хочу сюда!
 

Nata

35 лет, телец, познакомится с парнем в возрасте 40-52 лет

Заметки с меткой «ювілей»

Ювілей у Лесі Українки

ЛЕСІ УКРАЇНЦІ СЬОГОДНІ Б ВИПОВНИЛОСЬ 140 -  ВОНА  НАЗАВЖДИ З НАМИ! Леся Українка (1871 – 1913) – найславніша українська поетеса,послідовний та енергійний борець за утворення українського народу, за його консолідацію в політичну націю. Вся сукупність її творів – це образ ідеальної землі, земного раю, що зветься «Україною». З’явився цей образ – і цілі маси людей збагнули, що вони не просто обивателі, а українці, що це звання їх зобов’язує, що їм є за що боротись і віддавати життя.

Як кожен ідеал, цей образ не може бути повністю втіленим у земному житті, але він і сьогодні зобов’язує нас випростатись і вірно служити тій високій ідеї, що зветься «Україною». Леся Українка

"Одержима"  Драматична поема (уривок) Берег понад озером Гадаринським. Далеко на горизонті ледве мріють човни коло берега і чорніє люд, що хмарою заліг далекий берег. Mipіам, «одержима духом», в глибокій тузі блукає поміж камінням понад берегом, далі зіходить на шпиль скелі і дивиться не на берег, а в глибину пустелі, вона бачить там когось удалині. Міріам Він там, він все сидить так нерухомо, як те каміння, що навколо нього. Над ним – мені здається, я те бачу, – нависли думи хмарою важкою, от-от з них стрілить ясна блискавиця і цілий світ осяє. Ох, коли ж, коли вона розіб’є темну хмару? Хоч би мене убила блискавиця, я прагну, прагну, щоб вона злетіла, щоб хоч на мить чоло те просіяло. Годівлю дав юрбі, тілам і душам, всім дав спокій, а сам у сій пустелі пасе думок отари незчисленні. Нема їм впину, а йому спочинку… Який він одинокий, боже правий! Невже йому не можна помогти? Невже він завжди буде одинокий? «Месія прийде в славі світ судити» – так сказано в пророцтві, більш нічого. І правда, й милосердя – все для світа, а для Месії що? Чи тільки слава? «Війна і звада, смерть, недуги зникнуть, мир буде на землі і щастя в людях…» А для Месії? – знову «слава в вишніх»? І тільки слава? О, яка ж то кара Месією, що світ рятує, бути! Всім дати щастя і нещасним бути, нещасним, так, бо вічно одиноким. Хто міг би врятувать його самого від самотини, від страшної слави? (Пригнічена раптовою втомою, сідає під скелею і схиляється на камінь.) Чого ж се я слідом за ним блукаю? Чого? Сама не знаю. Певне, дух мене сюди завів на певну згубу. Ну, що ж! нехай! Мені тут гинуть краще, ніж в іншім місці. Я загину тут, я вигострила погляд у пустині, мов соколиний зір, – все виглядала, чи він хоч не подивиться на мене? Не подивився і не обернувся… Занадто вже буйна була надія! Чого ж я сподівалась?.. Я не знаю! (Розхитуючись, як ті, що голосять на гробі, співає стиха тужливу східну пісню, довго, без слів.) Про се співати можна, а сказати слів не стає. (Співає знов.) Яка була юрба за ним, як він ходив по Галілеї. І кожний встиг торкнути хоч одежу, хоч край плаща Месії, тільки я торкнути не посміла, бо нічого просить не мала в нього: ні здоров’я, ні страви на безхліб’ї. Я не знаю, чого я йшла з юрбою… (Співає знов.) Він нікому не відмовляв потіхи і поради. Кому що бракувало, він давав. (Співає.) А що ж мені бракує? О Месіє, ти, може, знаєш?! Незамітно для Міріам Месія наблизився до неї з-за скелі, надійшовши з пустині, і схилився над нею. Месія Знаю, Міріам! Міріам(жахнулась) Учителю! Месія Не бійся, жінко, спокій я хочу дать тобі. Міріам О, я не хочу, не хочу я спокою! Месія (лагідно і разом суворо) Міріам, Се дух в тобі говорить. Чом не хочеш? Спокою прагне всякий. Міріам Але ти, учителю, покинув той спокій, що був у тебе в тихім Назареті. Месія Ти дорівнятись хочеш… Міріам (з поривом) Ні, Месіє, я не рівняюся до тебе, ні! Я знаю те, що я нещасна жінка. Месія Так нащо ж ти зрікаєшся спокою, єдиної потіхи всіх нещасних? Міріам (з раптовою одвагою) Бо ти його не маєш, сине божий! Месія Яке тобі до мене діло, жінко? Міріам, знищена, збентежена, закриває лице покривалом і повертається йти геть. Месія Стій, Міріам, скажи, ти в мене віриш? Міріам (не одкриває лиця) Я вірю, що ти божий син, Месіє, і всім, окрім мене, даси рятунок. Месія Усім, крім тебе, жінко? Міріам Ти сказав. Месія Я не сказав того. Міріам Та я те чула. Прости, учителю, я мушу йти. (Відступає.) Месія Куди ти йдеш? Міріам Не знаю. Так, на безвість. Месія Чого ж ти йдеш? Міріам Бо мушу йти. Месія Навіщо? Міріам Ти знаєш. Ти – Месія! Я не знаю. (продовження і ще багато творів тут http://www.l-ukrainka.name/uk/Dramas/Oderzhyma.html)

