хочу сюда!
 

Елена

40 лет, овен, познакомится с парнем в возрасте 38-55 лет

Заметки с меткой «василь симоненко»

Василь Симоненко: "Я — Українець! Ось і вся моя автобіографія!"

19 влучних цитат Василя Симоненка, які актуальні й досі.



Український поет Василь Симоненко народився на другий день різдвяних свят – 8-го січня. Видатний поет і журналіст, своїми текстами він відстоював найкращі людські та українські цінності. Як в епоху 60-их, так і нині, його гострі рядки та лірика не втрачає актуальності.

1. Можна все на світі вибирати, сину,

Вибрати не можна тільки Батьківщину.

2. Можна прострелити мозок,

Думки ж не вбить!

3. Поезія — це прекрасна мудрість.

4. Не заколисуй ненависті силу.

5. Вірнішого і сердечнішого побратима, ніж папір, я не знаю.

6. Живе той, хто не живе для себе, хто для других виборює життя.

7. Як усе на світі зрозумієш,
То тоді зупинишся
І вмреш!

8. Вічна мудрість простої людини
В паляниці звичайній живе.

9. На світі той намудріший, хто найдужче любить життя.

10. Нема нічого страшнішого за необмежену владу в руках обмеженої людини.

11. Ти знаєш, що ти — людина?
Ти знаєш про це чи ні?
Усмішка твоя — єдина,
Мука твоя — єдина,
Очі твої — одні.

12. Запізніле каяття завжди схоже на позерство.

13. Найогидніші очі — порожні,
Найгрізніше мовчить гроза,
Найнікчемніші душі вельможні,
Найпідліша — брехлива сльоза.

14.  В калюжі глибоко не пірнеш, будь ти хоч японським шукачем перлів.

15. Якими б цитатами бездари не підпирали свою розумову стелю, вона, однак, занизька.

16. Щасливий той, хто хоче мало від життя: він ніколи не розчарується в ньому.

17. Можна жить, а можна існувати,
Можна думать — можна повторять.
Та не можуть душу зігрівати
Ті, що не палають, не горять!

18. Я — Українець! Ось і вся моя автобіографія!

19. І тільки тих поважають мільйони, Хто поважає мільйони «Я».
“Василь був худющий і кострубатий…Він уперто, насуплено дивився в корінь. Сам він, наче корінь, вийшов з землі, з органічною любов’ю до неї і свого селянського роду”, – писав про нього есеїст Євген Сверстюк.

https://populyarne.com.ua/tsytaty-vasylia-symonenka/

"Ну скажи — хіба не фантастично" Василь Симоненко


       Василь Симоненко
( 8 січня 1935 - 13 грудня 1963 )

 Ну скажи — хіба не фантастично,
Що у цьому хаосі доріг
Під суворим небом,
Небом вічним,
Я тебе зустрів і не зберіг!
Ти і я — це вічне, як і небо.
Доки мерехтітимуть світи,
Буду Я приходити до Тебе,
І до інших йтимуть
Горді Ти.
Як це все буденно!
Як це звично!
Скільки раз це бачила Земля!
Але ми з тобою...
Ми не вічні,
Ми з тобою просто — ти і я...
І тому для мене так трагічно
Те, що ти чиясь, а не моя.

24.09.1962 

Василь Симоненко "Де зараз ви, кати мого народу?"

Продублюю цю замітку в особистому блозі. Мені цікаво, чи потрапить вона в такому разі в стрічку. Бо та, що була запостена в співтоваристві "Ми любимо тебе, Україно!" в стрічку не потрапила... Цікаво, чого б це? smile

25 травня я з'їздив на фестиваль авторської пісні та співаної поезії в
Черкаси. Фестиваль працівників охорони здоров'я. Спочатку здивував мене
сам термін "Співана поезія". А потім захотілося написати музику на слова
поета Василя Симоненка. І, так би мовити, заспівати його поезію. Що я й
зробив. Результат пропоную й вашій увазі. Щоправда, ми так відірвалися
на фесті, що я зірвав голос та досі не відновився. Важко мовчати, якщо
всім автобусом співаються пісні та ще й на декілька голосів. Зранку
обіцяв собі мовчати, щоб поберегти зв'язки, а протягом дня розумів, що
не зможу виконати таку обіцянку smile . Зате зустрів масу гарних людей, почув масу гарних пісень та набрався багато класних вражень. Дякую, Черкаси!!!

