хочу сюди!
 

ГАЛИНА

59 років, терези, познайомиться з хлопцем у віці 60-70 років

Замітки з міткою «ліс»

Тим часом у лісі...


Шкода, що зараз карантин, а то я би... 

Відпочинок і культура

Як то в анекдоті: в парку культури і відпочинку відпочинку більше, ніж культури.

Нещодавно бачила в лісі просто купи-купи-купи сміття.

Та дійсно ж, сміттєвих баків ніхто в лісі не ставить. Що ж робити зі сміттям, яке залишається після відпочинку?

Спробувала написати нехитрі поради.

Органіка: такі відходи, котрі належать до органичної групи, швидко розкладаються, тому для їх збору потрібно викопати відповідного розміру ямку в землі. До цієї ямки ти будеш скидати і виливати тільки органичні відходи - очистки, кожуру, недоїдену їжу. А перед своїм від'їздом цю ямку слід закопати. Так ти залишиш після себе безпечне і естетичне місце для відпочинку.

Папір: Папір (газети, етикетки) і використані вологі серветки слід спалювати. Так ти утилізуєш цю групу відходів щвидше за все. Недопалки цигарок, крім виділення ще частки нікотину і смоли до атмосфери, не спричинить оточуючим людям шкоди. Чи ж їх теж можна викидати до ями з органичними відходами.

Пластик: Пластик ні в якому випадку неможна спалювати, адже при горінні він виділяє всі отруйні речовини, котрі містить, чим отруїть і навколишню природу, і оточуючих тебе людей, включаючи і тебе самого. Розкладатися у природі пластик буде не менше 300 років, виділяючи в землю, повітря, а через землю - и до найближчих водоймищ, ті самі отруйні речовини, що виділяв би при горінні, поступово отруюючи ґрунт і воду. Тому пластикові пляшки, поліетиленові пакети і упаковки з-під косметичних засобів і кремів слід забирати з собою і викидати вже в місті до сміттєвих баків, призначених для збору ПЕТ.

Залізо: Залізо розкладається у природі в середньому за п'ять років, тому при неможливості вивезти його до міста, його теж можна закопувати до землі. Консервні банки складаюються з заліза, але вкриті оловом, тому спочатку консервні банки слід перепалити в багатті, щоб оплавилось олово, а потім, якщо нема можливості вивезти їх в місто і викинути там, теж закопати. Перепалені консервні банки розкладуться у природі за три роки.

Скло: скло - це, звісно, природний матеріал, але розкладається воно так само довго, як і пластик. Звісно, при цьому воно не спричиняє шкоди природі. Та це за умови, що скляний виріб залишається цілосним. Та частіше за все викидають саме розбиті скляні предмети. А це може призвести до травмування тварин і людей. Так що скло теж треба вивозити з собою, а вже в місті здавати до пунктів прийому вторсировини. Адже вже з'являються пункти прийму не лише пустих пляшок, але й некондеційного скла.

Тканина: Буває так, що не хочеться забирати з собою одяг, якщо він порвався. В археологів навіть є традиція спалювати одяг або взуття, які порвались. Однак, на жаль, більшість тканин зараз синтетичні і при спалюванні або розкладанні у природі будуть виділяти не меньшу кількість шкідливих речовин, ніж пластик. Тому одяг і взуття необхідно забирати з собою. А там все таки в першу чергу спробувати полагодити її чи використати вдома як ганчірки.

Коли тато лісоруб !

Синок австрійського лісоруба...

Чергова прогулянка в ліс

Фоточки з нещодавнього походу в ліс.
Грибів у лісі дуже мало. А опеньків аж один.

Ну, хоч пройшовся знайомими і новими місцями. За звіт не дотягне. Та ще й розбираюсь з перенесенням фоток. Тому запощу тут.

Фотік не взяв. Тому знімки на телефон.

По дорозі в ліс. Дорога — [censured]! Машини "літають". А ще ж туман — а їм пофіг.

Метод посадки лісів


«Бездуховна» Америка створила нову зброю. Екологічну.

Виявляється, що старі бомбардувальники здатні висаджувати до 900 000 дерев в день.

Ліси на Планеті можна відновити дуже швидко, за допомогою застарілих бомбардувальників, призначених для установки мінних загороджень на території супротивника. Все, що потрібно, це переобладнати їх під насіннєві бомби, які містять у собі саджанці дерев.

Компанія Lockheed Martin Aerospace, пропонує використовувати бомбардувальники C-130, для засадження деревами віддалених важкодоступних областей за принципом килимових бомбардувань.

 «Обладнання, що використовується для створення мінних полів досить точне і може бути легко адаптоване для посадки дерев.»,- стверджує льотчик Пітер Сіммонс.

Сьогодні в світі налічується близько 2500 транспортних літаків С-130, які використовуються в 70 країнах, тому система доставки і посадки лісів широко доступна.

Це 125 тисяч дерев за один політ і близько 900 тисяч дерев в день "- розповідає представник компанії Lockheed Martin Пітер Сіммонс (Peter Simmons).

