хочу сюди!
 

Славушка

48 років, телець, познайомиться з хлопцем у віці 45-55 років

Замітки з міткою «пам'ять»

Southampton Dock - Pink Floyd

Southampton Dock    
       Саутгемптонська верф


Музыка    Роджер Уотерс
Текст    Роджер Уотерс
Вокал    Роджер Уотерс
 
They disembarked in '45
       Одні висаджувалися на берег у сорок п'ятому,
And no one spoke and no one smiled
       всі безмовні і не усміхнені,
They were too many spaces in the line
       інші були численними пробілами в тих лавах.
Gathered at the cenotaph
       Одні збиралися біля обелісків,
       інші - іменами на обелісках,

All agreed with the hand on heart
       всі як один з рукою на серці,
To sheath the sacrificial knifes
       ніби щоб витягти і вкласти до піхов жертовні ножі.
but now
       Але й тепер...

She stands upon Southampton Dock
       стоїть жінка на Саутгемптонській верфі
with her handkerchief
       з хусточкою в руках,
and her summer frock
       і мокре від дощу легке плаття,
clings to her wet body in the rain
       обліплює її стан.
In quiet desperation knuckles
       З тамованим божевіллям вона стискає хусточку,
White upon the slippery reins (of state)
       випустивши з рук ненадійні душевні віжки.
She bravely waves the boys goodbey again
       І вкотре, як нічого немає, махає хусткою
       на прощання хлопцям.

And still the dark stain spreads between
       І до цих пір десь під лопатками
his shoulder blades
       росте свинцевий тягар,
A mute reminder of the poppy fields and graves
       коли спливає німа згадка про ті
       покраплені маками поля та могили.

And when the fight was over
       І коли битву було завершено,
We spent what they had made
       ми користалися з того, що вони зробили.
But in the bottom of our hearts
       Але в глибині серця
We felt the final cut
       відчували ту смертельну рану...

                                            20.06.2014
СЛУХАТИ

На вшанування пам’яті жертв політичних репресій

Виступ Президента на церемонії вшанування пам’яті жертв політичних репресій у Національному історико-меморіальному заповіднику «Биківнянські могили»

21 травня 2017 року



Шановні пані та панове!

Високоповажні представники дипломатичного корпусу!

Дорогі українці!

Вчора пізно вночі я повернувся з Берліну. Позитивно і по-доброму вражений тривалою, багатогодинною, дружньою, відвертою та змістовною розмовою з Канцлером Німеччини Ангелою Меркель. Це надзвичайно важливо, що в особі цього видатного європейського лідера Україна має надійного друга й партнера.

Після переговорів українська делегація завітала до Оранієнбурга, до меморіального комплексу на території колишнього концтабору Заксенгаузен. Там ми вшанували пам’ять жертв нацизму – тих українців, тисяч українців, так само як і представників інших народів, які там утримувались. За свідченнями, ще навість досі остаточно не встановленими, там загинуло від вісьмидесяти до ста тисяч.

Це саме той табір, де закатували Олега Ольжича, де утримувалися Ярослав Стецько та Степан Бандера.

Неначе  місток у часі: батько Степана Бандери, греко-католицький священик отець Андрій, як стверджують історики, похований саме у цьому лісі. Тут наприкінці 30-х років минулого століття московсько-комуністичний режим на п’яти гектарах землі влаштував справжнє пекло. Тут більшовики протягом чотирьох років замордували десятки тисяч людей.

Символічно, що після закінчення Другої світової табір Заксенгаузен не закрився, він перейшов у розпорядження НКВС,  проіснував після війни ще цілих п’ять років. Утримували та мордували там не лише колишніх членів нацистської партії, але й німецьких соціал-демократів, і просто незадоволених впровадженням комунізму у Східній Німеччині… І навіть своїх – колишніх радянських військовослужбовців, які пройшли полон і очікували черги на Сибір, куди їх прирік Сталін.

Побувавши вчора в Заксенгаузені і стоячи сьогодні тут у Биківні, ще і ще раз усвідомлюю, відчуваю кожною клітиною  людожерську подібність нацистського та сталінського режимів.

Нагадаю, парламентська асамблея ОБСЄ вісім років тому ухвалила дуже важливу резолюцію про їхню тотожність. Вона навіть запропонувала запровадити спільний день пам’яті жертв сталінізму та нацизму.

