-Ти плачеш? Твій усміх згас...-В мені немає вогню. Мої крила зламані. В моєму серці - порожнеча. Як бути далі?- Ти мусиш. Ти зможеш. В тобі - твоя сила.-В житті немає гармонії. Без неї жити неможливо.- Ти віднайдеш її. Іди уперед. Не озирайся, просто дивись уперед і на свою зорю, що буде тобі дороговказом...........[Приєднана картинка]

Шановні пані, запрошую Вас взяти активну участь у наповненні розділу "Україночка" на форумі "Україна понад усе!". Цей розділ для жінок, про жінок. Тут існує діалог "жінка-чоловік", "чоловік-жінка". Мода. Рецепти. І все-все найкраще.

 Ну пробачте, що у мене не плоскі сідниці, тому мої міні-спідниці так і норовлять показати усьому світові, якого кольору у мене білизна! Пробачте у мене нормальні жіночі ноги з круглими колінами, а зовсім не як у жирафи - ростуть від корінних зубів.Пробачте у мене немає цицьок п'ятого розміру жахливо незручних, у мене нормальна середнестатистична грудь другого розміру. Даруйте я не нарощую волося, адже воно у мене від природи кучеряве та густе! Даруйте я не білявка, я руда так це не мій...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Переможниця конкурсу краси "Міс Україна-Всесвіт" Христина Коц-Готліб радіє перемозі на конкурсі, в Києві, у п'ятницю, 20 лютого 2009 року. Вона вам подобається?

1. Отбрось свои мысли В разговорах об умении поддержать беседу часто мелькает выражение «настроиться на волну говорящего». То есть, чтобы коммуникативный акт состоялся (говоря языком психологов), нужно сосредоточиться на словах собеседника, на его, а не на своих мыслях «по поводу». Сделать это не так просто, как кажется на первый взгляд: все мы отталкиваемся от себя и любую услышанную мысль автоматически меряем по своим лекалам. Трудно отвлечься не только от своих жестких представлений о...

Читати далі...

Сьогодні я вирішив виїхати на природу, але вона про це ще не знає... Вона подзвонила в двері. Відкривши їх я побачив шикарну картину: зелений топік, коротка світла юбка, прозорі колготки і І босоніжки на високому каблуку... Я запросив її до квартири, як тільки двері були замкнені вона опинилася лицем до стіни з заведеними назад руками, по її реакції я зрозумів що їй подобається... Зв'язавши її руки я зав'язав їй очі і вставив в рот кільце - воно не дозволяло закрити рот, а ремінці надійно...

Читати далі...

[Приєднана картинка] Три дні. Пройшло три дні після того як він повернувся з дачі. Три дні він її не бачив... Ці три для мене текли наче вічні, така ж вічність як і з нею. Але та вічність була сповнена почуттів, бажання, все цілого злиття наших почуттів. Я боявся. Боявся що після всього що відбулося вона осмислить і більше не зустрінеться зі мною. І ось сьогодні роздався дзвінок... Це була вона. Я взяв трубку і почув тишу... те що я зробив я зрозумів через кілька хвилин... Я сказав...

Читати далі...

[Приєднана картинка] В неї затекли від мотузок руки, а в роті пересохло через кляп... Вона лежала вже більше години... для неї це були нові відчуття: страх змішаний, беззахисність і розуміння що з тобою можуть зробити що завгодно... ЇЇ зв'язав один знайомий з яким вона приїхала на дачу, а потім він вийшов з кімнати. Двері відкрилися. На порозі стояв чоловік на вид 30-35 років з приємним відкритим лицем. В неї не було ненависті, але були страх і цікавість - що буде далі.... Він підійшов до ...

Читати далі...

Розгулялись жовторилі, пишуть що завгодно. Вже доводять, що женитись на жінках не модно. Обписали у газетках не одну сторінку - Все про те, як дядько дядька взяв собі за жінку. І при цьому жовте кодло гордо заявляє, Шо любити дядьку дядька кодекс дозволяє, Бо скасовано колишні заборони грубі: Дядько з дядьком жити можуть у законнім шлюбі... Вдосконалювать закони - справа благородна, Та крім писаних законів є мораль народна. А якщо вже дозволяють жити без моралі, То давайте в цьому...

Читати далі...

Ув очі я дивлюсь ясні І весь тону, уже безсилий... Живуть в мені твої пісні, Як профіль твій до болю милий. Печаль в невипитім вині: Де ж ви мене, вітри, носили, Що я на воронім коні До тебе доскакав насилу?.. До пліч коханих доторкаюсь... Як я тебе в цю мить люблю! З небес омріяних спускаюсь І заклинаю, і молю: Не покидай мого жалю! Перед тобою тихо каюсь... В. Кулик