70%, 23 голоса

30%, 10 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Дякуємо вам, "брати" наші любі!

Російський канал «Оренбург» показав сюжет про Тараса Григоровича  Шевченка.

Я хочу акцентуватися на тому, що у сюжеті прослідковується настрій звичайних ЛЮДЕЙ, мешканців Оренбургу і.............кремлядська "гнидна" політика ( яку видають за державну).

Вітання з ювілеєм: 50-річчя у Богдана Гордасевича

                             ВІТАЄМ!!!    БАЖАЄМ!!!    ЧИТАЄМ!!!

Сьогодні 19 червня

святкує свій ювілейний

50-тий день народження

  Богдан Гордасевич

 

 

ПОВАЖНИЙ ЮВІЛЕЙ,  ДРУЗЯКО !!!

НЕ КОЖНА ПТАШКА ДОЛЕТИТЬ ДО СЕРЕДИНИ  ДНІПРА І НЕ ГЕПНЕ...

Що  можу сказати з цього приводу я, його найрідніший з усіх друзів –  Жорж Дикий? Нічого новішого від того, що я сказав у своєму невеличкому вірші-враженні при нашому знайомстві, коли Богдану виповнилось усього 30-ть:

 ***

                        Богдану Гордасевичу Земля-колиска страждає, небого, жде, коли людство дiйде до пуття, з неї відправляться люди в дорогу: або у вічність, або в небуття.

Більше не маю чого додати. За мене це куди краще зробили інші поважні персони і я додаю величне відео-вітання від президента України, прем'єра, спікера-снікерса ВРУ і загально від всіх народних депутатів, які під тему групи «Ногу звело» гарно переповідають зміст життя Богдана Гордасевича і висловлюють гарні побажання на майбутнє життячко.

УСПІХІВ ТВОРЧИХ І ФІНАНСОВИХ ТОБІ БАЖАЄМО, БОГДАНЕ !!!  І ВСЬОГО, ЩО ГАРНЕ І ВЕСЕЛЕ, РОЗУМНЕ Й НЕ ДЕБЕЛЕ !!!