Ось чому, якщо хто не зрозумів, протягом останніх років в Україні і було проведено декомунізацію.  Ось чому відбувся так званий «ленінопад». Ось чому очистилася карта України від імен її катів та душогубів. Ось чому оновилися таблички з назвами вулиць.  Комуністичним ідолам нема і не буде місця в нашій країні.

І без підконтрольних ФСБ-КДБ соціальних мереж мій український народ теж здатен прожити. І, до речі, закон про заборону георгіївських стрічок я теж підпишу, щойно він надійде до мене із Верховної Ради. Чому? Тому, що це не є символікою Другої світової, це символіка  - символ агресії проти України 2014-2017 років. Тому що обвішані цими стрічками бойовики вбивають наших воїнів кожного дня і ночі. І прямо зараз, поки ми з вами тут, вони теж цілять в українських воїнів! Врешті-решт, на жаль ця Росія своєю політикою по відношенню до України сама поставила стрічку поза законом.

Дорогі українці!

Як Президент вже втретє відвідую Національний історико-меморіальний  заповідник «Биківнянські могили». Раніше бував тут як народний депутат і просто громадянин. Але місце таке, що кожного разу хвилюєшся і переживаєш як вперше.  А тепер – і поготів. Адже нині ми відзначаємо вісімдесяті роковини масових політичних репресій 1937-1938 років.

Ще не встигли українці вийти з коми після влаштованого Сталіним геноциду-голодомору, як Кремль розпочав нову екзекуцію, котра в історію увійшла під назвою Великого терору в СРСР. 

Биківнянський ліс – далеко не єдине місце в Україні, де виконувалися і перевиконувалися так звані ліміти на масове знищення людей – на розстріл або на ув’язнення в таборах ГУЛАГу. Але це чи не найбільша братська могила в Україні, де спочили десятки й десятки тисяч невинно убієнних. Сюди розстріляних привозили прямо вантажівками, іноді цілими колонами. В архівах збереглися покази одного із працівників НКВС, які той дав вже наприкінці восьмидесятих. Він розповів як ночами в Київському обласному управлінні НКВС розстрілювали людей у підвалах внутрішньої тюрми, а вночі «вантажили на машини, спеціальними кліщами брали за шию та за ноги, закидали в кузов з бортами». Потім накривали брезентом і вивозили на поховання до Биківні. Мертві тіла гасилися вапном, присипалися ґрунтом. Для чого вони це робили? Вони думали, не буде жодних слідів злочину.

Десятки років Радянська влада приховувала страшну таємницю Биківні.  А тим часом знаходилися відчайдухи, які навіть в умовах радянської диктатури насмілювалися вимагати правди. Так як це робили наші шістдесятники Лесь Танюк, Алла Горська та Василь Симоненко. 

Горська та Симоненко були вбиті. Танюк пішов від нас нещодавно, на двадцять п’ятому році незалежності. Лесь Степанович залишив спогади про те, як від шкільного завуча із Биківні вони дізналися, що ж тут насправді сталося. Як втрьох пішли оглядати місцевість. Як Василь Симоненко побачив, що малі і несвідомі діти грали у футбол, тут на цьому місці, простреленим у потилицю черепом. І як дорогою назад Симоненко читав вірш: «На цвинтарі розстріляних ілюзій уже немає місця для могил».

Влада намагалася списати цей злочин на нацистів, ніби тим своїх бракувало. Та навіть брехлива версія була маловідома широкому загалу. Чергову спробу прорвати завісу мовчання, того разу вже вдалу, в середині восьмидесятих зробив київський журналіст Сергій Кисельов. Його доволі смілива як на той час, стаття в «Литературной газете» викликала шквал публікацій в українській пресі, додала енергії та наснаги іншим громадським діячам, які вимагали визнання злочину, покарання та покаяння.

Україна має знати імена особистостей, які боролися за правду і справедливість, тому мій обов’язок – говорити про них. 

Сьогодні я не можу не згадати ще про одну людину. Буквально днями відійшов у вічність Євген Грицяк, царство йому небесне. Він – один із очільників легендарного Норильського повстання в таборах ГУЛАГу, яке політичні в’язні підняли невдовзі після смерті Сталіна. Його подвижницьке життя доводить, що серед українців завжди були герої, здатні чинити опір найжорсткішій диктатурі. Цитую спогади: «Коли почався штурм військами МВС захоплених в'язнями табірних зон, і солдати та офіцери поливали повстанців свинцем з автоматів й кулеметів, українські патріоти відбивалися камінням. А коли й воно закінчилося – заспівали свій гімн «Ще не вмерла Україна».

