хочу сюда!
 

Елена

41 год, рыбы, познакомится с парнем в возрасте 40-50 лет

Заметки с меткой «гоголь»

Як нас дурять? - навіть у кіно!

Хто не пам'ятає свого минулого -

приречений переживати його знову і знову..,
тому що уроки СВОЄЇ історії треба ЗНАТИ!
\Джордж Сантаяна\

Минуле не повернути ... - але зате його можна ВИВЕРНУТИ!
\Аврелій Марков\

Народ
, який НЕ ЗНАЄ СВОЄЇ ІСТОРІЇ, але дозволяє вчити своїх дітей
ЧУЖИЙ збоченній історії - відключається від СВОЇХ КОРЕНІВ -
і будує ЧУЖЕ майбутнє на СВОЇЙ землі!

\Я\

 

Ви, байстрюки катів осатанілих,
Не забувайте, виродки, ніде:
НАРОД МІЙ Є! В його гарячих жилах
Козацька кров пульсує і гуде!
\Василь Симоненко\

 

 


Давно я не перечитував Гоголя.., років з 20 вже...
Саме тому спочатку дивився кіно "Тарас Бульба", і особливо не дивувався.
Хоча десь у глибині підсвідомості колола думка: "Щось тут не так!".

І ось недавно мені скинули посилання, з яких я дізнався, ЩО САМЕ НЕ ТАК
в цьому кіно АВТОРСЬКИЙ ТЕКСТ Миколи Васильовича Гоголя в цьому
кіно ПЕРЕКРУЧЕНИЙ ДО НЕВПІЗНАВАННЯ, ВИРІЗАНІ "незручні" місця,
і ВСТАВЛЕНО те, чого сам Гоголь ніколи не писав про наших козаків...

Не буду довго розповідати дивіться самі!
Це тільки два моменти з кіно ... на початку кожного з них "кіношний"
польский варіант Бортко, а потім – Авторський Текст великого Гоголя
.
Порівняйте і переконаєтеся, ЯК НАС ДУРЯТЬ!

Частина-1 Річ Тараса "Що такоє єсть НАШЕ КОЗАЦЬКЕ ТОВАРИСТВО?".


Частина-2 "З чим пливете, козаки?  - З бідою, батько!!!" 

 


Ну а хто хоче освіжити в пам'яті слова великого українського письменника, але не хоче

напружувати очі  – то ось посилання на аудіокнигу "ТАРАС БУЛЬБА" у виконанні

Олексія Петренка = http://www.ex.ua/12668915

Або у RAR-архіві всі часті того аудіо  http://www.ex.ua/get/22009764 = 448 мб.

Гоголь - зрадник?

Сьогодні відзначається 200-ліття з дня народження Миколи Гоголя. Вся країна (Полтавщина - зокрема) відзначає ювілей різними заходами, Президен поїхав в турне по Гогольським місцям, блогери друкують замітки з його біографією та життєвим шляхом. По ТВ напевно покажуть фільм з цієї нагоди...

Але, продивившись деякі ресурси, звернула увагу на неодзначне ставлення блогерів та активних в інтернеті осіб до постаті письменника.

Одні називають його зрадником, бо писав твори російською. Інші обурюються помпезністю заходів з нагоди ювілею. Ще одні навпаки - пишаються Гоголем як яскравим представником народу України.

Я особисто вважаю Гоголя визначною і неординарною особистістю, яка своєю творчістю внесла великий вклад в популяризацію всього Українського в світі. Так, він писав не чисто українською мовою, але в той час як такої літературної української мови взагалі не було. Першооснователем у цій справі вважається Котляревський, який першим написав твір (і то - не літературною мовою, а розмовної) українською мовою ("Енеїда"), за ним йшов Тарас Шевченко зі своїми поезіями і прозою.

Але усі вони писали про одне - про світ української людини. І талановито писали. На наш час це вже стало класикою і жодними домислами звідти їх не викреслиш.

