Аще кто речетъ, яко люблю Бога, а брата своего ненавидитъ, ложь есть.
Соборно[е] послание Иоанна. Глава 4, с. 20
Нема на світі України,
Немає другого Дніпра,
А ви претеся на чужину
Шукати доброго добра,
Добра святого. Волі! волі!
Братерства братнього! Найшли,
Несли, несли з чужого поля
І в Україну принесли
...
І хилитесь, як і хилились!
І знову шкуру дерете
З братів незрящих, гречкосіїв,
І сонця-правди дозрівать
В німецькі землі, не чужії,
Претеся знову!..
...
Схаменіться! будьте люди,
Бо лихо вам буде.
Розкуються незабаром
Заковані люде,
Настане суд, заговорять
І Дніпро, і гори!
І потече сторіками
Кров у синє море
Дітей ваших... і не буде
Кому помагати.
Одцурається брат брата
І дитини мати.
І дим хмарою заступить
Сонце перед вами,
І навіки прокленетесь
Своїми синами!
...
Немає й Бога, тілько я!
Та куций німець узловатий,
А більш нікого!..» — «Добре, брате,
Що ж ти такеє?»
«Нехай скаже
Німець. Ми не знаєм».
Отак-то ви навчаєтесь
У чужому краю!
Німець скаже: «Ви моголи».
«Моголи! моголи!»
Золотого Тамерлана
Онучата голі.
Німець скаже: «Ви слав’яне».
«Слав’яне! слав’яне!»
Славних прадідів великих
Правнуки погані!
...
І по-своєму глаголать,
Як німець покаже
Та до того й історію
Нашу нам розкаже, —
Отойді ми заходимось!..
Добре заходились
По німецькому показу
І заговорили
Так, що й німець не второпа,
Учитель великий,
А не те, щоб прості люде.
А ґвалту! а крику!
«І гармонія, і сила,
Музика та й годі.
А історія!.. поема
Вольного народа!
...
У нас воля виростала,
Дніпром умивалась,
У голови гори слала,
Степом укривалась!»
Кров’ю вона умивалась,
А спала на купах,
На козацьких вольних трупах,
Окрадених трупах!
Подивіться лишень добре,
Прочитайте знову
Тую славу. Та читайте
Од слова до слова,
Не минайте ані титли,
Ніже тії коми,
Все розберіть... та й спитайте
Тойді себе: що ми?..
Чиї сини? яких батьків?
Ким? за що закуті?..
То й побачите, що ось що
Ваші славні Брути:
Раби, подножки, грязь Москви,
Варшавське сміття — ваші пани
Ясновельможнії гетьмани.
Чого ж ви чванитеся, ви!
Сини сердешної Украйни!
Що добре ходите в ярмі,
Ще лучше, як батьки ходили.
Не чваньтесь, з вас деруть ремінь,
А з їх, бувало, й лій топили.
...
Правда!.. правда, наїдались.
А вам тепер вадить.
І на Січі мудрий німець
Картопельку садить,
А ви її купуєте,
Їсте на здоров’я
Та славите Запорожжя.
А чиєю кров’ю
Ота земля напоєна,
Що картопля родить, —
Вам байдуже. Аби добра
Була для городу!
А чванитесь, що ми Польщу
Колись завалили!..
Правда ваша: Польща впала,
Та й вас роздавила!
Так от як кров свою лили
Батьки за Москву і Варшаву,
І вам, синам, передали
Свої кайдани, свою славу!
Доборолась Україна
До самого краю.
Гірше ляха свої діти
Її розпинають.
...
Современними огнями.
Повести за віком,
За німцями, недоріку,
Сліпую каліку.
Добре, ведіть, показуйте,
Нехай стара мати
Навчається, як дітей тих
Нових доглядати.
...
Не дуріте самі себе,
Учітесь, читайте,
І чужому научайтесь,
Й свого не цурайтесь.
...
Обніміте ж, брати мої,
Найменшого брата —
Нехай мати усміхнеться,
Заплакана мати.
Благословить дітей своїх
Твердими руками
І діточок поцілує
Вольними устами.
І забудеться срамотня
Давняя година,
І оживе добра слава,
Слава України,
І світ ясний, невечерній
Тихо засіяє...
Обніміться ж, брати мої.
Молю вас, благаю!
Господь Бог лихих карає —
Душа моя знає.
Встань же, Боже, Твою славу
Гордий зневажає.
Вознесися над землею
Високо, високо,
Закрий славою Своєю
Сліпе горде око.
Доки, Господи, лукаві
Хваляться, доколи
Неправдою? Твої люди
Во тьмі і неволі
Закували... Добро Твоє
Кров’ю потопили,
Зарізали прохожого,
Вдову задавили
І сказали: «Не зрить Господь,
Ніже теє знає».
Умудрітесь, немудрії,
Хто світ оглядає,
Той і серце ваше знає
І думи лукаві.
Дивітеся ділам Його,
Його вічній славі.
