хочу сюди!
 

Людмила

56 років, водолій, познайомиться з хлопцем у віці 44-57 років

Замітки з міткою «кременець»

Школа імені Галини Гордасевич в Кременці

Кременецькій школі присвоєно ім’я відомої поетеси. Фото Posted on 09.09.2015 

s66374787До Крем’янця повернулася Галина Гордасевич – поетеса, письменниця, патріот Незалежної України, політв’язень – тепер повернулася іменем своїм, яке присвоєне Кременецькій загальноосвітній школі №1.

5 вересня відбулося відкриття пам’ятної дошки з іменем Галини Гордасевич на будівлі даної школи.

Урочистості були знамениті присутністю знаних гостей: Дмитра Павличка – героя України, письменника, перекладача; Богдана Гордасевича – сина Галини Гордасевич; Романа Лубківського – надзвичайно ушанованого посла України, відважного українського перекладача, письменника; Сергія Гальченка — заступника директора інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук; Григорія Штоя – видатного поета, професора, доктора філологічних наук Київського Національного інституту ім. Т. Шевченка; Ігоря Равліва – кандидата філологічних наук, ветерана та засновника товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка на Тернопільщині, викладача Тернопільського політехнічного університету; Лариси Донченко – кандидата філологічних наук, доцента Криворізького університету.

Від присутності гостей, від їх виступів вчителям,  учням,  всім,  хто був у цей день біля пам’ятного місця – передалася їх життєва енергетика, глибока шана і повага до імені Галини Гордасевич, до її творчого надбання, до її особистості – непересічної, вольової, мужньої і надзвичайно жіночної.

З тональністю слів гостей переплелися та доповнили ауру одухотворення учні, які читали поезію Галини Гордасевич так, що Дмитро Павличко замилувався їх звучанням. Співпраця Кременецької ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 та Кременецького НВК «Гімназія-ЗОШ І ст.» вилилися у хоровий спів гімназійного хору, у виконанні якого лунали слова поетеси,  покладені на музику викладачем Кременецької академії Сабраном В.І.

«Не зникають корені освітянського життя, які пущені в XVI столітті в будівлі,  де нині розташована Кременецька ЗОШ І-ІІІ ст.№1, а тоді започаткована орденом отців базіліан не просто як будівля для існування, а – з друкарнею, в якій віддрукована Кременецька граматика, шпиталем; у XVIII столітті тут функціонувала школа геометрів,  пізніше – Волинська гімназія» — відзначила у вітальному слові директор школи Герасименко М.Б. Ім’я ж Галини Гордасевич буде для педагогічного, учнівського колективів оберегом та джерелом натхнення. Вже нині в українознавчій кімнаті облаштована стіна зі стендами, на яких матеріали про коріння поетеси, переписка Галини Леонідівни з вчителькою з Шумщини, копії листів та віршів матері Галини; особисті речі пані Гордасевич, передані її сином Богданом.

В цей же святковий день доповнив пан Богдан свої попередні дарунки копією материного портрета, книгами прози та поезії, видані при його сприянні.

Дмитро Павличко, Богдан Лубківський подарували книги для музею та кабінету української мови та літератури.

Гості з Польщі, задіяні на конференції з нагоди відзначення роковин Юліуша Словацького, не обминули увагою дійство перед школою, завітали до музейної кімнати, поклали квіти до меморіальної дошки.

Було холодно, похмуро, але всі присутні відчували внутрішнє піднесення. І навіть керівники району – голова РДА Сімчук С.Р., голова районної ради Смаглюк А.М., міський голова пан Ванжула Р.В. — говорили вітальні слова з особливим піднесенням, кожен був своєрідним і неповторним у загальному контексті знаменного шкільного та міського свята.

