Школа імені Галини Гордасевич в Кременці
- 05.02.16, 22:12
- Знання є сила
До
Крем’янця повернулася Галина Гордасевич – поетеса, письменниця, патріот
Незалежної України, політв’язень – тепер повернулася іменем своїм, яке
присвоєне Кременецькій загальноосвітній школі №1.
5 вересня відбулося відкриття пам’ятної дошки з іменем Галини Гордасевич на будівлі даної школи.
Урочистості були знамениті присутністю знаних гостей: Дмитра Павличка – героя України, письменника, перекладача; Богдана Гордасевича – сина Галини Гордасевич; Романа Лубківського – надзвичайно ушанованого посла України, відважного українського перекладача, письменника; Сергія Гальченка — заступника директора інституту літератури ім. Т. Г. Шевченка Національної академії наук; Григорія Штоя – видатного поета, професора, доктора філологічних наук Київського Національного інституту ім. Т. Шевченка; Ігоря Равліва – кандидата філологічних наук, ветерана та засновника товариства української мови ім. Т.Г.Шевченка на Тернопільщині, викладача Тернопільського політехнічного університету; Лариси Донченко – кандидата філологічних наук, доцента Криворізького університету.
Від присутності гостей, від їх виступів вчителям, учням, всім, хто був у цей день біля пам’ятного місця – передалася їх життєва енергетика, глибока шана і повага до імені Галини Гордасевич, до її творчого надбання, до її особистості – непересічної, вольової, мужньої і надзвичайно жіночної.
З тональністю слів гостей переплелися та доповнили ауру одухотворення учні, які читали поезію Галини Гордасевич так, що Дмитро Павличко замилувався їх звучанням. Співпраця Кременецької ЗОШ І-ІІІ ступенів №1 та Кременецького НВК «Гімназія-ЗОШ І ст.» вилилися у хоровий спів гімназійного хору, у виконанні якого лунали слова поетеси, покладені на музику викладачем Кременецької академії Сабраном В.І.
«Не зникають корені освітянського життя, які пущені в XVI столітті в будівлі, де нині розташована Кременецька ЗОШ І-ІІІ ст.№1, а тоді започаткована орденом отців базіліан не просто як будівля для існування, а – з друкарнею, в якій віддрукована Кременецька граматика, шпиталем; у XVIII столітті тут функціонувала школа геометрів, пізніше – Волинська гімназія» — відзначила у вітальному слові директор школи Герасименко М.Б. Ім’я ж Галини Гордасевич буде для педагогічного, учнівського колективів оберегом та джерелом натхнення. Вже нині в українознавчій кімнаті облаштована стіна зі стендами, на яких матеріали про коріння поетеси, переписка Галини Леонідівни з вчителькою з Шумщини, копії листів та віршів матері Галини; особисті речі пані Гордасевич, передані її сином Богданом.
В цей же святковий день доповнив пан Богдан свої попередні дарунки копією материного портрета, книгами прози та поезії, видані при його сприянні.
Дмитро Павличко, Богдан Лубківський подарували книги для музею та кабінету української мови та літератури.
Гості з Польщі, задіяні на конференції з нагоди відзначення роковин Юліуша Словацького, не обминули увагою дійство перед школою, завітали до музейної кімнати, поклали квіти до меморіальної дошки.
Було холодно, похмуро, але всі присутні відчували внутрішнє піднесення. І навіть керівники району – голова РДА Сімчук С.Р., голова районної ради Смаглюк А.М., міський голова пан Ванжула Р.В. — говорили вітальні слова з особливим піднесенням, кожен був своєрідним і неповторним у загальному контексті знаменного шкільного та міського свята.
http://infoprostir.te.ua/?p=105864
. Де саме знаходяться Дівочі скелі у них були різні точки зору. Але те, що якісь скелі були і праворуч ось тут за городами і трохи далі ліворуч, це ми зрозуміли. Спочатку оглянули скелі що були ближче. Це були величезні валуни, між якими були тріщини-провалля глибиною у кілька метрів. Потім пішли ліворуч. Тут, за поворотом польової дороги, нас зустрів чудовий сосновий лісок. Щоб було зрозуміліше, то ми вийшли на верх на плато, а багатотонні валуни лежали внизу. 
Ще подумалося, що мабуть звідси чудово виглядає захід сонця, але день тільки починався...
а трохи нижче каплиця Праведної Анни.
які з перервами оточують площу у 0,75 га, де раніше був замок, що складався з церкви св. Михайла, великого будинку і господарських споруд. 
Не те щоб я дуже злий, але на мою думку, якщо вже кортить щось споганити, то ти спочатку це побудуй...
Але це краще дивитися в натурі, а поки пропоную кілька фото (
)