Середня зарплата по Україні становитькладає 1500 гривень. Середня зарплата міністра в 10 разів більша. Про це повідомляє "Дело".  На відміну від середньостатистичного громадянина, більшість міністрів давно не турбують квартирне питання, наявність машини і заощаджень.

Наприклад, міністр з питань праці і соціальної політики Людмила Денисова могла б взагалі не одержувати зарплату. У 2006 році її дохід становив понад 10 мільйонів гривень. Її сім`я володіє землею, квартирою, четвертою частиною будинку, а також нежитловими приміщеннями. У сімейному гаражі стоять Audi A6, Rover Mini Cooper і Volkswagen. Але, не зважаючи на це, Денисова одержує, мабуть, найвищу зарплату серед міністрів. Її місячний заробіток, за словами начальника управління бухгалтерського обліку і звітності Мінпраці Тетяни Стукалюк, становить 18,6 тисячі гривень.

Не відстає від Денисової і шефа всіх міліціонерів Юрій Луценко. «Зарплата Юрія Луценка становить 18 599 гривень», — розповіли у прес-службі МВС.

Але, на відміну від міністра праці, у глави МВС доходи за минулі роки значно скромніші. У 2006 році Луценко навіть одержав матеріальну допомогу у розмірі 50 тисяч гривень. Загальний дохід його сім`ї в 2006 році становив 750 тисяч гривень. Половина цієї суми — заробіток його дружини-бізнеследі.

Услід за Луценком за рівнем заробітної плати йде глава Мінтрансу Йосип Вінський. «18 300 гривень одержав я за лютий. 18 307, якщо бути точним», — признався чиновник. У 2006 році він заробив 250 тисяч гривень.

Трохи більше 18 тисяч гривень становить щомісячний дохід міністра промислової політики Володимира Новицького. «Я розумію, що громадськість хоче знати. Передзвоніть мені, і я вам скажу точно», — пообіцяв він. Міністр стримав слово і через кілька днів повідомив, що його заробіток -18 085 гривень. У декларації про доходи за 2006 рік, крім зарплати, Новицький вказав дохід від підприємницької діяльності в сумі 164 тисячі гривень. Крім того, міністр активно займався викладацькою діяльністю, що дозволило йому додатково заробити 9 тисяч гривень. Новицький забезпечений і житлом, і землею, і автомобілем BMW 525.

Міністр оборони Юрій Єхануров, за словами його помічника Валентина Мондрієвського, в місяць заробляє 15 663 гривні. Половина його зарплати — це доплата за особливий характер роботи і інтенсивність праці. 40% від окладу Єханурову доплачують за доступ додержавної таємниці. Крім того, міністр оборони — професор економіки, іноді він балує студентів Університету Шевченка своїми лекціями.

Близько 15 тисяч в місяць одержує міністр регіонального розвитку і будівництва Василь Куйбіда. «Мій оклад 6120 гривень. Решта частини зарплати — доплати. Це приблизно в 2,5 раза більше, ніж оклад. Чистими виходить близько 15 тисяч гривень», — розповів міністр. Куйбіду можна віднести до «найбідніших» міністрів. У нього, згідно декларації про доходи за 2006 рік, немає ні землі, ні нерухомості, ні авто. Живе міністр виключно на зарплату.

Нелегко далася інформація про доходи міністра економіки Богдана Данилишина. Прес-служба його відомства мовчала місяць. А сам міністр, якого «Дело» застала зненацька, не зміг сходу назвати свою зарплату. Довелося супроводжувати високопоставленого чиновника в бухгалтерію. По дорозі Данилишин зупиняв своїх підлеглих і питав: «Ось ти скільки одержуєш зарплату? 14 тисяч! Це мій заступник (перший заступник міністра Анатолій Максюта. — «Дело») А ти скільки?».

У бухгалтерії Мінекономіки відрапортували: «Міністрові за лютий було нараховано 18 600 гривень, але з цієї суми відняли податки». Тобто на руки Данилишин одержав близько 15 200 гривень.

Не хотів називати свою зарплату і міністр охорони навколишнього природного середовища Георгій Філіпчук. Але після того, як кореспондент «Дела» повідомив, що свої зарплати розкрили багато його колег, він все ж таки зважився. «Точно сказати не можу, десь близько 16-18 тисяч гривень», — сказав він.

Глава Мінюсту Микола Оніщук на запитання про зарплату вирішив відповісти порівнянням: «Я скажу так: моя зарплата не перевищує зарплату народного депутата (близько 15 тисяч гривень. — «Дело»)». Будучи народним обранцем, Оніщук заробив у 2006 році 263 тисячі гривень.