http://kremvo.ucoz.ua/_pu/0/s49077537.jpg

http://kremvo.ucoz.ua/_pu/0/s72554101.jpg

http://kremvo.ucoz.ua/_pu/0/s93733631.jpg

http://kremvo.ucoz.ua/_pu/0/s71296026.jpg

 

http://kremvo.ucoz.ua/_pu/0/s79857769.jpghttp://infoprostir.te.ua/?p=105864

Галина Гордасевич: силует на тлі історії

Галина Гордасевич: силует на тлі історії. Семінар до 80-річчя від дня народження поетеси
03.04.2015
0 450
1 (4)

Всеукраїнський науковий семінар ”Галина Гордасевич: силует на тлі історії“, приурочений 80-річчю від дня народження відомої поетеси-кременчанки, підготували члени циклової комісії гуманітарних дисциплін педагогічного коледжу нашої академії. У роботі семінару брали участь науковці, літературознавці та мистецтвознавці, журналісти з різних міст України.

Вшанувати творчість поетеси, висловити свою глибоку повагу до складного життєвого шляху українки-патріотки прибули відомий громадський діяч, видатний письменник, Герой України Дмитро Павличко, син поетеси, літературознавець Богдан Гордасевич, перший проректор Національного університету ”Острозька академія“, професор Петро Кралюк, заслужений журналіст України Емма Бабчук, письменник Микола Пшеничний, кременецький міський голова Роман Ванжула.

Першим до учасників семінару – студентів і науково-педагогічних працівників коледжу й академії, представників місцевої ”Просвіти“, навчальних закладів, бібліотек і музеїв міста – звернувся Дмитро Павличко із пристрасною філософсько-мистецькою промовою у формі спогаду-есе ”Веселка – від Сяну до Дону: мої зустрічі з Галиною Гордасевич“. Він здійснив проекцію патріотичних ідей творчості письменниці на проблеми нинішнього дня, на сьогодення держави України. Кременецький міський голова Роман Ванжула вручив Дмитру Павличку посвідчення і Знак ”Почесний громадянин міста Кременця“.

1 (4) 2 (1) 12 10
3 7 9 6 (1)
8 4 5 (1) 11

Глибокий філософсько-соціальний аналіз життєтворчості і творчого спадку Галини Гордасевич зробив член Національної спілки письменників України, заслужений працівник науки і техніки України, доктор філософських наук Петро Кралюк у доповіді ”Націоналістка з Донбасу“, що з огляду на реалії нинішнього ”буремного сходу“ для учасників семінару прозвучало особливо актуально.

Заслужений журналіст України Емма Бабчук у власних спогадах ”Радіозустрічі з Галиною Гордасевич“ розповіла про особливості та значення її поетичного слова, мовленого в ефірі українського радіо.

Про особисті зустрічі з поетесою-кременчанкою говорила директор Обласного літературно-меморіального музею Юліуша Словацького Тамара Сєніна. Спогадами про матір поділився син поетеси Богдан Гордасевич. Він же організував виставку-продаж збірок її творів, зокрема й найновішого видання тритомника ”Галина Гордасевич. Твори“, підготовленого з його ініціативи та під його керівництвом.

Привернув увагу виступ рівненського письменника і громадського діяча Миколи Пшеничного ”Крем’янчанка Галина Гордасевич – і Дубно, і Львів, і Юрій Климець“, де йшлося не лише про місце цих західноукраїнських міст у життєвій і творчій долі поетеси, а й про місце та визначальний вплив її поезії на поетичну творчість Юрія Климця – нашого краянина, студента, а згодом і викладача нашого навчального закладу.

До програми семінару увійшли літературознавчі дослідження фахівців різних науково-освітніх установ України: доповідь доктора педагогічних і кандидата філологічних наук, професора кафедри української і зарубіжної літератури та методики навчання Переяслав-Хмельницького державного педагогічного університету ім.Григорія Сковороди Ганни Токмань ”Мотиви ліричного циклу ”Станція Ворожба“ Галини Гордасевич“; повідомлення наукового співробітника відділу рукописів Львівської національної наукової бібліотеки ім.Василя Стефаника Марії Трегуб ”Листи Галини Гордасевич – джерело до життєпису письменниці“. Доповідь ”Епістолярій Галини Гордасевич як джерело літературно-біографічних і просопографічних досліджень“, що її запропонував доктор філологічних наук, професор Національного університету біоресурсів і природокористування України Сидір Кіраль, стала академічним продовженням виступу львівського науковця.

