до сортиру(принаймні він так виглядав), подивився на напис...але її вже не було, - Блін, що за херня! - вдарило мені в голову, смикнувся назад, але в цю мить дверцята сортиру відкрилися, і мене, наче засмоктало в середину.
          Що було далі, неможливо описати звичайними словами, навіть наша абетка не підійде. Відбулася якась інверсія, інверсія всього, і мови, і середовища, і подій, які там відбувалися. Наприклад, зараз світить сонце, навколо світло і ми все бачимо. Якого кольору це світло, ми і не замислюємося. Там же, куди я потрапив, було темно, як в печері, але це "темно" було синім, і в той же час все було дуже добре видно. Це важко передати словами. Одного разу, мені здалося, що я помер, що так виглядає смерть та життя після неї...або з'їхав з глузду та перебуваю в якомусь паралельному світі, але сприйняття, міркування, висновки, які я намагався робити, залишилися в тому стані, в якому вони перебували до того, як увійшов в цей світ...або, в це життя...навіть зараз я не можу зрозуміти, а де ж справжнє життя, там, чи тут...а може і не життя, а просто якесь сканування того, що бачиш.
          Ну ось, дверцята за мною зачинилися. І не просто зачинилися, а грюкнули з такою силою та гуркотом, наче то були чавунні грати, хоча з того боку я чітко бачив, що вони зроблені з дощок та оббиті ДВП. І я опинився в повній темряві, яку бачив, і яка була синя. Ця темрява якось обволокла мене, було таке враження. що це не я рухався, а темрява рухала мене.
          Поки я намагався зрозуміти що я, куди я, навіщо я, прямо переді мною, з цієї темряви поступово матеріалізувалося якесь чудовисько. Воно було з однієї голови, стояло на вухах, вуха були взуті у страусові черевики(не знаю, чому я вирішив, що страусові, але воно якось само так вирішилося, і вирішилося досить безапеляційно). В голові, хоча вся ця фігура і була суцільна голова, стирчала сокира, яка чомусь мене не здивувала і складала досить гармонійне враження, - як дипломат в нашій руці. Очі у цієї фігура були на лобі, їх було три. Там де в нас очі, в неї був рот, навіть два. Замість рота там знаходився анальний отвір, а там, де повинні бути вуха, було два носа. І ще один ніс був на підборідді, тільки він там знаходився до гори дригом. Замість носу, був ще один рот, більший за ті два, що на місці очей.  Шевелюра в неї росла не зверху, а на підборідді.