Благо тому, кого Господь
Карає меж нами,
Не допуска, поки злому
Ізриється яма.
Господь любить свої люди,
Любить, не оставить,
Дожидає, поки правда
Перед ними стане.
Хто б спас мене од лукавих
І діющих злая?
Якби не Бог поміг мені,
То душа б живая
Во тьмі ада потонула,
Проклялась на світі.
Ти, Господи, помагаєш
По землі ходити.
Ти радуєш мою душу
І серце врачуєш,
І пребудет Твоя воля
І труд Твій не всує.
Вловлять душу праведничу,
Кров добру осудять.
Мені Господь пристанище,
Заступником буде,
І воздасть їм за діла їх
Кроваві, лукаві,
Погубить їх, і їх слава
Стане їм в неславу.
Псалом 93 царя Давида
Экс-звезда хорватского футбола и экс-напарник Андрея Шевченко по "Милану" ЗВОНИМИР БОБАН в своём интервью "Газете по-киевски" допустил интригующую оговорку - оговорку со значением. Которую каждый может трактовать по разному. Далее реплика приведена без купюр.
– Вы наверняка дружите с Шевченко...
– Да. Когда он только приехал в Милан, совсем не мог говорить на итальянском. Я все время шутил над ним, когда видел: "Словенска душа!". Это все, что он понимал с моего языка. Ему поначалу было сложно адаптироваться к Милану. Но я ему помогал, как и другие футболисты. Последний раз мы с ним виделись в Милане, ужинали вместе... (После паузы) Но мы не любовники! (Смеется) Просто видимся где-то раз в месяц.
(Газета по-киевски, номер от 06.09)
Шеви и Боби
__________________ 1. _______________ Мені тринадцятий минало, я заробляв на хліб і сало: на біржі газом торгував. Я бела света не видал: одни компьютеры, бумажки, биржевики як таракашки орут, торопятся, снуют, Вкраїну німцю продают. А там, де рідное село хатини сором замело... Другой такой страні не знаю где раком ходит человек. Весь день пахать за чебурек молодший Буш усіх заставил, панов, ментов везде наставил. ...аж бачу: Юлия, вона здорова як сама Весна: коса уложена колбаской, Москву берёт за горло лаской, надежды Штатам подаёт, арийка чистая, не пьёт, а если пьёт- то самогонку (не та московская японка — аперитив щипнёт, щебечет, мозги шматком минтая лечит; не та, натерта ртуттю Ханга- возьмёт, кобіла, в зубі манго...) ,зальёт "Славутича" вдогонку, закусит салом чи паченням... Судьба? Проклятье? Увлеченье? УлІтку тІпа, то Єсть лЄтом чІитаю в кІєвской газєтє, шо тіпа Юлію снімают... Мнє сєрце туга розриваєт! Ну, хай в "Плейбой", но шоб одєтой! Пливі, постилая газєта... Тєбя єгипєтскіє раки сожруть... Макаю крошку-пєчєнюшку в хранцуську луковую юшку... Прикосновенье алых губ! Приём. Фуршет. Печення з маком. Фужер шампанського... однако! Мені тринадцятий минало. Меня судьба не баловала: я пас в родном сєли свинєй тамімий мислямі о нєй!
______________2. ______________________ Мені тринадцятий минало: хавло шаблюкою голив, сметану їв — дівки пищали, ушистко мав опріч прищів. А уночі ходив до гаю, шмаляв навіжених сичів, валив у сіно товсту Галю- і залюбки малину їв. Вкраїна з НАТО загравала; Стецько у Раді гомонив. Я зранку їв шалене сало і хаяв клятих москалів. Мене маньяком називали, в Москві лякали дітлахів... Весла була, хрущі співали, а я під грушкою сидів. ...Мене тринадцятий минало, губу сокирою голив. Мене за дурня не тримали: горілку пив та й баб любив.
__________________3.________________
Ми разом їли галушки. "Тарасік, почітай стішкі". Я замутив отую глину про Січ, козаків, Катерину: "Катрусю, бачиш Чорне море? Се- українські суть простори. Галушка чайкою несеться пошарпать турка- чи вернеться?" ...Ти правим очечком мругала, їз чашки юшечку сьорбала. А лівим оком покосила, в зубах галушечку зтулила... "Што за мальчік, Катіріна, всьо болтаєт без упину, только знаєт єсть і піть, нєт чтоби гвоздя забіть!" ...Я пас ягняток край села. Чи ти незаймана...була?
Над шрифтом працювали дизайнери Дмитро Растворцев, Лук’ян Турецький та Генадій Заречнюк.
Шрифт адаптований до латиниці і підтримує близько 100 мов, має власні цифри і пунктуаційні знаки.
За словами директора Музею Шевченка Дмитра Стуса, сучасній українській культурі не вистачає технологічності.
"Kobzar KS - це один з тих рідкісних проектів, які враховують, що світ змінився", - зазначив він.
Скоро шрифт можна буде безкоштовно завантажити на офіційному сайті проекту, обіцяють організатори. звідси