100%, 39 голосов

0%, 0 голосов

0%, 0 голосов
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

Салют отцю Маркіяну Шашкевичу ві Львові на 200-річчя

Я був у неділю 6 листопада о 10 год. коло пам'ятника Маркіяну Шашкевичу на урочистому заході покладання квітів і доклав свій оберемок домашніх хризантем, що дуже різнились від офіційних кошиків з трояндами і букетів з тюльпанів у прозорих обгортках.
Враження посередні: добре що хоч так вшанували пам'ять щодо  ювілею цієї видатної людини. Люду зібралося не густо, а на промови взагалі було пусто - жодної за програмою! І думаю, що тут тільки мовчки і варто бути всім від сорому схиливши голови постояти, хіба що Роман Лубківський не з таких і вискочив сказав кілька слів від себе особисто - і то не зле.
Взагалі що тут казати: найкраща пам'ятка для Маркіяна Шашкевича те, що у цю святу неділю люди йшли по цілій Україні до храмів на службу, яку їм правили українською мовою - те, що першим започаткував своєю промовою українською ще будучи семінаристом Маркіян Шашкевич і за що боровся все своє подальше життя будучи священиком. Ось його перемога! Все інше - речі банальні й тривіальні. Тому і кажу постійно: "Добре так, як є. А краще колись та буде."
Зауважу, що був вражений, коли дізнався про відсутність прижиттєвого портрету Маркіяна Шашкевича, бо що є тепер - пізніша посмертна реконструкція зображення подвижника українства. З іншого боку як вчить церковний канон: ікона не є зображенням святих, а є тільки формальною площиною концентрації уваги прочанина при зверненні-молитві до конкретного святого чи Бога.
Також хочу внести трошки іронії: у суботу 5 листопада о 22 год. у Львові відбувся гучний салют з гармат навіть не знаю з якої причини, а я всміхнувся, дивлячись на нього, і сказав вголос: "Гарно ювілей Шашкевича відзначають - з салютом!"
А кожен нехай сам вирішує, що в тому гано - що не гарно: які ми - такі і святкування.

Богдан Гордасевич


Влада Львівщини сьогодні відзначила 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича

6 листопада, у день народження Маркіяна Шашкевича, керівники Львівської області та Львова поклали квіти до пам’ятника Маркіянові Шашкевичу.

Про це повідомили у прес-службі ЛОДА.

В урочистій церемонії взяли участь голова Львівської облдержадміністрації Михайло Костюк, міський голова Львова Андрій Садовий, заступник голови Львівської облради Валерій П’ятак, заступники голови Львівської облдержадміністрації, керівники управлінь та відділів Львівської облдержадміністрації, представники громадськості Львівщини та Львова.
Академічна хорова капела України «Трембіта» виконала музичний твір «Квітка земная» на слова Маркіяна Шашкевича та духовний гімн України «Боже великий, єдиний».
«Сьогодні влада продемонструвала, що вона має перспективу – і національну, і політичну, і моральну,», – наголосив на урочистій церемонії лауреат Шевченківської премії України, член організаційного комітету з відзначення 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича, відомий громадський діяч, поет Роман Лубківський.
Голова Львівської облдержадміністрації Михайло Костюк ознайомився з діяльністю музею «Русалка Дністровая». Він оглянув музей після проведених тут реставраційно-будівельних робіт. Основну увагу було зосереджено на питаннях, що потребують вирішення, зокрема відновлення Церкви Святого Духа, видання творчої спадщини Маркіяна Шашкевича.
Як відзначила завідувач музею Галина Корнєєва, проблемним залишається зберігання фонду Маркіяна Шашкевича, що містить понад тисячу експонатів та перебуває зараз у підвальному приміщенні палацу Потоцьких.
Схвалення викликає громадська ініціатива спонсорів, що доклалися до фінансування реставраційно-будівельних робіт.
Під час ознайомлення з експозицією музею «Русалка Дністрова» Михайло Костюк відзначив велику роботу, проведену музейними працівниками, будівельниками, спонсорами і меценатами. «Ми будемо продовжувати розпочате, будемо й надалі працювати на культурне зростання Львівщини», – наголосив голова Львівської облдержадміністрації.