Василь Симоненко "Де зараз ви, кати мого народу?"

25 травня я з'їздив на фестиваль авторської пісні та співаної поезії в Черкаси. Фестиваль працівників охорони здоров'я. Спочатку здивував мене сам термін "Співана поезія". А потім захотілося написати музику на слова поета Василя Симоненка. І, так би мовити, заспівати його поезію. Що я й зробив. Результат пропоную й вашій увазі. Щоправда, ми так відірвалися на фесті, що я зірвав голос та досі не відновився. Важко мовчати, якщо всім автобусом співаються пісні та ще й на декілька голосів. Зранку обіцяв собі мовчати, щоб поберегти зв'язки, а протягом дня розумів, що не зможу виконати таку обіцянку smile . Зате зустрів масу гарних людей, почув масу гарних пісень та набрався багато класних вражень. Дякую, Черкаси!!!

Часопис "Ти диви!." про перший сатиричний досвід В. Симоненка




Журнал інтелектуального гумору "Ти диви!.. (реєстр. №842") я  зареєстрував у "Держкомвидаві" України у 1992 році без жодної копійки хабара.  Головний редактор часопису , знаний сатирик  Юрій Ячейкін ("Вселенські пригоди капітана Небрехи", "Операція "Едельвейс","Кодова назва "Ареса", "Агент Византийской секреты") і  я - Валерій Чмирьов - пенсіонер МВС СРСР,художник-карикатурист журналу "Перець",головний художник  видання, підготували до друку 5 чисел часопису. З них  у 1993 році побачили світ лише два числа. Гіперінфляція не дозволила розгорнути видавницьку діяльність у повному обсязі.  Днями я перечитав  публікації журналу і зрозумів, що не можу не оприлюднити деякі матеріали наших українських письменників гумористів, надруковані у часописі. Зокрема Ю.Ячейкіна, Костя Міхеєва,А.Янченка, перекладача українською англійського гумору В.Васильєва, пародиста Ю.Кругляка ,"Українського поета" А.П.Чехова- який у 1883 році підписувався псевдонімом "Человек без селезёнки", витончених художників карикатуристів - О.Гуцола ( нині мешкає у Білоруці і редагує дитячий сатиричний журнал "Шапокляк",  переможеуь та призер багатьох міжнародних конкурсів карикатури), А.Юна- архітектора, який свого часу спроектував та побудував у Києві добрий десяток престижних будівель, зокрема будинок дитячої творчості на Оболоні.
Моя сьогоднішня  публікація, яку Ви прочитали, присв"ячена  першому сатиричному досвіду видатного українського поета В.Симоненка.

Два Василя

Вони народились майже одночасно:  Василь Стус з’явився на світ прямо на Святий вечір  6 січня  1938 року, а  Василь Симонеко – 8 січня 1935.  В тому, що  відбулись ці обидві події під час святкування народження Христа стало  пророчим  для обох Василів – і вони стали на шлях проповідування Слова  й  особистої трагедії мучеництва.

Не думаю, що самі Василі розуміли своє призначення звище і   свідомо пов’язували час свого народження  на Різдво з  обиранням свого фаху та життєвого покликання. Вони стали поетами, справжніми Поетами, бо душі їх були відкриті красі, сповнені любові до цілому світу, а серце переповнене болю через страждання людей, особливо ж – свого багатостраждального українського  народу і  рідної Батьківщини – України. Обидва Василі не терпіли брехні, вони були максималісти-правдолюби, що в радянській державі, яка вся трималась на облуді й брехні, було рівнозначно  смертному вироку. І вони свідомо зійшли на свою Голгофу.

Хіба могло бути[ Читати далі ]

Памятаймо...

8 січня 1935 - 13 грудня 1963
Я і в думці обняти тебе не посмію, А не те, щоб рукою торкнутися смів. Я люблю тебе просто — отак, без надії, Без тужливих зітхань і без клятвенних слів.