Конуси, що несуть в собі саджанці дерев, розроблені таким чином, щоб проникати на глибину, достатню для подальшого розвитку молодого дерева. Усередині них містяться добрива і матеріал, вбирає вологу з навколишнього середовища, здійснюючи, таким чином, своєрідний полив рослин.

Матеріал конуса, незважаючи на міцність, починає розкладатися відразу ж, як він потрапляє в землю, дозволяючи молодому дереву пророщувати своє коріння в глибину, надійно закріплюючись на новому місці.

Такі зелені бомби можуть бути адаптовані під будь-який район, і заповнені насінням придатних рослин навіть для пустельних районів. Існує пілотний проект, повітряної лісопосадки на Синайській пустелі в Єгипті. Також вивчаються можливості висадки дерев в Північній Африці, в тундрі Канади, Австралії та США.

За п'ять років компанія Lockheed Martin може висадити до 5 мільярдів дерев, цього достатньо для відновлення 500 000 га лісів.

Ліс запрошує і пропонує)))

Цей рік нечасто дивував нас грибними знахідками, - зате, як видно з фото,  надії втрачати не варто.
)))Хто стукається, тому врешті відкриють))). 
Зате як же приємно побродити по стежинах, усипаних пожовклим листом, вдихаючи той особливий аромат осені... 

Десь на галявинці)))

Дивує кольором і витривалістю, бо навіть заморозки пережив стійко.

Трапляються радісні моменти)

Продовження радості))

У той же день...

Через кілька см від попереднього)))

Зібрано докупи)))))

Зовсім юні опеньки.

Уже і не мріяли побачити, але у неділечку під час цілоденного дощу відважилися приїхати в ліс, - і недарма ж)))

380 г

Всього 2 (мій - менший), та РА_ДОС_ТІ))))))!!!!



Лісова капуста, баранчики, - у різних районах називають по різному, - смачний гриб, що трапляється дуже рідко, але бували випадки, що виростав до 2,5 кг у наших лісах.

Красиво, хоч і неїстивно.

В цьому році їх висипало незміряно!!! Передвісники опеньок.
Гарненько прикрашають пеньочки.

Фіолетова рядовка на передньому плані)

Молодюсінький зонтик (величають його також курочкою). Делікатес.

Несправжні опеньки (без "веснянок і спідничок", яскраві).

Рядовка.

Так ось чому вони названі рядовками. Минулого року нарахувала в ряду 153 штуки, правда, половина було червивих.

Їсти їх не варто, та помилуватися можна.

Аж світяться на сонечку. Красота!!!

Рядовки. Смачні, м"ясисті, та відварити варто зо 2-3 рази, щоб зліквідувати досить інтенсивний квітковий запах. І цей запах не дасть вам переплутати рядовку з блідою поганкою (до речі, у блідої поганки обов"язково є "спідничка", а у рядовки нема).

Назбирати легше, ніж начистити. Коли збираю маслята, про перебирання не думаю, та потім жалію, що забагато нарізала)))

Заховалися)))

Вдалого полювання всім, хто знайде час на осіннє побачення з Природою!!!!!

У ніч виборів вирубали 10 гектарів Биківнянського лісу

31 жовтня 2012 о 09:47
blog.i.ua

У ніч виборів — з 28 на 29 жовтня, забудовники вирубали 10 гектарів Биківнянського лісу, між Броварським проспектом і вул. Путивльською.

Про це повідомив головний координатор громадянської кампанії «Форум порятунку Києва» Віталій Черняхівський.

«Забудовники варварськи вирізали 100-річні сосни на 10 гектарах, встановили будівельний паркан. При цьому пред’явити дозвільні документи забудовники відмовилися», — цитує його пресс-служба «Форуму».

«Зрозуміло, що знищення зелених зон, що погіршує життя киян, буде продовжуватися до тих пір, поки щури дерибанні не будуть вигнані з Київради, а Верховна Рада не прийме закон про мораторій на ущільнювальну забудову в столиці», – підкреслив він.



Мій коментар до публікації


Маринка і хмаринка.


За хвилинку малинку обірвала Маринка,
за хвилинку Маринку обігнала хмаринка.
Зібрала Маринка малинку в корзинку,
загнала хмаринка Маринку в хатинку.



Та радіє собі спритненька Маринка
і смакує, ласуня, смачненьку малинку,
задивляючись, на крилаті краплинки,
що летять з дитинки хмаринки.



А пухнаста пустунка хмаринка
по даху, стукає в хатинку,
до дівчинки Маринки,
щоб поїсти малинки.



А з чепурної, білої хатинки
лине голос жартівливої Маринки
до небесної, крилатої хмаринки,
яка пускає краплинки-слинки:



– Іди, іди дощику,
  дам тобі  я борщику
  в глиняному горщику.
  Тобі каша, тобі й борщ,
  аби довше ішов дощ!
  А малинку, дощику, збирай сам
  десь далеко, десь аж там
  за широкими полями,
  за високими горами,
  за глибокими морями,
  за дрімучими лісами.


