Фото CNN

Про це повідомляє газета USA Today.

“Репортер Мері Луїза Келлі збрехала мені двічі. У перший раз, в минулому місяці, коли йшла підготовка до інтерв’ю, і вдруге – вчора, коли ми домовилися, що розмова після інтерв’ю буде вестися не під запис”, – йдеться в поширеному Держдепом заяві Помпео.

Раніше Помпео потрапив у скандал після інтерв’ю про Україну. Зокрема, журналістка американського видання NPR Мері Келлі заявила, що держсекретар Помпео накричав на неї після того, як вона поставила йому незручні запитання під час інтерв’ю про Україну.

Так, під час інтерв’ю в п’ятницю журналістка запитала Помпео про роботу Державного департаменту США і позицію держсекретаря щодо спроб президента Дональда Трампа звільнити колишнього посла в Україні Марі Йованович.

Помпео стверджував, що діяв в ситуації з Йованович “правильно” і захищав її і інших співробітників Держдепартаменту. Однак, за словами журналістки, держсекретар припинив інтерв’ю після питання, як саме він захищав Йованович.

Раніше Вашингтон офіційно підтвердив візит Помпео до України.

80% українців вважають основною складовою патріотизму любов до країни, готовність захищати її, якщо треба, зі зброєю – 64%, виховання у дітей любові та поваги до країни – 58%. Такі результати загальнонаціонального дослідження громадської думки оприлюднила Ірина Бекешкіна, директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, старший науковий співробітник Інституту соціології НАН України, на прес-брифінгу в Українському кризовому медіа-центрі. Соцопитування проводилося Фондом «Демократичні ініціативи» спільно з соціологічною службою Центру Разумкова  з 13 по 18 грудня 2019 року в усіх регіонах України, крім окупованих територій. Опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Дотримання законів назвали складовою патріотизму 56%, знання історії та культури своєї країни – 51%. Участь у виборах – 38%, чесне виконання своїх обов’язків – 36%, спілкування державною мовою – 35%, сплату податків – 30%, участь у громадському житті – 28%, повагу до влади – 26%, участь у боротьбі з корупцією та проблемами в країні – 21%.

Щодо окремих показників патріотизму є регіональні відмінності. Наприклад, у Західному регіоні спілкування державною мовою як прояв патріотизму відзначили 60% респондентів, тоді як у Центральному – 32%, Південному – 25%, Східному – 24%. Повагу до влади серед показників патріотизму частіше згадують на Сході – 42%, тоді як на Півдні – 36%, у Центральному та Західному регіонах – 25% і 24% відповідно. Сплату податків відносять до показників патріотизму 41% у Східному регіоні, 36% у Південному, 25% і 24% у Центральному і Західному відповідно.

Абсолютна більшість населення України (75%) вважає себе насамперед громадянами України, при цьому, загальнонаціональна  ідентифікація переважає в усіх регіонах України: Південному (84%), Центральному (78%), Західному (76%) та Східному (66%). Регіональну ідентифікацію  як основну обрали  16% громадян. «Раніше у Західному і Центральному регіоні чітко переважала загальнонаціональна ідентифікація, у Південному та Східному відповіді ділилися і досить помітно виражена була регіональна ідентифікація. Після 2013-14 років, картина змінилася: на тлі подій люди задумалися, ким вони є у цій ситуації. Якщо у грудні 2013 року насамперед громадянами України вважали себе 54%, то у грудні 2014 року – 73%», – нагадала Ірина Бекешкіна.

Олексій Гарань, науковий директор Фонду «Демократичні ініціативи» імені Ілька Кучеріва, професор політології НаУКМА, звернув увагу, що згадка серед ознак патріотизму готовності захищати країну, в тому числі зі зброєю в руках, несуттєво відрізняється за регіонами: 66-67% на Заході, 59% на Півдні, 62% на Сході.

81% респондентів погодилися з твердженням, що мова є важливим атрибутом незалежності України: 55% «безумовно», 26% «скоріше за все». У Західному регіоні цей показник складає 95%, Центральному – 86%, Південному – 71%, Східному – 64%. Так само, 80% українців згодні, що всі керівники держави та держслужбовці у робочий час повинні спілкуватися державною мовою (на Заході – 96%, на Сході – 64%, Півдні – 71%), і 79% – що в українських ЗМІ принаймні половина контенту має бути українською мовою.

69% українців вважають, що російська мова може вільно використовуватися у приватному спілкуванні, але українська має бути єдиною державною. «Статус російської мови як офіційної в окремих регіонах підтримує лише 15%, як другої державної поруч з українською – 12%», – зазначила Ірина Бекешкіна. У Південному регіоні  статус російської мови як мови повсякденного спілкування,  а української як єдиної державної підтримує 51%, як офіційної в певних регіонах – 27% і як другої державної – 14%.  На Сході 24% підтримують можливість визнання російської мови офіційною в окремих регіонах і 31% – як другої державної.

Кількість українців, які бачать майбутнє України у складі ЄС, максимальна за увесь час опитувань – 64% (на Півдні та Сході – 44% і 43% відповідно). Вступ до Євразійського економічного союзу підтримують 13%, ще 23% респондентів не визначилися  з позицією.

51% українців підтримують членство у НАТО як гарантію безпеки. Позаблоковий статус підтримує найменша кількість респондентів за увесь час опитувань – 26%. 6% виступають за військовий союз із Росією та країнами СНД. Водночас, на Півдні та Сході переважає підтримка нейтрального статусу – 42% та 43% відповідно, членство України в НАТО підтримують 34% і 29%. «Для порівняння, у 2012 році в цілому в Україні підтримували членство в НАТО лише 12%. Найбільше противників НАТО зараз – у Донецькій і Луганській областях. Але якщо у 2013 році проти НАТО було 94%, зараз – 50%», – зазначила Ірина Бекешкіна.

Серед основних складових патріотизму українці виділяють любов до своєї країни, готовність її захищати та виховувати своїх дітей у любові та повазі до своєї країни.

Джерело: результати опитування фонду "Демократичні ініціативи" спільно з центром Разумкова

Дослівно: "Основними складовими патріотизму українці вважають передовсім любов до своєї країни (80%), готовність захищати свою країну, якщо треба – зі зброєю (64%), виховання у дітей любові та поваги до своєї країни (58%)".

Деталі: Серед іншого 56% опитаних вважають складовими патріотизму дотримання усіх законів країни, знання історії своєї країни, її культури - 51%. 

38% громадян відносять до патріотизму участь у виборах, чесне виконання своїх обов’язків - 36%, спілкування державною мовою - 35%, сплату належних податків - 30%, участь у громадському житті - 28%, повагу до влади - 26%, а найменше – участь у боротьбі з корупцією та іншими вадами у державі - 21%.

Загальнонаціональне дослідження проводив фонд "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва спільно з соціологічною службою центру Разумкова  з 13 по 18 грудня 2019 року в усіх регіонах України за винятком Криму та окупованих територій Донецької та Луганської областей.

Для дослідження було опитано 2017 респондентів віком від 18 років. Теоретична похибка вибірки не перевищує 2,3%.

Для порівняння наводяться дані опитувань, проведених у різні роки фондом "Демократичні ініціативи" імені Ілька Кучеріва з центром Разумкова та Київським міжнародним інститутом соціології.

Фінансування опитування здійснене в рамках проекту МАТРА посольства королівства Нідерландів.

В СМИ появилась информация о намерении лидера партии "Батькивщина" Юлии Тимошенко внести изменения в Конституцию. Сообщается, что политик придерживается мнения о том, что статью о возможности вступить в брак должна стать нормой основного закона страны. 

Так, Юлия Тимошенко считает, что украинская Конституция должна содержать норму, в которой браки в стране заключаются исключительно между представителями традиционной ориентации - мужчины и женщины. 

Политик убеждена, что если у людей нетрадиционная ориентация и другие взгляды на семью, тогда такие вещи нужно держать при себе. По мнению Тимошенко, нельзя пропагандировать нетрадиционные отношения и однополые браки. 

Напоминаем, лидер "Батькивщины" Юлия Тимошенко рассказала о том, что крещенские купания - это миф. Дело в том, что во времена Иисуса Христа не было подобной традиции, так как люди жили в абсолютно других климатических условиях. Никто не нырял в прорубь, не обливался холодной водой. Однако политик убеждена, что украинцы привержены той точки зрения, что в жизни должны быть какие-то трудности, которые постоянно нужно преодолевать. Таким образом, украинский народ не привык наслаждаться результатом, а лишь процессом прохождения трудного пути. Поэтому Тимошенко в праздник Крещения призвала украинцев к любви и счастью.

Два роки тому у "Записках лібертаріанця" я виклав концепцію побудови системи місцевого самоврядування. Вона є сумісною з лібертаріанською ідеологією, де йдеться про зменшення функцій держави та її втручання у життя суспільства.

Нещодавно партія "Слуга народу" запропонувала проєкт змін до Конституції, які мають на меті реформування місцевого самоврядування.

У цій колонці я спробую проаналізувати цей проєкт з точки зору лібертаріанців та дослідити його сумісність з нашою позицією.

Ключова ідея нашого підходу: місцеве самоврядування не входить у систему державної влади.

З цієї точки зору, запропонований проєкт частково відповідає лібертаріанській позиції.

Вивільнення місцевого самоврядування з-під контролю та втручання держави зажди є позитивним. Хоча проєкт "Слуги народу" є лише першим кроком на цьому шляху.

З точки зору лібертаріанців, держава взагалі не може визначати компетенцію органів місцевого самоврядування, порядок їхнього формування чи особливості функціонування, територіальні межі, тощо.

Наша позиція послідовна – люди об'єднуються у територіальні громади так само, як вони утворюють будь-які громадські об'єднання. Засновники (мешканці міста, селища, села) проводять установчі збори, ухвалюють статус громади (в якій визначені керівні органи, посадові особи, їхні повноваження то порядок обрання), реєструють юридичну особу.

Жодного законодавчого визначення функцій органів місцевого самоврядування або порядку їхнього формування взагалі не потрібно! Держава не повинна вказувати громадянам, як їм об'єднуватись та вирішувати власні справи.

Наприклад, громадяни, що мешкають у місті Київ, об'єднуються у територіальну громаду міста. Далі вони ухвалюють його статус, згідно з яким утворюють представницький орган (міську раду) та посаду міського голови, визначають їхні повноваження та порядок формування й обрання.

Потім ці органи місцевого самоврядування Києва у межах своїх повноважень здійснюють управління належній громаді власністю (наприклад, школами, лікарнями, закладами культури), опікуються комунальною інфраструктурою, здійснюють благоустрій, тощо.

З цією метою між державою та громадами має бути визначений розподіл податкових надходжень.

З наведених вище тверджень випливає ще один важливий момент. Оскільки органи місцевого самоврядування не є органами влади, то вони не можуть ухвалювати нормативно-правові акти.

Так, Київська міська рада має право визначати правила користування громадським транспортом або паркувальними майданчиками (оскільки це є власністю територіальної громади міста). Водночас вона не має повноважень ухвалювати "рішення про обмеження реалізації алкоголю у нічний час", оскільки не має владних повноважень щодо закладів торгівлі, окрім тих закладів, власником яких є територіальна громада.

Аналогічно, Київміськрада може визначати правила паркування на майданчиках, що розташовані у публічних місцях. Але не може визначати їх у дворах багатоквартирних будинків, оскільки ці двори є власністю співвласників таких будинків, а не власністю територіальної громади.

Лібертаріанці наполягають на чіткому визначенні та залізобетонній захищеності прав власності.

Все рухоме та нерухоме майно має комусь належати:

• народові України (публічна власність),
• територіальній громаді (комунальна власність),
• окремим фізичним або юридичним особам (приватна власність).

Власник кожного об'єкту майна має бути визначеним.

Ніхто ніколи не може зазіхати на чужу власність або вказувати власникові, як йому чи їй володіти, користуватись або розпоряджатись власністю.

Далі йде блок, що стосується адміністративно-територіального устрою України. Сам цей термін є важкою спадщиною радянських часів.

Пропоную читачам передивитись Конституцію США та спробувати знайти там перелік штатів, графств або навіть згадку про будь-які територіальні чи адміністративні одиниці (штати згадуються там як суб'єкти федерації).

Якщо США понад 200 років існують без конституційного визначення адміністративно-територіального устрою, то навіщо це потрібно Україні?

Це риторичне питання. Звісно, вважаю, це непотрібно та має бути прибране з Конституції. Але треба бути послідовними.

Чи є у Конституції США згадка про місто Вашингтон як столицю федерації? Немає. Отже, і нам непотрібно законодавчо визначати столицю України.

Хтось може зауважити, що я запропонував лише формування першої ланки самоврядування – на рівні територіальної громади, тобто села, селища, міста (навіть такого великого, як Київ).

Але як без законодавчого визначення адміністративно-територіального устрою формувати вищі рівні, на кшталт районів чи областей?

Тут працює те ж саме загальне правило: люди самі, без втручання держави, вирішать, як їм жити.

Територіальні громади самостійно визначать механізми створення регіональних об'єднань та обсяг повноважень, які вони делегуватимуть їм. Звісно, в межах компетенції місцевого самоврядування.

Тобто регіональні органи не можуть набути повноважень, яких не мали органи територіальних громад, не кажучи вже про повноваження органів державної влади.

Останній блок стосується запропонованого у проєкті "Слуги народу" інституту префектів.

Раніше я вже критикував усталену в нас практику підміни територіальними органами виконавчої влади (обласними та районними державними адміністраціями) функцій виконавчих органів місцевого самоврядування (виконавчих комітетів місцевих рад).

