хочу сюда!
 

Наталья

36 лет, водолей, познакомится с парнем в возрасте 30-40 лет

Заметки с меткой «історія»

Значок Історії...

Ось такий "фашистський" значок був колись у рашки...
(сьогодні там "боряться з фашизмом"... )

Цар Петро 1 відкрив свого часу вікно в Європу,
(сьогодні там панічно бояться коли Європа наближається до їхніх кордонів... )

«Счастье всего мира не стоит одной слезы на щеке невинного ребёнка»

 писав класик Ф.М. Достоєвський

(події Норд-Осту, Беслану, руйнування Грозного показало всьому світові блюзнірство тієї влади… )





Правила Наполеона Бонапарта від А до Я. стор.3



§  Серед тих, кому є що втрачати, безстрашних людей нема.

§  Серед тих, хто шукає смерті, мало тих, хто знаходить її саме в той час, коли вона була б на користь.

§  Сила ніколи не буває смішною.

§  Слава зношується.

§  Смерть – ніщо, але життя після поразки та безславї – це смерть щодня.

§  Солдати – цифри, якими вирішуються політичні завдання.

§  Спинитися можна при підйомі, але не при падінні.

§  Тільки правда образлива.

§  Тільки ті, хто хоче обманювати народ і керувати ним, можуть тримати його в невігластві.

§  Той, хто віддає перевагу багатству перед славою – марнотратник, який бере позику у лихваря і розоряється на відсотках.

§  У політиці абсурд не є перешкодою.

§  У сумці солдата лежить маршальський жезл.

§  У французькій нема слова “неможливо”.

§  Удача йде слідом за великою людиною.

§  Хто вміє лестити, вміє і обмовляти.

§  Що значить для такої людини, як я, який-небудь мільйон людських життів?

§  Що таке трон? – Трохи позолоченої деревини, покритої оксамитом. Я – держава, я єдиний представляю народ.

§  Щоб занапастити вітчизну, досить навіть одного негідника: цьому в історії було чимало прикладів.

§  Я не думаю, що Франція коли-небудь знала кращий порядок, ніж той, що був при мені.

Правила Наполеона Бонапарта від А до Я. стор.2


§  Мистецтво управління полягає в тому, щоб не дозволяти людям постаріти на своїй посаді.

§  Мораль не має нічого спільного з такою людиною, як я.

§  Мудреців, лихо, яке їх спіткало, робить сильнішим, а дурнів – ламає остаточно.

§  На війні удача – це половина успіху.

§  Найбільша аморальність — це братися до справи, якої не вмієш робити.

§  Найважливіше в політиці – слідувати своїй меті: засоби не мають значення.

§  Народ, який не бажає годувати свою армію, незабаром буде змушений годувати чужу.

§  Невіглас має велику перевагу перед людиною освіченою: він завжди собою задоволений.

§  Немає нічого зарозумілішого, ніж безсилля, яке відчуває, що його підтримують.

§  Нетерплячка – велика перешкода на шляху до успіху.

§  Неук лише нудний, педант — нестерпний.

§  Ніколи не заважайте ворогам робити помилки.

§  Ніколи не приписуй зловмисності те, що цілком пояснюється некомпетентністю.

§  Останнє слово завжди залишається за суспільною думкою.

§  Патріотизм – це перша ознака цивілізованої людини, якість, яка відрізняє людину від раба.

§  Поки ми воюємо в Європі, війна залишається громадянською.

§  Політика — це доля.

§  Релігія – прекрасний засіб, щоб втихомирювати чернь.

Правила Наполеона Бонапарта від А до Я

 

§  Багнетами можна зробити все що завгодно; тільки сидіти на них не можна.

§  Безсмертя є найкращим спогадом.

§  Бог воює на тій стороні, у якої за інших рівних умов більше військ.

§  Бог на боці того, у кого краща артилерія.

§  В інтересах держави, щоб посадові особи постійно змінювалися: якщо цього принципу не дотримуватися, то неминуче з’являться удільні володіння і сеньйоріальне правосуддя.

§  Великих людей можна вбити, але не можна залякати.

§  Від великого до смішного один крок.

§  Від солдата потрібні перш за все витривалість і терпіння; хоробрість – справа друга.

§  Військо баранів, очолюване левом, завжди отримає перемогу над військом левів, очолюваних бараном.

§  Військових сил завжди недостатньо для захисту країни, але якщо вона захищається народом, то країна непереможна.