Вони вірили в нашу майбутню незалежність. Ми здобули її в 91-му, ми захистили її 2014-му, ми боронимо її зараз. Ми остаточно порвали з радянським і пострадянським минулим, впевнено тримаючи європейський курс.

Точно так, як показував компас Миколи Хвильового: «Геть від Москви! Дайош Європу!»

Днями в офіційному віснику Європейського Союзу очікується офіційна публікація рішення про запровадження  безвізового режиму для українських громадян. А опівночі на 11 червня перший українець, в паспорті якого не буде візи, перетне державний кордон в напрямку однієї з європейських країн. В тому числі, звичайно ж, і дружньої нам Польщі.

Биківнянський ліс – місце нашого спільного болю з поляками. І сьогодні я так само схилю голову і покладу квіти до пам’ятного знаку польських поховань. Тут разом з українцями спочивають і тисячі польських патріотів, розстріляних за наказом Сталіна.

Прошу вшанувати пам’ять всіх, хто лежить і тут, і в численних братських могилах та табірних цвинтарях по всій колишній імперії – всіх жертв політичних репресій. Оголошую хвилину мовчання…

Слава Україні!

http://www.president.gov.ua/news/vistup-prezidenta-na-ceremoniyi-vshanuvannya-pamyati-zhertv-41502

Церква Спаса на Берестові

Церква Спаса на Берестові
Великдень 2011 року від Народження Христа

   (плач )
Навіяно побаченим. Кадр 1: 25 липня 2010 р.(День пам'яті рівноапостольного князя Володимира).
Кадр 2: 25 квітня 2011 р. (Понеділок Пасхальної седмиці).
Кадри тотожні, за винятком пір року.

Моє публічне звернення до небайдужих та можновладців, особливо тих, хто
відповідає за стан пам'яток культури та історії. В липні минулого року я побачила повалений хрест на церковні бані. Церква, яка охороняється законом і є
пам'яткою
, й донині стоїть безхреста.

Вірш без рим. Лише ритм
Століть минулих подих,
Часів князівських свідок -
На Берестові Спаса…
Зсивілий пращур,  дивний,
Занедбаний, забутий…

Розкішна Лавра поруч –
Пишається, святкує
Великдень. Урочисті
Лунають дзвони – Київ
"Христос воскресе!" радо
Підносить до небес.

На Берестові Спаса…
"Цвірінь!" – крізь тишу пташка…
І… тихо… Древня церква
В задумі похилилась…

Безхр
Е
ста і скорботна
Центральна баня мріє
В блакиті, соромливо
Ховаючи від світу
Підбите око – шибку
Розтрощену, без скла.

Тримається, старенька,
В пилюці й павутинні;
І шашіль помережив
Всі балки-кісточки…
Болить!.. Благає німо,
Стікаючи трухою –
Слізьми…. З хрестом відтятим,
Велична і самотня
На Берестові Спаса
Великдень зустріча…

26.04.2011
by Stepans`ka Marina (SMG)

p.s. написане можу підтвердити фотографіями

Вшанування пам'яті мучеників політичних репресій

В Киеве почтят память жертв политических репрессий
На территории заповедника «Быковнянские могилы» состоится церемония возложения цветов и пройдет молебен

19 мая 2018 г. 16:41
В Киеве почтят память жертв политических репрессий

В воскресенье, 20 мая, на территории Национального историко-мемориального заповедника «Быковнянские могилы» (Броварской проспект в Днепровском районе Киева) почтят память жертв политических репрессий.

Как сообщают организаторы в Facebook, ориентировочный план мероприятий будет следующим:

11:00 - 12:00. Официальная церемония памяти жертв политических репрессий при участии президента Петра Порошенко и других чиновников.

12:10 - 14:00. Межконфессиональный молебен по жертвам политических репрессий, митинг-реквием и выступление Национального хора имени Г. Г. Веревки.

При входе в заповедник будет организована фотодокументальная выставка «Расстреляна элита: Быковнянское измерение» с экскурсионным сопровождением.

