Думки про мови
- 21.08.18, 10:31
Більше тисячи років назад князю Володимиру вдалося винищити
українських священиків (волхвів) і охрестити Київську Русь. З того часу церквою
довгими десятиліттями стали опікуватися чужинці (греки і болгари). Внаслідок
того була знищена руська (українська) мова, натомість запанувала мова
придумана, наближена до болгарської. Зусиллями чужинців руські князі частіше
стали знищувати одне одного, але паралельно була знищена українська культура,
руський пантеон Богів, звичаї, традиції. Занепала військова потуга Київської
Руси та її економіка. Дикуни навіть Києвом заволоділи.
Дикуни склали українцям молитви. Ну не було, в дикунів звернення на Ви. Тому українці і в незалежній Україні
продовжують по дикунські „тикати” Богові, навіть, молячи його про щось.
Але найбільшим гріхом є звернення до Бога мовою загарбника.
Культурні надбання нації здобуті за тисячоліття невтомної праці кращих її синів
стали занедбані. Навіть ознака культурної нації - її мова занедбана.
Підваживши мову на величезних теренах Криму і Донбасу, загарбник відновив
гарячу фазу двухстолітньої Україно-російської війни.
Прикордонники РФ у ясну погоду бачаться з прикордонниками США. Та Путін не з доброї волі воює американців
на Україні.
Біда українців, що американці не розуміють російської мови. Аби воювати
Америку, Путіну, як мінімум треба навчити велику кількість вояків англійської
мови. А це немалі кошти, та ще більше часу.
Тобто перша причина відновлення збройного протистояння РФ і України є
економічною, бо українці знають російську мову.
Другою причиною відновлення збройного протистояння РФ і України є постійне,
багатовимірне вживання російської мови. Це дозволяє агентам Кремля непомітно
втиратися в довіру до українців і вести антидержавну пропаганду.
Третьою причиною відновлення збройного протистояння РФ і України є довіра
українців до носіїв мови загарбника. Велика частина українців вважає російську
мову рідною. Тобто довіра до мови непомітно переноситься в довіру до мовців,
агентів Кремля одягнених у церковні ризи чи озброєних журналістськими
посвідченнями.
Четвертою причиною відновлення збройного протистояння РФ і України є втрата
більшої частини українців власної української культури. Українська культура -
це складена протягом тисячоліть кращими синами нації технологія славного життя нації на власній землі чи поза
нею.
Дерево має крону, стовбур та коріння. Культура
теж має зовнішні, внутришні та перехідні частини. Тобто частини, що бачимо, ті, що впливають на
організм людини безпосередньо, і ті, що і органами відчуття сприймаються і на
організм впливають.
Зовнішні прояви культури, то культура землеробства, військова культура, одяг,
взуття, ложка, кухонні причандали, будівельна культура, культура
лісо-полеведення, бджолярство, та т.і..
Внутрішні прояви культури, то правила і традиції у приготуванні їжі, вживанні
її.
Перехідна частина культури (як стовбур дерева, що має деревину і кору )
складений з мови і похідних від неї атрибутів, таких як музика, пісні, танці,
фізичних і розумових вправ, спортивних ігор.
Культурні дідьки світу нас переконують, що мову можна перекласти. Так! Але чужа
мова не може фізично стати перехідною частиною культури. Чужа мова не є
подразником внутрішніх сил організму. Вона не лише не здатна органічно поєднати
внутрішні прояви культури з її зовнішніми проявами. Вона вступає у борню
з перехідними частинами культури.
Позбавлена рідної мови людина є хворою. Її хворобливо дратує звучання рідної
мови, яку вона не знає. Такі нюанси використовувалися для виховання яничарів з
українських дітей полонених у Османській імперії, та для виховання сволоти з
українських дітей полонених у Російській імперії.