Міністр палива і енергетики Юрій Продан заробляє 14 601 гривню в місяць. Таку цифру назвали в прес-службі цього відомства.

Ще меншу зарплату, ніж Продан, одержує міністр у справах сім`ї, молоді і спорту Юрій Павленко. За словами його першого заступника Іллі Шевляка, Павленко заробляє 14 443 гривні. Приблизно такі ж доходи він одержував і в 2006 році, коли займав цей же пост.

На такому ж рівні заробіток міністра житлово-комунального господарства Олексія Кучеренка. «У місяць у мене 14 200 гривень, половина з яких — доплата за інтенсивність праці. Я щодня працюю з 9 ранку до 9 вечора», — не забув уточнити чиновник. До цього Кучеренко жив тільки на депутатську зарплату. Принаймні, так написано в його декларації про доходи.

А міністр з питань надзвичайних ситуацій Володимир Шандра і зовсім заробляє смішну за міністерськими мірками зарплату — всього 13 423 гривні. Хоча Шандра за минулі роки зумів накопичити непогані заощадження. У 2006 році він вніс до своєї декларації 1,13 мільйона гривень, з яких зарплата, — тільки 150 тисяч, інше — дивіденди.

Найменшу зарплату одержує міністр охорони здоров`я Василь Князевич. «Я одержую оклад міністра, 6 тисяч гривень. Від всіх надбавок я відмовився, поки рядовим співробітникам міністерства не буде підвищена зарплата», — пояснив він. У 2006 році Князевич, який фактично працював особистим лікарем президента Ющенка, вніс до декларації всього 103 тисячі гривень.

Ніяку не погоджувалися повідомляти про свої доходи міністр освіти Іван Вакарчук, міністр культури Василь Вовкун, міністр фінансів Віктор Пинзеник, міністр вугільної промисловості Віктор Полтавець і глава українського МЗС Володимир Огризко. Професор Іван Вакарчук, що очолює Міносвіти, говорить, що взагалі не цікавиться своєю зарплатою. Не захотів говорити про свої заробітки в Кабміні і міністр культури і туризму Василь Вовкун. «Я не зобов`язаний давати відповідь на це запитання. Воно некоректне. Вийде «Урядовий кур’єр» — і ви все побачите», — відрізав він. Співробітниця прес-служби Мінфіну Катерина Устименко хоч пообіцяла: «Запит переданий, знаходиться в роботі; як тільки нам дадуть відповідь, ми відразу вам її повідомимо». А ось співробітники МЗС виявилися категоричнішими. «Міністр здає свої дані в Податкову. Там і дізнавайтеся», — порадив керівник прес-служби міністерства Василь Кирилич. У Мінвуглепромі кореспондентові «Дела» прямо сказали, що глава відомства навідріз відмовився говорити про свою зарплату. Але, як виявилось, у Полтавця зі всіх міністрів найбільший трудовий стаж. І доплата за це може вивести міністра на перше місце за рівнем доходів серед колег. Мабуть, тому він не захотів афішувати свою зарплату.

Джерело: http://unian.net/ukr/news/news-242899.html

Уряд Тимошенко не виконує своїх передвиборних обіцянок, що стосуються соціального захисту громадян, а займається виключно політикою. Про це на прес-конференції заявила екс-заступник міністра фінансів Людмила Ходос, повідомляє Обозреватель.

Вона повідомила, що пішла з посади добровільно, пропрацювавши в Кабміні рівно три місяці. Причину своєї відставки вона пояснює тим, що передвиборна риторика владних сил щодо соціального захисту населення різко змінилася після приходу до влади.

До виборів, каже вона, лунали заклики відстоювати в суді соціальні виплати. Але протягом 2005-07 років судовими органами України було винесено 33 тисячі рішень на суму більше 100 мільйонів гривень на користь громадян з приводу позовів про вилучення соціальних виплат. Проте рішення були виконані на суму лише 9 млн. грн

«Три місяці довели, що уряд не займається економікою і не цікавиться питаннями, які декларувалися в передвиборній гонці, а займаються політикою», - підкреслила Ходос.

В той же час Ліга наводить дещо іншу аргументацію Людмили Ходос: заступник Пінзеника пішла з посади, оскільки не побачила зацікавленості Міністерства в участі у резонансних судових процесах, які могли вплинути на доходи і витрати держбюджету. За її словами, уряду нецікаво вигравати будь-які справи в судах і показувати результат.