Вагомий внесок у виконання програми семінару зробили науково-педагогічні працівники нашого коледжу й академії. Ініціатор і основний організатор семінару, один із дослідників творчості Галини Гордасевич, голова циклової комісії гуманітарних дисциплін педколеджу Роман Дубровський висвітлив тему ”Релігійна віра як джерело поетичної творчості Галини Гордасевич“. Кандидат філологічних наук, професор кафедри української мови та літератури Олег Василишин у співавторстві з місцевим письменником, членом Національної спілки журналістів України Ігорем Фариною оприлюднили дослідження ”Галина Гордасевич як літературний критик“.

Ще один авторський тандем представників кафедри української мови та літератури –  кандидати філологічних наук, доценти Олена Пасічник й Ірина Комінярська, вони  запропонували наукову розвідку ”Галина Гордасевич як перекладач світової поезії“.

Науковців академії на семінарі представляла і старший викладач кафедри суспільних дисциплін, кандидат філософських наук Олена Мороз, яка проаналізувала ”Релігійно-філософський аспект концепту ”дім“ у повісті Галини Гордасевич ”Ноїв ковчег“. Проблему ”Фемінна екзистенційність творчості Галини Гордасевич“ досліджував головний редактор ”Інформаційного центру академії“ Анатолій Багнюк, а літературний редактор газети ”Замок“ Ніна Багнюк зупинилася на семіотичному аналізі поезії Галини Гордасевич у дослідженні ”Автор, текст і читач в інтертекстуальному просторі поезії Галини Гордасевич ”Сонце, вітер і жінка“.

Комплекс літературознавчих і методологічних проблем розробляли викладачі циклової комісії гуманітарних дисциплін педагогічного коледжу: ”Психологізм портретних характеристик персонажів у прозі Галини Гордасевич“ (Н.М.Яцюк), ”Мотив дороги у поезії Галини Гордасевич“ (Т.В.Нікіфорчук), ”Патріотичне виховання української молоді на основі творчості Галини Гордасевич (”Степан Бандера: людина і міф“)“ (В.П.Мазурок), ”Полікультурний аспект у творчості Галини Гордасевич“ (Н.В.Багнюк), ”Фашистська окупація крізь призму сприйняття українських селян у повістях ”Ноїв ковчег“ Г.Гордасевич і ”Крижі“ Б.Харчука“ (Н.Г.Кушнірук), ”Міжпредметні зв’язки на уроках зв’язного мовлення в гуманітарних класах ліцею (на матеріалі оповідань Галини Гордасевич)“ (О.П.Терп’як).

Під час виступів прозвучав мистецький акорд семінару, який забезпечили учасниці квартету ”Імпровізація“, створеного напередодні семінару для його музичного супроводу під керівництвом викладача музичних дисциплін Олени Новик. Вокально-інструментальний колектив у складі Любави Головінської, Марії Іващук, Ілони Бендасюк і Галини Попівчак виконав три пісні на слова Галини Гордасевич (”Просто пісня“, ”Сни на дорогу“, ”Ішла весна по місту“), музику до яких написала концертмейстер, член циклової комісії мистецьких дисциплін коледжу Любава Головінська.

За матеріалами Всеукраїнського наукового семінару ”Галини Гордасевич: силует на тлі історії“, присвяченого 80-річчю від дня народження письменниці, підготовлено збірник наукових праць.

                    Інформаційний центр Кременецької ОГПА ім.Тараса Шевченка

Галині Гордасевич - 80!

Відзначено ювілейну дату 80-річчя від дня народження відомої української письменниці Галини Гордасевич на її батьківщині - у місті Кремянець.











http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=812342
радіо "Культура"
Тема: "Межи мною і вільним світом…". Передачу присвячено Галині Гордасевич, яка багато зробила для українського руху на Донеччині. Гостя - письменниця, журналістка Любов Голота
31 березня 2015 р.

http://schedule.nrcu.gov.ua/grid/channel/period/item-listen-popup.html?periodItemID=812351
Поезія Вірші Г. Гордасевич читає Л.Уласовська.