§  Досить важко керувати, якщо робити це сумлінно.

§  Журналіст – це прибиральник вулиць, що працює пером.

§  З того часу, як я став на чолі держави, я радився лише з самим собою і це мене цілком влаштовувало; робити помилки я почав тільки тоді, коли став прислухатися до радників.

§  Завоювання скіпетру приносить більше слави, ніж володіння ним.

§  Історія зіткана з брехні, в яку всі вірять.

§  Коли про якогось короля кажуть, що він був добрий, значить царювання йому не вдалося.

§  Кохання — це дурість, чинена вдвох.

§  Легше створювати закони, ніж дотримуватися їх.

§  Лідер – це торговець надією.

§  Любов для звичайної людини – заняття, для воїна – розвага, для правителя – підводний камінь.

§  Любов до батьківщини — перша чеснота цивілізованої людини.

Українці Сибіру. Сірий Клин.


Сірий Клин (інша назва: Сіра Україна) — неофіційна назва Південно-Західного Сибіру і Північного Казахстану з кінця XIX—початку XX століття, де розгорнулася масова українська колонізація (загальна площа колонізованої території — 460 тисяч квадратних кілометрів).

В 19171920 роках на Сірому Клині була розгорнутий рух за Українську Державну Автономію.

Далі: https://www.radiosvoboda.org/a/29502876.html

        https://uk.wikipedia.org/wiki/Сірий_Клин



Кубанська Народна Республіка


Кубанська Народна Республіка, — козацьке державне утворення на Кубані[2]. Проіснувала 1 рік і 9 місяців.

За першою конституцією КНР був проголошений її склад з Кубанської областіЧорноморщини(Чорноморської губернії), Ставропільщини(Ставропільської губернії), Терщини (Терської області). Велися перемовини з Гірською республікою.

20 січня 1918 року Законодавча Рада Самостійної Кубанської Народної Республіки ухвалила резолюцію про прилучення Кубані на федеративних засадах до Української Народної Республіки, але через агресію Радянської Росії це об'єднання не відбулося.

4 грудня 1918 року на надзвичайній сесії Крайової ради було прийнято другу Конституцію, якою назву Кубанська Народна Республіка було змінено на Кубанський Край.

17 березня 1920 Кубанська Республіка була знищена більшовиками.



Українство. Зелений клин.


За даними перепису 1926 в Зеленому Клині мешкало 303 тисячі українців (із 315 тис. усіх українців Далекого Сходу), або 24,5 % усього далекосхідного населення. У період існуванняСРСР українське населення регіону зазнало масових депортацій і зросійщення[5].

У 19171922 роках в межах Зеленого Клину існувала Українська Далекосхідна Республіка.

На Третьому Далекосхідному з’їзді в квітні 1918 року було затверджено  структуру, яка складалася з українських органів національного самоврядування Зеленого Клину. Первісною ланкою були міські і сільські місцеві громади, другою – окружні ради, їх було створено десять. Вони діяли в межах повіту або цілої області і надсилали своїх представників до Далекосхідної Української крайової Ради, яка згідно з цією конституцією мала бути найвищим представницьким органом українського населення. Фактично, відбулося за цей період три сесії цієї Ради: перша – в листопаді 1918 року, друга – в травні 1919 року і третя – в листопаді 1920 року. Склад її був невеликий, кожна окружна рада делегувала двох-трьох представників. Але не всі представники окружних рад могли з’їхатися на її сесії в зв’язку зі складними обставинами громадянської війни. І тому в українській пресі зазначалося, що, на жаль, не всі ради змогли надіслати представників на ту чи іншу сесію.


У травні 1919 року було затверджено проект конституції українства – національно-культурної автономії українців на Далекому Сході. 





360-річчя Гадяцької угоди


360-річчя Гадяцької угоди: велич задуму і причини краху
16 Вересень 2018, 10:10

– Іван Виговський (близько 1608 –1664) – український військовий, політичний і державний діяч. 