Бесплатные автобусы к заповеднику будут курсировать с 9:00 до 15:00:

  • от станции метро «Лесная» (выход из метро от головы поезда на остановку маршрутных такси в направлении Броваров);
  • от остановки общественного транспорта напротив здания «Блиц-Информ» (ул. Киото, 25).

Организаторы предупреждают, что при входе в заповедник будут установлены рамки-металлоискатели, поэтому посетителей просят приезжать заранее - до 10:00 и не брать с собой острые и колюще-режущие предметы.

Отметим, Быковнянское захоронение жертв сталинских репрессий относится к крупнейшим на территории Украины. Тайный спецучасток НКВД УССР в Быковне появился весной 1937 года - 20 марта президиум Киевского городского совета принял решение об отграничении земельного участка «для спецнужд» в 19-м и 20-м кварталах Быковнянского леса. В течение 1937-1941 годов грузовики почти каждую ночь привозили тела расстрелянных НКВД в киевских тюрьмах для тайного захоронения в Быковнянском лесу. Эксперты, исследовавшие останки жертв Большого террора, свидетельствуют о том, что большинство из них погибли от выстрела в затылок или основание черепа. Тела людей закапывали вместе с вещами, документами, мелкими деньгами, которые были при них. Всегда в одежде и обязательно засыпались известью.

Количество похороненных в Быковнянском лесу окончательно не установлено. По мнению историков, оно может составить  20-100 тысяч человек. По данным, обработанным сотрудниками Отраслевого государственного архива СБУ и Национального историко-мемориального заповедника «Быковнянские могилы», установлены фамилии более 18 500 человек, которым были вынесены приговоры в Киеве и которые захоронены в Быковне. Только на основании документов тройки НКВД в 1937-1938 годах в Киеве было расстреляно 15 тысяч человек. Наибольшее число расстрелов приходится на 19 мая 1938 года - только на основании решений тройки НКВД за ночь в киевских тюрьмах расстреляли 563 человека.

В Быковнянском лесу похоронены писатели Михаил Семенко, Майк Йохансен, Вероника Черняховская, художники Михаил Бойчук, Николай Касперович, академики Федор Козубовский, Петр Супруненко, митрополит УАПЦ Василий Липкивский и десятки тысяч других жертв Большого террора.

Указом президента Украины № 431/2007 от 21 мая 2007 года «О мероприятиях в связи с 70-й годовщиной Большого террора - массовых политических репрессий 1937-1938 годов» в Украине установлен День памяти жертв политических репрессий, который отмечается ежегодно в третье воскресенье мая.


Статистические итоги «Большого террора».


http://www.memorial.krsk.ru/Articles/2007HrBT.htm

Октябрь 1936 – ноябрь 1938


По делам, которые вели органы госбезопасности (органы ГУГБ НКВД)


Арестовано – не менее 1710 тыс. чел


Осуждено – не менее 1440 тыс. чел.


В том числе приговорено к расстрелу – не менее 724 тыс. чел.

Из них:


«Тройками» по «кулацкой операции» – не менее 436 тыс. чел.


Комиссией Наркома Внутренних дел СССР и Прокурора СССР («двойками») до сентября 1938 г. и «особыми тройками» в сентябре–ноябре 1938 г. по «национальным операциям» – не менее 247 тыс.чел.


Военной коллегией Верховного суда СССР, Спецколлегиями областных судов, военными трибуналами – не менее 41 тысячи человек.

Кроме того за тот же период:


Осуждено «милицейскими тройками» как «социально вредный элемент» (СВЭ) – не менее 400 тыс. чел.


Подвергнуто высылкам и депортациям в административном порядке – не менее 200 тыс. чел.


Осуждено судами общей юрисдикции по общеуголовным обвинениям – не менее 2 миллионов человек, из них в лагеря отправлено не менее 800 тыс. чел.


* Настоящая Хроника составлена специально для газеты «30 октября» (2007. № 74. С. 1, 3–7). В интернет-версии сделаны небольшие исправления и дополнения, а также вставлены ссылки на документы и справочные статьи, опубликованные в сети Интернет (при этом мы старались избегать ссылок на публикации, содержащие существенные текстуальные искажения или фактографические ошибки, однако полностью ручаться за качество привлекаемых ресурсов мы, конечно, не можем). Газетный вариант хроники см. также: http://www.memorial.krsk.ru/Articles/2007HrBT.htm

Гаріку

Гарік!
Ми пам"ятаємо тебе! Ми не знаємо  твоє дійсне ім"я і чому ти з"явився тут. Але ти завжди був і  будеш для нас еталоном нашої породи.
Твої  вельш - коргі

Герої не вмираю, якщо справа їх живе!