92%, 12 голосів

8%, 1 голос
Авторизуйтеся, щоб проголосувати.

Фонд ім. Галини Гордасевич діє!

Продовжено роботу над скануванням ти викладанням на сайті у вигляді світлин щоденників та листів з архіву Галини Гордасевич:

 

http://fondhg.io.ua/story

Листи до Галини Гордасевич від: Івана Дзюби, Надії Світличної, Василя Захарченка, Валерія Шевчука,Генадія Шкляра.
 
http://fondhg.io.ua/album715567


№ 1 Щоденники Галини Гордасевич 1960 - 1963 роки

http://fondhg.io.ua/album672817


№ 2 Щоденники Галини Гордасевич 1963 - 1965 роки

http://fondhg.io.ua/album715510


№ 3 Щоденники Галини Гордасевич 1966 - 1968 роки

http://fondhg.io.ua/album715511


№ 4 Щоденники Галини Гордасевич 1969 - 1970 роки

http://fondhg.io.ua/album715515


№ 5 Щоденники Галини Гордасевич 1970 - 1971 роки

http://fondhg.io.ua/album715520


№ 6 Щоденники Галини Гордасевич 1971 - 1973 роки

http://fondhg.io.ua/album715524


далі буде

поза чергою щоденники останніх років життя:


№ У Щоденники Галини Гордасевич 1998 - 1999 роки

http://fondhg.io.ua/album715530

№Х Щоденники Галини Гордасевич 2000 - 2001 роки

http://fondhg.io.ua/album715544


Щоденники - це найкраще відображення епохи і часу, як і самої особистості, бо фіксація відбувається в процесі життя як такого, тоді як спогади-мемуари переважно відтворюють минуле спотворено і перелицьовано, зачасту для власного звеличення. Оприлюднення щоденників письменниці Галини Гордасевич посприяє всім шанувальникам її творчості краще зрозуміти їх зміст і значення через умови, плани, сподівання, успіхи і проблеми приватного життя письменниці.

Світлини з Керемянця на вшанування у 2010 році 80-річчя Галини Гордасевич

http://fondhg.io.ua/album715556

дубно(замок) - кременець ( руїни замку) - борщів - кривче

дубно(замок) - кременець (гора бона - руїни замку) - борщів ( тут ми були на весіллі) - кривче ( кришталева печера ) - джерело св. анни.
цей маршрут ми проїхали дуже комфортно всього за 2 дні - субота і неділя) відстані не дуже великі. в дубно дуже гарний замок , добре зберігся - але дещо засмутило відношення працівників музею - таке враження що ми їм там заважали, але і без їхньої допомоги там можна побачити дуже багато цікавого.
у кременці на горі до нас підійшов старший мужчина , який почав нам розказувати супер цікаві історичні моменти як кременця , так і замку - робив він це професійно і за власною ініціативою. він нам дуже сподобався - і тому звичайно ми дали йому винагороду.
у борщові ми гуляли на весіллі та ночували. невеличке містечко, до речі дуже гарна церковка в якій проходило вінчання.
кривче - це бомба - після того як ми вийшли з печери , мої діти сказали , що вони тепер хочуть побувати у всіх печерах україни.
по дорозі назад зіїхали до джерела святої анни. але про нього скорше за все ви вже знаєте.

