Тарас Шевченко
---
Коли назвавсь ти мушкетером... - то вже кронти...
Не просто слово на папері... - тут все в притик...
Романтика гризе в бажанні віддатися пригодам...
На морі, в полі, в лісі, в горах, згода чи незгода...
Летиш і мчиш віддавшись вітру й зоряним дорогам...
---
Щоправда силу не віднайдеш поки не зустрінеш
Прекрасну даму таємничих мрій, без неї згинеш...
Ворожі плани не розіб`єш без вогню кохання...
Коли на перекір всім лінощам бажаним,
Не вступишся ні шпагою, ні словом без старання...
---
А потім десь в між походеньок славних..,
На рандеву романтику призвеш ти...
Їй підморгнувши.., чи вона тобі...
Торкнешся губ і згубишся в жаданнях,
А завтра кинешся потому в новий бій...
---
Помирали - і світла не бачили...
Погляд очей перед вічністю...
Серце тліло й ніщо вже не значило...
Перед кулями - в долях зустрічності...
---
В землю до крові вгризалися...
Без оплати і повз героїчності...
На порадах вже потім втішалися...
І вже потім були полемічності...
---
Не питали, а просто - боролися...
За життя - і молилися святості...
Перемога із крапель складалася...
Поту й болю й самої затятості...
---
Дріт колючий в світанку зірковому...
Стяг червоний на сході Сонця...
Не хотілось вмирати нікому...
Знали, вірили - ждуть рідні вдома...
---
Враз травневі ті дні посміхнулися...
Десь в закутки війна заховалася...
Перемога! - Земля озирнулася...
І життя - тільки но починалося...
---
Блукав, а нащо? - без потреби...
Шукав, але не бачив неба...
Мені б до тебе, та не тямив...
Згубив, хоч і любив нестямно...
Прости - скажу вже надаремно...
Тоді був день, а зараз - темно...
Не варто й не можливо стріти
Те що згубив з-за краю світу...
Нема повернення в минуле,
Я тут, із вирієм заснулим...
Вже за межею і.., давно
Порване в шмаття знамЕно,
Без вороття назад, без прощення
Помру - не вийшовши з оточення...
... Ідеш, пливеш по ходу дії.., без варіантів - без надії...
Знаходиш вихід з понад вежі... і вже не можеш без пожежі...
Ти знала мене - я тебе, і без вогню це не мине...
Розкрити крила - боїмося, цей страх сильніший без відкосів...
Де ти де я - ми надто поруч, але й далеко - понад обруч..,
Закриємо назавжди двері, одне по однім - нас ми стерли...
Із пам`яті назавжди нашій, бо нам без нас - так буде краще...
Колись десь може погляд стрінем - і так і лишим - без надії...
Я хочу бути з нею,
Та вона мене не знає.
Я хочу бідійти,
Та сміливості не вистачає.
Хочу віддати їй своє тепло
І сердце теж віддати,
Хочу просто поряд бути,
І від зла її оберігати.
Та вона мене не знає,
І я боюся підійти.
Але треба щось робити,
Бо можу втрати її на завжди
---
Ти озирнись на мить довкола...
Поглянь у світ із надсуцвіття
І замість крапки знову кома,
І знов спіральне словоліття.
---
Пробуджена промінням сила
З весни ввібрала ноти літер.
Душа втомитись не посміла,
В обіймах зустрічає вітер...
---
Ти зупинись на мить поволі
Спитай питанням без обману,
Чого це над тобою зорі
Живильним світлом гоять рану?
---
Чого птахи співають ніжно,
Чого пелюстки мріють світлом?
Невже в питаннях сенси світу?
А в серці вже... любові вітер
---
Печалі днів твоїх, печалі...
Із глибини пливуть і далі...
По землі широколистям,
Порозсипані намистом,
Світом вкутані у далеч
Десь назбирані над наніч
Вітру стогоном легким...
Смаку винного терпким...
Стрункості кохання юність
Очі - мрії, рухів в`юнкість...
---
Іти крізь безліччя доріг,
Не дивлячись в пітьму,
Півшляху поки зміг...
А далі... чи піду?
---
Шляхи щораз ростуть
У напрямі розтічч...
Канати натягнув
У світі протиріч
---
Снаги витрата сил
І лише слід від крил...
Лиш юності здогАд
І шир стіни стократ...
---
Пробити чи пройти,
Угору чи назад..?
Безкрилість висоти
Здолаю я навряд...
---
І ось перед межі
Стою чи тільки марю?
Долоні враз пусті,
Хоч і вогнем палають
---
Простий наразі знак,
Таке в житті буває...
Я хочу цього? - ТАК!
І знаю і не знаю...