Тільки молитвами спільними та героїзмом кількох сотень чоловік Україна встояла того трагічного дня 18 лютого та ніч і день 19 лютого 2014 року в Києві на Євромайдані.
Господи, спаси нас і помилуй, грішних. І допоможи супроти РФ у війні з агресором. Вічная і благая пам'ять всім героям Євромайдану, що віддали своє життя за нашу свободу. Амінь.

Правда полегшує примирення, а не брехня

Виступ Президента під час відкриття Меморіалу пам’яті українців, які загинули від рук польських «селянських батальйонів» та підрозділів Армії Крайової у 1944 році у с. Сагринь

8 липня 2018 року 

Виступ Президента під час відкриття Меморіалу пам’яті українців, які загинули від рук польських «селянських батальйонів» та підрозділів Армії Крайової у 1944 році у с. Сагринь

Всечесні отці!

Дорога українська громадо!

Шановні вихідці з цього та навколишніх сіл!

Шановні представники товариств «Холмщина»!

Шановні українські і польські патріоти!

Для мене є надзвичайно важливо саме сьогодні бути саме тут у Сагрині з вами на офіційному відкритті Меморіалу пам’яті українців, які загинули від рук польських «селянських батальйонів» та підрозділів Армії Крайової у 1944 році. Наш перший людський і християнський обов’язок – пам'ятати про невинних жертв і зробити все можливе, аби наші народи ніколи не знали більше розбрату і протистояння.

Здавна український і польський народи були сусідами, яких поєднують спільність культур, традицій, близькість наших мов. Скажіть, будь ласка, українцю потрібен  перекладач з польської, чи поляку потрібен перекладач з української? Ми дуже добре розуміємо один одного.

Нас єднає також досвід боротьби за власну свободу проти іноземних поневолювачів, проти імперських і тоталітарних режимів. Нам варто весь час говорити і пам’ятати про цей досвід, згадувати українських і польських героїв, які спільно боролися проти Російської імперії і у 1830, і у 1863, і у 20-х роках минулого століття. Це та пам'ять, яка нас об’єднує, яка знайшла свій вираз у мудрих словах: «Без вільної України немає і не буде вільної Польщі».

Але є в нашій історії, і ми маємо це визнати, і печальні сторінки. Поруч зі спільними перемогами, поруч з нашою дружбою та братерством, найболючішою травмою залишається братовбивчий польсько-український збройний конфлікт 1943-1944 років, та й всі 40-х років минулого століття, який залишив глибоку рану і тут на Холмщині.

Понад сім десятків років тому українці Сагрині і навколишніх сіл стали жертвою брутальної збройної акції, яку вчинили проти мирних мешканців окремі підрозділи польського підпілля.

Сьогодні ми тут, щоб нашою спільною молитвою вшанувати пам’ять сотень дітей, жінок, чоловіків, людей старшого віку, які загинули тільки за те, що вони називали себе українцями, за те, що вони ходили до іншої церкви.

Разом з ними ми пам’ятаємо всіх, хто був невинно вбитий. Ми зараз разом з представниками  товариств «Холмщина» з Волині, Львівщини, Тернопільщини, родичі яких проживали на цих землях, вирощували хліб, виховували дітей, плекали рідну мову й культуру. Але одного дня вони були примусово вивезені на інший берег Бугу. 

Прошу вшанувати пам’ять невинно убієнних хвилиною мовчання.

Дорогі мої,

Нашим моральним обов’язком перед нащадками всіх невинно убитих у ті жахливі часи розбрату буде збереження пам’яті про ці трагічні події минулого.

Сьогоднішня наша молитва змушує нас ще раз задуматися й переосмислити те, що може принести зло мільйонам людей.

Ми рішуче засуджуємо брутальність і насилля як сьогодення, так і минулого, та закликаємо нинішнє й прийдешні покоління і українців, і поляків не допустити подібної трагедії.

Я переконаний, що і в польському, і в українському суспільстві є достатньо мудрості, аби зрозуміти, що будь-яке протистояння між нами точно послаблює нас. Послаблює саме тоді, коли перед обома нашими країнами постала спільна загроза зі Сходу, коли гібридна війна розгорнута проти України, поширюється Кремлем і на всю Європу.