         Оце воно з'явилося і стоїть переді мною. Я навпроти. Так ми стовбичили один навпроти одного хвилин п'ять. Нарешті він...чи воно...важко було визначити, каже:
- Чого мовчиш, кажи пароль
- Який в біса пароль? Ти хто?
- Пісню чув, коли стояв у черзі? Ось і пароль
- Так я там нічого не зрозумів, то, здається, татарська мова була...
- Пароль не в мові, то розповідалася моя програма, а в тому, що ця пісня тобі нагадала
- Ну як що, придурка одного, який казав, - "одна палка, два струна, я...
- Стоп! Оце і є пароль. Даю відгук - "Я хазяїн вся страна". Заходь, будь як вдома. Зараз дам тобі роботу.
          Тут в мене все зупинилося. Без перебільшення. Навіть кров припинила свій рух. Було таке враження, що я розчинився в цій синій темряві. Що ж це таке, - подумав я.- Начебто живий, начебто в голові думаю, і в той же час мене нема.
           Не знаю що, можливо те, що в мене ще залишилися мої думки, але поступово я повернувся до свого звичного стану. Ще треба зауважити, що розмова відбувалася на якійсь тарабарській мові. Наприклад фраза "заходь, будь як вдома" була сказана цією фігурою так - "вдома як, заходь будь", причому слово "вдома" було сказано навпаки - "амодв". І так все решта. На диво, я все розумів. І відповідав так само, хоча думав нормально. І ця придуркувата мова також здавалася нормальною. Я міг би і зараз викладати своє оповідання тією мовою, але, боюся, ти нічого не зрозумієш.
          Ну, думаю, що робити, давай з ним порозмовляю, можливо зрозумію що до чого, і як мені далі діяти.
- Так що, ти і є...
- Ага, я янукович. Що ти вмієш робити? Хоча це не важливо.
- Яка робота, там написано, що це рай. А в раю дерева, між ними ходять, кусають яблука, їдять манну небесну
- Ну вірно, це мій, особистий рай, рай януковича. І дерево тут одне, мешкає на ньому мій помічник, кровосіся, бачиш, він сидить там, кістки обгодує. А всі ходять навколо мене, яблука дають мені кусати, манну небесну мені носять.
- То ти так би і написав, - "Рай януковича". Навіщо обдурюєш людей?
- А де ти бачив, щоб було написано, що рай чийсь? Рай петра, чи рай матфея. Кругом просто рай. Просто треба уважніше дивитися, що там написано і як оформлено. Той, справжній рай, він один, і напис та його зовнішній вигляд неможливо підробити. А те, що ти лох і клюнув просто на слово "рай", то це твоя проблема. Але не хвилюйся, тепер в тебе не буде ніяких проблем. Я відміняю всі твої проблеми, тепер в тебе будуть тільки мої проблеми.
          Ну гад, - думаю.- за лоха мене тримає. Хоча справи, бачу, хренові.
          В цей час, почувся тупіт, наче загін конів біг. Він ставав все гучніше та гучніше. І ось, з туману виринув якійсь чолов'яга, одежа на ньому була вся розідрана, обличчя все у крові. За ним з'явилася юрба якихось, чи то бомжів, чи то ряжених. Вони були схожі на того суб'єкта, що мене охороняв в черзі. На головах в них були, в кого міліцейські кашкети, в кого гестапівські, хтось був у шапці-ушанці, хтось в брилі. У руках, вони розмахували, хто ножем, хто бітою, хто залізною трубою. Вся ця кодла гналася за тим бідолагою. Гналися мовчки.
          Янукович, навіть і оком не поворухнув в той бік.
- Не звертай уваги, цей мудак не хотів віддати мені свої заощадження. Хоча вони не його, а мої. І я довів це в суді. А він все рівно не віддає.
- Так тут суд є? А де він?
- Ось, перед тобою. Я і є суд. Чесний, справедливий та гуманний.
- Нормально. Весело тут в тебе. А які тут закони діють? Чи є вони взагалі?
- Звісно є. Всі закони, які є в світі, тут діють. Навіть Декларація прав людини. Наприклад, стаття 5 в цій декларації, - "Ніхто не повинен зазнавати тортур...". Я повністю її дотримуюся. Якщо в тебе прізвище "Ніхто", і ти зможеш це довести в суді, то тебе і не будуть піддавати тортурам. Якщо не зможеш, то вибач...закон є закон.
          В мене вже не залишилося ніяких сумнівів, що я дуже сильно вляпався. Єдине, що мені було незрозуміло, як я так по-дурному та несподівано опинився в такій халепі. Начебто і нічим крамольним Бога не гнівив. Чому, саме я? Крізь ці свої, невеселі думки, почув, що янукович щось каже.