Для Вас Гоголь - це... (аргументуйте, будь ласка, свій вибір!)

12%, 6 голосов

82%, 40 голосов

6%, 3 голоса
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Куда послать Диму Медведева – «на…» или «в…»?

Как сообщают СМИ, глава РФ не поленился научить российских ученых нормам русского же языка. Во время встречи Медведева с российскими учеными, одна из историков Владимирской области по фамилии Уколова,  оговорившись, употребила выражение «на Украине». Как человек ученый (и судя по всему порядочный), историк извинилась: «В Украине, простите». На что глава России отчитал женщину, фактически обвинив ученого в незнании русского языка: «Это там, у них, «в Украине», а у нас «на Украине» говорят. Это соответствует нормам русского языка».

Ну, что ж...

Классики русского языка объясняют президенту РФ Дмитрию Медведеву - как правильно писать «на Украине» или «в Украине»

Куда послать Диму Медведева – «на…» или «в…»?

выбор...

Запретили к показу фильм Тарас Бульба... Автор - Украинец Гоголь, Снял - Украинец Бортко, Сыграл - Украинец Ступка... Запретил - какая- то тварь из майданутого министерства. В данном случае присоединяюсь к Украинцам!

30%, 6 голосов

30%, 6 голосов

40%, 8 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

"ГогольFest" 2012 - відбудеться!



Головна подія
осені, а саме Міжнародний мультикультурний фестиваль "ГогольFest" 2012 - відбудеться! Цього разу в якості «дому» для ГогольФесту обраний покинутий завод металоконструкцій на Видубичах, який на 9 днів (з 21 по 29 вересня 2012 року) перетвориться на центр культурного життя Києва. Традиційно Гоголь переставить широкій публіці всю різноманітність альтернативного мистецтва: живопис, театр, музика, кіно, а так само багато різноманітних вікторин та розваг, серед яких театральні вистави, барвисті перформанси, арт проекти.

Офіційний сайт фестивалю: "ГогольFest" 2012





Москва і москвичи





Могилу Гоголя відновили, пограбувавши могилу Булгакова

В Москві на Новодєвічому кладовищі відбулося урочисте відкриття могили Миколи Гоголя у тому вигляді, в якому вона існувала колись на цвинтарі Данилова монастиря.

Міністр культури Росії з цього приводу заявив: “Ми вчинили по совісті і по справедливості – так, як на це заслуговує наш письменник. Не можна святкувати 200-річчя великого письменника, промовляти урочисті слова, віддавати йому належне і в той самий час мати у Москві розорену могилу, з якої витягнули хрест, викинули камінь, та й взагалі забрали рештки та перевезли на інше кладовище”.

Щоправда для відновлення могили Гоголя довелося пограбувати могилу іншого видатного письменника – Михайла Булгакова.

Нагадаємо, що Гоголя було поховано 24 лютого 1852 роки на цвинтарі Данилова моностиря. На його могилі встановили бронзовий хрест на камені (“Голгофа”), а на ньому вирізано напис: “Гірким словом моїм посміються” (цитата з книжки пророка Ієремії)

1930-го року Данилов монастир було закрито, некрополь ліквідовано. 31 травня 1931 року могилу Гоголя розковали і прах його перенесли на Новодєвіче кладовище. Туди ж було перенесено і “Голгофу”

1952 року на могилі замість “Голгофи” встановили новий пам’ятник у вигляді постаменту з бюстом Гоголя, на якому було написано: “Великому російському художнику слова Ніколаю Васильовичу Гоголю від уряду Радянського Союзу.” Хоч відомо, що Микола Васильович писав у заповіті, що жодного пам’ятника на своїй могилі він не хоче, оскільки це “негідно християнина”.

“Голгофа” деякий час знаходилася у майстернях Новодєвічого кладовища, де її знайшла вдова письменника Михайла Булгакова – вона підшукувала надгробок для могили свого покійного чоловіка. Жінка викупила “Голгофу”, з якої вже було стерто напис, та встановила її на могилі Булгакова, де надгробок дотепер і стояв. Хтест з могили Гоголя було втрачено,.

