Історія про дірочку в зубі

- Зуби чистити не буду! І не хочу!

Щітку ту тримати пальчики болять!

Сон змага, заплющуються очі,

Геть підкошуються ніжки – не стоять! –

 

Приндиться щовечора дівча маленьке,

Водить щіткою абияк по зубах.

- Матиму й без чищення біленькі

Зуби! – з плямами від пасти на губах

 

Перед люстром стане, рота  роззявляє,

Правим, лівим боком… Справжнє мавпеня!

- Зубки почорніють, - умовляє

Мати, -  З'являться дірки… А  дай-но, я

 

Гризунів-помічників твоїх почищу!  -

Дівчинка пручається, пищить, кричить!..

Леле! Гучність нароста, все вище

Тон!.. Скло в шибці ніби дзеленчить!?

 

У дівчати якось розболівся зубчик.

- Мамонько!  Як сіпає!.. - з очей ручай

Сліз, -  Не буду з м'ясом їсти супчик! -

Рюмсає, -  І навіть пити чай!

 

- Підемо до лікаря, дитинко люба, -

Мама доню пестить  по щоці.

- Білі та міцні, здорові зуби

Знову матимеш. І гризтимеш хлібці,

 

М'ясо, сир та яблука...

                   - В твоєму зубі

Дірочка була, - промовивши отак, -

Підморгнула лікарка і губи

Посміхнулись ледве, - зізнавайся, як

 

Часто й ЧИМ ти зуби вичищала,

Що діру протерла ти в одному з них?

Впевнена, від болю аж  вищали

Всі мікроби й зникли. Добре – зуб не зник!

 

Запашіли щоки у дівчати -

Ніяково  їй. Спустила долі очі,

Шепотить – Навчуся вичищати

Я ретельно зуби, й не скажу"Не хочу"…

 

 30.06.2011

 © Copyright: Марина Степанская, 2011 Свидетельство о публикации №11110250094

 

(експромт-імпровізація за 15 хвилин)
Написано під впливом та на основі статті ХУДОЖНИК+  "..всі ми трохи наркомани..." (http://blog.i.ua/user/2767219/702353/)

Ніч
Я прийняв
Чекаю я на круть
Торчу від лапшотерапії
Прошу ії: побудь, побудь
Бо місяць мені робить хвилю
Раммштайну вихід має бути теж
Суботнік для душі та кайф без меж
От гулко стука молоточок - то ж вона
Відповідає мені: "Свято вписано у дату"
То досить, каже, тут вночі співати, геть у хату
Ти, каже, пляшку ту велику всю допив до дна
То зараз тягне вже тебе (ти бач!) кохати
А я про чисте та й святе не хочу знати
І каже: дуже хочу зараз тільки спати
Бо завтра дуже рано вже вставати
В садочку тре дерева поливати
Квітуть вони бо зараз повесні
А ти локшину вішаєш мені
Заїду дуршляком тобі
Шепоче вітерцем
Вона - мені
 

The Strong! (c) 2011 [email protected]

 

PS Усі події - повністю вигадані, будь який збіг обставин з реальними персонажами суто випадковий...

Кажани ширяють у вечірньому присмерку,
легкими крилами лопочуть ледь чутно,
кава свіжа з дивним присмаком,
тілько вистигла доволі відчутно.
Я примостилась на малому стільчику,
горить лампа, гудуть комарі.
Кажани, мабуть зламали пальчики,
коли чіплялись за промінь зорі.
А  вона світить і ніякої користі,
крім того, що поглядом лину.
Чому це кава гаряча о шостій,
тепер холодна з присмаком дивним...

Окраєць місяця всміхається в віконці,
зірки навкруг кружляють у танку,
а ранком я зустріну ясне сонце,
не перший раз на довгому віку.
І знов весна тривожить і хвилює,
а ніч безсонням насилає сум,
приходить час для невимовних дум
а цвіт черешні лагідно чарує.
В садочку шаленіють солов'ї,
вони не знають і не хочуть знати,
що хитрий кіт чатує біля хати
і гострить кігті хижії свої.
Я прожену лінивого кота,
нехай мишей полює волоцюга,
а соловей докличеться подруги
і будуть вдвох на довгії літа.
Надходить ніч і темряви серпанок
вкриває сад і поле і гаї,
а завтра знову сонцесяйний ранок
освітить землю і думки мої.

Ми в Матриці. Окремі операнди.
Main-функція виконується точно.
До найдрібніших функцій if,
Else, while, goto…Егеж,
Найгеніальніша особа - МОЗОК! -
Той Програміст, компонувальник кодів.

Кохання – збій непередбачуваний, леле!!! -
Між операндами… Нечуване нахабство!
Всі по місцях!
Зкомпілювати заново!... Хутчіш!

Двійковий код - Нулі та Одиниці,
Знов злагоджено вишикувались в шеренги…
Працює! Доти… Знов – кохання!

15.04.2011
by Stepans’ka Marina
(SMG)

… Гарного ранку ... чудового дня,Пристрасть шалена в Душі.Я в океані цілунків, уся Твоя,Бачиш, … а Ти - не дуже спіши.Помах моїх зворушливих вій,Губи дарую Тобі свої, - пий,Скарб найцінніший, дівочий сувій,Як із кринички, … святий напій.Кожен мій погляд і посмішки мить,Усі поцілунки мої, - як магнітТебе і серце моє  ... "веселить",П'єш більше, - сильніше манить … .(Julia20)

Вийди, змучена людьми
І одурена думками,
Снами, мріями, казками, –
В лісі будем тільки ми.

В лісі дзвонять солов'ї,
Виливають щастя в звуки,
Виливають в звуки муки
Світові...

Вийди! Я нарву квіток
І встелю Тобі дорогу
Як улюбленій, як Богу, –
Бо єдиний Ти мій бог.

Вийди. В муках каяття
Я обмиюсь сліз дощами
І терновими кущами
Я ще раз пройду життя.

Стану я в своїй крові,
Наче голуб, білий стану,
І розкрию свою рану,
В рані – рани світові.

І коли б уста Твої
Не скривилися в прокльони,
В мене в серці вдарять дзвони,
Заспівають солов'ї.

З небом, з Богом я зіллюсь,
З Сяйвом Вишнього, з Тобою, –
Кожний нерв зроблю струною,
Сам я арфою зроблюсь.

Як блаженний, я піду
Вгору кручами, ярами;
Буду ставить Тобі храми,
Доки в небо не ввійду.

/Олександр Олесь 1909 р./

--------------- --------------

Відео: "Вийди, змучена людьми..." - "КОМУ ВНИZ"

Жаль, про нас не буде спільних історій,
В яких ми гуляли під яскравими зорями.
В яких ми зустрічали нас перший світанок,
Гріли одне одному руки
В прохолодний той ранок.
Ми не промокнемо під літнім дощем.
Я Тебе не поцілую, а Ти не скажеш "Хочу ще!"
В нас  не буде спільного альбому,
На фотографіях якого ми разом! Нас двоє!
Мда... А час походу справді не лікує,
Лише твій образ у сні мені малює.
Малює цю історію, тільки навпаки!
Малює картини, на яких ми разом, я і ти!