Реагуючи на прохання кореспондента Ліги навести конкретні факти, Л.Ходос сказала: "Конкретні справи, може, будуть не дуже цікаві публіці. За великим рахунком, це специфічні терміни і специфічні справи".

В той же час, вона згадала про справу, пов`язану з контрабандою харчових продуктів у Львівській області. "Це не справа якоїсь особи, це справа, за великим рахунком, прецеденту... Зацікавленості в цьому я не побачила, даруйте, навіть в очах Міністра. Можливо, неправильно подала - таке теж буває. Треба було якось по-іншому до цього питання підійти, але мені здавалося, що це і так зрозуміло", - сказала вона.

Джерело: http://www.unian.net/ukr/news/news-242738.html

Зараз ряд політичних сил, як в Україні так і за її межами, зацікавлені у розколі нашої держави.

Економіка, інформаційний простір, мова, релігія, культура, історія – це невеликий перелік, яким намагаються користуватися антиукраїнські сили, практично, щодня.

З органів влади поступово витісняються патріотично налаштовані політики. Влада оновлюється за принципом: гроші, або родинні зв’язки. Засоби масової інформації міцно «обробляють» молодь русифікацією. Україна перетворюється на космополітичну державу.

Крім того, олігархи на стільки тримають у руках економіку, що молодим людям, практично, не можливо без стартового капіталу розпочати власну справу. Розчарована частина молоді працює за копійки на панів. А ті жирують.

Гине українське село. Відсутність сучасного житла та роботи з гідною заробітною платнею змушує селян емігрувати у міста, або за рубіж.

Така гірка картина навіює на те, що в Україні неминуча чергова революція. Цього разу соціальна. Звісно, вона може підірвати і так слабкий суверенітет нашої держави. Але коли вона наступить, то в той момент про це ніхто не буде думати. Цим, звісно, захочуть скористатися зовнішні вороги України, щоб пошматувати нашу державу на дві, а то і три, частини.

Цього не можна допустити! Всі, хто живе в цій країні, має об’єднатися заради власного дому – України. Будувати нову Україну мають нові, незаангажовані, молоді і енергійні люди. Настав час об’єднуватися заради майбутнього!

На сайті www.i.ua ми взялися знайти і об’єднати тих, хто був тут поодинці. Вони мали надію, що знайдуть своїх однодумців, або однодумці знайдуть їх. Вони мріяли об’єднатися заради ідеї – почати щось робити для СВОЄЇ КРАЇНИ. І от – сталося!

Ми прийшли на www.i.ua і відразу почали тут шукати патріотично налаштованих людей. І виявилося, що вони тут є. Ми почали писати блоги, в яких закликали інших блогерів ДО ЄДНАННЯ. І от ми бачимо результат – наші однодумці почали масово об’єднуватися в співтоваристві «Ми любимо тебе, Україно!».

Сьогодні наше співтовариство робить перші кроки. Думаю, що вже найближчим часом ми зможемо не тільки обговорювати найважливіші проблеми сьогодення та події, які відбуваються в НАШІЙ КРАЇНІ, але й масово почнемо долучатися до процесів державотворення.

Сподіваюся, що за місяць-два ми створимо мережу, яка буде представлена всіма областями України. Тож, шановні блогери на www.i.ua, долучайтеся самі та залучайте своїх друзів до нашої команди. Думаю, що разом ми створимо команду, яка буде відомою далеко за межами цього сайту.

З повагою та найкращими побажаннями, Тарас Токар.

Березень 2008 року. З державного бюджету не надійшло жодної копійки на фінансування регіональних програм «Власний дім», за якими здійснюється кредитування будівництва житла у сільській місцевості. Хоча кошти на це у тому ж таки державному бюджеті на 2008 рік передбачені.

Уряд не фінансує і водночас не пояснює причин відсутності фінансування. Натомість, окремі депутати Верховної Ради від Блоку Тимошенко та Блоку Литвина намагаються «підвищити ефективність» використання бюджетних коштів для будівництва (придбання) житла для сільського населення. Питання вдруге пропонується до розгляду на засідання Комітету з питань бюджету, яке відбудеться 12 березня, о 15.00 годині, за адресою: вул. Банкова, 6-8, кімн. 510). Питання «ефективності» вже знімалося з розгляду ( http://www.maidan.org.ua/static/news/2007/1204631883.html ). Напевно, це сталося через розголос, автором якого став я і сайт «Майдан».