Така побудова "вертикалі виконавчої влади", започаткована ще за Кравчука та Кучми, завдала дуже великої шкоди місцевому самоврядуванню.

Ліквідація інституту обласних та районних державних адміністрацій є дуже позитивним кроком.

Але, наскільки я розумію, замість держадміністрацій пропонується новий інститут префектів, який взагалі не відповідає концепції розподілу гілок влади.

Виконавча влада в Україні очолюється Кабінетом мністрів, але запропонований проєкт передбачає лише консультативну роль КМУ у призначенні префектів. Вони призначаються та підзвітні пезидентові.

Читайте: Округи та префекти. Як в Україні можуть з'явитися "смотрящіє" від Зеленського

Взагалі-то, сама посада президента, що не входить до жодної з гілок, є ніби п'ятим колесом у машині державної влади. Насправді, нам треба цю посаду ліквідовувати.

Згідно з проєктом змін до Конституції, префекти будуть наглядати за додержанням законів органами місцевого самоврядування та робити пезидентові подання щодо скасування ухвалених ними рішень. Але це є нісенітницею.

По-перше, якщо органи місцевого самоврядування не входять у систему державної влади, то вони не підпорядковуються іншим органам державної влади, таким як Кабмін або президент.

Орган державної влади, крім суду, не може зупиняти рішення органів чи посадових осіб громадського об'єднання або, наприклад, акціонерного товариства.

Нагадаю, що оскільки органи місцевого самоврядування не мають владних повноважень, то всі їхні рішення по суті не відрізняються від рішень керівних органів громадських організацій чи комерційних структур.

По-друге, в Україні вже існує система захисту законних прав та інтересів будь-яких осіб. Це правоохоронні органи та суд.

Якщо префект здійснює нагляд за дотриманням законодавства, а президент вирішує, зупиняти чи ні рішення якихось осіб, то це пряме зазіхання на компетенцію правоохоронної та судової системи.

Більше того, оскільки президент призначає та контролює префектів, то в цьому ланцюжку відбувається поєднання функцій різних гілок влади:

• префект здійснює нагляд та робить подання (аналог прокурора),
• президент ухвалює рішення щодо зупинення (аналог судді).

Уявіть, що у суді суддя та прокурор працювали б у зв'язці.

Отже, у проєкті змін до Конституції, запропонованому партією "Слуга народу", є багато корисного, але він є недостатнім. Його можна розглядати лише як перший крок за умови подальшого зменшення втручання держави у питання місцевого самоврядування.

Але інститут префектів з проєкту потрібно у будь-якому разі прибрати, оскільки суперечки між органами державної влади та місцевим самоврядуванням має вирішувати незалежний суд.

Валентин Хохлов, спеціально для УП

Служба безпеки України розглядає дві пріоритетні версії авіакатастрофи літака рейсу PS752 в Ірані: потрапляння ракети й теракт.

Джерело: СБУ

Пряма мова очільника СБУ Івана Баканова: "Дійсно, версія про потрапляння ракети зенітно-ракетного комплексу "ТОР" привертає сьогодні найбільшу увагу суспільства. Однак достатньо відкрити інструкцію з експлуатації ЗРК, аби виникло ряд запитань, котрі потребують додаткових відповідей. Зокрема, мова йде про дальність польоту ракети, нюанси щодо керування комплексом тощо. Усі питання зараз опрацьовуються".

Деталі: Баканов також повідомив, що СБУ ретельно вивчає та аналізує інформацію, що стосується версії теракту.

Що передувало: Міністр закордонних справ Вадим Пристайко на брифінгу в Києві 10 січня заявив, що Україна отримала доступ до чорних скриньок та записів диспетчерів з центру управління польотами аеропорту іранської столиці.

Він також запевнив, що Україна вимагатиме компенсацію та притягнення винних до відповідальності, якщо версія удару іранських ППО по українському авіалайнеру буде доведена.

Передісторія:

• Літак регулярного рейсу PS 752 Тегеран - Київ авіакомпанії "Міжнародні авіалінії України" (МАУ) розбився в Ірані вранці 8 січня. У літаку було 167 пасажирів та 9 членів екіпажу, усі 176 осіб загинули. .
• Серед загиблих були громадяни 7 країн: з Ірану 82; з Канади 63; зі Швеції 10; з Афганістану 4; зі ФРН 3, із Великої Британії 3, з України 11 громадян (2 пасажири й 9 членів екіпажу).
• Прем’єр-міністр Канади Джастін Трюдо оприлюднив дані розвідки, за якими український "Боїнг" збила іранська ракета.
• За версією спецслужб США, авіалайнер міг бути помилково збитий іранською ракетою російського виробництва.