Навіть в снах я боюсь доторкнутись до тебе, Захмеліть, одуріти від твого тепла. Я кохаю тебе. Мені більше не треба,

Адже й так ти мені стільки щастя дала.

Не вір мені, бо я брехать не вмію, Не жди мене, бо я і так прийду. Я принесу тобі свою надію, А подарую смуток і біду.

Слова ясні, лише мені відомі, У бурмотіння скучне переллю, Свою усмішку у холодній втомі Бездумно, безголово утоплю.

І буду нерозумно обридати, І недоречно скиглити чомусь, Але, як треба буде заридати, Я гомерично, тупо засміюсь.

Не вір мені, бо я брехать не вмію, Не жди мене, бо я і так прийду, Я принесу тобі свою надію, А подарую смуток і біду.

Не бажаю я нічого, хочу тільки одного: Стуку серця дорогого біля серденька мого. Хай мене, немов пилину, носить доля по землі. Подаруй мені хвилину — і забудуться жалі. І минуле зле розтане, ніби привиди сумні, І лице твоє кохане буде сяяти мені.

Спади мені дощем на груди, Пустелю-душу ороси – Я стану жить. Я мріять буду Як мріють ранками ліси,

Коли салютами-громами Гуркоче небо навесні. Ти тільки спокою ні грама Не дай воскреслому мені.

Якщо ж ти хмара, а без грому, Якщо ти буря без води – Пливи у далеч невідому, А душу збоку обійди…

Море радості.

Я із надій будую човен, І вже немовби наяву З тобою, ніжний, срібномовен, По морю радості пливу. І гомонять навколо хвилі, З бортів човна змивають мох, І ми з тобою вже не в силі Буть нещасливими удвох. І ти ясна, і я прозорий, І душі наші мов пісні, І світ великий, неозорий Належить нам – тобі й мені. О море радості безкрає, Чи я тебе перепливу? Якби того, що в мріях маю, Хоч краплю мати наяву.

 ( Василь Симоненко )    

               

Сьогодні 75 річниця з Дня народження Василя Симоненка

Поет Василь Симоненко (08.01.1935 – 13.12.1963)

Сьогодні виповнюється 75 років з дня народження видатного українського поета і журналіста Василя Симоненка

Василь Симоненко став свого часу одним із перших речників українського «шістдесятництва». Він народився на Полтавщині, здобув журналістську освіту в Київському університеті, а працювати поїхав на Черкащину. Журналістську діяльність із літературною поєднував іще зі студентських років – попри це, за життя поета вийшла друком лише одна його збірка, «Тиша і грім».

Василь Симоненко помер у 28 років. За офіційною версією, від раку. За іншою версією, яку підтримують його сучасники, Симоненко просто «забагато знав».

У 1962 році він разом із колегами Аллою Горською та Лесем Танюком виявив місця поховання розстріляних жертв НКВС у Биківні. Про жахливу знахідку повідомили у міськраду, але замість слідства, усіх трьох почали переслідувати. Василя Симоненка навіть кілька разів жорстоко побили. Наслідком цього, упевнені друзі поета, і стала його швидка смерть.

Режисер і письменник Лесь Танюк пригадує, що тоді, за рік до смерті, життя Василя Симоненка перевернулося. Побачене у Биківні вразило його настільки, що він навіть розпочав щоденник. «Весь його щоденник, думаю, написаний для того, аби навести лад у душі, але ніяк не повірити у те, що сталося», – каже Лесь Танюк.

http://www.radiosvoboda.org/content/article/1923930.html

"Ти на землі - Людина! "

  Ти знаєш, що ти - людина. 
  Ти знаєш про це чи ні?
  Усмішка твоя - єдина,
  Мука твоя - єдина,
  Очі твої - одні.
   
  Більше тебе не буде.
  Завтра на цій землі
  Інші ходитимуть люди,
  Інші кохатимуть люди -
  Добрі, ласкаві й злі.
   
  Сьогодні усе для тебе -
  Озера, гаї, степи.
  І жити спішити треба,
  Кохати спішити треба -
  Гляди ж не проспи!
   
  Бо ти на землі - людина,
  І хочеш того чи ні -
  Усмішка твоя - єдина,
  Мука твоя - єдина,
  Очі твої - одні.
Страницы:
1
2
предыдущая
следующая