– А я ж хмарка проливна,–
дає відповіть вона,–
  і тут похарчуюся сповна,
  ще хай зачекає далека сторона.
  Зараз для малинки дам я пить
  і ягоди її дозріють в мить.
  От яка то я хитренька
  непосидниця сіренька.
  Я ж розумниця маленька,
  бо у мене дуже мудра ненька,
  хмара велика, грозова,
  що собою все небо закрива.



  Завжди помню я її слова
  бо вчать вони творить дива:
–" Треба поливати щедро все,
  що на землі оцій росте,
  тоді, згодом, велике і мале
  тобі врожай свій принесе!"


Це й Маринка, це й хмаринка,
кожна добре знає і поливає!
Тому яскрава, ягідка малинка
їх вдячно, смачно пригощає.



Маринка малинку в дома гам, гам, гам,
аж тече слинка по вустам.
Хмаринка малинку у гаю гам, гам, гам,
аж тече слинка по кущам.



І хмаринка, і Маринка
люблять ягоди оці.
І Маринка, і хмаринка
живуть дружно — молодці!

                      

Працьовиті й дружелюбні, вони добрі й щирі
і жадають жити тільки в мирі.
Працьовиті й дружелюбні, вони здорові й ситі,
бо мудрістю, цілющої любові оповиті.

Осінь царівна,лиш в юності чарівна.

 

Холод, дощ, негода  на  дворі
останнє листя прямує до землі.
Це осінь нам показує стрептиз
свої багряні шати скидає в низ.

 

Але без похоті  ця  голизна,
кому приємна така от новизна.
Чорні і непохитні стоять всі крони,
каркають  на  них  лиш  каркарони.

 

Стебла самі по собі повсихали,
гілячки  листя собі  поскидали,
що  захотіли  те  й  зробили,
от самураї,себе на харакірі засудили.

 

А хто пташок подалі всіх послав,
всіх гарних і співучих повиганяв?
Хто хазяйнує тут? У чому справа?
Кому потрібна,така ото розправа?

 

Це ж осінь з вітром так зійшлася,
що  аж  пиль  за ними понеслася.
Не витримало небо,заплакало дощами,
щоб ця пиль не стояла перед очами.

 

Обличчя обдуває прохолодний вітерець,
танцю осені, крутого, видатний творець.
Хлопець  він  моторний, хоч  куди  козак,
гудуть від жаху електричні проводи,це так!

 

Зі стін злітають навіть дахи,
коли  він робить свої  махи.
Він  гарячкує, іде  в рознос,
коли не до вподоби йому прогноз.

 

Погляньте! Він як дитина грається тепер,
постановкою складних прем’єр
зайнятий  цей  режисер.
Осені чудовий він партнер.

 

Вона стрімко крила розправляє,
коли він з нею вихором кружляє
у  піруетах  бездоганих
по площах й вулицях прибраних.

 

Вони мають вигляд – карнавальних,
сяють розмаїттям кольорів натуральних,
яскравих, барвистих, полум’яних,
від зелених, аж до багряних.


Це  па-де-де  чарує  все  живе,
все що ворушиться в танок іде.
І пташки з ними весело кружляють,
так потихеньку у вирій  відлітають.

 

Плоди  вже  зібрані  давно,
відкрите  навстіж  моє  вікно,
а за вікном, летять ключом, журавлі,
небесні кораблі,їм мало місця на землі.

 

От і летять собі за небокрай,
курличуть,мене кличуть:
- “Давай,  злітай, злітай,
курли,курли,ходи,ходи”- мені кажуть.

 

“Ти  повір  у  чудеса,
поглянь лиш у небеса
води тут, мегатони  блукають,
атмосферний тиск собою понижають.”

 

Повіривши у ці дива
за  ними  я  майнув.
Віра мені тайну цю відкрила
і у небо,безмежне я полинув.

 

Тому  що  ми така  є нація
не страшна нам левітація
і притаманна телепортація,
в раю вже буде реінкарнація.

 

Європа,Азія у ній Китай,
чудес тут,хоч відбавляй.
Америка,Атлантика,Європа.
Опа! Я вже в Україні, в дома.

 

Отакий миттєвий мій вояж,
неймовірний,як осені пейзаж,
в якому,свій,вона веде танок,
скидає  за  листком  листок.

 

Осінь  навмисно все  оголяє,
це вона так землю підготовляє,
до  сну  глибокого,  зимового
і сорому у цьому,нема ніякого.

 

У сні, ми сорому  не  відчуваємо,
а проснувшись,щось там одягаємо.
І  робиться  це все навмисно,
але кажуть,що воно корисно.

 

Справа зими – покрити теплою ковдрою,
а весни – прикрасити чарівною обновою,
а справа людини – не робити шкоди
для  цієї  ніжної, чарівної  природи!