пожелай мне успеха
- 06.08.16, 21:30
- Мисли вслух....
Самые важные вещи сложнее всего выразить словами. Иногда это оборачивается тем, что мы стыдимся собственных чувств, потому что слова делают наши чувства ущербными.
Стивен Кинг
І від солодких слів буває гірко…
Анастасія Поліщук
Що таке мова? Це квітучі поля слів, небесні хмари почуттів та емоцій, тихий трепіт серця і незрозумілий поклик душі. Мова єднає і роз'єднує, розлучає і зводить, насторожує і розслаблює.
А слова… Вони ж також допомагають цій майже безсмертній силі управляти людьми. Без слів не було б підлабузників і лицемірів, не могли існувати добро і зло. Світ втратив би барву, став сірим, нецікавим, пустим. Завдяки словам яскравіє не тільки світ, а й людина. Всі емоції й почуття виникають здебільшого від слів. І все частіше слова розкривають сутність людини, роблячи її беззахисною, відкритою всім і всьому: пліткам, чуткам, розмовам злих язиків. Навряд чи хтось може втриматись від того, щоб не перемити кісточки тій чи іншій людині зі знайомими, друзями, товаришами. А слова виростають як квіти на лугу, цвітуть,переливаються палітрою кольорів природи. Коли ж людина говорить, то зриває ці квіти і збирає у букет, даруючи їх тій людині, про яку веде мову. Інколи ці квіти ніжно-рожевих тонів, іноді чорного траурного відтінку, а іноді й дарують зів'ялі пониклі букети. Певно, ніжні ароматні квіти приносять друзі, чорні – вороги, а зів'ялі – лицеміри. На жаль, ці букети невидимі, побачити їх майже неможливо. І тільки солодкий нектар зів'ялих квітів лягає тобі на вуста й затьмарює обережність. І ті ж слова розкривають тебе, забирають щит таємничості і віддають на поталу ворогу. Дивлячись від рани, яку завдає лицемір, людина лікує свій душевний біль. Можуть пройти і роки, й десятиліття, поки та рана затянеться й заживе. Рани заживають завжди. А шрами залишаються назавжди…2009
«Не пора ли…»
Не пора ли писать мемуары.
Оставляя на белых полях...
Очень едкую пыль тротуаров
Столь обычную в здешних краях...
Не пора ли уже оглянуться
На частично проделанный путь.
И быть может внезапно проснуться,
И быть может кого-то вернуть.
Не пора ли исчезнуть, зарыться.
В одноцветный колодец двора.
Я смотрю на другую страницу.
Там написано - нет! Не пора!
*******
«Счастье - это…»
Что такое счастье, и где его искать? Некоторые, наверное, пытались найти его в моих эфирах…Я не знаю ребята… Счастье - это, наверное, когда тебе просто спокойно… Спокойно и ничего не хочется, кроме того, что имеешь, вот в данный момент. Но вот какая хреновина! Счастье никогда не задерживается возле нас надолго. Либо его забирают другие люди, либо оно уходит… вот как-то вот… само, по себе... (лето 1998 год)
*******
"Кто это в старом зеркале..?"
Кто это в старом зеркале
С маской усталости дней?
Кто это в старом зеркале
С правдой души моей?
Кто это в старом зеркале
В гриме из цвета слёз?
Кто это в старом зеркале
С болью погибших грёз?
Чье это отражение
С пылью уставших глаз?
Чьё это поражение
И почему без Вас?
Грим по рукам размазанный,
Редкие сны о ней...
Кто это, сбитый фразами
О чистоте дождей?
Чья это жизнь за стенами?
Чье это счастье дня?
Кто это в старом зеркале?
Боже! Ведь это я...