Насправді є над чим замислитися – чи варто “віновлювати” могилу Гоголя не на тому цвинтарі, де його поховали, чи варто для цього розорювати могилу Булгакова, як бути із заповітами, і як все пов’язано у нашому житті та смерті.

http://vsiknygy.net.ua/news/4932/

Могилі Гоголя повернуть первинний вигляд

Детальніше читайте на УНІАН: http://www.unian.ua/common/200201-mogili-gogolya-povernut-pervinniy-viglyad.html

Одна Голгофа на двоих
http://www.vokrugsveta.ru/blogs/sartemov/1742.php




В кремль пришла срочная телеграмма

Багато галасу з нічого, або Кому потрібен Тарас Картошка?

До 200-річчя від дня народження російського письменника, українця за походженням, Миколи Гоголя, як на мене, занадто прикута увага українського суспільства.

Інформаційній навалі піддався і я, і вирішив перечитати "найбільш українські твори" цього письменника: "Тарас Бульба" та "Ночь перед Рождеством". Останнього разу я їх читав 25 років тому в школі і весь цей час я перебував під тим стереотипом української героїки та фолькльорики, що надавала цим творам в ті часи російсько-радянська пропаганда, і, як не дивно, що продовжує робити і сьогоднішня, так звана українська. Але яке здивування мене спіткало, коли я зазирнув до сторінок яскраво написаних Миколою Гоголем. Звісно, як майстер пера він неперевершений, його мова колоритна та барвиста, описи природи взагалі невимовні, але я побачив одне "але".

Сперечання щодо цінності творчості М.Гоголя для українського народу в своїх змаганнях зосереджуються на мові його творів — російській. Як захисний аргумент щодо неї висувається те, що в той час він не міг би так плідно писати українською, тож він оспівував свій рідний край — Україну, через російську. Проте вже з третього абзацу "Тараса Бульби" для мене цей аргумент втратив актуальність, більше того — почали закрадатися недобрі підозри щодо самого змісту творчості М.Гоголя, коли він дає пояснення щодо свитки, що це верхній одяг у "южных россиян"?! Далі — більше.

Я не буду тут докладно зупинятися на тому образі запорожця та Запорозької Січі — цих славних та героїчних іпостасей українського минулого, який своїм геніальним пером створив Микола Гоголь, лише нагадаю тим, хто так завзято висвітлює цей твір як українську героїку, два моменти. Запорозький козак ним талановито вимальований як пияк-розбійник, клятвопорушник та хижак-бузувір, що без зайвого докору сумління навіть може глумитися над тілами загиблих у бою супротивників. Сама ж Січ, за цим „видатним українцем", вміла лише "гулять та палить из ружей" та уявляла собою "беспрерывное пиршество". Нічого сказати, дуже гарний приклад нащадкам для наслідування. Прямо-таки надзвичайні герої та лицарі. Незрозуміле тільки, кого на таких зразках мужності можна виховувати?! А втім, треба віддати належне художньому генію Миколи Гоголя, бо саме цей хибно-принизливий стереотип української козаччини надзвичайно глибоко закарбувався в свідомості не лише росіян, а й, на превеликий жаль, — і українців.

Зупинюся ж я на іншому. Річ у тім, що для Миколи Гоголя Україна як така просто не існує. Є лише якась Украйна землі Русской. Навіть Київська Русь в його розумінні "южная, первобытная Россия". Українське козацтво це не що інше, як "разгульная замашка русской природы" та "необыкновенное явление русской силы", "словом русский характер". Українська шляхта — це "русское дворянство". Гинули ж у бою козаки не інакше як під вигуки: "Пусть ликует вечные веки Русская земля". А вся квітесе-нція цього твору міститься в останніх рядках: "Уже и теперь чуют дальние и ближние народы: подымаеться из русской земли свой царь, и не будет в мире силы, которая бы не покорилась ему!.." Надзвичайна українська героїка! Як кажуть, коментарі зайві. Проте, щоб остаточно зрозуміти суть любові Миколи Гоголя до України, треба порівняти перше видання "Тараса Бульби" 1835 р. та друге 1842 р. Перше видання також бачить замість України "русскую землю" проте це носить не надто наполегливий характер, а ось друге видання, після зауважень Віссаріона Бєлінського, було перероблено в дусі "верноподданства царю и Отечеству" і, як уже бачили, надзвичайно завзято і барвисте. Що могло спонукати автора зробити такі правки до твору, що вже побачив світ? Що завгодно, але ніяк не любов до України. Хоча ні, він її все-таки любив, але в дусі слів І. Франка: "як хліб і кусень сала", а не як великий народ, гідний права власної держави.

Тож про яку "українську школу" в російській літературі говорить про цього "видатного українця" Енциклопедія українознавства?!

Але це ще не все. У "Тарасі Бульбі" Гоголь просто висловлює російсько-імперське бачення історії — не більше. Він лише виступає як пересічний російський державний службовець, що сумлінно відпрацьовує свій хліб. А ось в іншому своєму творі він так завзято боронить офіційну позицію Москви, що вже в запалі переходить на особисте у вигляді образ, нехтування та відвертої ганьби. І цим твором є — "Ночь перед Рождеством". Ця розповідь із самого свого початку занурює нас у чарівний український світ, читач, немов в теплі морські хвилі, поринає в солодкі та м'які описи українського сільського життя та краєвидів. І, дійсно, коли б цей твір був написаний українською — то він би по праву претендував на звання класичного твору з українознавства та був би чи не найкращим твором щодо виховання любові до рідного краю. Але не так сталося, як гадалося. Несподівано на завершенні цієї чарівної картини я потрапив під холодний душ. І яким стала оцінка Миколою Гоголем української мови. За ним це ні що інше, як "самое грубое, обыкновенно называемое мужицким, наречие", у той час як російська за ним ні що інше, як "грамотный язык"???!!!

То скажіть тепер, будь ласка, чи вартий цей уродженець України взагалі називатися українцем і чи існують якісь виправдання його дій?

Микола Гоголь ганьбив українську мову та українську минувшину і весь свій талан і енергію поклав на розвиток культури окупанта України, він сам не бачив українського народу і талановито переконував інших, що це "южные россияне", а Україна — це лише украйна великої Росії. І це в той час, коли його земляк-полтавець Іван Котляревський завзято працював над розвитком рідної української мови і своєю діяльністю довів, що вона аж ніяк не гірше ніякої мови в світі, і, тим, паче, "грамотного языка", створивши такі надзвичайні твори, як "Енеїда", "Наталка-Полтавка", "Москаль-чарівник". Між іншим про існування цихтворів безперечно знав і Микола Гоголь, бо вони побачили світ ще до того, як той почав навчання в Ніжинській гімназії вищих наук.

Микола Гоголь — це ні хто інший як звичайний манкурт та яничар. Який за "шмат гнилої ковбаси" відцурався рідної землі і більше того, став на шлях її цькування. Бо люди, які справді любили свою землю, то чинили як Марія Заньковецька, що на наполегливі пропозиції росіян залишити українську сцену і перейти до сцен Москви та Петербурга (за що ті обіцяли їй значне покращення її добробуту) відповіла: "Наша Украйна слишком бедна, чтобы ее можно было покинуть" !!!

Тож весь цей галас в Україні щодо річниці народження Миколи Гоголя є нічим іншим як абсурдом. А ще дивнішим є участь у цих заходах перших осіб держави, які, заявляючи європейськість і українську духовність, виголошують урочисті промови на честь того, хто славив східно колоніальний стан рідного краю, і квіти покладають до пам'ятника того, хто відверто зневажав та топтав українську культуру. Тим же, хто нарадив національному банку викарбувати ювілейну монету з нагоди його народження, я б порадив ініціювати і викарбувати подібну монету з нагоди 195-річниці від дня народження міністра внутрішніх справ царського уряду Російської імперії Петра Валуєва (це буде 22 вересня цього року), який, начитавшись творів Миколи Гоголя, заявляв, що "никакого отдельного малороссийского языка не было, нет и быть не может", та й вклад в розвиток української культури, своїм відомим циркуляром щодо заборони видавати українською шкільні підручники, науково-популярні та релігійні книжки, зробив не менший, ніж він.

Олександр ЛЯШЕВ, "Молодь України"
Запозичена тут.

Гурт Буття знімається в кіно

Запрошую на прем'єру фільму "Підніміть мені вії" Р.П.Плахова-Модестова (хто не дивився першу частину "Загублений рай" - раджу перед тим глянути) 6 ГРУДНЯ о 18.30 в СИНІЙ ЗАЛІ будинку кіно. Окрім оператора - Марата Давидовича та асистента художника Сергія Якутовича, а по факту з половини - його повноцінної заміни Яни Роздобудько та участі гурту "Буття" не лише у вигляді фонограм - творці фільму ті ж.  Фільм про Гоголя. Невідоме про відомих.

Що ми знаємо про Гоголя?


0%, 0 голосов

83%, 5 голосов

0%, 0 голосов

17%, 1 голос

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Гоголь напророчил кранты Юльке, Януковиче и всей гоп компании



Як стало відомо «Музейному простору», програма участі Президента Віктора Ющенка в урочистостях з нагоди 200-річчя з дня народження Миколи Васильовича Гоголя, що відбувалися на Полтавщині, була виконана не повністю. Президенту мали передати копію сторінки з нещодавно знайденого рукопису Миколи Гоголя.

 Передача не відбулася з технічних причин, оскільки копію виготовляли у Києві і не встигли належним чином підготувати і передати до Полтави.

У розпорядженні «Музейного простору» є текст і фото цієї сторінки, з якими ми маємо нагоду познайомити наших читачів.

 

 

«Тяжело писать, дышать тяжело и думать, когда сознание, ослабленное болезнью, играет шутки и путает тебя. В огне вижу я образы, как в детстве, когда черти и ангелы играли со мной и разговаривали, пугали…

Возмездие… За малое, что сделано, и за многое, что не успел… Хорошо ли, что сжег поэму, которая должна быть делом жизни моей? Хорошо ли, что летал по миру, как птица, и вот умираю вдали от милой моей Малороссии, от родового гнезда?

Снова огонь стал ярче. И в груди, и в печи, и всюду…

Образы окружают меня, отворяют мне картину Страшного суда: вот страшный народный бунт, и Тимоха косой собирает свой урожай, вот Янкель со звериным рыкает кидается на меня, хочет моей крови. Не узнаю я родную землю…

Где песни селян, где столы праздничные, где купальские вечера?

Одни ряженые остались: одни в мундирах, что трещат по швам, другие в рясах и мантиях, да не праведны и не справедливы вовсе. Дикие, дикие они… Страшно…

Но вижу, как кончится все… Вижу волну, что накроет всю эту мерзость. Умоет чело и тело малороссийское. И сгинет вся нечисть.

Ждите волну…»

Обставини знахідки рукопису поки що не розголошуються, триває атрибуція тексту. Відомо лише те, що йдеться про 14 сторінок тексту, за попередніми даними почеркознавчої експертизи написаних рукою Миколи Васильовича. Вони були знайдені випадково у одній з архівних справ 1920-хх рр., що зберігаються у Центральному державному музеї-архіві літератури і мистецтва України.

Архівісти планують зробити окрему заяву з цього приводу після проведення додаткової експертизи паперу та чорнил, якими зроблений рукопис.

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
9
предыдущая
следующая