Шовкових споришів

Тендітний дотик.

У хатці з комишів

Леліє ґнотик –

 

Там сонечко до сну

Вмостилось. Тихо…

Ліг місяць на сосну,

Молочно диха.

 

Хор коників сюрчить -

Й руна з твердіні!

Замріяно турчить

Струмочок. Тіні

 

 Вистромлюють носи,

Ідуть навшпиньки,

І крапельки роси

З нічної синьки

 

На шовк із споришів

Зсипають рясно…

Розкрилення душі -

Дитинство ясне…

 12.06.2015

 © Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 66669

 

запрошую 
http://www.poetryclub.com.ua/author.php?id=8316

 

Белькочуть хмари щось – дебелі сірі рибки,

Шепоче дощ, спроквола шкрябає у шибку.

Під парасолем  по калюжах йде неспішно

Вагітне чарівливе Літо пишне.

 

 

20.08.2012

 

 

 

© Copyright: Марина Степанська

Раздел: лирика пейзажная

Свидетельство о публикации № 13635

 

 

---

Пройшла весна й сховалося у серпанку літоІ сніг уже летить на мокрий тротуар.Я Вас все зву - але знову немає привіту -І нестримно проривається поетичний.дар

---

… Я ж не хочу Тобі зла, … я ж не та,
Я в очах Твоїх шукала лиш тепла,
А устам Твоїм бажала лиш добра,
Ти пробач за все, я не хочу тобі зла.

Я не хочу Тобі болю, … - зрозумій,
Я не хочу, щоб за мене Ти страждав,
В очах моїх погасло стільки мрій,
Знаю, Ти б життя за мене віддав.

Будь щасливим ! Я ж не хочу тобі зла,
Я не гідна навіть краплі твоїх сліз,
Я піду від Тебе так, … як і прийшла,
Вихром розлечусь, розчинюся скрізь

… Сміхом розлетілася й пішла,
А на Душі не лише туга і журба,
У сердці хуртовина все змела,
А навколо вирує весна … . (Julia_20*)

… Моє серце любові жадає,
А свідомість за ним не встига,
Як дарунок Тобі, моє кохання,
Що у серці моїм розцвіло.

Хай воно пломеніє яскраво,
Зародилася легкість в душі,
Подаруй ж мені щастя, коханий,
І з цілунком своїм - надішли.

Я від того  дарунку розтану,
Тебе буду нестримно любить,
Подаруй мені посмішку – гарну,
Подаруй свою ніжність, на мить … . (Julia20)

 

 

Неодночасно, в самості безмежній

Межу тонку останню перетнувши,

Позатілесний вимір-світ бентежний

НеВідчуттям неТіла враз відчувши,

Ми впізнаватимемо тих, кого любили,

Споріднених нам серцем і душею?

Чи усвідомлення та пам’ять загубили

За життєрозділом – останньою межею?...

 

17.12.2010

© Stepans’ka Marina (SMG)