- Хочеш знати, як ти тут опинився?Не дивуйся, я вмію читати думки. Ти опинився тут, тому що ти, такий, як я. Ти не людина, ти також янукович, ти частина мене. Пам'ятаєш бабусю, яку гамселили мусора? То були мої люди, також януковичи. Я їх випускаю звідси для пошуку нових януковичив. Вони вже повністю стерилізовані, в них кастровано все, що може ідентифікувати їх, як людей. Мораль, гідність, порядність, співчуття, ну і решта подібних непотрібних та зайвих рис. І коли вони дубасили ту бабцю, ти спокійно спостерігав за цим, ти не захистив її, для тебе це було видовище. Тому, ти, це я. Після цього я напустив туману, ну а далі, ти і сам знаєш.
- Не можу в таке повірити. Це якась фантасмагорія. Щось подібне є у Кавки. Так то ж література, вигадки.
- Не знаю Кавку, де він мешкає? Я його знайду та познайомлюся. А ти особливо не хвилюйся. Можливо в тобі ще щось залишилося від людини. Тільки тут ти зможеш це з'ясувати. Але, якщо ти знайдеш в собі людину, то, це я вже з досвіду знаю, ти обов'язково підеш проти мене. Тому, як тільки в тобі почнуть з'являтися ознаки людини, я тебе вб'ю. І ти помреш людиною, а не януковичем. І це для тебе буде втіхою.
- А що, невже проти тебе нема сили, яка могла би тебе знищити?
- Є. Можу тобі сказати, ти мені не страшний. Бачиш на дереві серце, проштрикнете кованою трояндою? Це і є та сила. Імені її я тобі не скажу, не тому що тебе боюся, просто, як тільки я його скажу, то одразу помру. І цю силу я не можу вбити. Я можу її тільки нейтралізувати. Вона, ця сила, зможе звідси вирватися, тільки за підтримки людей. справжніх, не таких, як ти. І тоді мені капець. Але я особливо не хвилююся. Ти бачив яка черга була до мене в рай? Тому, скоро всі люди, стануть януковичами. І будуть працювати на мене. Як і ти. Все, щось я з тобою розпатякався. Йди до кровосісі, він дасть тобі роботу.
          Що було далі, можна розповідати ще дуже довго. Спробую стисло. Кровосіся дав мені роботу, прати кожні півгодини шнурок від лівого черевика януковича. Я там бачив майже всіх, хто був і в тому житті, хто був на екранах телевізорів, і розповідав нам, як вони поміняють на краще наше життя.
          Був там ющенко, якій розводив бджіл, та качав мед для януковича.Був кличко, в нього була дуже почесна, як для раю януковича, робота. Він п'ять разів на день натирав до синяви золотий унітаз януковича. І королевська там також була при справі. Стоячи рачки, вона постійно наспівувала януковичу пісню про мрію. І ще багато хто був там. Спочатку я дивувався, а потім звик до цього.
          Але звикнути до свого, такого життя, я не зміг. І тому постійно шукав людей серед всіх цих януковичив, щоб спільними зусиллями, якось спробувати вирватися звідти. В решті-решт, нас таких зібралося п'ять чоловік. 
          Обговорюючи план втечи, всі зійшлися на тому, що вирватися звідси можна тільки за допомогою сили. Для цього нам потрібно було озброїтися. Я знайшов того бовдура, що продавав ствол гармати, ми купили його. Півроку нам знадобилося, щоб навчитися, як зробити з нього зброю. В решті-решт, ми її зробили.
          І як тільки ми озброїлися, навколо одразу стало світліше. Синя темрява почала кудись зникати. Куди йти, ми не знали, тому пішли навмання.Звісно, нас намагалися зупинити ті напівбомжи, напівряжені. Один з нас загинув, ми також вбили декількох переслідувачів. Але, чим далі ми йшли, тим менше їх було, і тим світліше ставало навколо. Нарешті ми вийшли з того туману. Роздивившись по боках, ми побачили ту саму картину, яку кожен з нас бачив перед тим, як потрапити в рай януковича. Перед нами була вулиця Життя, а біля туману стояв той самий сортир з написом "Рай". Біля нього, так само, як і тоді, було скупчення народу. Але вже значно менше. 
          Подивившись один на одного, ми смачно сплюнули, обнялися, попрощалися, і пішли, кожен по своїй вулиці Життя, але вже в одному напрямку. В напрямку здобуття та укріплення тих самих рис, які не в пошані в раю януковича. Це честь, гідність, порядність, людяність, чесність, ну і решта, що властиві ЛЮДИНІ.