П'ятою причиною відновлення гарячої стадії війни з РФ і є бажання розжитися
сволотою, бо в РФ з нею є велика проблема. Тобто, вона ніби є, але жар
загрібати воліє чужими руками. Тому гарматне м'ясо в ціні.
Шостою причиною війни РФ саме з Україною є те, що на дворі вже 3-тє
тисячоліття, а це не лише ІТ-технології, але й зростаючий попит на запчастини
для людського організму. Як вдасться "втихомирити" українців, обирати
жертву стануть не за партією, або грошовим статусом. За аналізами у карточці
поліклініки.
То ж святкуймо, поки живі!!!
Українцям нема іншої ради як перемогти Путіна, разом зі сколотою! Так буде)))
В чому небезпека пивного алкоголізму? В першу чергу в тому, що ніхто з алкоголіків його серйозно не сприймає : ну, подумаєш, випив собі баночку пивка після роботи... Для пивоварів тут головне усіх переконати, що пити багато пива - це норма, допустима навіть маленьким дітям та футболістам. І ось так, такими баночками, кухлями, стаканами та пляшечками за кілька місяців чи тижнів, у мільйонів хлопців та дівчат є вимощеною дорога до справжньої психічної та фізичної залежності. А там - цироз, втрата здоров'я, здорового глузду, родини а не рідко й - всього життя.
В чому небезпека оцих всіх законів про другу мову? Невже в тому, що незнані мені недоумки натиском кнопки голосування змусять мене розмовляти на мові "что ней разговаривал Ленин?". Звісно, що ні! Правда тут більш тонка. Вона така ж підступна, як і у згаданій історії з пивом : все там настільки завуальовано, що небезпеку стає помітно лише тоді, коли робити щось буває вже занадто пізно. Це як рак на третій стадії : тільки дізнався, а вже мусиш помирати. Так і з мовою. Спочатку нам просувають чужу за рахунок очевидного обмеження прав власної, а потім, тихенько, без зайвого шуму поставлять перед фактом : України більше немає. Оскільки більшість «так званих українців» спілкуються і удома і на роботі винятково російською, то це свідчить лиш про одне : вони відчувають себе росіянами, точніше - малоросами.
При цьому, напевне, ніхто й не згадає, що рівних можливостей вчити українську мову в різних регіонах просто не існує. Зрозуміти, що "русскімі" ці українці стають виключно завдяки ініціативам загарбників можуть далеко не всі. Особливо з тих, що продаються на виборах. Але, й це ще не все. Не забуваймо, що зовнішня політика нашої держави для янучар-дупутатів справа не менш серйозна, аніж внутрішня. Зрадникам батьківщини з-за кордону тепер платять все більше, але розстрілюють тут чомусь їх вкрай рідко. Як на мене, аж занадто рідко. Можна передбачити, що наступним кроком після нашої офіційної русифікації стане повернення України в територію безумовної залежності від Росії. Набагато більшої від тієї, що маємо тепер. А там, - ми знову за крок від нової імперії та "Русского мира". Зрештою, байдуже, як там воно буде називатись. Це для лохів головне - назва. Для цинічних політиків з Кремля має значення лише реальний зміст справи. Назвою вони залюбки можуть поступитись. "Щоб було все чесно і справедливо".
Війна за мову - це війна за Україну. Позбавлять мови – заберуть Українське майбутнє у ваших дітей, і з легкістю Юди обміняють його на майбутнє Малоросійське. І буде там все те саме, що й зараз, тільки гірше. Над нами буде вже не Янукович, а Путін. Яник у нього, швидше з все, буде дрібним прислужником. Для нас, позитив тут буде хіба в тому, що Фьодоровічя, ймовірно, турнуть з Межигір’я, якщо воно лишень сподобається Владіміру Владіміровічу або його Кабаєвій.
Ми занадто довго були пасивними та щедрими, щоб за один день повернути все своє : віддане, відпущене та вкрадене. Принаймні, повернути без крові. Досі чудово пам’ятаю, як наче дешеві повії, мої знайомі і родичі продавали свій голос за гречку, макарони і 50 гривень. Тоді обидві сторони такої оборудки вважали себе розумнішими від опонентів. А лише той, хто платив - знав за що він платить.
