Після стрімкого розвитку в 2016 та 2017 роках відновлювані джерела енергії потіснили атомний сектор як одне з найважливіших джерел енергії в Сполучених Штатах. Це відбулося незважаючи на законодавчу підтримку «мирного атома» за допомогою податкових пільг і преференцій – в рамках розвитку «безвуглецевої енергетики» та скорочення викидів вуглекислого газу. Дані на початок травня 2017 року зі звіту EIA року свідчать, що поки що домінуюче становище в енергетичній структурі США займає природний газ, потім – вугілля, а на третє місце несподівано вийшли альтернативні джерела енергії (сонця, вітру, води, землі і біомас). Вперше в історії США відновлювані джерела відтіснили атомну – так відбувалося два місяці поспіль: у березні 2017 року їх частка становила 21,6%, атомної енергетики – 20,34%, квітні 2017 року – 22,98% відновлюваної, 19,19% атомної.

             Обсяги вироблення атомної енергії скоротилися в цьому році майже на 3% в порівнянні з тим же періодом в 2016 році, в той час як вироблення гідроелектроенергії зросло на 9,5%, і майже на 14% – зросло використання інших відновлюваних джерел енергії, оскільки все більше штатів використовують дешеві технології.

5. Реалістичні сни

Іншопланетяни

Щось засвітило мені в очі. Це було дуже яскраве світло з вікна. Я зрозуміла, що сплю, що зараз ніч і що я у себе вдома. Джерелом світла виявилась летюча тарілка як в фільмах про іншопланетян і звідти вийшли істоти, крізь скло вікна пройшли наче його там і не було. Були сірими, в білих халатах. Я хотіла підвестись, але тіло було повністю паралізованим. Вони стали біля мене щось обговорювати, не розумію що, тоді дістали якісь вимірювальні прилади, визначали якісь мої показники. Один дістав трубку, засунув до рота, я навіть чула як вона стукала по зубам. Гей-гей-гей! Ми так не домовлялись. Я хотіла збунтуватись, але не зважаючи на всі зусилля не могла навіть на міліметр поворухнутись. Тоді вони сполохались:

- Вона прокидається.

Один кинувся і поклав мені руку на сонячне сплетіння. Навіть через ковдру відчувалось, що пальці в нього буди холодні, довгі і наче вогкі. При тому постійно повторював мені:

- Ти спиш. Ти спиш

Ага, так я й повірила! Це надто реально, щоб бути правдою. Добре, якщо я не можу нічого зробити, то принаймні запам’ятаю стільки скільки можна. Коли іншопланетяни повірили, що я сплю, то заспокоїлись і продовжили заміри. Другу трубку ввели мені через вухо і стали якось досліджувати мозок. Це мені теж не подобалось. Тоді їхній старший порадив поставити мені якийсь ролик. Той ввімкнув і я замість усього, що відбувалось бачила рекламу виконану через векторну анімацію,  суть якої полягала в тому, як корисно зберігати мозок в чистоті і тому його треба регулярно прочищати, а також що сумно, що земляни не вміють таке робити, навіть не думають про таку необхідність, але я можу радіти, бо мені зроблять все так, як треба. Ролик закінчився, але я дуже захотіла звільнитись. Тоді інший знову поклав руку і вже без перестанку повторював, що я сплю, до самого кінця. Зробили виміри, витягли всі трубки, знову я чула той стук об зуби, вийшли через вікно, точніше пройшли крізь скло і полетіли. Тепер нарешті я вже змогла підвестись.

Дивлюсь, вікно зачинене, я посеред свого ліжка. Не скраю, тож мені в руку чи плече не міг ніхто упиратись, якби стояв впритул до ліжка. Зуби ще трохи зуділи від дотику, але одразу пройшло. З вікна світив повний місяць. Та ніхто тут не міг бути. Ну й сон!

ПС: пізніше, в наступних снах, я помічу, що вони тимчасово блокують відсіки пам’яті. З’ясувалось, що в такі моменти я не можу згадати загальновідомі популярні факти, такі як імена дуже знаменитих людей чи історичні події, наприклад, назву Другої світової війни. Здивуєтесь, як таке можна забути? А процес згадування виглядав так: «Не так давно в історії була якась подія. Дуже велика і значна. Було задіяно багато людей. Щось схоже як на… і в Середньовіччі люди таке робили, і до нашої ери [намагаюсь згадати слово «війна»]. Люди тоді були незадоволеними» При тому не можна не тільки згадати, але щось регулярно відводить мене від думок про те, що могло б нагадати, як воно зветься чи щось схоже. Важко в тому напрямку навіть думати (не думати про конкретну назву, а думати, про що думати), ніби блок який на дорозі ставлять і пам'яті, як машинам, заборонено їхати далі. Лише пам'ять цього блоку не бачить. Тільки прокинувшись уже одразу згадуєш, що то була Друга світова і дивуєшся як таке взагалі можна було забути, та ще й так міцно»

Наступне - http://blog.i.ua/user/2222714/2382607/