Будь-які прояви використання будь-якими політичними силами історичної пам'яті задля підвищення своїх рейтингів є абсолютно неприйнятними. Мірятися пролитою кров’ю наших народів і здобувати на трагедії політичні дивіденди – це є ганебно, це є неприйнятно. Це шлях в нікуди. На мою думку, це – зрада пам’яті про невинні жертви нашої спільної трагедії.

Я вірю, що у наших народів – і у народу України, і у народу Польщі – є достатньо мудрості, аби не піддаватися на провокації, спрямовані на перегляд багаторічних спільних здобутків у відносинах між двома народами у питаннях порозуміння та у питаннях примирення. 

Високі принципи стратегічного партнерства між вільною Україною і вільною Польщею ми ще раз підтвердили з Президентом Польщі Анджеєм Дудою у спільній декларації 24 серпня 2016 року у день відзначення 25-ої річниці нашої незалежності, коли вперше поруч зі мною, Президентом України, на Майдані Незалежності стояв Президент Польщі – нашої братньої країни. І це є той символ, відносин України і Польщі, який я хочу бачити скрізь.

Події на Холмщині, як і низка інших трагічних конфліктів між українцями і поляками в часи Другої світової війни, вимагають ретельних історичних досліджень.

І ці дослідження мають здійснюватися спільно істориками і науковцями, спільно українськими і польськими, базуватися на щирому прагненні встановлення справжньої історичної правди про причини, перебіг та наслідки конфлікту, якою б гіркою не була би правда для кожної із сторін. Наші  народи заробили право знати правду. Але займатися цією правдою мають точно не політики. Мають історики і науковці. І про це ми домовилися і ми ніколи не дамо політизувати ці  сторінки нашої історії.

Шановні і дорогі українці, які сьогодні зібралися в цьому святому місці,

Дорогі поляки, які сьогодні з нами разом тут,

Хочу наголосити, що зараз як ніколи актуальними є слова Івана Павла ІІ, які були виголошені у Перемишлі в липні 1991 року. Він сказав: «Саме сьогодні все нас закликає до примирення, до братерства і до взаємопошани, до пошуку того, що нас українців і поляків об’єднує».

Хочу наголосити, що ми глибоко шануємо пам'ять представників польського народу, які стали жертвами трагічних подій в Україні, зокрема на Волині у 1943-1944 роках.

І сьогодні, схиляючи голову у спільній молитві, щиро звернімося до Господа словами: «Прости нам провини наші, як і ми прощаємо винуватцям нашим».

Перед пам'яттю невинних жертв Сагрині я закликаю усіх нас – українців і поляків – до християнського прощення.

Саме до взаємного прощення, а не до помсти, закликають нас з небес усі невинні жертви братовбивчих конфліктів між нашими народами.

Страшні сторінки минулого не повинні бути визначальними для сьогодення і точно не повинні бути визначальними для нашого спільного європейського майбутнього. Добросусідські зв’язки українців і поляків по обидва береги Бугу нехай стають нерукотворним пам’ятником жертвам тієї трагедії – і запорукою того, щоб братовбивство ніколи більше не буде в нашій спільній історії.

І в Україні, і в Польщі пам'ять про кожне трагічно обірване життя повинна остудити «гарячі» голови тих, хто тяжіє до розвішування ярликів, тих, хто розпалює ненависть, тих, хто закликає до помсти. 

Ми проти односторонніх політичних оцінок спільного історичного минулого, оскільки вони не сприяють процесу нашого історичного примирення.

Підтримуємо ініціативи щодо перегляду відомих змін до польського законодавства про інститут національної пам’яті – і розраховуємо, що буде переглянуто також положення, які стосуються оцінки українців.

Ми за фаховий діалог на рівні істориків. І ще раз кажу –ми проти політизації чутливих питань спільного історичного минулого.

Я підтверджую нашу відданість політичним домовленостям, досягнутим на зустрічі з Президентом Дудою  у Харкові у грудні минулого року, щодо розблокування проведення польською стороною пошукових та ексгумаційних робіт на території України.

Сподіваємось, що ближчим часом наші експерти розпочнуть відповідну роботу.

На завершення хотів би ще раз висловити щиру вдячність українцям Польщі, які сьогодні тут разом з нами. А ми – з ними. Українська держава зараз приділяє особливу увагу діаспорі і особливу увагу українцям Польщі. Ви можете твердо на нас розраховувати.  Хочеться висловити слова особливої вдячності керівникам українських громадських організацій за підготовку і організацію цієї нашої зустрічі. Подивіться скільки нас. Подивіться, як нас багато. Подивіться, як ми любимо Україну. Подивіться, як Україна нас об’єднує, бо вона є найкращою.

І я хочу подякувати українцям Польщі за всі ті важливі справи, які ви робите для нашої держави. Бо у світовій солідарності, яка гуртує народи світу для того, щоб захистити Україну проти російської агресії, незаконної анексії Криму, велику частину роботи робите ви – українці Польщі і українці світу.

Гідно вшановуймо разом усіх жертв українсько-польського конфлікту 40-х років ХХ століття.

Нехай Господь упокоїть душі невинно загиблих в оселях праведників!

Вічна їм пам’ять!

Політичні репресії в СРСР були неймовірних масштабів

В Украине отмечается День памяти жертв политических репрессий
По всей стране будут организованы памятные мероприятия, состоится возложение цветов и венков к памятникам, памятным знакам, местам гибели и захоронений репрессированных
 0 0googleplus0
20 мая 2018 г. 10:14
В Украине отмечается День памяти жертв политических репрессий

Сегодня, 20 мая, Украина чтит память жертв политических репрессий – всех тех, кто был убит и замучен во время правления коммунистического режима на территории нашей страны.

День памяти жертв политических репрессий отмечается ежегодно в третье воскресенье мая согласно указу президента № 431/2007 от 21 мая 2007 года «О мероприятиях в связи с 70-й годовщиной Большого террора - массовых политических репрессий 1937 - 1938 годов».

С участием руководителей местных органов власти и представителей общественности по всей стране будут организованы мероприятия по почтению памяти жертв политических репрессий, состоится возложение цветов и венков к памятникам, памятным знакам, местам гибели и захоронений репрессированных. Для широкой аудитории будут проведены тематические информационно-образовательные, медийные, выставочные мероприятия.

Также будет рекомендовано религиозным организациям провести 20 мая поминальные мероприятия по погибшим в результате политических репрессий. На зданиях и сооружениях органов государственной власти, местного самоуправления, государственных предприятий, учреждений и организаций будет приспущен Государственный Флаг Украины. Кроме того, ограничат проведение развлекательно-концертных мероприятий, спортивных соревнований, внесут соответствующие изменения в программы радио и телевидения.

В местах проведения памятных мероприятий обеспечат дежурство машин скорой помощи и медицинское обслуживание, дежурство пожарно-спасательной техники, охрану общественного порядка, патрулирования.

В Киеве памятные мероприятия - церемония возложения цветов и молебен – с участием первых лиц государства пройдут на территории заповедника «Быковнянские могилы».

Этот заповедник создан на месте одного из крупнейших захоронений жертв сталинских репрессий на территории Украины. Тайный спецучасток НКВД УССР под Киевом стал использоваться весной 1937 года. В течение 1937-1941 годов грузовики почти каждую ночь привозили тела расстрелянных в киевских тюрьмах НКВД для тайного захоронения в Быковнянском лесу. В заранее подготовленные ямы сбрасывались тела жертв, затем присыпались известью и землей.

Количество похороненных в Быковнянском лесу окончательно не установлено. По мнению историков, оно может составлять от 20-100 тыс. человек.

Напомним, 2 июня 1937 было принято постановление политбюро ЦК ВКП (б) ПБ-51/94 «Об антисоветских элементах», согласно которому 5 августа 1937 вышел приказ НКВД СССР № 0044, который положил начало массовым репрессиям.

Уже к середине ноября 1938 года без суда вынесено 681 692 смертных приговора, которые выполнялись немедленно. Более 1,7 миллиона человек отправлены в лагеря.

Согласно рассекреченным архивам и документам СБУ, в Украине с 1935 по 1951 год жертвами раскулачивания стали более 2,8 миллиона человек.

В 1936 году арестовали 15 717 человек, в 1937-м – 159 537, в 1938-м – 106 096, в 1939-м – 11 744. Около 16,5 тыс. человек были расстреляны в 1937-м.

Сторінки:
1
6
7
8
9
10
11
12
13
попередня
наступна