Маринка і хмаринка.
- 15.07.17, 20:17
- Клуб української поезії
За хвилинку малинку обірвала Маринка,
за хвилинку Маринку обігнала хмаринка.
Зібрала Маринка малинку в корзинку,
загнала хмаринка Маринку в хатинку.
Та радіє собі спритненька Маринка
і смакує, ласуня, смачненьку малинку,
задивляючись, на крилаті краплинки,
що летять з дитинки хмаринки.
А пухнаста пустунка хмаринка
по даху, стукає в хатинку,
до дівчинки Маринки,
щоб поїсти малинки.
А з чепурної, білої хатинки
лине голос жартівливої Маринки
до небесної, крилатої хмаринки,
яка пускає краплинки-слинки:
– Іди, іди дощику,
дам тобі я борщику
в глиняному горщику.
Тобі каша, тобі й борщ,
аби довше ішов дощ!
А малинку, дощику, збирай сам
десь далеко, десь аж там
за широкими полями,
за високими горами,
за глибокими морями,
за дрімучими лісами.
– А я ж хмарка проливна,–
дає відповіть вона,–
і тут похарчуюся сповна,
ще хай зачекає далека сторона.
Зараз для малинки дам я пить
і ягоди її дозріють в мить.
От яка то я хитренька
непосидниця сіренька.
Я ж розумниця маленька,
бо у мене дуже мудра ненька,
хмара велика, грозова,
що собою все небо закрива.
Завжди помню я її слова
бо вчать вони творить дива:
–" Треба поливати щедро все,
що на землі оцій росте,
тоді, згодом, велике і мале
тобі врожай свій принесе!"
Це й Маринка, це й хмаринка,
кожна добре знає і поливає!
Тому яскрава, ягідка малинка
їх вдячно, смачно пригощає.
Маринка малинку в дома гам, гам, гам,
аж тече слинка по вустам.
Хмаринка малинку у гаю гам, гам, гам,
аж тече слинка по кущам.
І хмаринка, і Маринка
люблять ягоди оці.
І Маринка, і хмаринка
живуть дружно — молодці!
Працьовиті й дружелюбні, вони добрі й щирі
і жадають жити тільки в мирі.
Працьовиті й дружелюбні, вони здорові й ситі,
бо мудрістю, цілющої любові оповиті.
4