 як це відбувалось - дивіться тут

http://verkopodorozh.blogspot.com/2012/09/2012_13.html



Кременець. Околиці, церкви та монастирі. П"ятий день

Наступного ранку Света заявила, що нікуди не поїде звідси, поки ми не видеремося на Дівочі скелі. То ми прокинулися, вдяглися, розпитали персонал куди нам іти і, особливо не потурбувавшись про сніданок, пішли. Захватили з собою тільки по банану, але на пів дорозі вже розсварилися, бо я думав гарненько перекусити, як нагуляємо апетит у горах, а Света хотіла вранішнього чаю... cup_full
Добре із-за цього посварилися і на гору, трохи блукаючи у лабіринті вулиць, піднімалися мовчки дуючись один на одного... angry nini yazyk
Вибравшись на верх дуючись і глибоко дихаючи, ми виявили, що на цій висоті теж живуть люди, які проходять цей шлях щоразу по кілька разів на день, а можливо іноді і їздять машиною... От якраз одна подружня пара і підіймалась, мабуть йдуть з магазину look . Де саме знаходяться Дівочі скелі у них були різні точки зору. Але те, що якісь скелі були і  праворуч ось тут за городами і трохи далі ліворуч, це ми зрозуміли. Спочатку оглянули скелі що були ближче. Це були величезні валуни, між якими були тріщини-провалля глибиною у кілька метрів. Потім пішли ліворуч. Тут, за поворотом польової дороги, нас зустрів чудовий сосновий лісок. Щоб було зрозуміліше, то ми вийшли на верх на плато, а багатотонні валуни лежали внизу. А  далі, в долині, виднілося саме місто. За легендою, яку я чи чув десь у піввуха, чи читав у півока, тож достовірність стверджувати не берусь, з цих скель стрибали молоді дівчата, щоб не дістатися у полон до татар. Не знаю, чи розбивалися насмерть, але ноги зламати там досить просто... На цих скелях дуже гарно милуватися краєвидом, і фото тут вийшли гарні, особливо "левеня на Сонечку" kiss  Ще подумалося, що мабуть звідси чудово виглядає захід сонця, але день тільки починався...
Археолагами тут були знайдені кістки мамонтів, печерних ведмедів та гієн, шерстистого носорога...
Спускатися зі скель ми вирішили іншою стежкою, яка по нашим розрахункам, мала б вийти десь біля автовокзалу. Стежка була досить крута і ми практично з"їжджали на ногах від дерева до дерева...
Дійшовши до автовокзалу, ми дізналися розклад автобусів на Луцьк, бо сьогодні до 15-ї години мали б виселитися з готелю і прямувати далі. Потім сіли на маршрутку до центру шукати старовинні монастирі. До речі, маршрутки тут здається єдиний вид транспорту, і вони досить дорогі, як для такого маленького містечка, аж по півтори гривні!
В центрі ми смачно пообідали локшиною з куркою та омлетом у кафе "Людмила".

Якщо починати розглядати архітектурні пам"ятки, церкви та костели з південного боку, то найпершим попаде у очі костел святого Станіслава, побудований у 1854-1857-му роках. За взірець будівництва послужив петербургзький костел святої Катерини. Костел знаходиться навпроти повороту до Замкової гори, тож ми бачили його ще в перший день. Але з гори він виглядає доволі маленьким у порівнянні з будівлею езуїтського колегіуму Езуїтський монастир є найвражаючею будівлею у місті, побудований він у 1731-1743 роках. Зараз в його корпусах знаходиться гуманітарно-педагогічний інститут та загальноосвітня школа №2. А у костелі колишнього монастиря знаходиться Преображенська церква. До речі, саме цей колегіум вважається прабатьком Київського Національного Університету імені Шевченка (в якому я мав честь навчатися аж 8 років). Дуже своєрідно виглядає дворик перед головним входом... Від його паркану  віє чимось готичним та загадковим. Навпроти монастиря, через парк з меморіалом Слави знаходиться Миколаївський собор, що був закладений ще італійкою Боною, дружиною польського короля, у 1539-му році як Францисканський монастир. Він кілька разів руйнувався, горів і перебудовувався, а в грудні 1832-го року костел освятили в Миколаївський собор.
За монастирем езуїтів знаходиться садиба-музей польського письменника Юліуша Словацького (1809-1849рр), а ще трохи далі Ботанічний сад закладений у 1806-му році, але ми туди не ходили. Ми вже мали потихеньку йти у готель та збирати речі, щоб навечір поїхати до Луцька... По дорозі пройшли повз будинок "Близнюки" про який пишеться у всіх довідниках, але нас він нічим не зацікавив. Можливо тому, що знаходиться у занедбаному стані... На півдорозі між центром та готелем, за краєзнавчим музеем знаходиться один з найстаріших монастирів Кременця. Це жіночий Богоявленський монастир з височенною дзвінницею, що побудований ще у 1633-му році (Вигляд з Замкової гори). Практично навпроти нього дерев"яна церква Воздвиження Чесного Животворящего Хреста Господньго, а трохи нижче каплиця Праведної Анни.
Повз полкову Покровську церкву (1902-1905рр) ми кілька разів проїжджали маршруткою, бо вона знаходиться за автовокзалом практично на околиці міста, то і фото зроблене з вікна маршрутки.
Взагалі-то ще багато цікавого лишилося у цьому тихому містечку, що з усіх боків оточений сімома крем"яними горами... З кожної з цих гір відкриваються чудові мальовничі краєвиди. Нажаль ми встигли побувати лише на двох. Не відвідали жодне з історичних кладовищ, кожне з яких має свою історію, на кожному з них поховані знамениті історичні та героїчні постаті, кожний з них відображає певну епоху розвитку міста. Але у нас не той був настрій, щоб ходити по цвинтарях, тож хай це буде за нашої наступної подорожі у ці краї...
А ми вже дещо стомлені сиділи у автобусі, що мчав до Луцьку...

День третій. Кременецький замок.

У Кременець ми приїхали вже пообіді. Поселитися вирішили в готелі Віка, що,судячи з адреси і карти, був на півдорозі між автовокзалом і центром міста. В самому центрі готелів немає зовсім. Готель новий, чистий, зручний де-не-де ще ведуться оздоблювальні роботи. Він справив дуже гарне враження. Вартість номера 140-190 грн, але десь у більшому місті  такий номер коштував би під 500 . До речі, це єдиний готель де не потрібен був паспорт при поселенні. Була тут лише одна незручність - при готелі не було кафе, але ми знайшли поруч чудовий ресторанчик в національному стилі "Козацький курінь", де зі смаком і пообідали.

Як і в Дубно, вирішили починати знайомство з "дальніх бастіонів". Тобто, пішли на Замкову гору підкорювати руїни замку, які тут видно практично звідусіль. Замок знаходився на горі Бона (названа на честь італійської княжни, що була дружиною польського короля та великого князя Литовського Сізігмунда І, і протягом 20 років (1536-1556) володіла містом), або Замкова гора. Висота гори 397 метрів над рівнем моря, або 105 метрів від підошви гори до вершини.

 По дорозі зустрічалися храми, монастирі і церкви, але фотографувати більшість з них було назручно, бо знаходилися вони на захід від дороги, а час вже був післяполудневий.

Якщо поглянути на карту Кременця, то головні дороги у плані мають Y-подібну форму, де на перетині знаходиться автовокзал, а центр і історична частина міста знаходяться нижче. Але при детальному розгляданні плану він має вигляд лабіринту, при чому жодна з вулиць на карті не йде на замкову гору. smile

Розпитавши місцеве населення ми знайшли таки дорогу вгору. Дорога дуже мальовнича.  Ще не доходячи до руїн ми почали фотографуватися на каміннях та пагорбах. Бачили кілька компаній, що вибралися сюди на пікнік. Біля самих руїн нас зустріли зародки (чи рештки) туристичної інфраструктури: чоловік на машині, що торгував сувенірною продукцією, а один навіть стояв біля таблички з цінами і  брав плату за відвідини руїн замку. Дитячий квиток коштував 1 грн, дорослий 3 грн. Мені, чогось, згадався Остап Бендер біля провалля... Зате тут ми купили магнітики з Кременецьким і Дубенським замками, бо у Дубно сувенірної продукції ми не знайшли... look

Від замку добре збереглися в"їздна брама з баштою і трохи стін, які з перервами оточують площу у 0,75 га, де раніше був замок, що складався з церкви св. Михайла, великого будинку і господарських споруд. Перше укріплення з дерева та землі тут було споруджено ще у 12-сторіччі, яке, завдяки своєму вигідному положенню вистояло проти навали Батия у 1241-му та наступу хана Куремси 1254 року, але восени 1259-го на вимогу хана Бурондая, що погрожував розоренням краю воїни волинського князя Василька Романовича розібрали укріплення. Камяну фортецю ймовірно почав будувати польський король Казимир ІІІ з литовськими князями Гедиміновичами у 1366-му рочі, продовжував угорський король Людовік Анжуйський, що володів містом з 1370-го, а завершили Гедимировичі, які повернулися сюди 1382-го. Остаточної форми замок набув у середині 16-го сторіччя. З розвитком вогнепальної зброї, довелося перебудовувати в"їздну вежу, яка раніше виходила на перешийок гори, але, із-за загрози прякого влучання артилерії, ворота заложили, і поряд побудували нові, що виходили на глибоку долину. Взагалі, 16-те та початок 17-го століття відзначаються високим рівнем розвитку міста. Під час визвольної війни восени 1648 року до замку пійшов 7-ми тисячний загін армії Богдана Хмельницького під командуванням Філона Джалалія. Вони, з допомогою місцевого населення, взяли замок у облогу, згодом захопили та зруйнували. Після цього замок не відбудовували...


Одна річ тільки дуже мене розстроїла: якийсь закоханий телепень намальвав на всю стіну пошлі сердечки і написав величезними буквами "АЛІНА", а поряд, ще один меншими буквами написав "Оля". Чогось є таке бажання, щоб ці Аліна з Олею погикали з пару років, а їхнім горе-коханцям щоб ручки поскрючувало... beat Не те щоб я дуже злий, але на мою думку, якщо вже кортить щось споганити, то ти спочатку це побудуй...vkaske


Походили навколо, пофотаграфували руїни, помилувалися чудовою панорамою міста і навколишніх гір. Краєвиди просто зачаровували... bravo  Але це краще дивитися в натурі, а поки пропоную кілька фото (Церква Різдва Пресвятої Богородиці, Костел св. Станіслава, Миколаївський собор, Жіночий Богоявленський монастир, Езуїтський колегіум з Замкової гори). Зверху видно майже все місто з його церквами, монастирями і костелами. Екскурсію по цим архітектурним об"єктам старовини ми планували іншим разом. Потім підійшли ще до однієї представниці туристично-розважального бізнесу на горі. Жіночка пропонувала скористатися послугами телескопу за 1 грн, при чому, якби не черга, що майже одразу утворилася за нами, то думаю в телескоп можна булоб довго розллядати околиці. Як бонус, у гарну погоду жіночка одразу наводить об"єктив на купола Почаївської лаври, яку звідти не погано видно, а потім вже крутиш телескоп куди душа забажає... А ще у неї ж за символічну плату у 15 грн дівчатам можна вдягтися у середньовічне вбрання і сфотографуватися у ньому. Чим ми успішно і скористувалися... Цим знову ж таки привернули увагу інших відвідувачів до такого виду послуги. Дівчина сказала, що є членом Луцького рицарського клубу і збирає кошти на нові костюми на рицарський фестиваль що цього року має відбутися тут, на горі, 4-5 вересня.  (В інтернеті підтвердження інформації не знайшовunsmile  )

Потім, вийшовши з території замку, відмітили його "взяття" пляшечкою пива з кальмарами і пішли додому, але вже іншою дорогою, яка стрімко спускалася на інший бік гори... Певний час йшли лісом, потім зайшли в населену частину міста, але ще довго йшли по розбитій вулиці до центру. Коли вийшли на центральну "осьову" вулицю, то міста майже не впізнали, було таке відчуття, що ніби поки ми були наверху місто підкосила невідома епідемія. Вулиці були практично пусті, всі магазини зачинені... Добре, що "Козацький курінь" ще працював, де ми смачно повечеряли. Взагалі, день був чудовий!