Весь бізнес олігархів тримається на співпраці з Москвою. Ні вони самі, ні їхні діти в українській Україні жити не збираються. Розумніші з них знають кілька європейських мов, окрім власної. Пікантності цьому надає лиш те, що нині депутат і олігарх – це слова-синоніми. І живемо ми з вами так погано теж, саме з цих причин. Народ їх, по великому рахунку, не цікавить. Всі зміни у законах вони приймають виключно задля власної користі, не для нас, а для себе. У всьому світі депутат – краща людина міста чи регіону. Тільки у нас депутат – це найбільша паскуда державного масштабу, що не вірить ні в чорта, ні в Бога. Люди для них - лише об’єкт для маніпуляцій : купив дешевше – продав дорожче. Ось тобі й у любов до виборця.
Я вже не згадую тут своє «улюблене», церковне питання. Ви маєте знати, що кожен храм Московського Патріархату в українському селі чи місті – це офіційне представництво російського уряду. І байдуже, приймаєте ви це серцем, чи ні. Можу вас запевнити, що незалежно від цього, про ваші молитви на російській мові чудово знає і Путін, і Кіріл, і навіть, Чечетов з Колісниченком. Вони не тільки знають про ваше існування, але й покладають на вас особливі надії : ви маєте стати їхніми стратегічними і тактичними послідовниками. Допоки ви не будете молитись рідною мовою, ви ніколи не звільнитесь від справжнього рабства. Неважливо, на якому саме Майдані будете волати про недопустимість двомовності. Все це немає сенсу, поки український народ залишається в духовній окупації Святійших Кирила та Владіміра Владіміровічя, відвідуючи храми Московського Патріархату, беручи у них благословення та зворушливо цілуючи загарбницьку десницю.
Якщо ви, свого часу, продали або подарували свій голос зраднику-депутату, то чому ж тепер дивуєтесь, що цей голос заговорив іншою мовою? Вас купляли саме для того, щоб ви стулили собі пельку і не грались в політику. Особливо тоді, якщо ви у ній нічого не тямите.
Щасти вам ще тут, за життя.
Українська мова - багатогранна і пишнослівна! Перекладіть російською:(С) Укрбаш
"Я гадаю, що рахування вважається лічбою", - варіант перекладу "Я считаю, что счет считается счетом"?)
або
"Уявіть подання вистави, яку представляє...", - варіант перекладу
"Представьте представление представления, которое представляет...")))
спілкуйтеся українською для однозначного формулювання своїх думок)))
При этом 45% респондентов общаются вне дома на украинском, 35% - на русском, 18% - на обоих языках и 2% затруднились ответить.
Опрос был проведен 12-22 августа, было опрошено 2 075 респондентов во всех регионах страны.
Ожидаемая средняя погрешность выборки составляет около 2,2%.
http://www.bagnet.org/news/summaries/ukraine/2011-09-07/155639
1. К чёрту обстоятельства. Я создаю возможности.
2. О чём ты думаешь, тем ты и становишься.
3. Мягкость нельзя сломить.
4. Худший противник с которым вы можете столкнуться — это противник преисполненный решимости, и который четко осознает свою цель. Например, если такой человек твердо решил откусить вам нос, у него достаточны высокие шансы это сделать.
5. У пустых голов длинные языки.
6. Если думаешь о чем то, что это невозможно, то ты тем самым делаешь это невозможным.
7. Цель не обязательно должна достигаться. Порой это просто направление для дальнейшего движения.
8. Самый главный мой враг — это Я сам.
9. Ошибки всегда можно себе простить, если только найдется смелость признать их.
10. Я не боюсь того, кто изучает 10,000 различных ударов. Я боюсь того, кто изучает один удар 10,000 раз.