Оце таку історію розповів мені мій знайомий. Хочете вірте, хочете ні. Хто не вірить, може жбурнути в мене каменюку. Але, перед тим, як це зробити, спробуйте знати в цій історії мораль.
          Щасти Вам!

Можливо ось тут зручніше буде читати, здається тексту багато, ще й дрібними літерами -  Синій рай

Новое Царство Граждан Украины

Предводители народов, создатели империй, стран, родоначальники династий, люди, ставшие богами, всегда бились за несбыточное, за великую мечту и совершали великие поступки. Если представить себе, что Моисей пришёл к еврейскому народу и начал говорить не о новом царстве и уходе из рабства, а о стабильности, «покращеннях» или налоге на роскошь, никаких свершений и библейского исхода не было бы. А представьте себе Александра Македонского, который, как все, принялся бы развязывать Гордиев узел, а не просто разрубил его мечом. Или Наполеона, который приехал в Италию и начал бы там реформирование, вместо заявления перед голодной армией: «Солдаты! Там, в Альпийских деревнях Италии, вас ждут молоко и альпийские девушки!».

Народ мобилизуется не на мелкие свершения, а на глобальные вызовы. Вызов – это когда в состоянии нищеты вы вдруг понимаете, что в будущем вы можете стать богатейшим народом мира. Если бы шейхи Арабских Эмиратов, премьер-министры Сингапура, правители Гонконга не освободили свои страны от налогов, они бы до сего дня были бы коррумпированы и влачили бы жалкое существование отсталых государств третьего мира. Но они поставили перед собой вызов, и теперь Арабские Эмираты – это звезда Востока, Сингапур – ворота а Азию, а Гонконг – один из самых процветающих городов мира. Практически безналоговая экономика вдохнула жизнь, привлекла в эти страны инвестиции и богатых людей. И всё это произошло в течение одного-двух поколений.




Фантастическая цифра для обычного украинского гражданина - 5000 долл. зарплата – абсолютная реальность, если убрать налоги, НДС, акцизы, пошлины и дать предпринимателям полную свободу действий. Не сразу, но достаточно быстро экономика Украины вырастет в десятки раз. Не такой уж фантастический замысел – обеспечить беднейшим слоям населения пенсии и пособия по безработице в 1000 долл. Ведь для этого достаточно эффективно сдать в аренду госпредприятия и газотранспортную систему Украины, плюс к этому аренда земли. В быстро растущей экономике, когда в страну, на безналоговую территорию, едут капиталы и люди, аренда будет высокой.

Уничтожение огромного количества государственных монополий, всевозможных прилипал к бюджету, который является кормушкой для чиновников и олигархов, даст невероятную экономию бюджетных средств. 5000 долл. зарплата и 1000 долл. пенсия – это вызов миру, это то, что может создать народ будущего, народ 21 века, создающий своё собственное новое царство.

Нас убивает депрессивная политическая реклама Партии регионов, где люди радуются увеличению пайки на 100 грн. или агрессивная пустая реклама об освобождении миллиардерши Тимошенко, тигипко-симоненковская реклама о налоге на роскошь или пустая «Украина – вперёд» Королевской. Хуже того, некоторые люди даже хотят, чтобы ими руководил боксёр с бессмысленным лозунгом «Удар». Всё это не даёт даже малейшей надежды на процветание граждан Украины и превращение их в богатейших граждан мира. Украине нужен настоящий Моисей, Наполеон, Магомет, Кришна, Прометей, Будда, Ганди, Лютер-Кинг, личность, масштаб которой позволяет мечтать о невероятном, вселяя надежду в обезверенные души несчастных граждан Украины, у которых нет даже партий, умеющих мечтать. А ведь нашим гражданам так нужна мечта о новом царстве, в котором они станут состоятельнейшими гражданами мира…


www.balashov.com.ua

Депутат Шевченко – идеальный депутат олигарха

Именами такого масштаба, как Шевченко и Кличко, нужно торговать умней и моральней!

У Королевской, наконец-то, появился мозг партии. Известный футболист Шевченко, как какой-нибудь темнокожий бразилец, был куплен с потрохами для усиления непроходного политического бренда.

Олигархи, собираясь где-нибудь в Куршевеле, Монако или встречаясь в каком-нибудь офшоре, всегда думают о судьбе родины. Один из олигархов мне так и сказал: «В идеале мы должны жить в Монако, а в парламенте должны сидеть «солдаты» и нажимать кнопки». Я тогда возразил, что в политической жизни страны это вряд ли подучится. Всё-таки депутат – это статус, и любого, даже шофёра, массажиста или любовницу статус нардепа сильно меняет. Да и купить 450 депутатов в принципе сложно. Но, судя по всему, я ошибся.

Перекос денег в Украины настолько силён, их сосредоточение у одной группы лиц (назовём их олигархами и высокопоставленными чиновниками) настолько велико, что о настоящей политической жизни страны в принципе можно забыть на ближайшие годы. Чиновники и олигархи Партии регионов практически полностью контролируют юго-восток Украины, богатые респектабельные люди опираются на голоса беднейших категорий населения. Подачки бюджетникам, увеличение пенсий, выдача дешёвых кредитов – идёт массовый денежный подкуп граждан Украины за государственный счёт.

В любую партию Украины внедряются «солдаты» от олигархата, задача которых – просто нажимать кнопки по требованию тех же лиц, сидящих за коктейлем на Средиземном море. Настоящие олигархи, самые крупные, подбирают себе вассалов, формируя мелкие партии-проекты, которые, опираясь на знаменитость, могут протащить их «солдат» в парламент. Проект Кличко, Королевской и коммунистов – все три проекта щедро финансируются именно высших олигархатом, и как только откроются списки, мы это увидим. Мы увидим бизнесменов и чиновников, сидящих в партийных списках, в невидимой части, связанных с той или иной олигархической группой.

И вот список «вассалов» и «солдат» пополнил Андрей Шевченко, которого купили, как обычного бразильского футболиста, только купили играть не за «Шахтёр», а за Королевскую.

По замыслу самых главных людей, в парламенте должны играть сборная «регионов» (очень сильная команда), сборная БЮТоголовых, команда «Коммунист», молодёжная команда «Украина – вперёд» с капитаном Шевченко и футбольная команда «Удар». Первая лига парламента Украины сформирована, и на сегодняшний день я в растерянности, за кого голосовать. Мне крайне не хочется голосовать за футболистов, боксёров, бегунов, гимнастов, певцов, любовниц и любовников, шофёров и массажистов в парламенте, зная, что их хозяева выдаивают Украину.

www.balashov.com.ua

Святая вода от нечисти

Жадные до денег БЮТоголовые Регионалы и Кличконогая Королевская Колбаса, Свободокоммунисты и НУНСопародия никогда не говорят про деньги. Деньги для них – табу в их предвыборной риторике. Так или иначе, все они - порождение порочной, лживой системы хозяйственной жизни Украины.  Хором поют про равенство, братство, патриотизм, язык, национальное сознание, пенсии, зарплаты, но никогда не говорят про деньги. А отмена налогов, свободное хождение валют, лозунг «Государство, вон из экономики!» для них, как святая вода для чертей. При упоминании системы 5/10 и слова «деньги», их начинает трясти от ярости.

Без всякого понимания происходящего в мире, они талдычат про развитие села, возрождение промышленности, престижность шахтёрской профессии, демократические ценности и ещё про всякую херню, которая в их головах склеилась в комок слов из лжи. Национальная херня украинцев держит это несчастное государство в рабах у олигархов и чиновников. В результате народ уже проиграл выборы-2012. Проиграли все эти люди - и те, кто финансируют партии, и те, кто являются партийными функционерами, и их политические лидеры, все 5-6 партий, которые пройдут в парламент, потому что говорят о херне. Они, как будто сговорились молоть чушь.

Кличко мелет чушь о какой-то партии ХДС в Германии и построении такого же общества. Королевская с биллбордов – об Украине вперёд, содрав лозунг с названия партии «Вперёд, Италия» (Forza Italia). Регионалы – о долбанной стабильности. БЮТовцы в зелёнке – о своей богине. Вдруг озверевший Яценюк кричит, что посадит Януковича. «Свобода» со своими вышиванками, плюс голодомор и идиотизм с языками… В то время как мир меняется с головокружительной скоростью, а Украина, хоть и без денег, но даже и не говорит о деньгах.

Выборы-2012 обречены на проигрыш всех всем. Никто из политиков не говорит про деньги, что в Украину тупо не идут деньги, что в Украину не едут жить и работать состоятельные, умные люди. Коммунисты, Нацбанк, Тигипки, Азаровы пугают деньги, и они вместе с более-менее способными людьми выезжают из страны. Никто не говорит об отмене налогов. Они даже не думают в эту сторону!

Украина сошла с ума, глядя бестолковые ток-шоу, на которых не говорят о проблемах семей, о том, что в Украину не идут деньги, а значит, завтра у них не будет работы. Людям не разъясняют порочность системы.

Вдумайтесь, учитель, врач, милиционер, вы все задушены налогами! Покупая любой товар, вы платите НДС, пошлины, акцизы, а государство на эти деньги заставляет вас же стоять в очереди, просить, вымаливать. И это же порочное государство порождает порочных политиков, которые не говорят про то, как завлечь деньги на территорию Украины, став привлекательной страной для денег.

5/10, как святая вода для политических чертей. Они боятся даже думать об этом, не то что говорить.

www.balashov.com.ua

У кого-нибудь еще остались сомнения насчет мрий королевской?