Справжня мета цього зібрання відома – кошти державного бюджету пропонується ділити між областями не відповідно від кількості сільського населення у кожній області, а за спеціальною схемою, - про що вже повідомлялося на сайті «Майдан» ( http://www.maidan.org.ua/static/mai/1204204534.html ). За моїми даними, задля «ефективного» розподілу бюджетних коштів спеціально створюється посередницька структура – асоціація «Власний дім», ініціаторами створення якої є особи, які були причетні до розподілу бюджетних коштів на ці цілі ще за президентства Л.Кучми. Тому не дивно, що на вищезгадане засідання Комітету не запрошені голови обласних фондів підтримки індивідуального житлового будівництва на селі, а також представники обласних державних адміністрацій, які відповідають на місцях за виконання програм «Власний дім».

Фондам, фактично, насильницьким шляхом хочуть запропонувати схему, яка, на мою думку, не тільки не буде ефективною, а й зможе утримувати зайвого посередника.

Я закликаю народних депутатів України, які є членами Комітету з питань бюджету, взагалі відмовитися від розгляду цього питання. Розподіл коштів між областями – справа Головного розпорядника – Міністерства аграрної політики України. Тільки за такої умови можна реально підвищити ефективність використання бюджетних коштів для будівництва житла для сільського населення, а також унеможливить створення зайвих посередницьких структур.

Тарас ТОКАР,
активіст ВГО Альянс «Майдан».

Архів Майдан-ІНФОРМу на цю тему:
http://www.maidan.org.ua/static/mai/1204204534.html
http://www.maidan.org.ua/static/news/2007/1204631883.html
http://www.maidan.org.ua/static/news/2007/1204793751.html

Джерело: http://www.maidan.org.ua/static/mai/1205311368.html

Перший заступник голови секретаріату президента Олександр Шлапак заявляє, що Україна втягується у газову війну з Росією.

"Ми втягуємося в газову війну з Росією з дуже невизначеними наслідками. І Бог би з ним, якби це стосувалося постачань газу тільки в квартири урядовців. Але йдеться про постачання газу в Україну", - сказав Шлапак.

"Війна – це теж можливий варіант розвитку подій. Але я вважаю, що такий конфлікт – це наслідок повного тупіка розвитку переговорів", - додав він.

Водночас, на думку Шлапака, на сьогодні урядом використані далеко не всі переговорні можливості.

"Йдеться про створення СП і про те, що росіяни хочуть 50% в ньому. А ми говоримо про те, що їм достатньо і 25%, оскільки ви і так багато мали. І якщо про це не може домовитись перший заступник голови "Нафтогазу", це не означає, що ми повинні припинити переговори і почати військові дії", - сказав він.

"Я особисто вважаю, що поки не вичерпані всі можливості для проведення переговорів, а сам президент не вислухав звіт (а такого звіту досі не надано) про те, що на вищому урядовому рівні не вдалося досягти результатів, про які домовлялися президенти, не можна приймати разом з урядом узгоджене рішення про те, що ми вживаємо адекватних (а на мою думку абсолютно неправових заходів), які сьогодні робить український уряд", - заявив Шлапак.

"На мою думку, поки не закінчені переговори, ми в цій війні шукаємо не істини, а конфлікту", - додав він.

Українська правда.

Під час нещодавньої зустрічі в Москві українського та російських президентів у числі інших зачіпалася тема "спільних сторінок історії".

Це стало відомо зі слів Путіна під час прес-конференції за підсумками переговорів. Він заявив про можливе "спільне святкування 300-річчя Полтавської битви". Також Путін заявив, що вважає за доцільне обговорити це питання з "шведськими партнерами".

Деякі російські видання при цьому повідомили, що обидва президенти справді досягли домовленості щодо тристороннього "святкування" річниці Полтавської битви, і що нібито масштабна інформаційна кампанія з цього приводу має розпочатися восени нинішнього року, в рамках підготовки до 300-річчя руйнування гетьманської столиці в Батурині.

Отож, Кремль пропонує нам спершу спільно "відсвяткувати" річницю влаштованої московським військом різанини українців у Батурині, а потім, залучивши ще й шведів, так само гуртом відзначити нашу поразку під Полтавою.

Воістину, немає меж московському блюзнірству!

"Шляхта була, все взяла, кров повипивала,
А москалі і світ Божий в путо закували…"

Невже вони таки сподіваються, що ми разом з ними будемо гарцювати на кістках наших предків, "святкуючи" ворожу перемогу, результатом якої стало остаточне закабалення України в московське ярмо?

Невже ми справді справляємо враження народу "без честі, без пуття і без поваги" - якщо нам пропонують таку ганьбу?

Чому дозволяємо чужинцям плювати нам в обличчя, та ще й при цьому мовчки витираємося, а дехто й запопадливо облизується - замість того, щоб відповісти силою на таке нікчемне приниження?..