Нагадаємо, що у рамках програми відзначення 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича також відбудуться такі заходи:
8 листопада
Відкриття музею М.Шашкевича в с.Нестаничі Радехівського району
13 листопада
Відкриття пам’ятника М.Шашкевичу та музею-садиби М.Шашкевича в с.Новосілки Буського району
Нагадаємо, що з нагоди 200-річчя від дня народження видатного громадсько-культурного та релігійного діяча, письменника, фундатора «Руської трійці», речника і символа українського національного відродження Маркіяна Шашкевича видано розпорядження голови Львівської облдержадміністрації №381/0/5-11 від 5 травня 2001 р. «Про відзначення 200-річчя від дня народження Маркіяна Шашкевича», яким затверджено низку важливих заходів з нагоди 200-літнього ювілею Маркіяна Шашкевича.

Довідка.
Маркіян Семенович Шашкевич народився 6 листопада 1811р. в с. Підліссі, Золочівського повіту в Галичині в сім’ї священика.
Учився спочатку в гімназії у м. Бережанах, а з 1829р. – у Львівській семінарії. Під час перебування в семінарії Шашкевич розпочав свою творчу діяльність; тоді ж він організував літературний гурток молоді. Перші твори Шашкевича з’явилися в збірнику «Русалка Дністровая» (1837).
Перу М. Шашкевича, крім низки поезій, належить кілька прозових творів. Найвизначніший з них – казка «Олена», високо оцінена Іваном Франком.
Маркіян Шашкевич був одним з поетів «Руської трійці», організатором цього гуртка і невтомним культурним діячем. Крім поезій і прозових творів, йому належать переклади на українську мову сербських народних пісень, віршів чеських і польських поетів.
Помер Маркіян Шашкевич 7 червня 1843 року.
Музей «Русалки Дністрової» присвячений першому західноукраїнському альманаху «Русалка Дністровая» та його творцям: Маркіянові Шашкевичу, Іванові Вагилевичу і Якову Головацькому.
Експозиція музею розміщена у дзвіниці Свято-Духівської церкви – семінарської церкви при Греко-католицькій духовній семінарії, в якій навчалися творці «Русалки Дністрової»: Маркіян Шашкевич, Іван Вагилевич і Яків Головацький.
Свято-Духівська церква була зруйнована 15 вересня 1939 року. Тоді авіабомба з німецького літака, що атакував будівлю Головної пошти, поцілила у Богословську Академію. Були зруйновані будівлі церкви, бібліотеки. Залишилося лише дзвіниця з бароковим завершенням, яка є пам’яткою архітектури національного значення.
Експозиція музею розповідає про історію створення і подальшу долю альманаху, про тогочасні соціально-політичні умови, а також про історію «Руської трійці», і особисто її членів: Маркіяна Шашкевича, Івана Вагилевича і Якова Головацького.


Маркіян Шашкевич - світоч Галицької України

6 листопада 2011 року виповнюється 200 років з дня народження невтомного проповідника української національної ідеї, Великого Будителя і Просвітителя галицької України, поета і священика Маркіяна Шашкевича. Українціпатріоти вже давно на рівні генної пам'яті усвідомили, що доля посилає нації таких світочів тільки раз на століття. Хотілося б, щоб двохсотрічний ювілей людини, діяльність якої наближала незалежність рідного народу, згуртованою родиною відзначила вся Україна. Однак тішимося, що принаймні на Львівщині 2011й проголошений роком Маркіяна Шашкевича.

Руська мати нас родила,
Руська мати нас повила,
Чому ж мова єй немила?
Чом ся нев встидати маєм?
Чом чужую полюбляєм?