Гетьман Війська Запорозького, голова козацької держави у Наддніпрянській Україні (1657–1659), 
Великий князь Руський (1658–1659). 
– Особисто я твердо переконаний, що Виговський прийшов до Варшави саме за потреби прийти до Бахчисараю. Тому що після Переяславської ради у січні 1654 року Кримське ханство підписує союзну угоду із Річчю Посполитою. І цей союз Криму і Речі Посполитої діяв впродовж наступних 12 років. Історики пишуть, що ніколи цей союз не був таким тривалим, а в цьому випадку це справді було так. І склалася така дивна ситуація: за тих умов надати реальну військову допомогу Виговському міг кримський хан. І так воно і відбувається, починаючи з весни 1658 року, коли відбувається перший бій із повсталими козаками під Полтавою. Але оскільки кримський хан є союзником польського короля, то виникла б дивна ситуація, якби кримський хан допомагав Виговському, який перебував в конфронтації із Річчю Посполитою.І тому для того, аби стати союзником кримського хана, Виговському треба було налагоджувати стосунки із Річчю Посполитою. Ми маємо лист Виговського від березня 1658 року до польського короля: йдеться про попередні умови угоди і перше прохання гетьмана в цьому листі про те, щоб король вплинув на кримського хана, аби той вислав війська в Україну. І так це відбувається по хронології
- До останнього Виговський вів переговори і з Москвою, і з Варшавою. Навіть у козацькому таборі під Гадячем були польський комісар Беньовський і московський посол Кікін. Виговський намагався витримати багатовекторність чи як це пояснити?

– Я не думаю, що йдеться про багатовекторність. Просто він враховував реальний стан справ у Війську Запорозькому, де була потужна промосковська старшинська партія, і гетьман мусив зважати на їхні настрої. Якщо ми візьмемо саму Гадяцьку угоду, то там ціла низка цікавих речей вписана, очевидно, саме з тим, аби не дратувати оцю промосковську партію. Наприклад, один із пунктів угоди передбачав, що у разі війни між Річчю Посполитою і Московським царством козацьке військо буде звільнене від участі у цій війні. Тобто, відвертий такий реверанс в бік Москви, аби притлумити антимосковський настрій цієї угоди. Або там же Виговський висловлюється про те, що Московське царство також може долучитися до цієї Гадяцької угоди, щоб створити не лише польсько-литовсько-українську федерацію, але ще і за участі Москви. Звичайно, тут було більше риторики, аніж політичної практики. Утім, спроба продемонструвати, що Гадяч не спрямований проти Москви, явно простежується... Інша справа, що цар, звичайно, цьому не повірив.

– Ви та й інші історики називаєте Гадяцьку угоду геніальним документом тієї епохи. А що ж там такого було?

– Є такий вислів: навіть поганий мир – ліпше гарної війни. У цьому випадку мир був не поганим – він був гарним і навіть прекрасним. Чому я так кажу? Тому що 10 років тривала війна, а тепер Гадяцька угода передбачає амністію всім учасникам, загальне прощення. І друге – козацька державність, яка була утворена під час цієї війни, мала залишитися і в трансформованому вигляді вмонтованою в оновлену Річ Посполиту. І саме в тому, що це оновлення Речі Посполитої відбувалося, полягала геніальність.

Замість Речі Посполитої двох народів мала постати Річ Посполита трьох народів: до Корони польської і Великого князівства Литовського мало долучитися Князівство Руське. Вони були абсолютно рівноправні, мали власну адміністрацію, фінанси, військо і так далі. Власне, ота шляхетська основа Речі Посполитої доповнювалася козацьким началом, і це мало нівелювати той конфлікт, який був для Речі Посполитої руйнівним впродовж щонайменше півстоліття. І гетьман Війська Запорозького мав бути одночасно і воєводою київським, і першим сенатором. Тобто, він мав поєднати і козацьке, і шляхетське начало і таким чином притлумити той конфлікт.

Репродукція портрета гетьмана Івана Виговського
Репродукція портрета гетьмана Івана Виговського

– Багато хто характеризує дуже позитивно Гадяцьку угоду, не лише ви. Але чому ж її так негативно оцінили сучасники? Адже, якщо казати по правді, Виговський програв насамперед не в протистоянні з Москвою, а у внутрішній боротьбі. Тобто, цю угоду не сприйняло власне козацтво.

– Так, погоджуюся. Справді, в середині літа відбулася дійсно блискуча перемога під Конотопом над царським військом, а буквально вже у вересні Виговський втрачає булаву.

– Тобто, військова перемога не трансформувалася в політичні дивіденди. Як це пояснити? Чому проти такої гарної угоди повстали самі козаки?

– Абсолютно не трансформувалася. Гадяцьку угоду можна умовно поділити на політичний блок, який, на мою думку, справді геніальний, але є соціальний блок, який містить багато проблем. Але я б не сказав, що це була помилка творців цієї угоди – це була така неминуча об’єктивна реальність, з якою важко було щось зробити. Тобто, неможливо розширити права однієї частини суспільства, при цьому не звузивши права іншої частини.