Якщо Москва хоче відзначати свої криваві перемоги, то нехай влаштовує торжества і гульбища на безкрайніх і нині малолюдних територіях, завойованих нею впродовж п’ятисот років безперервних загарбницьких воєн, і які тепер заселяють жовті брати московитів - китайці.

Ми ніколи не погодимося на спільні з Москвою історичні "святкування" – тому що у поневоленого народу, яким були українці впродовж століть, своя правда історії.

Наша правда кардинально відрізняється від "правди" поневолювача, котрий нас нищив і намагався зробити своїм підневільним рабом, силкувався паралізувати нашу волю, відібрати мову й переписати історію.

Наша правда – це усвідомлення того, що Москва ніколи не була союзником України, а завжди виступала як лютий і підступний ворог, як нещадний агресор, як зажерливий колонізатор, котрий знищив, зморив голодом, перетворив у табірну пилюку мільйони і мільйони наших співвітчизників.

Ми не збираємося жити в ненависті до сусіда, нехай і такого, як Росія, але водночас ми свідомі того, що у нас з цим сусідом – різні правди і різні дороги, і ніколи вони не зійдуться.

У нього – дорога в Азію, звідки він ніколи і не виходив, і потрясіння й метаморфози, які чекають цю останню на планеті імперію у двадцять першому столітті

У нас – європейський шлях, на який скалічена українська нація, після століть рабства, з Божою поміччю нарешті, попри численні перешкоди і різноголосся, починає ступати.

Михайло Сидоржевський.

Джерело: "Українська Правда".

Абсолютно новий дизайн має Офіційне інтернет-представництво Президента України Віктора Ющенка.

Дивіться http://www.president.gov.ua/ і оцінюйте.

Джерело: "Майдан".

Президент Віктор Ющенко проситиме патріарха Алексія II офіційно зняти анафему з гетьмана Івана Мазепи. Про це заявив заступник глави секретаріату президента Юрій Богуцький журналістам після початку зустрічі Ющенка з Алексієм II. Богуцький розповів, що де-факто анафема з Мазепи знята, оскільки починаючи з 1918 року під час служінь ім'я Мазепи не згадується серед прізвищ, що піддані анафемі. Водночас, офіційних свідчень про цей факт немає, тому Ющенко попросить надати відповідні документи українській стороні.

Як відомо, під час останнього візиту Ющенка до Москви було досягнуто домовленості з президентом РФ Володимиром Путіним щодо спільного відзначення 300-річчя Полтавської битви. Щороку в неділю Торжества Православ'я в церквах урочисто проголошують вічну пам'ять поборникам чистоти віри і проклинають єретиків, відлучених від церкви. Серед останніх (хоча його ім'я й не називається) все ще залишається Іван Мазепа.

Накладена у листопаді 1708 року за наказом Петра І, анафема продовжує формально тяжіти над гетьманом, хоч протягом трьох століть так і не було наведено більш-менш серйозних аргументів на користь того, що Мазепа повинен вважатися віровідступником.

почему есть люди, которые против перевода фильмов на укр язык? как уже эта кацапетия достала! мы же нация, у нас своя страна и свой язык, ну и ладно когда русские там прут по этому поводу, но обидно, когда какойта васек влезет в дискуссию с содержанием такого плана, что мол вот, живу, бедненький на Украине, всю жизнь по русски, а тут хрясь и заставляют смореть фильмы с украинским переводом. Я вообще не понимаю таких недоукраинцев - недорусских. Так едь в рашу и будет тебе там россия и перевод по русски, но чего ты тут возникаешь то? я сам пишу и разговариваю по русски, но я полностью поддерживаю людей, которые стремятся сделать нашу страну единой. Зачем нам эти рамки двуязычия? Что не говорите, а русскоязычные, часто стебуццо с украинского языка. Кривляют украиноязычных, типо я ему говорю, а он мне "а шо такээ?". Почему, звоня по телефону в незнакомую фирму, я должен думать на каком мне с ним лучше говорить? В бизнесе многое решает расположенность клиента, и если он враждебно настроен к языку, то шансы падают. Нужно учить народ говорить на его же языке, иначе будет то, что мы сейчас и имем. 90% страны говорит на суржике. Вот в чем может быть упрек. Конечно, если русские слышат только Сердючку, которая говорит на ужасном суржике, то можно подумать, что у нас тут не язык, а диалект. В общем, я рад, что фильмы отныне будут с украинским переводом. И хотел бы, что бы мои дети жили в цивилизованной стране, и говорили на одном языке со своими соотечественниками.