Ці до щему тужливі, наповнені гарячою любов'ю до рідного слова патріотичні рядки прозвучали з уст Маркіяна Шашкевича в роки цілковитого занепаду і зубожіння галицького українства. Це був час, коли після поділу Польщі західні українські землі в 1772 році перейшли під владу Австрії у стані повної економічної і культурної руїни. Український народ Галичини в основному репрезентували селяни, що лише недавно стали вільними від панщини (цісар Йосиф ІІ зніс кріпацтво в тому самому році (1782), коли цариця Катерина затвердила його у Великій Україні). А тогочасна інтелігенція в побуті і в культурних цілях послуговувалася чужими  польською, німецькою  мовами, ще й незрозумілою їх мішаниною з народних, церковнослов'янських і польських слів.
Яскравим спалахом у цій темряві національного життя став альманах "Русалка Дністровая", виданий у 1837 році в Будапешті (Угорщина) живою народною мовою. Збірка пропагувала три основні ідеї: визнання єдності українського народу, розділеного кордонами різних держав і заклик до її відновлення; позитивне ставлення до суспільних рухів та прославлення народних героїв  борців за соціальне й національне визволення; пропаганда ідей власної державності та політичної незалежності. Було очевидним, що "Русалка Дністровая" вийшла за межі культурнопросвітницької діяльності й зачепила проблеми політичні. Книга відразу ж стала забороненою, майже весь її тираж було конфісковано (вісімсот примірників із тисячі), а автори  Маркіян Шашкевич, Яків Головацький та Іван Вагилевич  мали великі неприємності із владою. Якось під час допиту один із чиновників Львівської поліції запитав Маркіяна: "Як ви посміли воскресити народ, якого вже давно не існує?". І саме тоді, у відповідь, Шашкевич прочитав вищеназвану поезію… Керівникові гуртка "Руська трійця" на той час сповнилося 26 років, а його літературна, наукова і громадська діяльність вже була позначена плідними подіями для національнокультурного відродження рідної Галичини…
1832 рік став роком народження славнозвісного гуртка "Руська трійця", який мужньо виступив на захист рідної української мови. Засновник гуртка  Маркіян Шашкевич разом з Іваном Вагилевичем та Яковом Головацьким збирали фольклорні зразки галицького люду, вивчали історію України, писали літературні твори. Згодом ряди гуртківців поповнили й інші молоді патріоти. 1833 рік відзначився упорядкуванням першої рукописної збірки під промовистою назвою "Син Русі". Ця збірка була пройнята волелюбними ідеями, глибоким співчуттям до галицького люду, бажанням покращити його життя. Пристрасні слова "Ти не неволі син…" стали могутнім поштовхом хвилі відродження української національної ідеї та державності. У 1834 році був підготовлений до друку збірник "Зоря", лейтмотивом якого зазвучав заклик до єднання українців Галичини і Наддніпрянщини. 12 лютого 1835 року в день 67річчя цісаря Маркіян Шашкевич у приміщенні семінарії виголосив першу публічну промову живою українською мовою. У 1836 році вийшла брошура "Азбука і абецадло", в якій автор рішуче виступив проти спроб запровадити в українське письменство латинський алфавіт. У жовтні того ж року юнак в соборі Святого Юра виголосив проповідь чистою українською мовою. З нього взяли приклад, відкинувши застарілу старослов'янську мову з богослужіння, й інші патріотично налаштовані священики. У 1836 році Шашкевич упорядкував "Читанку для діточок", по сторінках якої, за його власними словами, "веде дітей за ручку від сучасності до майбутнього, від їхньої хати у широкий світ". До речі, навіть слово "читанка", сьогодні таке милозвучне і таке звичне для нас, створив саме він, Будитель духовності Галичини. Усі ці події доказують, що Маркіян Шашкевич перший у Західній Україні зрозумів велику місію українцяпатріота в умовах Австрійської монархії і показав придатність української мови для культури, науки та освіти.
Такий рішучий виступ Поета, Священика, Громадянина вражає і нині. Звідки ця мужність, ця безмежна сила духу, зрештою, ця самовіддана любов до свого знедоленого люду? Дещо можна збагнути, якщо пройтися слідами Маркіянового життя... Народився він 6 листопада 1811 року в мальовничому селі Підлисся Золочівського повіту в родині священика. Після закінчення початкової школи навчався у Львівській і Бережанській гімназіях. З 1829 року юнак слухав філософський курс у Львівському університеті, а водночас як майбутній слухач теології був прийнятий до Львівської духовної семінарії. У 1830  1837 роках Маркіян розгорнув у Львові активну культурнопросвітницьку й громадськополітичну діяльність. Коли одружився й висвятився на священика, отримав бідні парафії  у Гумниськах, Нестаничах. Знесилював туберкульоз, гнітили матеріальні нестатки. Відрадою була підтримка дружини Юлії. Турботи про сина Володимира, який народився в 1839 році, і письменницька діяльність скрашували останні роки письменника. Помер 7 червня 1843 року у тридцятидвохрічному віці. Спершу був похований у селі Новосілки, а у 1893 році з ініціативи "Просвіти"  перепохований на Личаківському цвинтарі у Львові. На могильному пам'ятнику  напис "Маркіян Шашкевич", однак поряд з Маркіяном тут знайшли вічний спочинок і його дружина Юлія, і син Володимир, який, взявши приклад з батька, теж став письменником і присвятив свою творчість служінню народові.
Сьогодні нам, українцям початку ХХІ століття, треба навчитися у Маркіяна Шашкевича глибокої духовності, розуміння народної мудрості, національної твердості духу, благородства і самовідданості, навчитися жити і діяти так, щоб ніхто із наших ворогів не забирав у нас держави, мови, історії, літератури, щоб ніхто не смів живцем шматувати нашу українську душу.

Оксана ТРОШИНА,
вчитель української мови і літератури
Сокальської гімназії імені Олега Романіва.

...не на святах промовляти, а кричати на вуличних перехрестях.

27 січня 1860 року...

«Про Шевченка треба нині не на святах промовляти, а кричати на вуличних перехрестях. Щоб як дзвін тривоги калатало його слово!
Ніколи бо не був він такий актуальний, як в наш час. Ніколи не було між нами стільки поглухлих, стільки сліпих
[ Обов'язково читати далі >>> ]

МНОГАЯ ЛІТА , Ліно Василівно !!!

НАЦІЇ ВМИРАЮТЬ НЕ ВІД ІНФАРКТУ.
СПОЧАТКУ ЇМ ВІДБИРАЄ МОВУ"
(Ліна Костенко)

ЛІНА  ВАСИЛІВНА  КОСТЕНКО  
Українська письменниця, поетеса. Лауреат Шевченківської премії.
 Народилася 19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів.




"Життя іде і все без коректур, 
і як напишеш, так уже і буде.
Але не бійся прикрого рядка.
Прозрінь не бійся, бо вони як ліки.
Не бійся правди, хоч яка гірка,
не бійся смутків, хоч вони як ріки.
Людині бійся душу ошукать
бо в цьому схибиш - то уже навіки»"

Ліна КОСТЕНКО  - яскрава представниця незабутнього і ще не докінця усвідомленого «феномена шістесятництва», 
вона є тим міцним магнітом, що тримає український світ. 
Прониклива, наділена пророчим даром, сучасниця, вона неодноразово надсилала нам свої перестороги.
«... від людства мало що й залежить. Вони делегують повноваження своїм урядам і президентам,
а там уже діють такі механізми політики, на які людство має хіба що мінімальний вплив. А надто, коли взяти до уваги, хто стоїть біля пультів світової політики. Час великих постатей, схоже, проминув, 
дедалі частіше приходять до влади висуванці великих кланів, у практиці яких відсутня етика філософії буття...»

Підтримай акцію: перечитай "Кобзар"




http://taras-shevchenko.in.ua/virshi-shevchenka.html

Ісаія Глава 35
 

Радуйся, ниво неполитая!
Радуйся, земле, не повитая
Квітчастим злаком! Розпустись,
Рожевим крином процвіти!
І процвітеш, позеленієш,
Мов Іорданові святиє
Луги зелені, береги!
І честь Кармілова, і слава
Ліванова, а не лукава,
Тебе укриє дорогим,
Золототканим, хитрошитим,
Добром та волею підбитим,
Святим омофором своїм.
І люде темнії, незрячі,
Дива господнії побачать.

І спочинуть невольничі
Утомлені руки,
І коліна одпочинуть,
Кайданами куті!
Радуйтеся, вбогодухі,
Не лякайтесь дива,—
Се бог судить, визволяє
Долготерпеливих
Вас, убогих. І воздає
Злодіям за злая!

Тойді, як, господи, святая
На землю правда прилетить
Хоч на годиночку спочить,
Незрячі прозрять, а кривиє,
Мов сарна з гаю, помайнують.
Німим отверзуться уста;
Прорветься слово, як вода,
І дебрь-пустиня неполита,
Зцілющою водою вмита,
Прокинеться; і потечуть
Веселі ріки, а озера
Кругом гаями поростуть,
Веселим птаством оживуть.
Оживуть степи, озера,
І не верствовії,
А вольнії, широкії
Скрізь шляхи святії
Простеляться; і не найдуть
Шляхів тих владики,
А раби тими шляхами
Без гвалту і крику
Позіходяться докупи,
Раді та веселі.
І пустиню опанують
Веселії села.

25 марта 1859,

http://taras200.io.ua/

http://spavedfront.io.ua/s78496/taras_shevchenko_prorok_ukraeni

Любіть Україну, як сонце, любіть....

Любіть Україну, як сонце, любіть, як вітер, і трави, і води… В годину щасливу і в радості мить, любіть у годину негоди. Любіть Україну у сні й наяву, вишневу свою Україну, красу її, вічно живу і нову,  і мову її солов'їну.

Всім серцем любіть Україну свою, — і вічні ми будемо з нею.

СЛАВА УКРАЇНІ !!!

Галині Гордасевич - 80!

Відзначено ювілейну дату 80-річчя від дня народження відомої української письменниці Галини Гордасевич на її батьківщині - у місті Кремянець.











http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=812342
радіо "Культура"
Тема: "Межи мною і вільним світом…". Передачу присвячено Галині Гордасевич, яка багато зробила для українського руху на Донеччині. Гостя - письменниця, журналістка Любов Голота
31 березня 2015 р.

http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=812351
Поезія Вірші Г. Гордасевич читає Л.Уласовська.


92%, 12 голосов

8%, 1 голос
Авторизируйтесь, чтобы проголосовать.

450 років Пересопницькому Євангелію. Книга, яка вціліла чудом.

Валентина Одарченко, Радіо Свобода.

"Це, по суті, був підручник. І його спалили. Бо він був написаний, як тоді висловлювались, "на южнорусском языке" - тобто українською. У 1690 році видається указ про знищення всіх книг, написаних руськими богословами.

У День слов'янської писемності віддалене від велелюдних шляхів невелике село Пересопниця на Рівненщині збирає прочан. Люди йдуть до старовинної Свято-Миколаївської церкви - ровесниці середньовічного Свято-Богородицького монастиря.

450 років тому тут народилося Пересопницьке євангеліє, на якому нині присягають українські Президенти. Якщо в минулі роки святкування організовували самі волиняни малими силами і коштами, то нині їх підтримав своїм указом президент. Кульмінація урочистостей із нагоди ювілею запланована на 29 серпня, а нині в селі, що ледве налічує сотню мешканців, розгорнуте будівництво. Тут заплановане відкриття пішохідного туристичного маршруту, який об'єднає копії старовинних будівель тисячолітньої давнини (самі будівлі не збереглися).

Пересопницьке Євангеліє
На створення культурно-археологічного центру в Пересопниці з державного бюджету надано майже вісім мільйонів гривень. Іще 20 мільйонів із державного та місцевих бюджетів підуть на спорудження 20-кілометрового шляху від траси до села. Частина цієї суми піде на створення соціальної інфраструктури та реконструкцію електромереж у селі Пересопниця, у якому досі щороку зменшувалась кількість мешканців.
Заступник голови Рівненської облдержадміністрації Олексій Губанов вважає, що після завершення будівництва Пересопниця оживе і перетвориться на туристичну Мекку. Для влади це важливий туристичний проект у рамках концепції "Західна брама".

Пітьма не здолала його...Чимало місцевих мешканців вважають, що починати потрібно було з відновлення монастиря, у стінах якого 450 років тому архімандрит Григорій та чернець Михайло вперше переклали Євангеліє зі староболгарської на українську. Нині на місці монастиря, як на козацькій могилі, - старовинний кам'яний хрест. Монастир знищили єзуїти, спорудивши з його каміння костел, розповідає автор книги "І пітьма не здолала його" Євген Шморгун.Свій роман письменник та ініціатор першого пам'ятника Першокнизі присвятив історії збереження Пересопницького євангелія: "Адже тоді в інквізиторських вогнищах горіло знаєте скільки книг? Я вираховував, хто міг би врятувати Пересопницьке євангеліє. Бо ж не потрапило воно до костелу - ті, хто його охороняв, знали йому ціну і вивезли. Я розповідаю там про Рівне, про випускників Острозької академії, які могли це зробити..."

Сторінка з іменем Мазепи. Саме Євангеліє створено на Волині (розпочато у Дворецькому монастирі князів Жеславських, продовжено - в Пересопницькому монастирі) в 1556-1561 рр. Основний писець - Михайло Василієвич із Сянока, син протопопа. Запис писця Михайла Василієвича, [1557 р.]
Як розповідає настоятель пересопницької Свято-Миколаївської церкви отець Петро, завдяки хоронителям Пересопницького євангелія його змогли оцінити Тарас Шевченко й Іван Франко. У неспокійний воєнний час гетьман Іван Мазепа передав Пересопницьке євангеліє у Переяслав, у Свято-Воскресенський собор. Уціліло воно і в часи наступних воєнних лихоліть.

Рівнянин Олександр Волощук переконаний: диво врятування Пересопницького євангелія сталося всупереч бажанню чужинців знищити на корені українську мову. У 1622 році цар Михайло, з подання патріарха Російської православної церкви Філарета, видав указ про спалення "Учительного Євангелія" Кирила Ставровецького, нагадує історію просвітянин.

"Це, по суті, був підручник. І його спалили. Бо він був написаний, як тоді висловлювались, "на южнорусском языке" - тобто українською. У 1690 році видається указ про знищення - і тут бере участь синод - і накладається анафема на адресу всіх книг, написаних Петром Могилою, Кирилом Ставровецьким та іншими богословами. Ці книги і в Росії, і в Україні переслідуються і спалюються.

1720 рік - Петро І своїм указом забороняє друк будь-яких українських книг...

Символ культурного відродження. Нині Пересопницьке євангеліє - більш ніж 9-кілограмовий раритет, фоліант у дубових палітурках, переплетених зеленим оксамитом, із пергаментними сторінками рукописного уставу - зберігається у київській бібліотеці імені Вернадського і потрапляє до Верховної Ради лише під час інавгурації українських Президентів.Із початку року бібліотекарі та музейники Рівненщини та Волині організовують виставки, наукові конференції і читання, присвячені Першокнизі-ювілярові. Факсимільні видання Пересопницького євангелія отримали Музей волинської ікони та Національний університет "Острозька академія".

На серпневі урочистості влада планує запросити українського, російського, білоруського, болгарського та сербського президентів.

Джерело: Радіо Свобода.

Страницы:
1
2
3
предыдущая
следующая