– Чиї права обмежували і хто все це зламав?

– Права були обмежені багатьох. Бо коли йшлося про те, що козаки отримують права політичного народу, тобто прирівнюються з правами шляхти, то шляхта втрачала щось, а натомість вимагала якоїсь компенсації. Причому компенсації, з її точки зору, абсолютно законної, проти чого важко було сперечатися Виговському. Йшлося про реституцію прав власності шляхти на маєтність в Україні. Це законне право, тому що вони на законних підставах володіли цією землею. Але що означала реституція прав для шляхти? Вона означала те, що ці маєтки, які під час революції козацька старшина або козаки встигли прибрати до своїх рук, мусили віддати старим власникам.

Другий момент зачіпав інтереси поспільства – міщан і переважно селян, які жили на шляхетських землях. Якщо вони за ці 10 років, поки йшла війна, вже встигли забути: що таке залежність, що вони мають своєму панові платити якісь податки, виконувати роботи – а тепер це все мало в якійсь мірі відновитися. Звичайно, в угоді мало бути прописано, що це все має бути унормовано і не надто обтяжливо, але тим не менш, це поверталося.

Один блок, який викликав спротив і рядового козацтва, і частини старшини. З іншого боку, візьмемо шляхту, яка також багато що втрачала. Якщо вона раніше володіла монопольними політичними правами, то тепер мусила поступитися на користь козацької старшини. Це також викликало спротив з її боку.

Репродукція печатки гетьмана України Івана Виговського
Репродукція печатки гетьмана України Івана Виговського

– Що мало більш фатальні наслідки для Гадяцької угоди: неприйняття з боку шляхти чи неприйняття з боку козацтва?

– Неприйняття з боку шляхти зумовило те, що при ратифікації угоди на Сеймі в травні 1659 року з неї вилучили низку цікавих моментів, які були важливі для козацької старшини, які покращували її іміджевий бік в Україні.

– Є така історія: коли приїхали з цього Сейму козацькі посланці і дали Виговському почитати підсумковий документ, то він в розпачі сказав, що, мовляв, ви ж мені смерть привезли.

– «Ти зі смертю приїхав і смерть мені привіз» – така була його дослівна фраза. Із вересня 1658 року до травня 1659 року – цих півроку між підписанням документа і його ратифікацією тривала наполеглива боротьба. Українська сторона, наприклад, хоче розширити територіально межі князівства Руського на Волинь і Поділля. Мова йде про церковну унію, яка спочатку мала бути ліквідована, а насправді вона не була ліквідована. Йдеться також про кількість козацького реєстру, який мав бути 60 тисяч, а тепер скорочувався до 30 тисяч. Тобто, розумієте: 30 тисяч козаків мали втратити козацькі права. Ну хіба це не вирок?

Пізніше Юрій Хмельницький, коли став гетьманом, наприкінці 1659 року писав до Варшави, що козаки були невдоволені угодою, оскільки Виговського на Сеймі представляли його люди. І саме ці люди – і родичі, і наближені, і челядь – отримали все, а заслужені старшини Війська Запорозького були ображені. Ця особиста образа також зіграла значну роль.

– Дуже короткою була дія Гадяцької угоди. Але політичні наслідки були значно триваліші, бо відомо, що через півстоліття гетьман Мазепа вивчав «Пакти гадяцькі».

– Так, за словами тодішнього генерального писаря Пилипа Орлика, в 1707 році старшина зібралася в Києві, і полковник миргородський Данило Апостол брав у бібліотеці «Пакти гадяцькі», і вони читали, шукаючи вихід, як позбутися опіки Москви.

Але навіть через 100 років після того гетьман Розумовський, коли проводив реформу, то проводив її у відповідності із тим, що було прописано в Гадяцькій угоді. І польська сторона, що цікаво, під час Коліївщини 1768 року, видає у Варшаві документ, де теж посилається на «Пакти гадяцькі», як доказ того, що вони намагалися толерувати православну Русь. Тобто, наслідки Гадяцької угоди насправді були довготривалими.

https://www.radiosvoboda.org/a/istorychna-svoboda-gadiatska-ugoda/29490322.html

Страницы:
1
2
3
4
5
6
7
8
70
предыдущая
следующая