Кужель говорит о Королевской
Королевская не сможет ничего принести в украинскую политику.   "На лжи и измене невозможно ничего построить. Тимошенко впервые за решеткой заплакала, когда узнала, что Королевская провела съезд и возглавила партию. Куда не приезжает Королевская, она везде рассказывает, что Юля чуть ли не сестра ей, и она - проект, согласованный с Юлей. Это ложь. Поэтому Тимошенко и не хочет с ней встречаться", - поведала депутат.

Также она отметила, что Кличко действует недальновидно. "Создается впечатление, что он попал в плен политической манипуляции, цель которой - отстранить Виталия от мэрских выборов в Киеве. А из-за того, что он держит паузу, мы теряем столицу", - подчеркнула она.

Кроме того, Кужель рассказала о планах на Киев и его развитие. "Там ужасный дерибан. И огромный обман идет. Висят везде плакаты о референдуме. Страшнее всего, что там есть пункт об утверждении Генплана развития Киева до 2015 года. Первое: план может быть минимум до 2030-го. Второе: кто-нибудь его видел? Они узаконят тот план, в котором ни Киеву, ни киевлянам места не останется. Они рассматривают Киев, как и всю Украину, исключительно как территорию, на которой надо собрать как можно больше материальных ресурсов. Они не думают о будущем, не способны мыслить на перспективу. Забрать все и сейчас - вот их метод", - отметила она.

Примечательно, что политик ожидает победы оппозиции на осенних выборах. "А с победой оппозиции сформируют новое правительство, освободят политзаключенных, устранят преграды к евроинтеграции. Сейчас происходит то, во что я почти не верила - в объединенную оппозицию вливаются партии Гриценко, Катеринчука. Это - огромный шанс на победу над этой властью", - уверена она.

Как сообщалось 16 июня, Кужель рассказала, что на осенних выборах произойдет "битва за Украину" и решится вопрос дальнейшего существования государства. И если на выборах победит нынешняя власть, то Украины больше не будет.

Насчет планов в Киеве не в курсе. А в остальном я абсолютно согласна с Александрой. Особенно последняя строчка ее интервью. А насчет Королевской все было понятно еще с самого начала. Такое количество рекламы на ТВ, биг-бордов во всех городах было только у Януковича и его команды. И это при том, что Турчинов недавно говорил о том, что оппозиции отказываются выделять информационный простор для рекламы вообще. Так что делайте выводы, господа. Для тех, кто думает и хочет разобраться, здесь о том, как все начиналось.

12%, 3 голоса

88%, 23 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Украина вперед! Куда вперед?

Наталья Королевская, которую не так давно исключили из БЮТ, стала практически главным женским политическим лицом на рекламных носителях страны.
Размах рекламной кампании партии Королевской "Украина вперед"
впечатляет. Такие кампании проводятся обычно во время Президентских
выборов....и бюджеты таких кампаний просто колоссальны и соизмеримы с национальным валовым продуктов некоторых стран мира.



Возникает вопрос: Кто и с какой целью выделяет деньги на ее раскрутку? Громадные деньги на раскрутку заранее проигрышного, с точки зрения дальних стратегических планов, кандидата. Кандидата, который не сможет стать в Украине ни 1-й, ни даже 2-й или 3-й политической фигурой, потому что не имеет для этого ни ораторских способностей, ни авторитета.

Но стоит немного поразмыслить и все встает на свои места.
На сегодняшний день образовалась свободная ниша, ранее занимаемая Тимошенко. Т.к. Юля сидит плотно, пункты обвинения (должностные преступления-измена родине-убийства) практически подрастрельные, "конца и края" этой отсидке не видно... Все это оказывает влияние на умы ее сторонников. В электорате Юли начинается брожение...
Как раз в этот момент им нужен "эрзац-заменитель Юли", которые организует и возглавит огромную массу народа.
Таким эрзацем решили сделать Королевскую.

Кто решил и кто обладает для такими финансовыми ресурсами - становится понятно...
Особенно после случая с Тигипко....

Остается ждать когда Королевская соберет вокруг себя бывших сторонников Юли и всех их позовет под знамена Партии Регионов.....


Лично у меня при виде рекламного ролика Королевской возникает странная ассоциация - как будто выступает некая ухоженная телка, выйдя из СПА-комплекса после процедур и нескольких бокалов шампанского. И кажется, что сразу после выступления она заберется с подругами в сверкающий Бентли и под их хихиканье произнесет "Ну как я смотрелась? Круто?".....
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая