хочу сюда!
 

Елизавета

29 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 27-37 лет

Заметки с меткой «партизани»

Навздогін про 95-й квартал. Нібито.

Вчера в Донецке, сепаратисты задержали восьмерых подростков, которые рискуя своими жизнями вели реальную борьбу с оккупантами, – проводя диверсии и уничтожая живую силу противника.

Но, интернет-патриотам похуй на это, – они бурно обсуждают, что пизданули клоуны из "95-го квартала". Им похуй, что сейчас боевики избивают и пытают юных Граждан Украины, – которые не словом а делом боролись за целостность страны.

Фейсбук-сообщество не требовало от президента отправить туда новомодную спецуру СБУ, которая в количестве батальона арестовывала Корбана в Днепре, для их освобождения. Не требовало немедленного прибытия в Донецк международных правозащитных организаций. Об этом даже никто не вспомнил.

Что-то совсем хуёво стало с приоритетами, в стране победившей Революции Достоинства...



Мовою оригіналу. Першоджерело 



Так переможемо!

Українські партизани розповіли, як убили Мозгового

Командир партизанського загону «Тіні» Олександр Гладкий розповів, як  командир бригади бойовиків «Призрак» Олексій Мозговий був убитий під час операції, проведеної його групою.

Про це Гладкий написав у Фейсбуку. 

"Група Тіні вийшла в рейд в режимі «вільного полювання». На виїзді з н.п. Михайлівка зробила закладку двох мін МОН-50 (Протипіхотна уламкова керована міна спрямованого ураження - ред.), біля розвилки доріг на виїзді з населеного пункту... З правого боку знаходився розбитий мікроавтобус, який давав можливість залягти одному бійцюі групи у безпосередній близькості до дороги і прикрившись їм, не потрапити під вибух власних мін", - описує командир "Тіней" підготовку до операції.

Як він відзначає, в рейді використовувалися автомати АК з патронами 7.62, МОН, гранати: «Отримавши інформацію від "очей" (розвідників - ред.) про пересування в наш бік авто з бойовиками, при появі цього автомобіля здійснили підрив. Після підриву автомобіля з Мозговим, (з ним разом були його прес-секретар, водій і два охоронці), авто було обстріляне автоматним вогнем з двох боків. Було випущено по три ріжки патронів».

"У авто ВАЗ боєць кинув гранату і здійснив обстріл машини супроводу з двох ріжків. Я і боєць після роботи по автомобілю Мозгового переконалися в його ліквідації, він знаходився в авто на другому ряду сидінь з лівого боку за водієм... Залягли поблизу терикону, і коли пройшов психоз бойовиків, рушили на нашу територію", - відзначає командир партизан.

 

                    Не мы выбираем судьбу,это она нас выбрала". Это слова моего погибшего на Песках старого товарища и побратима Виталия Укр...

Posted by Alexandr Gladky on 24 травня 2015 р.

 

Нагадаємо, нардеп Антон Геращенко заявляв, що лідера терористичної організації «ЛНР» Олексія Мозгового і шістьох його охоронців в суботу, 23 травня під Алчевськом ліквідовував спецназ ГРУ. 

19:24 24.05.2015

70%, 7 голосов

30%, 3 голоса

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Як партизани ліквідували Олексія Мозгового.

Вовк передав "Оглядачеві" повідомлення про ліквідацію Мозгового.
     
Інформаційний простір підірвала новина про вбивство одного з ватажків терористів — Олексія Мозгового. «Тіні» вже узяли на себе відповідальність за цю ліквідацію. Розкажіть, що там насправді сталося?

Група вийшла в плановий рейд. Нас не скажу, що багато, але і не мало. Розбиті по 3, по 5 по 7 чоловік. Є по 15 чоловік групи у нас. Керує нами одна людина — координує. На жаль, допомоги від нашої армії ми не бачимо. Те, що роздобули тут — з тим і воюємо. Тут багато зброї. Чесно кажучи, добути її не проблема.
Так от. Вишли в плановий рейд. Завдання у нас, як завжди — знищення живої сили супротивника.  У цьому місці ми вже один раз намагалися його знищити, але тоді у нас не вийшло. Цього разу була чітка інформація від місцевих  жителів, що по цій трасі проїжджає керівництво терористів. Ми заклали МОНки (МОН- 50) — і з автоматами АК калібру 7,62 мм, трохи патронів і чекали. З ними їздив мікроавтобус  — в попередній раз його підірвали.  Підірвали біля дороги — і за ним можна було сховатися у разі вибуху міни.
Нас було троє. Всі троє — колишні офіцери спецназу.  У "Тінях" ми вже майже рік.  Їхала машина — підірвали її. Розстріляли тих, хто  міг чинити нам опір. І плюс машину супроводу.
      Їх було 6 чоловік. У всіх  військовий стрій. Те, що зараз говорять, що там були цивільні — неправда. Жодного цивільного там не було. На машині Мозгового номери взагалі стояли «Новороссия». На іншій машині, на жигулях, були луганські номери. Але теж вони усі в військових строях були одягнені. Ну скажіть мені, де цивільні особи супроводжують бойовика? Та ще з автоматами? Вони усі зі зброєю були.
  

Деякі, мабуть, порахували, що ми кудись зникли. І справді — був проміжок часу, коли ми не дуже активно діяли — тому що зрозуміли, що потрібно працювати чітко по цілях. Встановлювати чітко маршрути і потім займатися їх ліквідацією. До речі, тим товаришам я можу сказати одно: нехай не квапляться нам мстити. Ми скоро до них самі прийдемо. Ми скоро прийдемо — і кожен відповість за все, що він зробив. Ми ж тут на місці — ми бачимо це усе. Ми бачимо, як гвалтують жінок, ми бачимо, як розбирають усе, як вивозять. Як знімають навіть двері і їх вантажать і відвозять. Вантажать — і на Росію це усе йде. Ми ж це усе бачимо. Їм все потім повернеться. Все стане на свої місця.
Людей тільки шкода. Дуже шкода. З цим потрібно щось робити, тому що люди голодні. Так, ці сидять і по кафе, і по ресторанах — вони гуляють щодня, бойовики. А народ — ні. Він не гуляє. Ми ж тут часто буваємо, бачимо. Та і люди самі усі бачать. Те, що вони роблять ці постановки, що хтось зібрався і кричить за »Новороссию» — це примітивний спектакль. Це я вам точно кажу, немає у них такої підтримки.
   

  Скажу вам чесно: ми полювали на Мозгового  цілеспрямовано. У нас чітке завдання, поставлене нашим керівником і ми відпрацьовуємо цілі. Чому я і кажу: всі ті, що зараз кричать, що вони нам мститимуть — не квапитеся. Ми самі прийдемо. Ви у нас далі по графіку. Війна закінчиться не тоді, коли ми звільнимо територію, а коли останній злочинець буде покараний. А вони будуть покарані. Вже повірте.

Вибухи в Донецьку: об’єднаний партизанський рух ...

Об’єднаний партизанський рух Донбасу заявив про запровадження тотальної війни з окупантами


Люди, що підготували звернення до народу України, оголосили день першої річниці анесії Криму початком тотальної війни проти окупантів: на Донбасі, в Криму, на території РФ. Патріоти України не беруться судити, наскільки звернення що поширюється у мережі наразі відповідає дійсності. Однак факт застосування проти російських підрозділів озброєного безпілотника 17 березня підтвердило російське командування. Звернення  у своєму блозі поширив Анатолій Дубнов. Отже пряма мова: «Сьогоднішні вибухи в усіх регіонах Донецьку (18 березня.-ПУ)  – це ми добровольчі батальйони і партизани, які не підкоряємося уряду України, але боремося проти російських окупантів почали визволення Донецьк від російських окупантів і внутрішній штурм Донецька. У нас є люди, засоби і зброя, якої навіть немає ні у російських окупантів, ні у ЗСУ. Наприклад озброєний американський безпілотник. Ми вже цілий день в Донецьку ведемо бій! Ми звільнимо Донбас і Крим від російських окупантів і увійдемо скоро на Придністров’ї та на Росію, хоча у нас на Росії вже є підрозділи, які ведуть диверсії і теракти проти Росії! Смерть Росії і російським окупантам! Просимо Вас максимально поширити цю інформацію! Тримайте за Нас кулаки! Також просимо від Вас допомоги – якщо не сьогодні 18 березня коли вата святкує Анекс Криму – то коли! Вата у великому шоці, коли ми всі об’єднаний добровольчій опір російської окупації в свято вати 18 березня (Анекс Криму) почали визволення Донецька! Та ми російських окупантів не беремо до полону, ми не уряд України, але зважилися саме в несподіваний для російських окупантів час на звільнення Донецька, трупарі російських окупантів валяються на вулицях Донецька на розтерзання собакам, адже ми забов’язані “сюсюкаться” з тими, хто нас окупував, поневолив і веде наш геноцид! Уряд України дійсно дотримується перемир’я, але ми не уряд, а добровольці і партизани. Смерть російським окупантам! Це народне повстання проти російської окупації! Приєднуйтесь до Нас і просимо загальної допомоги!» Джерело: Анатолій Дубнов

Джерело: http://patrioty.org.ua/vibuhi-v-donetsku-ob-yednaniy-partizanskiy-ruh-donbasu-zayaviv-pro-zaprovadzhennya-totalnoyi-viyni-z-okupantami/

;) Вони працюють!

Дай Боже здоров'я нашим партизанам! prey




Схоже, на Сході таки діють партизани...

Военный эксперт Алексей Арестович поделился на своей странице в Facebook достаточно неожиданной новостью об инциденте под Северодонецком.
По словам Арестовича, местные жители под Северодонецком с утра увидели российского солдата-артиллериста, который вышел к ним «весь в слезах и соплях».
«По его словам, ночью неизвестные люди вырезали весь личный состав русского артдивизиона. 60 чел. 
Он еле сбежал, и то, потому, что находился в стороне. Вона оно как бывает. Московиты просто не поняли, что мы еще, по сути, не начинали воевать. Так - первые пробы пера», - написал Арестович.
Такое сообщение практически моментально вызвало бурные дискуссии на тему его соответствия действительности, поскольку некоторые аккаунты с тремя друзьями начали оперативно опровергать новость. 
Кто-то даже предположил, что это дело рук чеченцев, которые воюют на стороне украинской армии, на что Арестович задал риторический вопрос: «Вы думаете наши на такой не способны?». И он же добавил, что вы просто плохо знаете украинских солдат.
«Больше всего мне нравятся в комментариях к таким событиям, длинноногие модели в розовом и мамы с детьми на аватарках, которые начинают сыпать в опровержение координатами, расчетами, организационно-штатной структурой и оперативно-тактическими нормативами.
Спокойнее, граждане. 
1. "Вышел под Северодонецк" не означает "стоял под Северодонецком".
2. Следим за солдатскими матерями в России - не замелькают ли артиллеристы?», - решил развеять сомнения Арестович.
Остается дождаться сообщений в российских СМИ, где может появиться информация о пропаже без вести большого количества артиллеристов, поскольку при уничтожении целого артдивизиона тяжело будет скрывать этот факт от общественности.

На Чернігівщині вшанували пам'ять жертв Корюківської трагедії

У Чернігівської області відбулись меморіальні заходи до 69-х роковин Корюківської трагедії.

Як повідомили УНІАН у прес-службі Чернігівської облдержадміністрації, у місті відбулася урочиста хода до Меморіалу на честь героїчного опору жителів м. Корюківки німецько-фашистським загарбникам, церемонія покладання квітів та мітинг-реквієм. У заходах узяли участь керівництво Чернігівської облдержадміністрації, обласної ради, Українського інституту національної пам’яті, Корюківської районної та міської влади, громадськості.

У своєму виступі голова Чернігівської облдержадміністрації Володимир ХОМЕНКО підкреслив, що у вересні минулого року Президент України підписав указ, яким визначив вшанування 70-х роковин Корюківської трагедії на державному рівні. Документ передбачає будівництво Меморіального комплексу пам'яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами, та проведення відповідних жалобних заходів на всеукраїнському рівні.

В.ХОМЕНКО повідомив, що у даний час триває підготовка до спорудження у Корюківці цього меморіалу. На найближчій сесії Чернігівської облради буде розглянуто питання про створення комунального закладу «Музейно-меморіальний комплекс пам’яті жителів населених пунктів України, знищених фашистськими окупантами».

Крім того, у рамках заходів презентовано «Мартиролог встановлених жертв Корюківської трагедії 1943 року» – список, що містить понад 1600 прізвищ людей, знищених у Корюківці у березні 1943 року.

*** У роки Великої Вітчизняної війни Корюківка була центром партизанського руху на Чернігівщині, там постійно діяло партійне та комсомольське підпілля. 27 лютого 1943 року партизани розгромили фашистський гарнізон, визволили в’язнів з тюрми та повернулися в ліси. Упродовж 1-3 березня німці знищили містечко, убивши та спаливши заживо майже 7 тисяч його мирних жителів. За даними істориків, це наймасовіше одномоментне вбивство нацистами мирного населення за всі роки Другої світової війни (а не виссаний жидами з пальця Бабин Яр). Інформація про Корюківську трагедію тривалий час замовчувалася, оскільки, на думку радянських ідеологів, ця подія кидала тінь на партизанський диверсантський рух.

Радянські джерела стверджують: УПА воювала проти гітлерівців

Радянські джерела переконують, що УПА таки воювала проти гітлерівців

У результаті боротьби УПА з німцями в Західній Україні виникали цілі повстанські партизанські краї, де гітлерівці боялися навіть з’являтися. Один із таких було створено в травні 1943 року, де повстанці проголосили Колківську республіку. Я свідомо не використовую націоналістичні джерела, а тільки звіти німецького СД і партизанських з’єд­нань. Думаю в неправдивості цих документів годі сумніватися. Ці дані можна отримати в Центральному архіві вищих органів влади та управління України, що на Солом’янській площі в Києві, та в Центральному державному архіві громадських об’єднань України (вул. Кутузова, 8). У першому, у фонді 4628, містяться німецькі документи, котрі проливають світло на цю проблему. У другому — потрібні дані знайдете у фонді 1, опис 22, де зберігаються звіти радянських партизанів перед Українським штабом партизанського руху (далі — УШПР). Невже радянські партизани “брешуть”? Отже, розпочнемо з партизанських звітів, адже партизанів як представників радянської влади лідерові КПУ Петру Симоненку, представникам Партії регіонів та їхнім прихильникам важче буде звинувачувати в брехні. Про бойові дії українських повстанців проти Вермахту в УШПР повідомляв 1 червня 1943 року штаб партизанських загонів Житомирської області: «20.5.43 року націоналісти напали на німецький гарнізон с. Чудель, що в 20 км на Південний Схід від Сарн, у результаті було вбито 30 німців». Командир Рівненського партизанського з’єднання №1 Василь Бегма у своєму черговому звіті писав: «26.6.43р. в с. Хараїмівка Деражнянського району німці вели бій з націоналістами. Убито 4 німці й 19 націоналістів. При виїзді з Хараїмівки націоналісти влаштували засідку та вбили 7 німців». Українсько-німецьке протистояння підтверджує у власному щоденнику відомий комісар Сумського партизанського з’єднання Семен Руднєв: «Наконец мы попали в район действия так называемых «бульбовцев», это одна разновидность украинских националистов, которые дерутся против немцев и партизан. Здесь же в этих районах находятся «бандеровцы», тоже националисты, которые дерутся против немцев, «бульбовцев» и партизан». У наступному записі від 24 червня 1943 року він ще раз наголошує на збройній боротьбі УПА з німцями: «За эти дни… нервы настолько напряжены, что я вторые сутки почти ничего не кушаю. Так как здесь такое политическое переплетение, что надо крепко думать, убить — это очень простая вещь… Националисты — наши враги, но они бьют немцев. Вот здесь и лавируй, и думай». Свідчення німецьких документів А ось що з цього приводу пишеться в німецьких документах. У звіті СД за 19 березня 1943 року йдеться: «У генеральному окрузі Волинь-Поділля націоналістично-українська… банда розвиває власну активність. Численні напади на територію східніше від шосе Рівне — Луцьк проводять переважно члени цієї банди». В липні 1943 року занепокоєність ситуацією з УПА висловив керівник генерального округу Волинь — Поділля Шене в записці на ім’я А.Розенберга: «На Волині немає жодної області не зараженої націоналістичними бандами. Особливо в західних областях — Любомль, Володимир-Волинський, Горохів, Дубно, Крем’янець — діяльність банд прийняла такі форми, що вже декілька тижнів можна говорити про збройне повстання». Шеф СД в Галичині телеграфував 22 квітня 1944 року керівникові СС Г.Мюллеру: «УПА виступає в регіоні як переконлива дестабілізуюча сила, вона має намір посилити цю діяльність надалі й намагається захопити всю українську молодь так званою «лісовою ідеєю»… Окремі групи, особливо в південній частині регіону, не бояться навіть нападати на підрозділи німецького». У свою чергу, керівник охоронної поліції і СД в Тернополі у звіті за 22 травня 1944 року писав: «10 травня 1944 р. УПА знищила обоз жандармського пост Бучача, коли він перебував у Річиці, округ Дрогобуж». Колківська республіка У результаті боротьби УПА з німцями в Західній Україні виникали цілі повстанські партизанські краї, де гітлерівці боялися навіть з’являтися. Один із таких було створено в травні 1943 року на територіях Колківського, Маневицького, Рожищенського, Ківерцівського районів, у його межах проголосили так звану Колківську республіку. Як відомо, вона проіснувала до жовтня 1943 року й була знищена саме німецькими військами. До речі, аналогічні утворення виникали на звільнених від окупантів землях радянськими партизанами. Командир 1-ї Української партизанської дивізії ім. Ковпака П.Вершигора, описуючи це явище, зазначав: «Усе Полісся, за винятком великих комунікацій Сарни — Ковель, Ковель — Брест і Сарни — Лунинець, було повністю вільне від німців, величезна територія від Сарн до Буга було поділена між УПА і з’єднаннями радянських партизанів, виштовхнутих з-за Горині… Західний берег р. Горинь, райони Стиндень, Степань, Домбровиця, район Колки — Рафалівка були в руках УПА, за ними до Стохода — радянські партизани, і від річки Стоход на Захід — повністю націоналістичні райони УПА, партизанами навіть не розвідані, — якась біла пляма на карті Полісся». «Суперсекретний» документ російських спецслужб Зовсім інша ситуація щодо співпраці УПА з Вермахтом. Справа в тому, що в архівах є безліч документів, котрі підтверджують наявність відповідних договорів, на них і спираються відповідні політичні сили. Однак вони свідчать про підписання з кінця 1943 року лише локальних домовленостей, на окремо взятих територіях, але не було загальної угоди між вищим керівництвом Рейху та ОУН (б), про що говорять комуністи й окремі представники партії регіонів, явно маніпулюючи даними.  До цього питання варто підходи не з позицій сьогодення, а тогочасної ситуації, яка склалася в західноукраїнських землях. Наступ Червоної Армії поставив українських повстанців перед необхідністю вести боротьбу на два фронти. Розуміючи її безперспективність, націоналісти шукають контактів із Вермахтом. І справа не в прихильності до нацистського режиму — командири окремих загонів УПА намагалися в такий спосіб убезпечити себе від повного розгрому радянськими військами, адже розуміли, що в недалекому майбутньому саме з цією силою доведеться вести боротьбу за незалежність, тому й прагли отримати від німців зброю, звільнити своїх бійців із в'язниць та захистити місцеве населення від свавілля німецьких солдатів. Відповідні угоди підписувалися на тих територіях, де повстанці не мали змоги вести боротьбу з переважаючими силами противника. У свою чергу, радянські партизани, що перебували в таких районах, робили суперечливі звіти щодо діяльності УПА.  Наприклад, у змісті одного з договорів, укладеного з німецьким керівництвом Володимирського округу 5 грудня 1943 року, ішлося про те, що нацисти зобов'язуються не нападати на українські села з боку залізничних доріг (окупанти проводили каральні акції як відплату за диверсії червоних партизан на залізниці. — Авт.), відпускати полонених, відмовитися від практики переслідування сімей повстанців, вести спільні військові дії проти радянських партизан. У свою чергу, українці, мали проводити диверсійну та розвідувальну роботу в тилу радянських військ. З такою ж метою використовував УПА в районах Постойно, Кременець, Верба, Кохін, Бережанце, Подкамень, Деражне керівник відділу розвідки бойової групи «Прюцман» штурбанфюрер СС Шмітц. Варто визнати, що була спроба підписати загальну угоду щодо спільних дій. Такі переговори велися з січня 1944 року, проте безрезультатно. Обидві сторони зрозуміли, що не в змозі виконати вимог один одного. Упівці — не нападати на німецькі частини, не вести пропагандистську роботу серед поліції та солдат дивізії СС «Галичина», припинити терор проти польського населення. Німці — не проводити продуктові та каральні операції, не відправляти українців на роботи до Німеччини. Уже в ході цих перемовин нацисти дійшли висновку, що українські повстанці їх використовують. «Незважаючи на те, що контакти з Герасимівським (уповноважений для проведення переговорів зі сторони ОУН(б). — Авт.) і командирами УПА більш низького рангу підтримуються доволі довго, видається, що всі ці старання охоронної поліції залишаються безрезультатними, — писалося в одному зі звітів СД. — Хоча Герасимівський запевняє, що будуть негайно віддані накази про заборону завдання збитків німецьким інтересам… За діями загонів УПА в регіоні Галичина не помітно, що вони отримали від свого керівництва накази, що виходять із домовленостей… І надалі… українська сторона знищує німецьких поліційних чинів… Дезертири й перебіжчики з дивізії СС «Галичина» приймаються в загони, посилюється терор української сторони проти польських населених пунктів. Ці факти підтверджують припущення, що для бандерівської групи неважливо дотримуватися вимог німецької сторони та зміцнення співпраці. Поставши перед необхідністю боротьби на два фронти, вона, використовуючи тактику затримок та обіцянок, намагається опертися на німецьку сторону й дочекатися, доки остаточно проясниться військова ситуація». До речі, саме цей документ наводять противники УПА, говорячи про підписання договору як про доконаний факт. А російські спецслужби, після того як у СБУ почали розсекречувати документи тих часів, навіть вивісили його на своєму сайті, «відкопавши» його у своїх фондах, і піднесли як суперсекретний. Звідки ж їм знати, що в Україні кожен дослідник може безперешкодно ознайомитися з його змістом у Центральному архіві вищих органів влади. Німецькі документи доводять, що для окупантів ці переговори були вигідні з декількох причин: по-перше, зменшувалися напади українців на тилові продуктові склади; по-друге, з’являлася можливість у ймовірному збройному конфлікті з поляками отримати в особі повстанців якщо не союзників, то принаймні помічників для забезпечення порядку в тилу; по-третє, давали можливість отримати розвіддані про ворогів Вермахту від УПА, що полегшувало роботу німецьких спецслужб; по-четверте, зустрічі з представниками різних течій українського націоналістичного руху сприяли поглибленню розколу в ОУН; по-п’яте, знайомство з ватажками повстанської армії давало змогу її контролювати, а в майбутньому, за необхідності, ліквідувати. Співпраця УПА і партизанів Варто зазначити, що аналогічні угоди в 1943 році підрозділи УПА укладали з радянськими партизанськими з’єднаннями. Щоправда, умови в них відрізнялися: як правило, партизани прохали повстанців пропустити їх через свою територію, націоналісти — не розповсюджувати більшовицьку пропаганду. Нерідко і ті, й інші відзначали, що роблять спільну справу — б’ють гітлерівців. Коли партизани тільки з’явилися в західноукраїнських землях, то воліли не конфліктувати з націоналістами через слабкість своїх позицій у регіоні, відсутність підтримки населення та утримування повстанцями кращих вогневих рубежів, що могло призвести до непотрібних втрат серед особового складу. Причому підписання угоди про ненапад у одній області не убезпечувало від бойових дій в іншій. Деталі одного з таких договорів описав у своєму щоденнику вже згадуваний Руднєв: «Нам сегодня предстоит задача форсировать Горынь, переправ нет, за исключением Яновой Долины, но там немецкий гарнизон… Решили делать наплавной мост через Горынь между селами Крчин — Здвиждже, но националисты, человек 500, заняли Здвиждже и заявили, что переправу строить не дадут. Ковпак решил раз так, то дать бой и смести это село, чему я решительно воспротивился; это просто не требуется большого ума, но жертвы с одной и другой стороны, жертвы мирного населения, детей и женщин. Я решил пойти на дипломатические переговоры… Договорились не трогать друг друга. Наша бескровная дипломатическая победа является блестящим маневром… Оказывается, здесь надо быть не только хорошо грамотным в военном и политическом отношении, но и применять «дипломатию». Бойцы смеются, что придется писать 3-й том дипломатии» (напередодні війни було написано тільки два томи. — Авт.). Аналогічний договір уклали «народні месники» Григорія Балицького. Під час переговорів з повстанцями під командуванням Карпенка в листі до нього вони писали: «Шановний Карпенку! Одержавши Вашого листа, повідомляємо Вас і Ваших друзів у тім, що ми загін Червоних Українських партизан: наше головне завдання, як нам відомо, і Ваше, вести боротьбу з німецькими загарбниками. А тому зрозумійте Ви, що ми не ведемо боротьби проти Вас і мирного населення, а навпаки разом з Вами воліємо знищувати спільного ворога — німця». Після підписання договору партизани Балицького безперешкодно пройшли необхідною їм територією. Утім, партизанські ватажки не завжди притримувалися визначеної тактики. Невдоволення з цього приводу висловлював в своєму звіті секретар Рівненського підпільного обкому Василь Бегма: «Отдельные командиры партизанских отрядов стали на путь переговоров с полевыми командирами УПА и даже заключали с ними договоры о нейтралитете». Балицький у своєму щоденнику за 1 серпня 1943 року з цього приводу зробив ще більш гнівний запис: «Вечером приехал полковник Медведев со своей свитой. Поставил мне несколько вопросов, обвиняя меня в том, что я беспощадно бью националистическую сволочь. Я ему ответил, дипломатически: «Пошел ты к х-м, ты можешь вести дипломатические переговоры с этой сволочью, но я буду вести разъяснительную работу из автоматов и пулеметов». І це незважаючи на те, що його з’єднання також підписувало мирні домовленості. З наближенням до регіону Радянської армії дипломатія партизан змінилася, вони відмовилися від підписання будь-яких домовленостей і розпочали активні воєнні дії проти УПА, чим, власне, і підштовхнули упівців до пошуку союзника в особі німецького Вермахту. Неабияку роль у цьому відіграв і той факт, що радянська влада засуджувала й не сприймала дії українських націоналістів, спрямовані на відновлення української державності. …Як бачимо, у той час договори про неведення військових дій з УПА укладали не тільки німці, а й радянські партизани. Причому кожен із партизанських загонів чи німецьких військових гарнізонів переслідував власні цілі — у конкретний момент і в окремо взятому регіоні. Тому говорити в такій ситуації про співпрацю УПА з Вермахтом одночасно на всій території Західної України, на нашу думку, є абсурдним і некоректним. Мову можна вести про підписання локальних домовленостей, при цьому не варто забувати, що аналогічні угоди укладалися між українськими повстанцями й радянськими партизанами. Володимир Гінда, історик

Народний оглядач


100%, 31 голос

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Ми шануємо героїв!

14 жовтня 1942-го на День Святої Покрови - покровительниці українських воїнів була створена Українська Повстанська Армія - збройні формування українців, що протягом десятиліть вели нерівну боротьбу із окупантами України - з поляками, фашистами та комуністами.На честь 68-ї річниці створення УПА - українські Інтернет-спільноти світу проводять флеш-моб "Пам'ятаємо героїв". Суть флешмобу - ставимо аватарки: Слава Україні!
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая